Росія – третій після США та Саудівської Аравії виробник та другий після Саудівської Аравії експортер нафти у світі. За день росія виробляє близько 10 млн барелів сирої нафти та ще 1,3 млн бар конденсату та газойлю (разом понад 11% денного споживання).
На експорт іде близько 70% російського видобутку. Російську нафту купують майже 50 країн світу. Найбільшим покупцем російської нафти є країни ОЕСР (~70%) та Китай (~20%). Частка росії в сумарному нафтовому імпорті країн ОЕСР відносно невелика – близько чверті. Однак, ситуація різниться за країнами. Наприклад, у 2021 році Литва та Фінляндія імпортували з росії до 80% нафти, а Польща – до 60%.
Ціна нафти почала рости ще минулого року через відновлення світової економіки, й вона сильно виросла через війну (рис. 1). Але водночас збільшився розрив між ціною російської та іншої нафти – через санкції та відмову деяких урядів та компаній купувати криваву російську нафту.
Джерело: investing.com
На графіку видно, що довгий час різниця цін між двома сортами нафти була на рівні 1-3 дол. за барель (за винятком локдауну), тоді як за останній час вона перевищила 25 дол. Це підтверджує наші міркування про те. що навіть якщо певні країни (зокрема, Китай та Індія) продовжать купувати російську нафту, росія все одно отримуватиме менше нафтодоларів, якщо від купівлі її нафти відмовиться Європа. Втім, поки що купувати російську нафту відмовилися лише США, Британія, Канада та Австралія, які купували її у відносно невеликих обсягах. Польща та Німеччина пообіцяли зробити це до кінця року. Деякі компанії відмовилися купувати російську нафту, не чекаючи рішення урядів – під впливом суспільного осуду. У таблиці 1 нижче перелік тих, хто відмовився, й тих, хто продовжує підтримувати терористичну державу.
Втім, лише відмови від купівлі російської нафти недостатньо (тим більше, що ми розуміємо, що завжди будуть країни та компанії, які знайдуть офіційні та неофіційні способи робити це). Мають бути й імпортні санкції – заборона ввезення до росії товарів, які принаймні теоретично можна використати для виробництва зброї та військової техніки.
Неодноразово пропонована різними аналітиками програма “нафта/газ в обмін на продовольство”, на нашу думку – необхідне рішення, яке у короткостроковій перспективі могло б вирішити одразу дві проблеми – залежність Європи від російських енергоносіїв та контроль за тим, що саме закуповує росія за свої нафтодолари.
закуповують | відмовилися | ||
компанія | країна | компанія | країна |
Neftohim Burgas | Болгарія, власник – Лукойл | BP | Британія, компанія також вийшла із Роснефті |
Miro | Німеччина, 24% належить Роснефті | Eneos | Японія |
PCK Schwedt | Німеччина, 54% належить Роснефті | ENI | Італія |
Pertamina | Індонезія | Bayernoil | Німеччина, часткові власники – Eni та Роснефть |
Leuna | Німеччина, власник – TotalEnergies, Франція | Equinor | Норвегія |
Hellenic Petroleum | Греція | Galp | Португалія |
ISAB | Італія, власник – Лукойл | Neste | Фінляндія |
MOL | Угорщина | PKN Orlen | Польща |
Rotterdam Refinery* | Нідерланди, власник – Exxon Mobil | Preem | Швеція |
Hindustan Petroleum | Індія | Repsol | Іспанія |
Indian Oil Corporation | Індія | Shell | США |
Nayara Energy | Індія | TotalEnergies | Франція (обіцяє зупинити купівлю російської нафти до кінця року) |
Zeeland Refinery* | Нідерланди, власник 45% – Лукойл | Varo Energy | Швеція |
Glencore | Британія та Швейцарія** |
Джерела: Аль Джазіра, Ройтерс
*офіційного підтвердження чи спростування від компанії немає
**У березні 2022 Катарський суверенний фонд оголосив про продаж своєї частки (близько 9%) у компанії на суму понад 1 млрд. дол.
Примітка: варто мати на увазі, що компанії, які оголосили про припинення закупівлі нафти в росії, переважно продовжують її отримувати в рамках уже укладених контрактів, але не укладають нові та не купують нафту на спотовому ринку
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний