Боротьба за розум: що зробила влада у сфері культури та медіа з 24 лютого

Боротьба за розум: що зробила влада у сфері культури та медіа з 24 лютого

Photo: ua.depositphotos.com / Aztart
20 Вересня 2022
FacebookTwitterTelegram
5261

VoxUkraine збирає та аналізує законодавство, ухвалене українською владою (Верховною Радою, президентом, Кабінетом міністрів) з 24 лютого. У цій статті ми аналізуємо законодавчі акти, що стосуються сфери культури та ЗМІ.

З початком повномасштабної війни влада вжила заходів для захисту української медіасфери (як технічних аспектів, так і контенту), підтримки української музики та книжок, а також збереження української культурної спадщини (щодо останньої – надто пізно). Через повномасштабну війну більшість людей зрозуміли, що Україна має вибудовувати ментальний бар’єр між собою та агресором. Перші кроки зроблено, однак важливо довести мовну та культурну деколонізацію до кінця.

Світ у нашій голові – система знань, переконань і звичок – не менш важливий, ніж реальність. Насправді іноді він навіть важливіший: так, путін «виправдовував» російське вторгнення в Україну купою історичних міфів і божевільної брехні, поширюваних російською пропагандою. В той час як в Україні багато людей вважали, що культура й мова менш важливі, ніж рівні дороги чи високі зарплати, російські окупанти чітко показали, що мова та культура є найважливішими: на тимчасово окупованих територіях росіяни негайно спалюють українські книжки, запроваджують російську шкільну програму, замінюють дорожні знаки та знову встановлюють пам’ятники Леніну. Станом на 11 серпня вони знищили або пошкодили 139 об’єктів культурної спадщини та викрали безцінні колекції з музеїв в окупованих Маріуполі та Мелітополі.

Російська пропаганда була активною протягом багатьох років, ба навіть десятиліть, вживлюючи в голови українців, а також інших народів те, що «Україна — неспроможна держава», «українці та росіяни — один народ», «українці — нацисти» та багато інших неправдивих і нерідко суперечливих наративів.

Донедавна в Україні велася досить активна пропаганда «русского мира». Єдиною видимою протидією цьому стали санкції та закриття на початку 2021 року трьох телеканалів, підконтрольних Віктору Медведчуку. Однак незабаром «балакучих голів» із цих каналів найняли інші великі медіа, де вони продовжили просувати ті самі наративи, запрошуючи проросійських політиків чи російських «експертів» у свої ток-шоу та утримуючи Україну в спільному медіапросторі з Росією. Цей «спільний простір» активно підтримував шоу-бізнес (співаки, актори, спортсмени тощо), прикриваючись тим, що нібито «мистецтво та спорт поза політикою» (хоча це основні інструменти м’якої сили, які дуже ефективно використовує Росія).

Російська пропаганда посилилася з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого. Що зробив український уряд, щоб захистити наше культурно-інформаційне середовище від російського впливу? У цій статті ми розглядаємо відповідні законодавчі акти та надаємо певний контекст.

Підтримка української культури

Російський ринок значно більший за український – просто тому, що населення Росії становить 145 мільйонів проти 41 мільйона в Україні. Тож завдяки економії на масштабі, видати книгу російською мовою значно дешевше, ніж українською. Те саме стосується музики, фільмів, телевізійних шоу тощо. Тому український культурний продукт потребує підтримки платників податків, а також немонетарної державної підтримки, як-от мовні  квоти на телебаченні та радіо.

Навесні Верховна Рада скасувала ПДВ на аудіокниги українською мовою та ухвалила закон про підтримку друкованих книг. Останній передбачає створення електронного каталогу, який включатиме всі наявні на ринку видання. Для бібліотек закуповуватимуться лише книги з цього каталогу. До того ж, держава перекладатиме іншими мовами та популяризуватиме за кордоном книжки українських авторів, які відповідають «європейському канону» (ці книжки відбиратиме створена при МКІП Міжнародна експертна рада).

Держава також надаватиме книжковим магазинам дотації на оплату оренди (щоб мати право на таку субсидію, магазин має продавати книжки переважно українською мовою та мовами інших корінних народів України або ЄС). Нарешті, Український інститут книги надаватиме сертифікати на придбання книжок – разом зі свідоцтвом про народження та паспортом (тобто людина зможе купити дві спонсоровані державою книги). Вартість сертифіката становить 0,3 прожиткового мінімуму (на сьогодні це 776,7 грн).

Ще один важливий закон, який набуде чинності 7 жовтня 2022 року, забороняє публічне відтворення музики, створеної громадянами Росії, за винятком тих із них, які подадуть до Служби безпеки України (СБУ) заяву про засудження російської агресії, та відповідно яких СБУ включить до списку артистів, яким дозволено виступати в Україні. Крім того, водіям автобусів і таксі забороняється вмикати музику в автомобілях без згоди всіх пасажирів. Це значно зменшить звукове забруднення українського громадського простору.

Закон визначає «національний музичний продукт» (пісні, кліпи тощо, створені українською чи іншими мовами корінних народів України, громадянами України чи негромадянами, які перебувають в Україні на законних підставах) і дозволяє Українському культурному фонду надавати грантову підтримку таким продуктам. Також підвищується україномовна квота на радіо – з 35% до 40% для пісень і з 60% до 75% для «розмовних» передач (новини, аналітика, розваги тощо). Національні мовні квоти на телебаченні залишаються незмінними на рівні 50%. Для телевізійників, які спеціалізуються на дитячих продуктах, квота національного продукту становить 25%, якщо мовлення ведеться українською мовою. А ті мовники, які розповсюджують іноземну (за винятком російської) аудіовізуальну продукцію, що не порушує українське законодавство та Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, не зобов’язані дотримуватися 50% квоти національного продукту, якщо вони мовлять українською.

Краудфандинг: ініціатива United24

Перемога у війні сьогодні є найвищим пріоритетом, тому уряд спрямовує свої (тепер значно менші) доходи в першу чергу на оборону, а в другу – на соціальне забезпечення. Він покладається на підтримку волонтерів та іноземних урядів щодо багатьох інших статей витрат.

У квітні уряд створив спеціалізований фонд United24 для збору благодійних внесків на підтримку української армії та інших українських проектів (трохи пізніше в Україні запустили відповідний бренд; наразі відповідальним за просування цього бренду та фонду за межами України є Міністерство цифрової трансформації).

Спочатку фонд збирав кошти лише на чотири цілі: армію (Міністерство оборони), відновлення зруйнованої інфраструктури та житла (Мінінфраструктури та Мінрегіон), підтримку української системи охорони здоров’я (МОЗ) та гуманітарну допомогу (Мінсоцполітики). Однак згодом список напрямів і бенефіціарів було розширено. Наразі до нього, серед інших, входить Міністерство культури, яке має спецрахунок для підтримки мистецтва, музеїв, ЗМІ тощо. КМУ дозволив міністерству витрачати ці гроші не лише на утримання закладів культури чи історичних місць, а й на евакуацію та убезпечення культурних об’єктів, а також на відновлення об’єктів, пошкоджених або зруйнованих російськими ударами. Міністерству культури також дозволено витрачати ці кошти на створення електронних реєстрів і програмного забезпечення, необхідного для підтримки культури, мистецтва та ЗМІ.

У березні КМУ дозволив витрачати бюджетні кошти на міжнародні культурні заходи з метою збору грошей на захист української культурної спадщини під час війни. У червні він перерозподілив 12,8 млн грн із фінансування Суспільного мовлення на підтримку музеїв, бібліотек та архітектурної спадщини.

Позбутися російських наративів та їхніх пропагандистів

РФ вклала багато коштів і зусиль у те, щоб утримати Україну та інші країни колишнього СРСР у спільному інформаційному просторі. Наріжним каменем цього «спільного простору» є міф про «Велику Вітчизняну війну», який замінює історію Другої світової війни в «русском мире». Цей міф представляє Росію як єдиного переможця над нацистською Німеччиною та приховує той факт, що Другу світову війну розв’язали разом Гітлер і Сталін.

На жаль, раніше Росія мала багато впливових політичних агентів в Україні, які пропагували ці міфи та ставили під сумнів існування української держави. Тож описані нижче правові рішення давно назріли.

У червні 2022 року Україна вийшла з угоди зі Співдружністю Незалежних Держав (СНД) про увічнення пам’яті героїзму народів держав-учасниць СНД у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.

Україна продовжує переглядати свої угоди з Росією та Білоруссю, поступово денонсуючи ті, які вже не діють.

Невдовзі після повномасштабного вторгнення український парламент ухвалив кілька законів, які визнають Росію терористичною державою і забороняють пропагування та глорифікацію російського нацистського тоталітарного режиму та символів військового вторгнення в Україну. Ці закони запроваджують або посилюють кримінальну відповідальність за заперечення агресії Росії (наприклад, називання її «громадянською війною»), знецінення українських військових чи вихваляння окупантів. Це заборонено робити не лише ЗМІ чи організаціям громадянського суспільства, а й політичним партіям.

Так, діяльність 11 проросійських партій була призупинена рішенням РНБО до закінчення дії воєнного стану. Фракція «Опозиційний блок – за життя», єдина проросійська партія, яка пройшла до українського парламенту, була змушена саморозпуститися (23 депутати від цієї партії, які досі залишаються в Раді, створили депутатську групу під іншою назвою, 11 депутатів зараз позапартійні, а решта 9 втекли та/або втратили свої мандати).

В той час як антипропагандистські закони створюють підстави для заборони проросійських політичних партій, іншим законом встановлено алгоритм ухвалення судових рішень щодо такої заборони, а Кабінет міністрів розробив порядок конфіскації майна заборонених партій (у червні суд заборонив «Опозиційний блок – за життя»). Сподіваємося, цей закон остаточно очистить Україну від проросійських партій.

Повномасштабна війна дала новий поштовх дискусіям (і діям) щодо позбавлення від імперських плям на мапі України – назв вулиць чи населених пунктів, пам’ятників радянським воїнам, російським/радянським письменникам, композиторам тощо. Ці рішення ухвалюють органи місцевого самоврядування у відповідь на бажання людей. Так, у серпні Київрада перейменувала 95 вулиць із майже 300 рекомендованих експертною комісією та підтриманих народним голосуванням.

Верховна Рада запровадила нове свято 28 липня – День Української державності. Раніше цю дату вшановували як дату хрещення Русі, середньовічної Української держави (сама дата була обрана дещо довільно, оскільки хрещення було процесом, що тривав на території України протягом IX-XI століть). Однак, оскільки Росія використовувала це свято для просування своєї «історичної єдності» з Україною, його замінили.

Санкції проти російських «культуртрегерів»

З 2014 року санкції регулярно застосовувалися до російських та інших іноземних громадян, які підтримували російську агресію, зокрема відвідували окупований Крим із порушенням українських процедур щодо таких візитів. Під санкції потрапили зокрема російські пропагандисти (наприклад, у 2017 році директор російського Першого каналу Ернст, директорка Russia Today Симоньян та багатьох інших).

З 24 лютого Кабінет Міністрів вніс на розгляд Ради національної безпеки і оборони (яка ухвалює рішення про санкції, які потім вводяться в дію указами Президента) пропозиції стосовно запровадження санкцій проти російських пропагандистів, медіаменеджерів та медіакомпаній; російських акторів, співаків та інших представників шоу-бізнесу; осіб, які організовували концерти та спортивні заходи в Криму у 2021 році, а також російських «чорних археологів»; осіб та організацій, які знищили архіви в Криму та на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. На момент написання матеріалу РНБО ще не застосувала санкції до цих фізичних і юридичних осіб. Наразі список підсанкційних представників шоу-бізнесу веде Міністерство культури, проте з жовтня 2022 року ця функція перейде до СБУ.

Вшанування пам’яті українських героїв

Верховна Рада ухвалила закон про створення Національного військового меморіального кладовища (закон передбачає, що місце для цього кладовища має бути визначено шляхом громадського обговорення, однак під час воєнного стану воно визначатиметься без такого обговорення).

КМУ визначив заходи з організації виставок трофейної російської зброї, а також героїзації образу ветерана війни та вшанування пам’яті загиблих захисників України.

Реорганізація архівів

До функцій Державної архівної служби КМУ додав нову – забезпечення сталого функціонування державних архівних установ у воєнний час. До того ж, Державна архівна служба має об’єднати Центральний державний архів громадських об’єднань (ЦДАГО) та Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) в Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки, а також об’єднати Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного та Центральний державний електронний архів у Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів. Це рішення КМУ має назву «Про оптимізацію системи центральних державних архівів». Мабуть, воно спрямоване на скорочення адміністративних витрат (хоча може мати й інші цілі).

У будь-якому разі, таке рішення не викликало скандалу на відміну від наказу Держкіно про передачу колекції фільмів з державного кіноархіву Довженко-центр недіючому державному підприємству. Після громадського резонансу профільний парламентський комітет порадив Державному агентству України з питань кіно скасувати свій наказ.

Захист українського інформаційного простору

23 лютого Верховна Рада України спрямувала до іноземних парламентів, урядів та міжнародних організацій заяву, в якій засудила визнання Російською Федерацією “незалежності” окупованих територій України, закликала до посилення санкцій проти Росії та надання Україні військової підтримки. Ці меседжі українців міжнародній аудиторії залишаються незмінними. Водночас як українській, так і світовій аудиторії потрібна правдива інформація про ситуацію на фронті. Надаючи таку інформацію, потрібно дотримуватися балансу між інформуванням суспільства та збереженням військової таємниці.

3-го березня Міноборони видало наказ, що визначає алгоритми взаємодії зі ЗМІ. А в липні Рада зобов’язала ЗМІ забезпечувати журналістів на період відрядження в райони ведення бойових дій чи на тимчасово окуповані території засобами захисту, медичними аптечками та страховкою. Під час воєнного стану та 30 днів після припинення його дії іноземним журналістам, акредитованим в Україні, дозволяється перебувати в країні довше 3 місяців (звичайний термін, протягом якого іноземні громадяни можуть проживати в Україні без спеціального дозволу).

18 березня РНБО вирішила, що першочерговим завданням національної оборони є об’єднання всіх інформаційних каналів у марафон «Єдині новини».  Паралельно Рада передала під державний контроль провайдера цифрового телебачення ТОВ Зеонбуд (до державного підприємства РРТ, яке є оператором телерадіо- та супутникового зв’язку) для забезпечення трансляції цього телемарафону.

Марафон національного єднання стартував вранці 24 лютого й триває досі. Виробництвом марафону займаються одна громадська, одна державна та три приватні телекомпанії (до 21 липня було чотири приватні компанії, але 11 липня Рінат Ахметов передав свої медіаліцензії державі, посилаючись на дотримання антиолігархічного закону).

Цей інформаційний марафон не бездоганний. У ньому працює багато «балакучих голів» з каналів Медведчука, які роками поширювали ворожі Україні наративи. Як не дивно, цих осіб підтримує міністр культури та інформаційної політики.

4 квітня РРТ відключив від своєї цифрової мережі три канали, пов’язані з Петром Порошенком, хоча вони транслювали Марафон єднання по 12 годин на добу. Чіткого пояснення цього рішення досі немає.

Робота з російськомовною аудиторією

У березні 2022 року уряд перевів телеканал «Дом», створений для мовлення на окуповані території, з підпорядкування Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (куди він був переданий у січні 2021 року) назад до Міністерства культури та інформаційної політики. Мабуть МКІП є більш природною кандидатурою для управління цим медіаактивом. Мінреінтеграції керує створеним у січні 2022 року агентством РеІнформ. У травні телеканал «Дом» отримав 165 млн грн з держбюджету на російськомовний телевізійний проект (канал) «FREEДОМ» (контент для нього виробляють ті самі три олігархічні канали). У липні КМУ виділив Міністерству культури 80 млн грн на створення та просування медіаконтенту, пов’язаного із захистом національної інформаційної сфери та протидією російській агресії.

Нещодавно Рада прийняла у першому читанні новий законопроєкт «Про ЗМІ», який має замінити низку застарілих законів та інкорпорувати деякі положення законодавства ЄС. Деталі цього законопроекту розглянемо невдовзі в окремій статті.

Посилення контролю за провайдерами телекомунікаційних послуг

З метою посилення контролю над мережами зв’язку, уряд призначив Службу спеціального зв’язку та захисту інформації центральним державним органом, відповідальним за електронні комунікації під час воєнного стану та 6 місяців після припинення його дії. Після цього ці функції повернуться до Міністерства цифрової трансформації. КМУ також зобов’язав постачальників електронних мереж або послуг (наприклад, інтернет-провайдерів) під час дії воєнного стану виконувати розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій України (крім мереж, що використовуються телерадіоорганізаціями, підпорядкованими Національній раді з питань телебачення і радіомовлення). У разі невиконання цих розпоряджень, їхні ліцензії будуть відкликані не менше ніж на рік.

Водночас КМУ скасував плату за послуги Національної телекомунікаційної мережі протягом дії воєнного стану та 3 місяців після його припинення (раніше цією мережею могли безкоштовно користуватися лише окремі категорії користувачів, як-от державні органи).

Верховна Рада відтермінувала набрання чинності законом «Про електронні комунікації» на рік – до 1 липня 2023 року (цей закон спростить ліцензування для операторів зв’язку, посилить спроможність регулятора та захист прав споживачів). А КМУ вніс низку змін у використання радіочастот.

Різне

КМУ погодив створення парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва на території колишньої резиденції Януковича «Межигір’я», передавши його землю державі (судові розгляди щодо статусу цієї резиденції тривали роками). 

Рада посилила захист дітей від сексуального насильства: до інших заборонених дій додалося створення та розповсюдження дитячих зображень сексуального чи еротичного характеру.

Під час дії воєнного стану призупинені всі процедури, пов’язані з правами інтелектуальної власності (наприклад, отримання патентів); їхній розгляд буде поновлено після скасування воєнного стану. Якщо під час воєнного стану закінчується термін дії патентів чи прав інтелектуальної власності, вони автоматично продовжуються до припинення воєнного стану.

Висновки

Повномасштабна російська агресія підкреслила важливість мови та культури як ключових ознак національної ідентичності. Український уряд почав вживати довгоочікуваних дій для їхнього захисту. Підтримка української музики, книжок, заборона проросійських політичних партій – це великі кроки в напрямку від «русского мира».

На жаль, цього не можна сказати про телемарафон національної єдності, у якому продовжують виступати люди, які роками поширювали російські наративи в Україні. Викликає занепокоєння монополізація телебачення урядом – хоча її можна виправдати воєнним часом, проте такі спроби спостерігалися задовго до повномасштабного вторгнення. Враховуючи загальну слабкість українських інституцій, незалежні медіа разом з організаціями громадянського суспільства відіграють важливу роль у системі стримувань і противаг, і тому їхні зусилля не можна підважувати.

Україна доволі мляво застосовує санкції до російських ЗМІ, лідерів громадської думки та шоу-бізнесу попри те, що вони є вельми активними популяризаторами «русского мира». Якщо ми хочемо, щоб інші країни обмежували російську культурну експансію, маємо виявити ініціативу й принаймні ввести в дію вже підготовлені Кабінетом Міністрів санкційні списки. 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю «Вокс Україна» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний