Скоріше живий? Що сталося з ринком праці після 24 лютого

Зайнятість: краще, ніж очікувалося

Спад економіки, спричинений війною (неможливість працювати для підприємств на окупованих територіях чи територіях поблизу зон бойових дій, пошкодження активів підприємств, руйнування логістики, зокрема закриття портів) призвів до різкого росту рівня безробіття. 

За оцінкою НБУ, станом на липень безробіття сягнуло 35%, перевищивши при цьому показник кінця 2021 року (9,8%) майже в 4 рази (у ІІІ кварталі НБУ оцінював безробіття на рівні 34%). Це пов’язано з повною або частковою зупинкою підприємств та втратою чи пошкодженням виробничих потужностей. У жовтневому інфляційному звіті регулятор прогнозує скорочення безробіття до 22,3% наприкінці 2023 й до 16,5% наприкінці 2024 року. І хоча зниження кількості безробітних цілком реальне, довоєнного рівня цей показник навряд чи досягне найближчими роками. 

У жовтні МОП прогнозувала, що зайнятість у 2022 році буде на 15,5% (2,4 мільйона робочих місць) нижчою за рівень 2021 року. Цей прогноз є кращим, ніж оцінка МОП у квітні 2022 року із прогнозом втрати 4,8 мільйона робочих місць.

Через військову агресію росії проти України наразі Держстат не оприлюднює інформацію щодо кількості безробітних — дані (ймовірно, неповні, оскільки частину даних зібрати неможливо) будуть оприлюднені після припинення або скасування воєнного стану (ЗУ №2115-IX). Тому доступні лише непрямі оцінки безробіття, отримані з опитувань населення, підприємств, а також із даних про вакансії та кандидатів на сайтах пошуку роботи. На всіх таких сайтах спостерігається значне зростання кількості кандидатів на одну вакансію. Отже, незважаючи на виїзд значної частини робочої сили за кордон, скорочення робочих місць було ще більшим.

Наприклад, на сайті Work.ua станом на 1 лютого 2022 було зареєстровано більше 95 тис. вакансій. У березні ця цифра скоротилася майже на 14 тис., а у квітні на цьому сайті було лише 14 012 актуальних вакансій, що становить 15% від «довоєнної» кількості (рис. 1). З травня кількість вакансій почала поступово зростати, але до грудня так і не досягла довоєнного рівня.  

Аналогічну тенденцію показують дані Державної служби зайнятості (рис. 2). Починаючи з квітня 2022 року кількість як зареєстрованих безробітних, так і вакансій почала знижуватися. У травні-серпні ДСЗ реєструвала небачені досі 12 кандидатів на одну вакансію. До кінця 2022 року цей показник повернувся на рівень кінця 2021 року (7 кандидатів на одну вакансію). Зменшення кількості зареєстрованих безробітних може бути викликане обмеженням тривалості (до 90 днів) та розміру (до мінімальної зарплати) виплат з безробіття під час воєнного стану.

Повномасштабне вторгнення вплинуло й на ІТ сферу, де від 21 лютого спостерігається суттєве зростання кількості резюме та зменшення кількості запропонованих вакансій.

Станом на кінець березня 2022 року більше половини українців, які працювали до 24 лютого, втратили роботу після початку війни, 45% — продовжували працювати, з яких половина — у звичному режимі (решта — віддалено або частково), і лише 2% – знайшли собі нову роботу. Деякі роботодавці замість того, щоб звільняти працівників, скорочують їм зарплати. Знизилися й пропоновані зарплати для нових працівників: так, за даними Work.ua, у травні 2022 пропонована зарплата дещо скоротилася порівняно з січнем, а на початок січня 2023 року повернулася до попереднього рівня. Втім, враховуючи інфляцію на рівні 26%, реальні зарплати суттєво скоротилися.

Відновлення робочих місць було нерівномірним за регіонами та галузями — найшвидше відновилися вакансії у Львівській та Івано-Франківській областях. Найбільший попит — на фахівців у сфері послуг (торгівля, логістика, ресторани). 

У 2023 році бізнес очікує відновлення економіки, проте більшість підприємств не планують наймати додаткових працівників, а значний рівень безробіття не стимулює підвищувати зарплати (рис. 4): 73% власників бізнесу говорять про підвищення зарплат, 26% залишать їх на поточному рівні.

Значними викликами під час відбудови України будуть перекваліфікація працівників та інтеграція до ринку праці ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та біженців, які повертатимуться. 

Сьогодні центри зайнятості пропонують різні програми перекваліфікації, даючи можливість людям отримати нову затребувану ринком спеціальність, а Державний центр зайнятості спільно з Мінекономіки запустили програму «Національний кадровий резерв». Крім того, уряд планує розширити програму громадських робіт (проте наразі до неї залучено не так багато людей).

Релокація бізнесу: на захід та за кордон

Щоб зберегти підприємства та обладнання, у березні держава запустила програму релокації, якою може скористатися бізнес, що перебуває в зоні ризику через активні бойові дії. В рамках програми підприємства могли отримати допомогу під час переміщення на захід України – підбір місця для виробничих потужностей, перевезення та розселення персоналу, пошук нових працівників. Спрощенню процесу мала сприяти платформа цифрової взаємодії для допомоги в релокації. Заповнити заявку на релокацію можна на сайті «Прозорро.Продажі».

Протягом 2022 року послугою релокації бізнесу скористалися понад 700 підприємств (це невелика частка із близько 240 тисяч працюючих українських підприємств), завдяки чому вдалося зберегти більше 35 тисяч робочих місць. Найбільше підприємств — 661 — перемістили в першій половині року, після липня темпи релокації суттєво знизилися. Це пов’язано із успіхами ЗСУ на фронті та деокупацією «промислових» територій, зокрема Харківщини й частини Херсонської області. 

Частина підприємств переїхали за кордон. Ці підприємства можуть стати «амбасадорами» України на іноземних ринках, перш за все європейському. Проте потрібно підтримувати зв’язки з цими виробниками — щоб якщо не повернути їх до України, то принаймні заохотити їхню співпрацю з українським бізнесом.

Законодавчі зміни: спрощення трудових відносин та фінансова підтримка

Протягом періоду воєнного стану законотворці ухвалили кілька законів, спрямованих на допомогу бізнесу вижити в умовах війни та підтримку працівників. 

Віддалена робота

Реальність поступово знаходить відображення в українському законодавстві. З початком пандемії в українському Трудовому кодексі з’явилося поняття «віддалена робота». А  18 липня 2022 року Верховна Рада України ухвалила так званий «закон про фриланс», який передбачає «легалізацію» роботи фрилансерів і надає можливість малому та середньому бізнесу (до 250 працівників) офіційно наймати їх на роботу. Юридично це буде оформлено як договір з нефіксованим робочим часом із заробітною платою не більше восьми «мінімалок» (наразі 53,6 тис. грн). Оплата відбуватиметься за фактично відпрацьований час, але не менше 32 годин протягом календарного місяця (тобто працедавець муситиме заплатити за 32 години навіть якщо фактично фрилансер працював менше).

Водночас державним службовцям заборонили працювати з-за кордону, що призвело до звільнення 8,5 тис. осіб протягом перших 4 місяців від початку повномасштабного вторгнення. З серпня держслужбовці (окрім категорії А) та посадові особи органів місцевого самоврядування (крім першої-третьої категорій) отримали можливість займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю у разі простою чи якщо вони пішли до неоплачуваної відпустки. На період воєнного стану граничну тривалість відпустки «за свій рахунок» для біженців та ВПО підвищили з 15 до 90 днів. Цією нормою також переважно скористалися державні службовці та працівники держпідприємств (оскільки приватні підприємства врегулювали дистанційну роботу на рівні домовленостей із працівниками). Щоб не втратити кваліфікованих державних службовців, норму щодо їхньої обов’язкової присутності в Україні варто переглянути.

Більша гнучкість для підприємств та нові можливості для роботодавців

У мирний час у разі ліквідації, реорганізації чи банкрутства підприємства звільнення працівника займає два місяці, а якщо на підприємстві є профспілка — три. В умовах війни у роботодавців може не бути можливості забезпечувати працівника роботою чи відповідними виплатами. Тому Верховна Рада дозволила звільнення з ініціативи роботодавця, який не може забезпечити працівника роботою у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. 

1 липня Верховна Рада прийняла Закон № 2352-IX, який регулює трудові відносини під час воєнного стану. Цей закон дозволив зберігати за працівниками, яких призвали на військову службу, лише місце роботи й посаду, але не зарплату (це має скоротити витрати підприємств). 

Також на період дії воєнного стану змінено обмеження щодо робочого часу працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури. Для працівників, яким встановлено скорочену тривалість робочого часу (лікарі, працівники на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці тощо) максимальну тривалість робочого часу знижено з 50 до 40 годин. Для решти працівників (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) роботодавцям надано право підвищити максимальну тривалість робочого часу до 60 годин на тиждень із пропорційним збільшенням зарплати. 

Стимулювання зайнятості

Законом 2622-ІХ від 21.09.2022 скасовано квоти на працевлаштування певних категорій населення. Натомість розширено переліки як соціальних послуг (до них включено індивідуальне планування працевлаштування та надання ваучерів на отримання професійної або вищої освіти — тоді як раніше ваучери були лише на підвищення кваліфікації), так і категорій осіб, які можуть отримувати соціальні послуги (до них включено одиноких батьків та опікунів). Крім того, закон встановлює залежність виплат з безробіття від страхового стажу (раніше була просто встановлена максимальна тривалість виплат — до 360 днів протягом двох років). Також встановлюється більша диференціація допомоги з безробіття залежно від страхового стажу. За новим законом, безробітний не втрачає право на допомогу з безробіття, якщо відмовляється від двох пропозицій підходящої роботи від служби зайнятості (це підвищить стимули для безробітних реєструватися у ДСЗ). Проте зареєстрований безробітний втрачає цей статус, якщо не повідомляє службу зайнятості про свій виїзд за кордон або перебуває за кордоном понад 14 днів одноразово чи понад 60 днів протягом року, окрім виїзду на лікування чи форс-мажорних обставин (це нововведення, вочевидь, не дозволить трудовим мігрантам користуватися статусом безробітного). Запроваджено інститут кар’єрного радника, який надаватиме безробітному послуги відповідно до індивідуального плану працевлаштування.

Також закон передбачає, що раз на п’ять років безробітна особа може працевлаштуватися на субсидовану посаду (тобто працедавець отримає компенсацію витрат на зарплату такої особи з урахуванням обмежень, встановлених законом «Про державну допомогу»). А за працевлаштування особи без досвіду роботи (в т.ч. звільнених військовослужбовців) працедавець може отримати компенсацію в розмірі до 50% мінімальної зарплати. 

До категорій працівників, за працевлаштування яких працедавець може отримати компенсацію ЄСВ, додано осіб, які були безробітними понад 6 місяців (це сприятиме зменшенню довгострокового безробіття). А працедавці, які створили нові робочі місця із зарплатою не менше, ніж три «мінімалки», зможуть отримати за такі робочі місця компенсацію 50% ЄСВ.

З 15 жовтня 2022 року спрощено працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, а також отримання або продовження дії дозволу на працевлаштування іноземців. Тепер іноземці та особи без громадянства можуть працювати на різних посадах в одного або декількох роботодавців за умови, що кожен роботодавець отримає дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні. Також іноземці можуть працювати в одного працедавця на кількох посадах, і для цього потрібний лише один дозвіл. Скасовано умову щодо зарплат іноземцям не менше 5 або 10 «мінімалок» для отримання дозволу на їхнє працевлаштування. Крім того, тепер ця адміністративна послуга стане доступною через ЦНАП. Під час відбудови Україні знадобиться багато робочих рук, тому залучення працівників-мігрантів має бути максимально простим.

Нові можливості для військових

Закон № 2488-IX стосується соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей (+1,5 бала у 186 випуску Індексу реформ). Він закріплює право на соціальну та професійну адаптацію певним категоріям військових. В межах адаптації передбачено різні рівні перепідготовки, підвищення кваліфікації, а також освітні програми за професіями, що матимуть попит на ринку праці під час відновлення країни.

Фінансова підтримка підприємств 

Ми вже писали (1, 2) про низку податкових пільг, запроваджених з початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні Мінфін пропонує скасувати ці пільги, й уже підготував відповідний законопроєкт. Ми підтримуємо таке рішення — адже за багатьма опитуваннями підприємств, проблемою в Україні є не ставки податків, а складність їхнього адміністрування та корумпованість податкової служби. А Україні потрібні кошти на фінансування оборони, яке не можна здійснювати за рахунок міжнародної допомоги.

14 жовтня 2022 р. уряд вчергове розширив програму «5-7-9», надавши можливість підприємствам, які через війну втратили свої виробничі потужності, отримати кредит на відновлення під 9% терміном до 5 років на суму до 60 млн грн (без урахування раніше виданих кредитів за програмами держпідтримки). Виконання зобов’язань за такими кредитами частково (до 80%) забезпечуватиме державна гарантія. Загалом на програму «5-7-9» на 2023 рік передбачено 16 млрд грн. З березня по грудень 2022 року в рамках цієї програми було видано кредитів на 72 млрд грн.

Окрім програми «5-7-9» та підтримки релокації, уряд надає підприємцям також гранти в рамках програми «єРобота». За 2022 рік уряд видав 2530 таких грантів на 1,6 млрд грн.

Висновки

Війна очікувано вплинула на ринок праці — опитування показують згортання бізнесу, міграцію працівників, проблеми з логістикою та пошуком каналів збуту продукції. Відповідно, деякі підприємства змушені звільняти працівників, а деякі скорочують зарплату. Значною відмінністю війни від попередніх криз (наприклад, «ковідної» кризи) є руйнування активів — як виробничих, так і соціальних (житло, школи, лікарні тощо). Отже, навіть після припинення бойових дій відновлення буде доволі повільним. Війна також спричинила значні демографічні зміни — перш за все еміграція (переважно жінок та дітей), втрата здоров’я та життя десятків тисяч людей. 

Загалом в економіці та на ринку праці відбудеться значний перерозподіл ресурсів — попит на деякі професії значно скоротиться, тоді як інші (наприклад, у сферах енергетики, будівництва та архітектури, освіти, медицини, психології) будуть у дефіциті. Тому потрібні будуть масштабні програми перенавчання людей, а крім того — програми реінтеграції (ветеранів, біженців, внутрішньо переміщених осіб, мігрантів). Розробку таких програм варто розпочати вже зараз. Але перш за все потрібно створити сприятливі умови для інвестицій (відновлення чи побудови активів) — це насамперед судова реформа, а також спрощення регуляцій та боротьба з корупцією.