Артщоденник «Відбій повітряної тривоги» – це книга про перші місяці повномасштабного вторгнення. Про напругу січня 2022 року, перші дні вторгнення, черги біля військкоматів, коридори і укриття, евакуацію, волонтертво, тих, хто поїхав і тих, хто залишився. Чорнобаївку, Бородянку, Краматорськ, Маріуполь, Харків. Це історії, що охоплюють період з 19 січня до 30 серпня.
Лаконічні тексти Анастасії Нікуліної про те, що було на думці у багатьох, що обговорювали на вулицях і в соцмережах. Ілюстрації Олександра Грехова про спільну біль і радість. Деякі з них публікувались, деякі були створені спеціально для цього видання. Книга видана двома мовами – українською та англійською.
19.01.22
Українську землю притрушує сніжком, на сніданок–учорашні пампухи, на вулицях лунає: «Христос хрещається», — і у відповідь на те: «У річці Йордан». Сьогодні Водохреща—одне з найбільших свят православних християн. І поки віряни, дотримуючись традицій, пірнають в ополонки, світом шириться напруга.
У Литві заявили про загрозу нападу з Білорусі, Америка непокоїться, що там-таки може розміщуватися ядерна зброя. З’являється інформація про підготовку озброєної провокації на Донбасі: російські окупаційні війська можуть обстріляти людей, які зберуться на водоймі поблизу Донецька, щоб видати це за напад українських військових та звинуватити ЗСУ в ескалації.
Ми ж тривожно гадаємо: нападе путін чи не нападе.
22.01.22
У Києві вшановують пам’ять активістів і перших жертв Майдану 2014-го: вірменина Сергія Нігояна та білоруса Михайла Жизневського. Спогади тих подій моторошно резонують із заявою ексміністра внутрішніх справ Арсена Авакова: нині ймовірність повномасштабного вторгнення росії на територію України вища, ніж це було вісім років тому.
Світ реагує на це по-різному: Америка надсилає майже 100 тонн летальної зброї, а Німеччина зосередилася на медичній допомозі.
На Донбасі вже добу зберігається затишшя, проте ми відчуваємо: це перед бурею. Хочеться з головою загорнутись у плівку з пухирцями й лускати, лускати, лускати їх, поки не стане хоч трішечки спокійніше.
14.02.22
Закохані пари гріються в палких обіймах. У Валентинів день вони, як і завжди, заповнюють собою всі вулиці, заклади й соцмережі. А в літературному світі люди продовжують виявляти свою приязнь книгою, підтримуючи традицію Дня книгодарування.
На росії теж несеться чергова хвиля зізнань у любові — до «братнього народу», як вони нас називають. У веселому передчутті того, як радо їх зустрінуть «стражденні люди, що втомилися від гніту неонацистів», росіяни малюють собі картинку, яка до смішного нагадує романтизоване ідеальне побачення: оберемки квітів, схвильовані усмішки, гарячі обійми, щемкі слова.
Але якщо зізнаватися в любові — то тільки такій, щоб до смерті! У нас подарунки готові. Чекаємо, «любі»!
16.02.22
«З метою посилення консолідації українського суспільства, зміцнення його стійкості в умовах зростання гібридних загроз, інформаційно-пропагандистського, морально-психологічного тиску на суспільну свідомість постановляю… оголосити 16 лютого 2022 року Днем єднання», — звучить в указі Президента Зеленського.
Але й без його постанови сьогодні ми відчуваємо потужне єднання. Навколо спільних цінностей та цілей, успіхів та тривог, мрій про мирне небо.
Безперечно, нас єднає й ненависть до ворога, який катує нашу країну. Катує навіть не вісім, не кількадесят, а сотні років! Але як компенсація цієї жахливої емоції виникає й інша, прекрасна, — усвідомлена любов. До кожного українця, до своєї землі, до історії й геніальних пращурів.
І що більша ненависть, то потужніша сила цієї любові.
19.02.22
Терпець нашого Президента уривається — Володимир Зеленський переходить від дипломатичних прохань до вимог.
А все тому, що 5 грудня 1994 року Україна відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу в обмін на гарантії безпеки, уклавши Будапештський меморандум із росією, Великою Британією та США. Однак анексія Криму й окупація сходу України у 2014-му, а зараз реальна загроза повномасштабного наступу підтверджують: усі ці договори не працюють!
У своїй передвиборчій кампанії 2019 року Володимир Зеленський обіцяв народу України звернутися до гарантів укладеного меморандуму та партнерів ЄС із проханням підтримати нас. А вже сьогодні, під час виступу на Мюнхенській конференції, Президент повстав проти несправедливості: «Якщо збори [держав — гарантів Будапештського меморандуму] знову не відбудуться або за їх результатами не буде гарантій безпеки для нашої держави, Україна матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює і всі пакетні рішення 1994 року були поставлені під сумнів».
24.02.22
Близької пʼятої ранку Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Маріуполь, Бердянськ і Краматорськ прокинулися від вибухів. Прокинулася вся країна.
Гул літаків, свист ракет, моторошні звуки прильотів, двигтіння стін та вікон. Усе це пробирало до кісток.
Ми нашвидкуруч одягали дітей, допомагали зібратися старшим. В одній руці тримаючи тривожну валізку чи просто торбу, в яку похапцем поскидали документи, воду та ліки, а в іншій — телефон, що гарячково набирав номери рідних та друзів: «росія таки напала на нас. Почалася війна».
Жорстокі російські снаряди закінчують свою траєкторію руху не лише на стратегічних об’єктах — вони руйнують будинки мирного населення. Вони видирають життя прямісінько з теплої оселі, завалюючи камінням, вириваючи серце, випалюючи сліди.
Усе тому, що сьогодні о 5:30 президент рф володимир путін заявив про початок «спеціальної військової операції на Донбасі». І майже одразу з моря та суші, із півночі, півдня та сходу на територію України полетіли балістичні та крилаті ракети.
Від війни прокинувся весь світ. Проте не росіяни — вони продовжують спати. І повторювати, що від них нічого не залежить.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
