Вторгнення владіміра путіна в Україну 24 лютого 2022 року та анексія Криму, здійснена раніше, 10 лютого 2014 року, –фундаментальне порушення міжнародного права. Це також пряме порушення Будапештського меморандуму від 05 грудня 1994 року, підписаного, зокрема, росією, США та Сполученим Королівством, яким Україні надавалися гарантії безпеки, а країнам-підписантам заборонялося погрожувати Україні або застосовувати проти неї військову силу. Україна погодилася перемістити ядерну зброю зі своєї території до росії. Вторгнення росії практично гарантує, що в майбутньому жодна країна, яка володіє ядерною зброєю, добровільно не віддасть її в обмін на гарантії безпеки.
З історичної точки зору вторгнення путіна є продовженням давнього прагнення росії створити та зберегти імперію і значну сферу політичного та економічного домінування в Європі та Азії. Прийшовши до влади, путін постійно висловлював таку думку і у своєму щорічному посланні до росіян 2005 року він недвозначно назвав розпад радянської імперії «найбільшою геополітичною катастрофою століття». Вторгнення та війну путіна в Україні слід розглядати та інтерпретувати у світлі цієї історичної перспективи. (У ширшому контексті, враховуючи зміни у владних структурах у росії та Китаї, війна в Україні є фундаментальним філософським конфліктом між Заходом і Сходом (росія та Китай) щодо переважання демократичної системи національного та глобального політичного управління над автократичною.)
Відносно недавно Радянський Союз, а згодом і росія, здійснили цілу низку вторгнень, що свідчить про імперську позицію путіна та його попередників. Достатньо пригадати вторгнення в Угорщину в 1956 році, вторгнення країн Варшавського договору під проводом Радянського Союзу в Чехословаччину в 1968 році та російсько-грузинську війну 2008 року. Повномасштабне вторгнення росії в Україну в 2022 році та війна, яка продовжується досі, є найбільшим і найближчим до нас у часі проявом бажання путіна збільшити росію та розширити зону її впливу. Події до сьогодні також чітко показують, що путін готовий досягати цієї мети будь-якими потрібними засобами.
Рік війни
Війна в Україні відрізняється від інших вторгнень Радянського Союзу та росії після Другої світової війни тим, що територія України є великою, а українське керівництво та народ продемонстрували безпрецедентну готовність боротися з армією загарбників. Людські втрати та фізичні руйнування величезні, але країна рішуче веде боротьбу.
Ураховуючи погрози та амбіції путіна, а також рішучу відповідь України, реакція Заходу була жорсткою, хоча й повільною та не повністю скоординованою. Західні санкції, запроваджені після вторгнення в Україну, були більш комплексними, ніж ті, які були введені після вторгнення в Крим у 2014 році, і з часом вони посилюються. Постачання військових матеріалів було значним і поступово переходить від постачання легшої зброї та аксесуарів до більш важкої артилерії, танків і винищувачів. Однак ефект від санкцій був обмеженим, оскільки російська економіка лише незначно впала у 2022 році. Нездатність Європи негайно припинити постачання нафти та газу з росії та можливості для росії продавати нафту та газ іншим країнам, особливо Китаю та Індії, допомогли запобігти серйозному занепаду економіки росії. Як і той дивовижний факт, що більшість західних компаній залишилася в росії та продовжувала платити російському уряду податки з продажу та акцизи, незважаючи на санкції. Таким чином, економічна реакція Заходу була фрагментарною та загалом неадекватною для досягнення мети – значного послаблення економіки росії.
Слід зазначити, що чудові зв’язки з громадськістю та лобістська кампанія президента Володимира Зеленського та інших українських посадовців відіграли важливу роль в організації західної підтримки.
Роль країн Центральної та Східної Європи
У той час як загалом саме США відреагували найшвидше та надали найсуттєвішу військову підтримку після початку війни регіонально найшвидше відреагували саме країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Вони надали найбільшу допомогу в розрахунку на душу населення та стимулювали загальноєвропейську реакцію. Коли відбулося вторгнення росії, то лідери Чехії, Польщі та Словенії майже одразу поїхали до Києва, щоб зустрітися з очільниками України та висловити свою підтримку Україні. Країни ЦСЄ також були першими, хто надав військову та цивільну допомогу, і вони прийняли та ефективно поглинули великий потік біженців, переважно матерів та дітей, оскільки багато чоловіків приєдналися до лав української армії. Станом на кінець 2022 року кількість українських біженців на 1 000 жителів у Чехії досягла 46,4, у Польщі – 41,4, у Словаччині – 19,9. Такі показники також були відносно високими для Німеччини (12,7), Австрії (10,4) і Швейцарії (9,1), але, за винятком Ірландії (14,5), вони були набагато меншими в інших країнах (Protivinsky and Munich 2023).
Обсяги військової і невійськової підтримки України країнами НАТО зростає, а озброєння надається все більш досконале. Це додатково напрочуд погано підготовленої російської армії дозволило українській армії здійснити успішний наступ і наразі протистояти контрнаступу Росії. Завдання для Заходу — надати потрібну військову підтримку, яка дасть змогу Україні досягти успіху у військовій сфері. Політична воля, завдяки якій це можливо, залежить від підтримки України та прийняття біженців населенням західних країн. Дослідження показують, що рівень підтримки населення з часом знижується. Наприклад, поглиблений аналіз ситуації в Чеській Республіці, де підтримка все ще залишається дуже високою, визначає основними причинами зниження підтримки згасання початкового шоку від війни та поступову втому від прийому додаткових біженців (Protivinsky and Munich 2023). Цього можна було очікувати, але це можна компенсувати іншими заходами, які міг би вжити Захід. Країни ЦСЄ закликають НАТО надати гарантії безпеки післявоєнній Україні, а ЄС ініціювати процес членства в ЄС. Ці та інші кроки однозначно підвищили б моральний дух українських військ і забезпечили післявоєнний перехід.
Відбудова під час та після війни
Як показує ця дискусія, Україні потрібна серйозна військова підтримка, якщо країна хоче захистити себе від повітряних і наземних атак і, зрештою, відбити агресію росії. Руйнування цивільних об’єктів, зокрема лікарень і шкіл, є величезними, тож допомога Заходу в поточній відбудові цих об’єктів є цінною, але її потрібно посилити.
Великим питанням, звичайно, є післявоєнна відбудова України. Оцінка витрат здійснена, проєкти стратегій розроблені (Gorodnichenko et al. 2022) і певною мірою триває підготовка. За оцінками, витрати високі та зростають, але уроки відбудови Європи та Японії після Другої світової війни є повчальними. На місцевому рівні відбудова значно зруйнованих міст, таких як Гамбург чи Хіросима, виявилася набагато швидшою, ніж очікувалося, через наявність людського капіталу (Ehrenberg et al. 2021). Важливий урок полягає в тому, що відбудова може бути відносно швидкою, якщо фізичні об’єкти зруйновані, але наявний людський (і фінансовий) капітал.
Яка стратегія потрібна для економічної відбудови та розвитку України в цілому? У 1990 році, після падіння Берлінської стіни, у мене була дискусія з Томасом Шеллінгом про успіх плану Маршалла для Європи після Другої світової війни, у підготовці якого він брав участь. Його основна думка полягала в тому, що хоча фінансова допомога США була важливою, набагато важливішим економічним аспектом виявилися наполягання США на тому, щоб європейські країни відклали ворожнечу часів війни та почали торгувати одна з одною. Якщо Шеллінг правий, а я вважаю, що він правий, тоді вкрай потрібно, щоб Європа забезпечила вільний доступ українських товарів до своїх ринків. На внутрішньому фронті для України, очевидно, вкрай важливо створити ефективну систему управління, у фокусі якої має бути викорінення корупції.
Заключні зауваження
Україна перебуває у жахливій ситуації, ураховуючи безжальне прагнення путіна до імперської експансії. Однак героїзм і вміле керівництво України, напрочуд неадекватна військова спроможність росії та підтримка Заходу дають надію на ефективну оборону та післявоєнну відбудову України. Небезпечним був би розвиток подій, якби Китай, який поки тільки збільшив торгівлю невійськовою продукцією з росією, почав постачати росії зброю. Західний світ усе більше визнає, що хоча боротьба за Україну дуже важлива сама по собі, але вона також уособлює більшу боротьбу за глобальні правила та управління світом.
Список літератури
Gorodnichenko, Y, I Sologoub, and S Weder di Mauro (eds) (2022), Rebuilding Ukraine: Principles and Policies, CEPR Press.
Ehrenberg, R G, R Smith, and K F Hallock (2021), Modern Labor Economics: Theory and Public Policy, 14th Edition, Taylor & Francis.
Protivinsky, T and D Munich (2023), “Vyvoj postoju ceske verejnosti k valecnym uprchlikum z Ukrajiny,” IDEA Study, CERGE-EI.
Ця публікація входить до збірки есе, створеної за ініціативи НБУ. У ній відомі економісти, політологи та історики – визнані світом експерти – на волонтерських засадах діляться своїми думками та аргументами про те, чому, допомагаючи Україні, ви допомагаєте всьому світу. Повну збірку есе можна прочитати за посиланням
#допомогаУкраїні_допомогасвіту
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
