Важливі законопроєкти. Випуск 16: зміни до процедур землеустрою, збільшення фінансування армії, легалізація приватних військових компаній

За цей період було зареєстровано 49 законопроєктів, із яких 4 – президентські, 13 — урядові і 32 — від народних депутатів. У своїх законопроєктах народні депутати не оминули тему підтримки військових і збільшення можливостей для фінансування Збройних сил України. Декілька законопроєктів посилюють захист майнових прав власників землі або часток підприємств. Далі про це та інше в огляді. 

Стягнення активів: баланс між санкціями та правами власності

Коли уряд України застосовує санкції проти певних осіб і забороняє їм користуватися своїми активами, часто ці активи знаходяться в інших країнах під контролем іноземних і українських компаній або осіб, які не перебувають під українськими санкціями. Тож як державі отримати доступ до цих активів без порушення прав непідсанкційних власників?

Для вирішення цієї проблеми і забезпечення прав третіх (непідсанкційних) осіб народні депутати зареєстрували законопроєкт №11195, який пропонує такі кроки для стягнення акцій або інших цінних паперів, які належать компаніям, у яких є власність як підсанкційних, так і непідсанкційних осіб:

1. Визначення часток власності компанії, які належать підсанкційним та непідсанкційним особам.
2. Переведення обліку цих часток власності до спеціальної систему обліку, яку контролюють Фонд держмайна та Центральний депозитарій.
3. Створення спеціальних рахунків умовного зберігання (ескроу), на яких будуть зберігатися цінні папери або частки компаній, які належать особам, які не підпадають під санкції. Це дозволить непідсанкційним особам володіти цими активами, які раніше були заблоковані через санкції.
4. Інформування непідсанкційних осіб про необхідність оформити свої права на ці активи. 
5. Передача прав на ці активи непідсанкційним особам, якщо вони виявлять бажання ними володіти.
6. Якщо протягом 5 років непідсанкційні особи не використовуватимуть свої права на ці активи, останні можуть бути передані у власність держави.

На нашу думку, в законопроєкті варто було б прописати детальний механізм оцінки часток майна підсанкційних і непідсанкційних осіб, функціонування спеціальних рахунків та процес передачі (повернення) часток майна особам, які не підлягають санкціям. Недостатній контроль та прозорість під час стягнення та перерозподілу активів може сприяти зловживанням з боку чиновників або інших зацікавлених осіб.

Захист добросовісних покупців майна від неправомірної конфіскації

Законопроєкт №11185 має захистити добросовісних покупців майна. Він передбачає, що майно не можна забрати у такого покупця, якщо:

• минуло більше 5 років з моменту реєстрації права власності першого покупця (добросовісного набувача) на державне або комунальне майно;
• минуло більше 5 років з моменту передачі майна першому покупцю, якщо на той час не передбачалась державна реєстрація права власності.

У супровідних документах до проєкту не подається обґрунтування, чому обрано саме 5 років. Більше того, ці норми несуть певні ризики. Наприклад, деякі особи, що отримали державне чи комунальне майно у незаконний спосіб понад 5 років тому, в разі ухвалення цього проєкту уникнуть відповідальності. Тож у разі ухвалення законопроєкт може створити умови для легалізації майна, набутого незаконним шляхом. 

Зміни порядку використання земельних ділянок

Законопроєкт 11184 пропонує змінити деякі процедури, пов’язані із землеустроєм, а саме:

• Збільшити час (до двох років після скасування або припинення воєнного стану), протягом якого потрібно оформити права власності на земельні ділянки (паї), які громадяни отримали під час розпаювання колгоспних земель чи у спадщину. За чинним законом, оформити право власності на земельну ділянку потрібно до 01.01.2025р. (інакше буде вважатися, що власник або спадкоємець відмовився від земельної ділянки).
• Зобов’язати органи влади та місцевого самоврядування розглядати запити про отримання дозволів на землеустрій у порядку черговості їх надходження.
• Дозволити зміни цільового призначення земель за рішенням власника ділянки за відсутності містобудівної документації, але з мотивованим висновком відповідного органу містобудування. В даному випадку існують великі ризики, що власники на власний розсуд буде змінювати цільове призначення земель (наприклад із землі сільськогосподарського призначення на землю житлової та громадської забудови) без урахування потреб розвитку міста, що породжуватиме корупцію та сприятиме хаотичній забудові міст, без урахування потреб громади та довкілля.
• Протягом дії воєнного стану дозволити змінювати цільове призначення земель, для яких немає містобудівної документації, для розміщення не лише промислових чи інфраструктурних об’єктів за межами населених пунктів, а й для житлових та нежитлових будівель, в тому числі в межах населених пунктів. Така норма значно розширить можливості забудови в містах та селах.
• Дозволити не сплачувати пайові внески забудовникам, які не уклали з місцевою владою угоди про сплату цих внесків до 01.01.2021, але розпочали будівництво до цієї дати. Пайові внески скасували наприкінці 2019 року. Забудовники мали виконати угоди про сплату пайових внесків, підписані до 1 січня 2021 року, та не підписувати такі угоди після цієї дати. Вочевидь, деякі забудовники припинили підписувати такі угоди одразу після ухвалення відповідного закону, тож ця зміна приводить законодавство у відповідність до реалій.

Законопроєкт містить як потрібні, так і потенційно шкідливі норми. Відтермінування процедури оформлення паю потрібне, оскільки не всі громадяни можуть це зробити під час війни. Водночас дозвіл на зміну цільового призначення земель за відсутності містобудівної документації може призвести до хаотичної забудови й також створює корупційні ризики.

Заборона реклами та спеціальне маркування для товарів, виробники яких працюють у росії

Основні положення законопроєкту 11183:

Маркування товарів та упаковки: продавці будуть зобов’язані маркувати цінники та упаковку товарів компаній, які досі працюють в росії (штраф за продаж цих товарів без належного маркування – 200% вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше 17 тис. грн).

Розміщення інформації в офісах: компанії, які працюють на території росії або сплачують податки до її бюджету, повинні будуть розмістити інформацію про це у своїх офісах на видному місці (штраф за нерозміщення такої інформації – 170 тис. грн).

Маркування рекламних носіїв: поруч із назвою чи логотипом компанії на всіх носіях (вивіски, фірмовий одяг тощо) потрібно буде розмістити відповідне повідомлення (штраф за відсутність маркування – також 170 тис. грн). 

Напис «<компанія> провадить господарську діяльність на території держави-агресора та сплачує податки до її бюджету» має бути червоними літерами на білому тлі. Розмір напису має бути не менше 30% площі носія. 

Крім того, законопроєкт пропонує заборонити рекламувати товари чи послуги виробників, які працюють у росії та не розмістили подібне маркування на своїх товарах. А уряд повинен буде щомісячно інформувати населення про компанії, які працюють у росії, через веб-сайти відповідних міністерств.

Автори пояснюють необхідність ухвалення цього законопроєкту захистом прав споживачів, зокрема права знати, виробники яких товарів працюють у країні-агресорі. Однак, практичне виконання цього закону уявити доволі складно. Зокрема, Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) вже створювало (неповний) перелік міжнародних спонсорів війни. Пізніше уряд закрив цей перелік через відсутність нормативно-правового регулювання включення та виключення компаній із нього та юридичних наслідків перебування в ньому. Деякі уряди (наприклад, угорський) вдавалися до шантажу українського уряду щодо виключення їхніх компаній із переліку. 

Захист досліджуваних осіб під час проведення клінічних випробувань лікарських засобів

Законопроєкт №11181 передбачає зміни у відповідальності за порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації/перереєстрації лікарських засобів. Зокрема проєкт передбачає:

Оновлення термінології: використовувати термін «інформована згода» замість просто «згода» та термін «досліджуваний» замість «пацієнт». Адже у клінічних випробуваннях можуть брати участь не лише хворі, а й здорові добровольці.

Захист прав досліджуваних: встановити відповідальність (штраф) за невиконання законодавчих вимог забезпечення безпеки досліджуваних у разі тимчасового або повного зупинення випробування. Якщо випробування лікарського засобу зупиняються без належного контролю та виконання заходів безпеки, це може призвести до виникнення серйозних ускладнень або навіть загибелі учасників дослідження.

Кримінальний кодекс (ст. 321-2) передбачає, що «умисне порушення порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань лікарських засобів, фальсифікація їхніх результатів, а також порушення встановленого порядку державної реєстрації лікарських засобів, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.»

Законопроєкт пропонує послабити покарання за деякі з цих порушень. Зокрема карати умисну фальсифікацію матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб, незаконний допуск на ринок (державну реєстрацію) лікарського засобу, проведення клінічного випробування (дослідження) без дозволу Міністерства охорони здоров’я, а також фальсифікацію даних або результатів клінічного випробування (дослідження), штрафом у розмірі 51-170 тис. грн або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. 

Такий широкий діапазон кримінальної відповідальності (від 51 тис. грн штрафу до 5 років позбавлення волі) може спричинити суб’єктивний підхід суддів до визначення покарання і відповідно до корупції.

Регулювання фінансів політичних партій та підтримка Збройних сил

Протягом останніх двох років чотири політичні партії, а саме «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Батьківщина» і «Голос», отримали фінансування від держави на загальну суму понад 1,6 млрд грн (885 млн грн у 2022 році та 753 млн грн у 2023 році). Це значна сума, яку, на думку народних депутатів, можна було б використати на посилення Збройних сил та обороноздатності України. Для цього в парламенті зареєстрували два законопроєкти – 11189 і 11197. Перший передбачає, що кошти з Державного бюджету України, призначені для фінансування партій, повністю підуть Збройним силам України. 

Другий проєкт пропонує дозволити політичним партіям протягом одного року з моменту отримання державних коштів купувати за них «військові облігації» та отримувати відповідні доходи. А також дозволити партіям безпосередньо здійснювати закупівлю товарів та послуг і надавати фінансову допомогу громадським організаціям, що допомагають забезпечувати оборону України та безпеку населення. Чинний закон дозволяє партіям витрачати власні кошти на потреби оборони та безпеки населення, але забороняє надавати благодійну допомогу. 

Ще один законопроєкт (11190) пропонує перерозподілити кошти спеціального фонду Державного бюджету. А саме – «перекинути» 9,6 млрд грн із суми, призначеної для закупівлі спеціальної техніки та обладнання Держслужбою спеціального зв’язку та захисту інформації, на матеріально-технічне забезпечення ЗСУ та інших військових формувань. Відповідно видатки на першу бюджетну програму знизяться з 43,3 до 37,7 млрд грн, а видатки на другу виростуть з 9,6 до 19,3 млрд грн. Оскільки джерело цих коштів – ПДФО, сплачений із грошового забезпечення військовослужбовців та поліцейських, така зміна виглядає логічно.

Створення та регулювання приватних військових компаній

Законопроєкт 11214 пропонує дозволити створення в Україні Міжнародних оборонних компаній (МОК) і визначає засади їхньої діяльності. На думку авторів законопроєкту, такі компанії посилять зовнішню та внутрішню безпеку України. Вони зможуть залучати до своєї діяльності громадян України та іноземців, які мають досвід служби в українських військових формуваннях (зокрема демобілізованих захисників України). 

Проєкт визначає міжнародну оборонну компанію як суб’єкт господарювання (приватне підприємство), створений і зареєстрований в Україні, який сплачуватиме податки за загальною системою та надаватиме оборонні послуги за межами України. 

Такі компанії діятимуть на підставі ліцензії, яку видаватиме Державна служба України у справах міжнародних оборонних компаній (державний орган, підпорядкований Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, який потрібно буде створити). Служба відповідатиме за реєстрацію, облік та контроль за діяльністю цих компаній та погоджуватиме договори про надання оборонних послуг. 

Законопроєкт не розглядає питання господарської та фінансової діяльності МОК та не встановлює мінімальні вимоги до фінансового забезпечення військових, які працюватимуть у таких компаніях.