Як фінансувати війну?

Чи буде Трамп підтримувати Україну, чи пожертвує нею? Цього ми не знаємо, але перші ознаки не надто обнадійливі. Хоча Україна й надалі матиме багато союзників у Європі та інших регіонах, цілком імовірно, що більша частина тягаря війни ляже на плечі самих українців. Скоріш за все, країні доведеться більше покладатися на внутрішнє фінансування для покриття витрат на оборону.

Але звідки візьмуться гроші?

У відомому есе «Як оплатити війну» (1940) Кейнс описав основні джерела доходів британського уряду під час Другої світової війни: емісія грошових коштів, позики, підвищення податків, зниження невоєнних витрат. Він відкинув ідею друку грошей, оскільки інфляція могла зруйнувати економіку а, отже, зробити Великобританію нездатною вести тривалу війну з нацистською Німеччиною. Оскільки податки спотворюють економічні стимули, Кейнс стверджував, що найкращим способом профінансувати витрати на війну є позики, які дозволяють розподілити вартість війни між поколіннями. Якщо ж позики недоступні, Кейнс пропонував дотримуватися суворої бюджетної дисципліни щодо витрат (відмова від будь-якої роздачі коштів, фінансування лише основних функцій уряду, адресний принцип надання допомоги) та підвищити податки. Щодо останніх він пропонував запровадження високопрогресивного оподаткування, щоб підтримувати солідарність і гарантувати кожному доступ до основних товарів і послуг, як-от їжа та прихисток. І запозичення, і вищі податки допомагають перерозподілити обмежені ресурси з приватного споживання на потреби оборони, не викликаючи інфляції. Цікаво, що Кейнс віддавав перевагу податкам на споживання (тобто високому податку на додану вартість), але в той час не було інфраструктури для адміністрування таких податків.

Які опції доступні для України?

У перші місяці російського повномасштабного вторгнення 2022 року Україна задля фінансування величезного бюджетного дефіциту покладалася на друк грошей. Така політика дуже швидко призвела до інфляції на рівні близько 25%. Після незаконної російської анексії Криму та окупації Донбасу уряд також звернувся до центробанку, і результат був той самий: висока інфляція. Ці важливі уроки показують, що Національний банк України не має бути основним джерелом фінансування уряду. 

У проєкті держбюджету на 2025 рік чисті запозичення (тобто нові запозичення мінус витрати на обслуговування наявного боргу) дуже малі порівняно з обумовленими війною потребами у фінансуванні. Уряд може вдатися до репресивних заходів  для отримання додаткових ресурсів зі слабко розвиненої фінансової системи України, але це означає, що решта економіки матиме менше кредитів. Більш перспективним джерелом є демократизація військових облігацій подібно до облігацій серії E у США під час Другої світової війни.  Іншими словами, уряд має агресивно заохочувати (і навіть, можливо, примушувати) громадян підтримувати військові зусилля шляхом купівлі військових облігацій. Оскільки така кампанія не може повністю закрити дефіцит фінансування (війна вже виснажила заощадження багатьох українців), відповідно до Кейнса, Україна має лише одне довгострокове вирішення проблеми: підняти податки, щоб вижити у війні на виснаження.

Як свідчить історія, багато країн пішли цим шляхом у скрутні часи. Наприклад, під час Другої світової війни президент США Рузвельт заявив: «Ми просимо навіть наших найбідніших громадян зробити посильний внесок. Наш обов’язок — подбати про те, щоб тягар був справедливо розподілений відповідно до платоспроможності так, щоб декілька осіб не наживалися на жертві багатьох інших». 

Окрім різкого підвищення податкових ставок (особливо для заможних), було розширено базу оподаткування так, щоб майже кожен громадянин платив податки, роблячи внесок у воєнні зусилля (рис. 1). Уряд також запровадив податки на надприбутки, щоб гарантувати, що ніхто не отримає зиску від війни. Крім того, уряд кардинально змінив адміністрування податків на доходи: роботодавці почали утримували суму податку із зарплат працівників. Усі ці зміни супроводжувалися цілеспрямованою медіакампанією (яку підтримали зокрема голівудські зірки та Дональд Дак) Казначейства США: патріотично налаштовані американці повинні із задоволенням платити податки, усвідомлюючи той факт, що на кін поставлено життя. Згідно з логікою Кейнса, Міністерство фінансів США презентувало підвищення податків як антиінфляційне а, отже, бажане, оскільки, як зауважив міністр фінансів США Генрі Моргентау, «інфляційне підвищення цін є джерелом серйозної загрози соціальній справедливості».

Навряд чи досвід Сполучених Штатів є унікальним. У книзі «Оподаткування багатих: історія фіскальної справедливості в Сполучених Штатах і Європі» Кеннет Шів та Девід Стасавадж показали, що майже всі країни, які пройшли через масову мобілізацію під час війни, значно підвищували податки (рис. 2). Шів та Стасавадж стверджують, що таке збільшення податків ґрунтується не лише на доктрині платоспроможності (заможні мають більше грошей, тож можуть дозволити собі платити вищі податки). Іншою важливою причиною є компенсація за наданий державою привілей. Хоча теорія компенсації має багато як критиків, так і прихильників, ключовим привілеєм під час війни є можливість не жертвувати власним життям заради країни. Оскільки багаті мають непропорційно вищі шанси уникнути призову (скандали зі МСЕК в Україні дають чітке уявлення про те, як хабарі можуть допомогти багатим уникнути військової служби), вони мають компенсувати це країні, сплачуючи вищі податки (до 90% для найвищих рівнів доходу).   

Щоб підтвердити цю теорію, Шів та Стасавадж показують, що ставки податку на прибуток різко зростали саме в часи масової мобілізації (рис. 3). Однак таке збільшення оподаткування відбувається лише в демократичних країнах, де уряди залежать від звичайних громадян, і тому повинні бути справедливими до тих, хто ризикує своїм життям. Згідно з цією теорією, у міру того, як з 1980-х років у розвинутих економіках поступово відмовлялися від масового призову на військову службу, там спостерігався рух у бік зниження податків для заможних. Справді, Шів та Стасавадж стверджують, що демократичні уряди могли підвищувати податки та робити їх прогресивними лише під час масштабних воєн.

Підсумовуючи, вищі податки (та сувора бюджетна дисципліна) видаються єдиним життєздатним варіантом довготривалого фінансування воєнних зусиль. Нещодавно ухвалене Верховною Радою України підвищення податків є першим кроком у цьому напрямку (президент має підписати цей закон якнайшвидше). Однак ці податкові зміни не є прогресивними чи спрямованими на приватне споживання. Кейнс та багато інших економістів порадили б Україні, щоб майбутні підвищення податків мали на меті мінімізацію викривлень (що означає підвищення ставки податку на додану вартість) та забезпечення справедливості (прогресивний податок на доходи). Оскільки Кейнс не знав про масове ухиляння від сплати податків в Україні, варто додати комплексну реформу адміністрування податків, яка зменшить тягар дотримання податкового законодавства, розширить податкову базу та зробить систему більш справедливою.

Зрозуміло, що мало хто любить сплачувати податки, але вибори у США ще раз підкреслили важливість самодостатності України у боротьбі з російською агресією. Якщо іноземна допомога вичерпається, підвищення податків, імовірно, стане єдиною можливістю забезпечити, щоб самі українці (а не іноземні держави) визначали майбутнє України — найбільшої країни Європи.