Чому діти стають рідкістю: глобальні демографічні виклики

Частка дітей віком від 0 до 14 років у загальній структурі населення істотно відрізняється залежно від регіону. В країнах Центральної Африки діти становлять до половини населення. Натомість у державах із високим рівнем життя їхня частка ледь перевищує п’яту частину населення. 

У середині ХХ століття народжуваність у світі була суттєво вищою: жінка народжувала в середньому 4,7 дитини. Але вже до 2023 року, за даними Світового банку, цей показник знизився до 2,25, а в 2100 році, за прогнозом Інституту показників і оцінки здоров’я Вашингтонського університету, досягне 1,7 дитини на жінку. Як наслідок, темпи зростання світового населення також істотно сповільнилися: з пікових 2,3% на рік у 1963 році до менш ніж 1% сьогодні.

Зниження глобального рівня народжуваності має три основні причини:

1. Зростання ролі жінок у суспільстві — доступ до освіти та активніша участь у ринку праці часто супроводжуються відкладанням народження або скороченням кількості дітей.
2. Суттєве зменшення дитячої смертності — раніше родини народжували більше дітей, аби компенсувати ймовірні втрати.
3. Зростання вартості виховання дітей — у поєднанні зі зменшенням значення дитячої праці це робить великі родини економічно менш привабливими.

І хоча в найменш розвинених державах середня кількість дітей, яких народжує одна жінка (рівень фертильності), ще тримається на позначці 4,0, у багатьох країнах вона наближається або вже опустився нижче за критичний рівень 2,1 — межу, за якої населення перестає оновлюватися природним шляхом. Якщо народжуваність нижча від цього рівня, чисельність населення без зовнішньої міграції поступово скорочується.

Європа сьогодні — яскравий приклад того, як швидкі соціальні зміни впливають на демографічні показники. У 2023 році в ЄС народилося лише 3,67 мільйона дітей, що майже вдвічі менше, ніж у середині ХХ століття. В ЄС у середньому припадає по 1,38 дитини на одну жінку, що значно нижче критичного рівня. При цьому розрив між країнами суттєвий: у Мальті показник був найнижчим — 1,06, тоді як Болгарія вийшла в лідери з 1,81 дитини на жінку.

Водночас зростає вік матері при народженні первістка: в середньому по ЄС він сягнув 29,8 років. Найраніше материнство фіксується в Болгарії (у середньому 26,9 року), а в Італії — найпізніше (31,8 року).

Це не просто статистика, а стратегічний сигнал. Низький рівень народжуваності вже сьогодні відчутно впливає на демографічну структуру. У країнах Центральної Європи та Балтії кількість населення поступово скорочується. У Японії, яка має один із найвищих середніх вікових показників у світі, третина громадян старші за 65 років.

Скорочення частки дітей і зростання частки людей старшого віку означає скорочення частки працездатного населення, що тягне за собою ланцюг економічних наслідків: уповільнення зростання ВВП, дефіцит робочої сили, зростання навантаження на пенсійну систему. Менше дітей у структурі населення означає менше людей працездатного віку згодом, тобто надходження до бюджету будуть нижчими при тому, що витрати на медичні й пенсійні програми стрімко зростатимуть.

Фінансовий тиск, який у майбутньому нестимуть молодші покоління, дедалі зростає. Зі зростанням частки пенсіонерів збільшиться й навантаження на тих, хто працює. Це змусить уряди переглядати бюджетні моделі, політики зайнятості й навіть підходи до імміграції.

1 червня, у день, коли ми традиційно говоримо про права дітей, варто поставити складніше запитання: скільки їх залишиться у світі через покоління? Зменшення фертильності — це не лише питання особистого вибору чи цінностей, а системна трансформація глобального масштабу. Світ стрімко рухається до епохи, де діти — дедалі рідкісніший ресурс, від якого залежатиме економічне майбутнє цілих держав.