Перевірка фейків у рамках партнерства з Meta
У мережі поширюють інформацію, нібито Україна знищила бомбардувальники, які росія, за договором СНО-3, була зобов’язана тримати незахищеними та доступними для видимості. Стверджують, що це є порушенням міжнародного права.
Утім, це неправда. Договір СНО-3 не вимагав незахищеності бомбардувальників і не поширюється на всі типи літаків, які вразили в операції «Павутина». 
Скриншот допису
Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, відомий як СНО-3 (або New START — «Новий СТАРТ»), був підписаний між США та росією у 2010 і набув чинності у 2011 році. СНО-3 обмежував кількість розгорнутих ядерних боєзарядів для кожної сторони до 1550 одиниць, а міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет на підводних човнах та важких бомбардувальників — до 700 одиниць. Ключовим механізмом контролю за виконанням були двосторонні інспекції: представники рф та США мали право особисто відвідувати ядерні об’єкти одне одного, щоб перевіряти дотримання лімітів.
Договір мав діяти до 2026 року. Утім, у 2023 році рф офіційно оголосила про одностороннє призупинення участі у ньому. Вона більше не дотримується положень щодо прозорості та інспекцій. Парадоксально, що російські пропагандисти посилаються на зобов’язання за договором, дію якого призупинили.
Ідея, нібито будь-яка країна, навіть за договором про контроль над озброєннями, зобов’язана тримати свої бойові літаки «незахищеними» на діючих військових об’єктах, є абсурдною. Такі угоди передбачають інспекції, обмін даними про розміщення ракет, їхню бойову готовність і випробування, але ніколи не вимагають «незахищеності» військових об’єктів. Безпека військових баз та техніки є пріоритетом для будь-якої армії.
Щобільше, у договорі СНО-3 чітко прописано, що «зобов’язання не застосовувати заходи маскування не поширюється на практику укриття чи маскування на базах МБР (міжконтинентальних балістичних ракет — ред.) або застосування укриттів для захисту стратегічних наступальних озброєнь від впливу атмосферних явищ». Це означає, що СНО-3 не вимагав тримати бомбардувальники просто неба. Цей пункт прямо дозволяє використовувати звичну інфраструктуру аеродромів, наприклад, ангари.
Ставити бойові літаки в укриття — звична практика і в США. Наприклад, на авіабазі «Вайтмен» в штаті Міссурі, де знаходяться стелс-бомбардувальники B-2, здатні нести ядерні заряди, літаки стоять в ангарах. Їх не видно із супутникових знімків, які є в мережі. 
Зверху — супутниковий знімок авіабази «Вайтмен» ВПС США, знизу — бомбардувальник B-2 біля ангару. Джерело: The War Zone
До того ж не всі літаки, які вразило СБУ у спецоперації «Павутина», підпадали під дію СНО-3. Наприклад, Ту-22М3, хоча і є дальнім, ніколи не входив до переліку стратегічних бомбардувальників, обмежених договором. Літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 взагалі не є бомбардувальником і не має жодного відношення до Договору СНО-3. Його основна функція — розвідка, управління та наведення. Знищений Ан-12 теж не належить до стратегічної авіації.
Раніше ми розповідали про унікальність операції «Павутина» з враження стратегічної авіації росії.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
