Конституції світу: хто переписує, а хто досі живе за першою версією

28 червня 1996 року, після нічного марафонського засідання Верховної Ради, Україна приєдналася до «клубу» країн із конституціями, зафіксованими на папері. За 29 років Конституцію України змінили 7 разів (ще кілька спроб не були проголосовані чи були скасовані з часом), і щоразу — у відповідь на політичні або безпекові кризи. У цьому вона зовсім не виняток. Але й не абсолютна норма.

Деякі країни живуть без писаної Конституції взагалі. Їх лише п’ять: Велика Британія, Канада, Ізраїль, Нова Зеландія та Саудівська Аравія. Але «без конституції» не означає «без порядку». У таких державах функції основного закону виконує корпус звичаєвого, законодавчого і судового права. Приміром, в Ізраїлі роль конституції виконують 13 окремих «основних законів», які в майбутньому мають стати розділами Конституції. 

Проте більшість країн світу (близько 190) все ж мають конституцію, оформлену єдиним документом. Їхній зміст, структура і обсяг дуже різноманітні. Наприклад, індійська Конституція — найдовша у світі: понад 146 тисяч слів, 448 статей, 12 розділів. За кількістю слів вона майже як книга Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і напівкровний принц». 

Конституції Індії належить іще один рекорд — до неї вносили найбільше змін — 106 змін за менш ніж 80 років. Для порівняння, Конституція США, коротша у 18 разів (майже 8 тисяч слів), чинна з 1789 року, має лише 27 поправок, хоча спроб змінити її було понад 12 тисяч. Україна — десь посередині: приблизно 16 000 слів і 7 ухвалених змін. 

Найкоротша Конституція Монако (менше ніж 4 000 слів) чинна з 1962 року і майже не змінювалася. Водночас такі країни, як Бразилія чи Нігерія, мають гігантські документи, які часто змінюються і викликають політичні суперечки. Конституція Швейцарії також зазнала багатьох змін, але кожна з них була затверджена референдумом.

З іншого боку, деякі країни майже не торкалися тексту Конституції з моменту ухвалення. Найвідоміший приклад — Японія, чия Конституція чинна з 1946 року і жодного разу не змінювалася. Будь-які спроби внести поправки — навіть технічні — щоразу наштовхувалися на політичний спротив або громадське неприйняття. В Україні ж майже 90% українців ніколи не читали її повністю. Більшість із тих, хто ознайомився з документом, зробили це лише через робочу потребу. 

Якщо процедура внесення змін є надто складною або сама конституція перестає відповідати цінностям суспільства, її простіше замінити новою, ніж вносити правки. Так, наприклад, Домініканська Республіка мала 34 конституції, жодна з яких не змінювалася — натомість кожного разу ухвалювалася нова. У Єгипті зміни до конституції вносилися вкрай рідко, натомість країна мала 10 різних конституцій за свою історію.

Що визначає здатність конституції діяти десятиліттями, а не щоразу поступатися новій? Експерти називають три ключові фактори:

1. Продумана процедура змін, яка дозволяє адаптацію до нових умов, але не дозволяє зловживати змінами.
2. Культурна легітимність — коли текст резонує з цінностями суспільства.
3. Сильні інституції, що здатні її захищати.

В Україні питання про перегляд Конституції дуже часто постає у відповідь на політичну доцільність. У 2004 році впровадження парламентсько-президентської форми правління відбулося в рамках компромісу для проведення «третього туру» виборів після масових протестів. У 2010-му році Конституційний суд скасував цей закон на догоду Януковичу. Це підсвічує ще одну проблему — політичне призначення суддів КСУ. Сьогодні добір суддів Конституційного суду на вакантні місця за новою процедурою є однією з найважливіших задач судової реформи. 

Доволі часто про необхідність змінити нашу Конституцію згадують північні сусіди, наполягаючи на виключенні з неї євроатлантичного курсу, який з’явився в Конституції 2019 року. Наразі, під час воєнного стану, ухвалення змін до Конституції неможливе, але воно необхідне для завершення децентралізації (розмежування повноважень місцевої та центральної влади, запровадження інституту префектів) та декомунізації (зміни назв кількох областей).

Хмара слів (рис. 5-7) дозволяє зрозуміти характер основного закону. У США переважають слова на кшталт «Конгрес», «представник», «голосування», що стосуються розподілу повноважень та функціональності інституцій. В тексті Конституції Індії поєднання понять на кшталт «парламент», «територія», «повага», «добро» свідчить про складну федеративну систему з акцентом на правову регламентацію, централізований контроль і цінності співжиття. У тексті Конституції України частіше з’являються «Крим», «місто», «людина», «свобода», що свідчить радше про демократичні та децентралізовані підходи. 

Методика: для аналізу текстів конституцій України, США та Індії застосовано TF‑IDF (term frequency–inverse document frequency), який дозволяє виявити 50 найбільш характерних та унікальних слів у кожному тексті порівняно з іншими. Тексти були перекладені англійською та очищені від загальновживаних термінів: «shall», «may», «within», «made», «make», «one», «two», «tree», «four», «year», «thereof», «third», «sixth», «thirty», «seventh», «mean», «forty», «sixty», «eighty», «ninety», «self», «ten», «nothing», «month», «use».

Слова у конституції — це не просто стилістика, це віддзеркалення того, як країни уявляють свої політичні системи. Конституція фіксує не лише юридичні правила, а й уявлення про те, що вважається головним: права особи чи повноваження держави, автономія чи єдність.