Країни скорочують робочий тиждень. Які перспективи для України?

Тим часом у Польщі 30 червня стартував національний експеримент зі скороченим робочим тижнем: працівники тестових компаній працюватимуть чотири дні замість п’яти зі збереженням зарплати. А в еміраті Дубай (ОАЕ) з 1 липня вкотре на літні місяці перейшли на 4-денний робочий тиждень для держслужбовців. Усе більше країн тестують нові формати роботи — пояснюємо, чому це тренд і як це працює.

Звідки взагалі з’явилась ідея працювати менше?

Сьогодні типовий робочий тиждень складає 40 годин — п’ять днів по вісім годин. Ця модель з’явилася понад 100 років тому. 

Але ще на початку ХХ століття деякі промисловці почали наголошувати, що правильно розподілений час — це ключ до ефективності. У США цю ідею підхопив власник Kellogg’s, який під час Великої депресії запровадив шестигодинні зміни замість стандартних восьмигодинних. Це дозволило найняти більше людей і зменшити безробіття. Продуктивність збереглася, а працівники були задоволені. Спочатку ідея прижилась, але під час Другої світової війни через патріотичний запал та економічну потребу втратила підтримку. Після війни суспільство уже мислило інакше: більше працюєш – більше заробляєш. Баланс між роботою і життям поступово зник з пріоритетів. 

Знову до ідеї скорочення робочого часу повернулись у 2019 році, коли публічно обговорили ідею 4-денного тижня під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Психолог Адам Грант і історик Рутгер Брегман запропонували: якщо люди можуть виконувати завдання ефективніше, чому б не дати їм більше вільного часу? Так експерименти зі скороченням робочого часу отримали другий шанс. 

Попри популярну сьогодні 40-годинну модель, тривалість робочого тижня у світі суттєво варіюється — в одних країнах вона коротша, в інших може сягати майже 50 годин. Загальна тенденція така: чим розвиненіша й заможніша держава, тим коротшим зазвичай є її робочий тиждень. У країнах Азії, Африки та Південної Америки працівники часто працюють більше годин, тоді як у розвинених економіках, переважно європейських, тижневе навантаження менше — зокрема завдяки поширенню гнучких форматів зайнятості. Окрім економіки, на тривалість робочого тижня впливають культурні особливості, релігія, рівень автоматизації та трудове законодавство.

4-денний робочий тиждень буває різним:

• Скорочення годин — працівники працюють менше (наприклад, 32–35 годин на тиждень), але отримують повну зарплату.
• Стиснутий графік — ті самі 40 годин розподіляють на 4 довші дні (по 10 годин). Виглядає як додатковий вихідний, але навантаження не меншає.
• Скорочена п‘ятниця — ще один популярний формат: п’ятниця стає коротшим днем (наприклад, до 4 годин), але не повністю вихідна.

Поки що це переважно локальні експерименти в окремих країнах, а не загальнонаціональна практика. У рамках таких пілотних проєктів компанії зазвичай можуть самі обирати модель, яка найбільше підходить для їхньої команди та процесів. 

Першою країною в Європі, яка на законодавчому рівні дозволила перехід на 4-денний робочий тиждень, стала Бельгія. У 2022 році в межах трудової угоди працівникам надали право офіційно стиснути 40-годинний тиждень у чотири робочі дні без втрати зарплати. Також було закріплено «право на відключення» — можливість не відповідати на робочі повідомлення поза офісним часом. Щоправда, це стосується лише компаній, де працює понад 20 людей.

Водночас Ісландія, хоча і не змінила трудове законодавство, стала однією з перших країн, де масово впровадили скорочений робочий тиждень на практиці. Після успішних пілотних проєктів у 2015–2019 роках профспілки домоглися укладення нових колективних угод з роботодавцями. У результаті близько 86 % ісландських працівників отримали право працювати менше — зазвичай 35-36 годин на тиждень — без зменшення оплати. 

Поки що статистика каже, що експеримент вдалий:

• Працівники встигають зробити ту ж саму роботу за менший час. Дослідження в Ісландії, яке охопило 2500 працівників, які в рамках екперименту були переведені з 40-годинного робочго тижня на 35-36-годинний, показало, що їхній рівень ефективності залишився стабільним, а подекуди навіть виріс. 
• Працівники менше вигорають, рідше беруть лікарняні й більше задоволені життям. 
• Компанії оптимізують бюджет. Опитування британських компаній показало, що 66% тих, хто перейшов на 4-денний тиждень, змогли скоротити витрати. Це може бути економія на електроенергії, прибиранні офісу чи подовження строку експлуатації обладнання. Ще 68% опитаних відзначили, що подібні зміни допомогли їм легше залучити нових спеціалістів. Деякі працівники кажуть, що не повернулися б до 5-денного робочого тижня навіть за більшу зарплату.

Які є ризики?

8% компаній у Великобританії, які тестували 4-денний тиждень, вирішили від нього відмовитись. Тож така модель підходить не всім — і ось чому:

• Під час переходу на чотириденку деякі компанії стикаються з проблемою перевантаження працівників у робочі дні. Наприклад, інженерна компанія Allcap провела тест і виявила, що менеджери були змушені брати на себе рутинні завдання, коли співробітники мали додатковий вихідний, через що менше часу залишалось на стратегічні завдання. Тож якщо компанія не оптимізує задачі — менше годин не означатиме кращий результат.
• Деякі сфери не можуть просто «вимкнутися» на день. Наприклад, медицина чи логістика вимагають постійної присутності працівників. Це означає, що компаніям доведеться наймати більше людей, щоб забезпечити той самий рівень сервісу для клієнтів.
• У деяких сферах важко підвищити продуктивність за рахунок більш інтенсивної роботи. Наприклад, водій вантажівки за 4-денний робочий тиждень не зможе проїхати відстань, яку долає за 5 днів, якщо буде дотримуватися правил безпеки руху і норм відпочинку.
• Перехід — це теж витрати. Щоб перебудувати графіки, ролі та процеси, компаніям доводиться інвестувати час і гроші.

Чи є перспективи впровадження 4-денного робочого тижня в Україні?

Попри те, що деякі українські ІТ-компанії експериментують із чотириденкою, особливо в літні місяці, запровадження такої моделі на національному рівні наразі виглядає нереалістичним. Через війну більшість підприємств працюють у посиленому режимі та не можуть дозволити собі скорочення робочого часу. Законодавство під час дії воєнного стану дозволяє збільшувати тривалість робочого тижня до 60 годин, а святкові дні не відрізняються від звичайних.

Подібна ситуація була під час Другої світової — тоді кількість робочих годин виросла до 10-16 на день, а відпустки відклали до закінчення бойових дій. Тобто, як і сьогодні, на першому плані було вкладення зусиль у перемогу.