Психічне здоров’я під час війни: коли хліб перемагає бомби

Попередній аналіз вказує на переконливий результат: пов’язане з війною насильство є настільки поширеним, що не корелює з погіршенням стану психічного здоров’я. Натомість виявилося, що економічне благополуччя є визначальним фактором психологічної стійкості, що свідчить про важливість матеріальної безпеки для захисту від психологічного дистресу для постраждалого від конфлікту населення.

Війна і психічне здоров’я

Що впливає на психічне здоров’я людей під час війни? Фактори, що впливають на психічне здоров’я постраждалого від конфлікту населення залишаються недостатньо вивченими, особливо щодо відносного внеску безпосереднього досвіду насильства в контексті війни порівняно з соціально-економічними чинниками. Дані загальнонаціонального репрезентативного опитування (N = 2 000), проведеного в Україні, надають емпіричні підстави для відповіді на це питання. Аналіз виявив парадоксальний результат: попри широке поширення досвіду насильства під час війни, ця змінна не демонструє значущого зв’язку з показниками психічного здоров’я у вибірці. Така відсутність ефекту може відображати так званий «ефект стелі», коли майже універсальна травматизація нівелює варіативність, необхідну для виявлення зв’язку. Натомість економічна безпека є найсильнішим і найбільш послідовним визначальним фактором психологічної стійкості.

Щоб дослідити вплив різних чинників на психічне здоров’я українців, ми ініціювали включення додаткових запитань до травневого Omnibus-опитування 2025 року Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Опитування містить розгорнуту інформацію про соціально-економічні та демографічні характеристики респондентів, зокрема стать, вік, статус переміщеної особи, регіон, рівень освіти, професію та суб’єктивну оцінку матеріального добробуту. Для врахування відхилень від структури населення станом на 1 січня 2021 року (за даними Державної служби статистики України) було застосовано вагові коефіцієнти, що забезпечило національну репрезентативність і дало змогу робити змістовні висновки щодо тенденцій у сфері ментального здоров’я в умовах конфлікту, що триває.

Ми зосереджуємося на чотирьох основних показниках психічного здоров’я: самооцінці психічного здоров’я, ймовірній тривожності, ймовірній депресії та психологічному дистресі. Ці показники (за винятком самооцінки) оцінювалися за допомогою опитувальника Patient Health Questionnaire-4 (PHQ-4) — валідизованого ультракороткого інструменту для скринінгу психологічного дистресу (Kroenke et al., 2009). PHQ-4 складається з чотирьох пунктів: два вимірюють симптоми тривожності (Generalized Anxiety Disorder-2, GAD-2: «почуття нервозності, тривоги чи внутрішнього напруження» та «неможливість зупинити чи контролювати тривожні думки»), а ще два — симптоми депресії (PHQ-2: «зниження інтересу чи задоволення від повсякденної діяльності» та «відчуття пригніченості, смутку чи безнадії»).

Респонденти оцінювали, як часто протягом останніх двох тижнів їх турбував кожен симптом, використовуючи чотирибальну шкалу: «жодного разу» (0), «кілька днів» (1), «більше половини днів» (2), «майже щодня» (3). Відповідно, бали підшкал для тривожності та депресії становлять від 0 до 6, а загальний бал PHQ-4 — від 0 до 12. Згідно з пороговими значеннями, визначеними у науковій літературі, ймовірна тривожність визначається як GAD-2 ≥ 3, ймовірна депресія — як PHQ-2 ≥ 3, а помірний чи тяжкий дистрес — як загальний бал PHQ-4 ≥ 6 (Kroenke et al., 2009). Крім того, ми враховуємо бінарний показник самооцінки психічного здоров’я закодований як «погане/дуже погане» проти всіх інших відповідей, на основі прямої оцінки респондентом власного психічного стану.

Психічне здоров’я під час війни

У 2021 році, за оцінками Global Burden of Disease (GBD), поширеність тривожних розладів становила 4,50% в Україні та 4,60% у Польщі, що свідчить про те, що довоєнні показники України були загалом порівнянні з показниками її західного сусіда (Global Burden of Disease Study 2021 Results). Поширеність великого депресивного розладу була вищою в Україні — 5,02% проти 1,98% у Польщі. Попередні дослідження вже фіксували високий рівень симптомів психологічного стресу, включно з депресією та тривожністю, серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та ветеранів (Singh et al., 2021) після початку російської агресії 2014 року, хоча тоді це відбувалося у більш обмежених масштабах — в Криму та на Донбасі. Ситуація, ймовірно, ще більше загострилася після повномасштабного вторгнення 2022 року, яке зачепило значно ширші верстви населення. Справді, як показано в Таблиці 1, результати Omnibus-опитування травня 2025 року демонструють набагато вищі оцінки ймовірної депресії та тривожності в Україні воєнного часу.

Наші оцінки, отримані за допомогою скринінгового інструменту PHQ-4, не можна безпосередньо порівнювати з даними Global Burden of Disease (GBD 2023). PHQ-4 застосовує двопунктові підшкали (PHQ-2, GAD-2) для виявлення ключових симптомів депресії та тривожності протягом останніх двох тижнів, визначаючи ймовірні випадки, а не застосовуючи повні діагностичні критерії. Натомість оцінки GBD базуються на великих епідеміологічних дослідженнях із використанням структурованих діагностичних інтерв’ю та зазвичай стосуються 12-місячної поширеності.

Водночас розрив між оцінками воєнного часу щодо поширеності імовірної тривожності (33,5%) та депресії (28,2%) є достатньо великим, щоб свідчити про суттєве зростання тягаря психічних розладів, зумовленого збройним конфліктом. Хоча ці показники майже у шість разів перевищують оцінки GBD для України у 2021 році, вони разюче збігаються з результатами систематичного огляду за 1945–2022 роки, у якому було зафіксовано сукупні рівні поширеності 30,7% для тривожності та 28,9% для депресії серед населення, постраждалого від воєн та збройних конфліктів у світі (Lim et al. 2022).

Комбінований показник від помірного до тяжкого дистресу, що визначається як загальний бал PHQ-4 ≥ 6, спостерігається у 27,0% респондентів. Попри настільки високі рівні тривожності, депресії та дистресу, українці схильні недооцінювати цей тягар: лише 9,3% опитаних оцінили своє психічне здоров’я як погане або дуже погане.

У Таблиці 1 також наведено описову статистику ключових пояснювальних змінних інтересу — показників насильства та суб’єктивного фінансового стану, які перебувають у центрі цього дослідження. Значна частка українців у травні 2025 року повідомила про певну форму насильства, пов’язаного з війною. Найпоширенішими були «незначні незручності» — тимчасові перебої у наданні послуг, про що зазначили 58,2% респондентів. Менші, але все ж помітні частки опитаних зазнали пошкодження майна (17,2%), внутрішнього переміщення після 24 лютого 2024 року (16,9%), поранення або смерті родичів чи друзів (14,5%) чи «серйозних незручностей» (8,2%), як-от загроза життю через нестачу їжі чи ліків. Попередній досвід насильства, пов’язаний із російською агресією в Криму та на Донбасі до 24 лютого 2022 року, був відносно рідкісним і зафіксований лише у 2,8% респондентів. Загалом лише кожен четвертий учасник опитування (26,9%) належав до базової категорії «без насильства воєнного часу», що підкреслює високу поширеність повсякденного насильства, спричиненого агресією росії.

Економічні труднощі також є поширеним явищем, однак їхня вираженість істотно різниться. Лише 5,5% респондентів повідомили, що не мають достатньо коштів на харчування, тоді як 26,0% зазначили, що їм ледве вистачає грошей на їжу. Найбільша група — 37,9% — могла дозволити собі продукти та одяг, але не великі покупки (наприклад, холодильник), що свідчить про помірні, але все ж обмежені ресурси. Близько чверті опитаних (24,8%) заявили, що можуть дозволити собі окремі дорогі покупки, і лише невелика меншість — 3,6% — зазначила, що здатна придбати все, чого забажає. Ці показники підкреслюють широкий спектр суб’єктивного економічного добробуту, причому значна частина населення зосереджена у середньому діапазоні, проте все ще далека від фінансового комфорту.

Що впливає на психічне здоров’я українців?

Ми застосовуємо лінійні ймовірнісні моделі для оцінки впливу війни (вимірюваного різними формами насильства), а також інших чинників на психічне здоров’я. Зокрема, оцінюємо моделі для чотирьох бінарних змінних, визначених вище: (i) психічне здоров’я оцінене респондентом як погане або дуже погане, (ii) імовірна тривожність, (iii) імовірна депресія та (iv) помірний чи тяжкий дистрес. Базові категорії — це проживання у населених пунктах із чисельністю менш ніж 20 тисяч осіб, наявність середньої чи базової освіти, належність до робітничих професій і відсутність достатніх коштів на харчування. Лінійні ймовірнісні моделі оцінювалися методом найменших квадратів із використанням ваг опитування, стійких стандартних похибок і кластеризацією на рівні регіону (області).

Попередній аналіз в Таблиці А1 в Додатку показує виразну й послідовну картину для всіх чотирьох результатів: матеріальне благополуччя є найсильнішим визначальним фактором кращого психічного здоров’я. Порівняно з респондентами, які повідомили про відсутність достатніх коштів на харчування (базова категорія суб’єктивного фінансового стану), ті, хто зазначив, що може дозволити собі окремі дорогі речі, мали на 29,1 відсоткового пункту нижчу ймовірність повідомити про тривожність, на 29,6 відсоткового пункту нижчу ймовірність повідомити про депресію та на 25,6 відсоткового пункту нижчу ймовірність досягати порогового значення помірного чи тяжкого психологічного дистресу (значущість на рівні 1%, якщо не зазначено інше).

Ті респонденти, які могли дозволити собі лише харчування та одяг, мали на 29,1 відсоткового пункту нижчу ймовірність мати імовірну тривожність, ніж ті, хто належав до найбіднішої групи (базова категорія — відсутність коштів навіть на харчування). Вони також мали нижчу ймовірність депресії та дистресу, проте ці ефекти виявилися лише гранично статистично значущими на рівні 10%.

Отримані результати узгоджуються з нещодавніми міжнародними дослідженнями. Зокрема, огляд 2024 року, присвячений молоді, переміщеній унаслідок конфліктів, показав, що бідність була одним із трьох найчастіше згадуваних факторів, несприятливих для психічного здоров’я (Otorkpa et al. 2024).

Ще одним несподіваним результатом є те, що насильство воєнного часу загалом не пов’язане з проблемами психічного здоров’я, за винятком двох випадків. Поранення або смерть родичів чи близьких пов’язані з підвищенням ймовірності тривожності на 7,3 відсоткового пункту (ефект значущий на рівні 5%). Незначні незручності, як-от відключення електроенергії чи відсутність необхідних товарів (найпоширеніша форма насильства воєнного часу, що зачепила 58,2% респондентів), пов’язані зі збільшеною на 5,9 відсоткового пункту ймовірністю поганої або дуже поганої самооцінки психічного здоров’я. 

Інші показники, пов’язані з насильством, зокрема пошкодження майна, досвід насильства до 2022 року та серйозні незручності (наприклад, небезпечна для життя нестача їжі чи ліків), не мали статистично значущого зв’язку з жодним із чотирьох наслідків для психічного здоров’я.

Опитування також охоплює широкий спектр соціально-демографічних характеристик (вік, стать, розмір міста, макрорегіон, освіта та професія), які були описані у нашому попередньому дослідженні на основі Omnibus-опитування КМІС. Хоча ці характеристики допомагають уникнути упередження упущених змінних, жодна з них не виявилася статистично значущою на рівні 1%, окрім жіночої статі.

Гендерні відмінності у показниках психічного здоров’я виявилися суттєвими. Жінки мали на 15,8 відсоткового пункту вищу ймовірність досягти порогового значення тривожності та на 10,0 пункту більшу ймовірність повідомити про помірний чи тяжкий дистрес, ніж чоловіки. Ці гендерні розриви узгоджуються зі світовими даними щодо більшої вразливості жінок до стресу та розладів інтерналізуючого спектра у кризові часи. Зокрема, згаданий вище огляд літератури засвідчив, що жіноча стать є стійким предиктором поганого психічного здоров’я у багатьох зонах конфлікту — навіть частіше, ніж бідність (Otorkpa et al. 2024). Це підкреслює нагальність забезпечення ширшого доступу до підтримки психічного здоров’я для жінок, особливо у домогосподарствах із низьким рівнем доходів.

Вельми важливим для формування політики є висновок про відсутність суттєвих географічних відмінностей у показниках психічного здоров’я. Респонденти із Заходу, Півдня та Сходу України повідомляли про подібні рівні тривожності, депресії та дистресу порівняно з базовою категорією — Центром. Єдиною регіональною відмінністю виявилася дещо нижча ймовірність повідомлень про погане чи дуже погане психічне здоров’я серед респондентів із Півдня — різниця лише у 2,9 відсоткового пункту (значуща на рівні 5%). Розмір міста також практично не впливав на результати: зокрема, проживання в обласному центрі не мало жодного ефекту. Єдиними двома гранично значущими ефектами є зниження ймовірності повідомлення про депресію на 13,3 відсоткових пункти (значущість на рівні 5%) серед респондентів із міст із населенням 20–49 тис., а також зменшення ймовірності депресії на 9,1 відсоткового пункту (значущість на рівні 10%) серед респондентів із міст із населенням 50–99 тис. порівняно з мешканцями сіл.

Серед інших соціально-демографічних характеристик значущих на рівні 5%, варто відзначити вищу ймовірність повідомлень про депресію серед працівників без вищої освіти (на 12,0%) та осіб, які перебувають на військовій службі (на 21,6%).

Можна було очікувати, що рівень освіти чи професійний статус захищатимуть психічне здоров’я, однак дані з України цього не підтверджують. Жоден із рівнів освіти, зокрема й вища, не мав статистично значущого зв’язку зі зниженням ризику тривожності, депресії чи дистресу. Для студентів, пенсіонерів, а також представників робітничих професій чи самозайнятих також немає суттєвих відмінностей.

Обговорення та висновки

Sabes-Figuera et al. (2012) досліджували громади, що постраждали від війни, у європейських країнах — Боснії і Герцеговині, Хорватії, Косові, колишній Югославській Республіці Македонія та Сербії, а також серед біженців у Німеччині, Італії та Великобританії. Отримані результати засвідчили, що психологічні наслідки війни пов’язані з підвищеними довгостроковими витратами на охорону здоров’я, особливо серед тих, хто залишався у зонах, уражених конфліктом. Отже, пріоритизація вирішення проблем психічного здоров’я, пов’язаних із війною, є необхідною не лише з гуманітарних причин та міркувань громадського здоров’я, а й через довгострокові економічні наслідки.

Наші результати узгоджуються з попередніми дослідженнями та свідчать, що щоденний досвід економічної вразливості — занепокоєння щодо наявності достатньої кількості їжі чи можливості придбати необхідні товари — має більш виражений негативний вплив на психічне здоров’я, ніж пов’язане з війною насильство. Це не означає, що насильство не має значення, але воно є надто поширеним: лише 26,9% респондентів не повідомили про жодну його форму, тоді як 52,8% зазначили більш ніж одну. З позиції державної політики цей висновок вказує на те, що цільова, а не популістська фінансова підтримка може бути так само важливою для підтримання психологічної стійкості, як і спеціалізовані психологічні інтервенції.

Список літератури

1. Global Burden of Disease Collaborative Network. Global Burden of Disease Study 2021 Results. Seattle, United States: Institute for Health Metrics and Evaluation (IHME), 2023.
2. Kroenke, K., Spitzer, R.L., Williams, J.B. and Löwe, B., 2009. An ultra-brief screening scale for anxiety and depression: the PHQ–4. Psychosomatics, 50(6), pp.613-621.
3. Lim, I.C.Z., Tam, W.W., Chudzicka-Czupała, A., McIntyre, R.S., Teopiz, K.M., Ho, R.C. and Ho, C.S., 2022. Prevalence of depression, anxiety and post-traumatic stress in war-and conflict-afflicted areas: A meta-analysis. Frontiers in psychiatry, 13, p.978703.
4. Otorkpa, C., Otorkpa, O.J., Olaniyan, O.E. and Adebola, O.A., 2024. Mental health issues of children and young people displaced by conflict: A scoping review. PLOS Mental Health, 1(6), p.e0000076.
5. Sabes-Figuera R, McCrone P, Bogic M, et al. Long-term impact of war on healthcare costs: an eight-country study. PLoS One. 2012;7(1):e29603.
6. Singh, N.S., Bogdanov, S., Doty, B., Haroz, E., Girnyk, A., Chernobrovkina, V., Murray, L.K., Bass, J.K. and Bolton, P.A., 2021. Experiences of mental health and functioning among conflict-affected populations: A qualitative study with military veterans and displaced persons in Ukraine. American Journal of Orthopsychiatry, 91(4), p.499.