Індекс реформ 273: реформа професійної освіти та запровадження посади військового омбудсмана

«Закон про Військового омбудсмана є важливим кроком до захисту прав військових. Документ регулює важливі питання, що стосуються статусу омбудсмана та його повноважень у сфері захисту військових. 

З головних змін, які варто відзначити: 

• В Україні створена нова інституція, спрямована на захист прав військовослужбовців усіх військових формувань (ЗСУ, ДПСУ, НГУ тощо);
• Військовий омбудсман має право розглядати скарги та навіть здійснювати перевірки, отримувати відповіді на запити, невідкладно бути прийнятим на прийом до керівників чи відповідних субʼєктів для захисту прав військовослужбовців. Також він має право на безперешкодний доступ до військових об’єктів. 
• Військовий омбудсман не має права розголошувати отримані відомості про особисте життя скаржника та інших причетних до скарги осіб без їхньої згоди. Що є додатковою гарантією захисту прав та інтересів військовослужбовців у разі їх звернення.
• Скарги до Військового омбудсмана розглядаються не більше 10 робочих днів з дня одержання. Проте, якщо зміст скарги дає підстави підозрювати потенційну шкоду для життя та здоровʼя, то строк розгляду — не більше 3 днів. 
• Допускається подання анонімних скарг, але виключно у випадку, якщо скарга стосується конкретного порушення і містить чіткі та конкретні дані, що можуть бути перевірені. Згадана гарантія є надзвичайно важливою, оскільки досить часто у звʼязку з неможливість подання анонімних скарг військові не звертаються за захистом своїх прав».

«Оновлення закону про професійну освіту було вкрай необхідним, адже попередню редакцію не змінювали понад 25 років, і вона вже не відповідала сучасним викликам. Насамперед новий закон надає закладам значно більшу фінансову самостійність — можливість розпоряджатися майном, формувати штат і систему оплати праці, що робить управління гнучкішим та ефективнішим. Фінансування переходить від бюджетного утримання до формульного розподілу з ключовими показниками ефективності — результативність стане основою підтримки закладів. 

Однією з головних новацій стало впровадження державно-приватного партнерства, якого раніше не було в системі професійної освіти. Важливим нововведенням стало і те, що випускники тепер отримуватимуть диплом спеціаліста разом із сертифікатом кваліфікаційного центру, який підтверджує реальний рівень їхніх практичних навичок. Розширюється й автономія закладів професійної освіти: вони зможуть формувати короткострокові та неформальні програми, створювати власні кваліфікаційні центри та надавати додаткові послуги.

Закон передбачає скорочення типів закладів з 18 до 8, що дозволяє підвищити якість управління та концентрацію ресурсів. В управлінні закладів з’являються наглядові ради за участі роботодавців, що посилює зв’язок освіти з потребами економіки. Також оновлено термінологію: замість «професійно-технічної» діє «професійна» освіта, а замість «учнів» — «студенти».

«Цей закон передбачає обмеження доступу до інформації в електронній формі про права на нерухоме майно, зареєстроване за будь-якими юридичними особами. Йдеться про кадастрові номери земельних ділянок та деталізацію про місцеперебування цієї нерухомості на рівні нижче області. 

Такі непропорційні та широкі обмеження ускладнять боротьбу з корупцією. Для журналістів-розслідувачів інформація про точні адреси та кадастрові номери є важливим інструментом для виявлення підозрілих звʼязків між юридичними та фізичними особами і можливих зловживань, повʼязаних з нерухомістю. Знайти, кому належить та чи інша прихована нерухомість, записана на юридичну особу, стане значно важче».

«Постанова оновлює правила погодження та дозвільних процедур у сфері культурної спадщини. Головна зміна — перенесення більшості процедур у Єдину державну електронну систему у сфері будівництва (ЄДЕССБ) та встановлення чітких строків для ухвалення рішень.

Тепер через ЄДЕССБ погоджуватимуть програми та проєкти у зонах охорони спадщини, науково-проєктну та проєктну документації та надаватимуть дозволи на проведення робіт на пам’ятках національного й місцевого значення. Раніше ці процедури виконувалися у паперовому форматі, поза електронною системою, що ускладнювало контроль за строками та створювало затримки.

За оновленою процедурою орган охорони спадщини має 30 днів, щоб погодити або надати відмову щодо проєктної чи науково-проєктної документації, та 10 днів — щоб видати дозвіл на проведення робіт. Якщо рішення не надано вчасно, спрацьовує принцип «мовчазної згоди»: документація вважається погодженою, а дозвіл — наданим. Для пам’яток, пошкоджених внаслідок бойових дій, запроваджено прискорену процедуру: 5 днів на погодження документації та 3 дні на дозвіл (згідно з новими змінами, внесеними постановою №1237 від 01.10.2025).

Загалом, передача погоджень у ЄДЕССБ впорядковує процес. Замовник бачить статус звернення, строки, відповідальну особу, дату ухвалення рішення або факт спливу строку. Переведення цих процедур у електронний формат справді робить процес більш структурованим і передбачуваним.

Та попри очевидні переваги цифровізації, зміни містять кілька суттєвих ризиків. По-перше, постає питання про кадрову спроможність органів охорони спадщини. Складні реставраційні чи науково-проєктні матеріали можуть містити сотні сторінок текстів, креслень, досліджень. Реально опрацювати такі обсяги за 30 днів непросто навіть добре укомплектованому органу, а в багатьох територіальних громадах у сфері спадщини працює лише кілька людей або немає вузьких фахівців. У таких умовах велика частина документації може проходити за принципом «мовчазної згоди», без змістовної перевірки. 

По-друге, існує проблема нерівномірного рівня захисту спадщини між громадами. В історичних містах кількість звернень може бути дуже високою, що також підвищує ризик автоматичного погодження через нестачу часу. У невеликих громадах проблема протилежна — недостатньо працівників для навіть одного складного проєкту. Формально правила однакові для всіх, але фактично рівень контролю може суттєво різнитися.

По-третє, лишається ризик зловживань новими правилами. У разі високого навантаження або кадрового дефіциту окремі заявники можуть розраховувати на сплив строків і отримання погодження чи дозволу автоматично. Це особливо критично для територій історичних ареалів та охоронюваних археологічних зон.

Тобто оцифрування погоджень у сфері культурної спадщини — важливий крок до впорядкування процедур і підвищення прозорості. Однак ефективність цих змін залежить від реальної спроможності органів охорони спадщини працювати у визначені строки. Без додаткової підтримки, навчання та посилення кадрових ресурсів механізм «мовчазної згоди» може стати не інструментом прискорення, а фактором послаблення контролю за втручаннями в об’єкти спадщини».