Чого найбільше треба Україні? Досвід реформ у Словаччині

Вперше я відвідав Україну у березні 2014 року, за кілька тижнів після трагічних та героїчних подій на Майдані. Відтоді постійно думав над тим, як допомогти Україні з необхідними реформами. Майже все своє професійне життя я займався підготовкою та впровадженням економічних реформ у Словаччині. Тоді головним завданням було подолати відсталість і депресивність та перетворити Словаччину на сучасну конкурентоспроможну европейську країну.

Не все вдалося, але загалом можна сказати, що моя країна успішно подолала цей шлях. Ми не тільки у Європейському союзі, але й у єврозоні (на відміну від сусідніх країн Вишеградської четвірки, Польщі, Чехії й Угорщини). Словаччина показала найвищі показники кумулятивного економічного зростання серед усіх країн ЄС з часу розпаду СРСР до сьогодні, наша економіка одна з найуспішніших за цими показниками у всьому світі. На момент отримання незалежності, у 1993 році, ВВП на душу населення у Словаччині був у півтора рази менший за чеський. Цього року ми наздогнали нашого західного сусіда за цим показником. 

25 років тому Словаччина виробляла застарілі радянські танки, військове озброєння й жодного автомобіля. Зараз ми виробляємо найбільше автомобілів у світі, з розрахунку на душу населення. Головна причина цього успіху – це реформи. Якщо порівняти успіхи країн Вишеградської четвірки протягом 2004 -2008 років, то ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) порівняно з середнім показником по ЄС збільшився в Угорщині на 1%, Чехії – на 3%, Польщі – на 5%, й у Словаччині на 16%. Це були перші 4 роки у складі Європейського союзу для всіх цих країн. Така різниця у розвитку може мати різні пояснення, але головне з них – це системні реформи. 

Протягом 2003 року було підготовлено пакет комплексних глибоких структурних реформ, з 2004 року почалася їх впровадження. У 2004 Міжнародний банк визнав Словаччину світовим лідером з реформ. Я пишу про це не для того, щоб похизуватися своєю країною чи власними досягненнями, а через дві серйозні причини. По-перше, реформи у Словаччині працюють. Якщо країна здатна провести глибокі й усебічні реформи – це принесе доволі швидкі результати. По-друге, я вважаю, що Україна зараз має реальний шанс успішного розвитку, якщо будуть запроваджені необхідні зміни.

Якщо порівняти Україну зі Словаччиною, якою вона булла 10, 15 або 20 років тому, теперішня ситуація у вас має як свої переваги, так і недоліки. Проте нагальність та невідкладність реформ є незаперечною. За останні півроку я приїжджав в Україну тричі, відвідував конференції й говорив з десятками вітчизняних та зарубіжних експертів. Можна впевнено сказати, що в Україні зараз експертів, які можуть допомогти з підготовкою необхідних реформ, набагато більше, аніж свого часу було у Словаччині. Але, на мою думку, всі ці конференції, семінари та ініціативи надто зосереджені на технічній і професійній частині викликів та завдань, що стоять перед країною.

Безперечно, добре підготовані пропозиції щодо реформ державного управління, судової системи, міліції, податкової системи, децентралізації тощо потрібні. Також дуже важливо мати належну інституційну інфраструктуру для ефективного використання внутрішньої і зовнішньої експертизи та підтримки, яку надають неурядові організації, міжнародні організації, донори тощо.

Усе це дуже важливо, але тут дечого не вистачає в контексті теперішньої ситуації в Україні. Проблема не наповненні реформ. Є позитивні й негативні приклади реформування податкової, пенсійної систем, ринку праці, державного управління тощо. Проте основною перешкодою є відсутність політичної волі до змін. Будь-яка реформа – це зміни. А люди не люблять та бояться змін. І так трапляється завжди, це природно і нормально.

Щоразу, коли мене запитують, що було найважливішою передумовою проведення словацьких реформ і що є найбільш суттєвим у процесі змін для будь-якої країни, я відповідаю однаково – політичне лідерство. Що більше змін потребує країна, то більше політичного лідерства та вміння політиків повести народ за собою повинно бути . А ми знаємо, що зараз Україна потребує дуже багато невідкладних змін.

Політичне лідерство, про яке йде мова, – це сильні та легітимні лідери, які мають стратегічне бачення та розуміння перспективи. Волю та мужність, щоб зробити те, що треба, не зважаючи на всі труднощі, конфлікти і тиск.

Сильний політичний мандат на проведення реформ з’являється лише демократичним шляхом. Те, що Україна вибрала президента, який налаштований на реформи та європейський шлях розвитку країни, разом із призначенням парламентських виборів є критично важливо.

Сильний і легітимний мандат означає готовність політичних партій проводити реформи та змінювати країну на краще не зважаючи на зовнішні чи внутрішні перешкоди.

Передвиборчі програми – найкраща платформа для оголошення намірів політичних партій впровадити ті чи ті зміни. Учасники нової коаліції, які формуватимуть уряд, повинні на базі передвиборчих програм прийти до спільного знаменника тих реформ, які зобов’язуються провести. Це нормальний, стандартний підхід до того, як дати депутатам не лише мандати, а й інструменти виконання своїх обіцянок та зобов’язань, а також до боротьби з популізмом та безвідповідальністю політиків. Я розумію, що Україна не є звичайною розвиненою парламентською демократією, але й Словаччина не була, й досі не є такою. Незважаючи на це, або навіть попри це, для того, щоб глибокі комплексні реформи продовжувались, необхідно і важливо розвивати цей механізм легітимних мандатів, громадського контролю та виконання взятих політичних зобов’язань.

В Україні є багато здібних, освічених людей та сильних недержавних організацій. Акумульовано неймовірний обсяг позитивної енергії, яка має бути використана для проведення змін на шляху до кращого майбутнього.

Зараз, за кілька тижнів до виборів, дуже важливо сфокусуватись і використовувати ці можливості й енергію для зміцнення політичної підтримки реформ, отримати зобов’язання від політиків провести та гарантувати необхідні зміни. 

Я знаю, що Україна, в першу чергу, повинна зберегти свій суверенітет і цілісність. Але крім цього, і як передумова для цього, Україні потрібне економічне зростання.

А це неможливо без реформ.