Телефонна розмова Зеленського та глави Міжнародного валютного фонду Кристаліни Георгієвої, здається, реанімувала стосунки України та МВФ. Тепер у вересні влада має прийняти місію МВФ та ухвалити нові закони. Детально про це поговорили з інвестиційним банкіром Сергієм Фурсою у новому подкасті «Що з економікою?». Ключові тези Сергія Фурси наводимо нижче.
Повну версію розмови слухайте за посиланням.
Що зумовило паузу у відносинах МВФ з Україною
У будь-яких стосунках так: якщо один із партнерів поводився некрасиво, інший може забажати взяти паузу. Так відбулося минулого року, коли ми взяли гроші МВФ і одразу «кинули» наших міжнародних партнерів. Цей «кидок» був виражений у звільненні пана Смолія (Яків Смолій – голова Національного банку України з 28 березня 2018 року по 17 серпня 2020 року) та в зазіханні на незалежність Національного банку, що є дуже важливим, як для МВФ, так і для всіх міжнародних партнерів, кредиторів і всіх-всіх інвесторів.
Поступ України у виконанні програми МВФ
Треба відзначити значний прогрес у виконанні програми МВФ. Хоча у нас іноді виникають дивні ситуації, в той же час ми маємо розуміти, що базові речі ми все рівно виконуємо. Значний рух по судовій реформі зробив можливим те, що дзвінок (розмова Президента України з головою МВФ) відбувся. Два закони щодо судової реформи, які є дуже важливими, проголосовані у правильній редакції. Це були чи не найбільш основні речі, які ми маємо зробити у цій програмі.
Робота над помилками
«Ми будемо просуватися вперед за реформами, а ви, головне, нічого не зламайте», – оце була головна ідея програми МВФ. Ми ламали, ламали, ламали, а зараз – відновлюємо. Те, що залишається зробити у вересні, – це виправити дві ключові речі, що були поламані.
Перша річ стосується рішення Конституційного Суду, яким підвісили НАБУ. Потрібно проголосувати закон «Про Національне антикорупційне бюро України», врегулювати певні питання, зокрема, визначити, хто ж призначає директора НАБУ.
Друга річ – це законопроєкт щодо Національному банку. Якщо б не відбулися події минулого літа, коли поламали незалежність регулятора, в цьому законі не було б потреби. Але за останній рік трапилося багато негативу, багато негативного шуму всередині і навколо НБУ. І МВФ намагається убезпечитися від майбутніх ризиків. Вони сподіваються, що законопроєкт допоможе знизити ризики впливу.
Це – дві ключові речі, які залишилося зробити у вересні для того, щоб ця місія пройшла вдало. Якщо це буде зроблено у перші тижні вересня, то цілком можливо, що ми навіть встигнемо проскочити перед бюджетним процесом і те, що здавалося ефемерним – отримання хоча б якогось траншу – теоретично зараз стає можливим.
Мотивація української влади
В української влади є два джерела мотивації. По-перше, у нас поки що не виконується план по запозиченнях цього року. Гроші від МВФ, 2,8 млрд дол. США, які ми отримуємо «просто так», а не в кредит, звісно, вирішують багато проблем в Україні, але не всі – дефіцит бюджету сам себе не профінансує. Тому на кінець року, якщо не буде грошей МВФ і прив’язаних до них грошей Світового банку, ЄС, то будуть досить важкі 1,5 місяці. Гроші МВФ дуже допоможуть запобігти цьому.
Друга мотивація стосується мотивації спілкування з Білим Домом. Ми намагаємося мати союзницькі відносини зі США, тому що час від часу біля наших кордонів починається якесь сезонне загострення у Путіна, він починає брязкати зброєю, і в цей час дуже важливо мати повну підтримку з боку США. А ситуація з Північним потоком-2 продемонструвала, що підтримка може бути різною. Тож, я думаю, що намагання приїхати у Білий Дім, щось покласти на стіл, показати, що «ми тут взагалі-то реформи робимо», це також мотивує, адже від Білого Дому нам потрібна підтримка. Саме ці дві мотивації на сьогодні спонукають українську владу робити реформи і виконувати програму МВФ.
Мета нової програми МВФ
Цього разу МВФ робить місію на 650 млрд дол. США. Це – вже другий приклад. Вперше вони таке робили під час кризи 2008-2009 років. Тоді Україна отримала «просто так», не в кредит, 1 млрд дол. США. Зараз вони збільшили цю програму і це буде 650 мдрд, де квота України – приблизно 2,7-2,8 млрд дол. США. Побачимо, як це працюватиме, але це, перш за все, допомагає вирішувати проблему дефіциту Державного бюджету України.
Що відбулося під час пандемії? Більшість країн збільшили дефіцити своїх бюджетів для того, щоб фінансувати або протиепідеміологічні заходи, або економіку, яку поставили на паузу. Або, як ми бачимо на прикладі України, справжніх локдаунів у нас немає і ми страждаємо загалом від падіння світової економіки, від падіння попиту, що б’є також по країнах, що розвиваються.
Отже, для фінансування дефіциту бюджету, що виникає у такий час, МВФ вирішив запровадити таку програму. З одного боку, це – економічна допомога, макрофінансова стабільність. Із іншого боку, це створює певні моральні проблеми, бо демотивує владу країн-двієчників (а ми – країна-двієчник) продовжувати реформувати систему. Однак в українському варіанті, як ми бачимо, мотивація, все ж таки присутня. І це не може не радувати.
Що стримує бізнес в Україні
Відновлення економіки завжди впирається в інвестиції: є інвестиції – є відновлення, немає інвестицій – немає економічного зростання. В Україні відсутнє верховенство права, що стримує багатьох нових інвесторів. Плюс, цього року ми бачимо відтік капіталу: бізнес наляканий непрогнозованими рішеннями.
У довгостроковій перспективі встановлення верховенства права – це найвагоміша річ. Інвестор ніколи не каже: «розповідай мені, як заробити», він каже: «я сам знаю, як заробити, гарантуй мені безпеку».
Інша сторона: у нас немає конкурентних переваг перед іншими країнами світу. Що ми маємо зробити, щоб бути більш конкурентними поряд із ринком Європи, де завжди буде краще верховенство права? Ми можемо бути хіба що більш гнучкими, більш ліберальними. І тут все впирається у реформу трудового законодавства. Бо багато українських реформ є декомунізацією по своїй суті (та сама земельна реформа є декомунізацією). Трудові відносини у нас ще не декомунізовані взагалі. І це дуже стримує бізнес від подальшого розвитку.
