Події останніх місяців лише посилили меседж одного з найнебезпечніших уроків сучасного світу: якщо хочеш вести війну без серйозних наслідків для себе — подбай про наявність ядерної зброї. Іран, що лише наближався до створення ядерного потенціалу, зазнав прямих ударів з боку США та Ізраїлю, тоді як ядерна росія, яка розв’язала повномасштабну війну в Європі, залишається значною мірою захищеною від рішучих дій демократичних держав. Цей контраст подає чіткий сигнал: ядерна зброя — найнадійніший шлях до безкарності.
Від самого початку повномасштабного вторгнення росії заможні демократії чітко дали зрозуміти: прямого втручання у війну в Україні не буде. Ще гірше — щоразу, коли путін згадував ядерну зброю, західні чиновники притлумлювали свою риторику на підтримку України й обмежували військову допомогу. І це попри те, що росія становить реальну загрозу для демократій у всьому світі, маючи значно менший ВВП і військовий бюджет, ніж Європа — не кажучи вже про США та інші розвинені держави. Лунали застереження про необхідність уникати сценарію, за якого путін почувався б загнаним у кут. У підсумку Україна отримала рівно стільки допомоги, щоб не програти, але не досить, щоб вибити росію за своїх земель. Брязкання ядерною зброєю спрацювало.
Порівняймо це з Іраном, чия войовнича риторика (як до, так і після американських ударів), хоч і широко висвітлювалася у ЗМІ, та переважно залишалася поза увагою посадовців. Іран був ослаблений ефективними діями Ізраїлю проти ХАМАС та Хезболли. Не маючи ядерної зброї, найбільше, на що він реально міг наважитися, — це атаки на американські бази поблизу або удари по об’єктах нафтової інфраструктури.
Небезпека такого контрасту між росією та Іраном полягає у тому, що Іран, як і інші держави, може зробити висновок, що ядерна зброя та ядерні погрози мають значно більшу вагу, ніж здавалося раніше. Навіть якщо в Ірані зміниться режим, навряд чи нова влада дійде якогось іншого висновку. І хоча останні удари справді знищили частину іранського ядерного потенціалу, зруйнувати накопичену наукову-технічну експертизу набагато важче. Так, було ліквідовано чимало провідних учених, але серед 90 мільйонів іранців знайдуться інші. Росія й Китай також охоче поділяться своїми ядерними напрацюваннями — як вони це вже робили раніше. А ще Іран цілком може знайти нові майданчики для продовження своєї ядерної програми, на виявлення котрих піде багато часу.
Що можна зробити, аби надовго стримати Іран від здобуття ядерної зброї? Без військової присутності на місці — тобто без ефективної окупації, яку, здається, ніхто не хоче й не планує — практично неможливо змусити Іран відмовитися від ядерних амбіцій. Так, можна бомбити відомі об’єкти й ліквідовувати вчених, але Іран знає про цю загрозу і, найімовірніше, стане значно вправнішим у захисті своїх ядерних активів. Ще гірше — Іран не єдиний, хто помітив різницю в ставленні до ядерного агресора та країни без ядерної зброї. Такий розвиток подій може підштовхнути до нової гонки озброєнь інші країни — наприклад, Японію, Південну Корею чи Туреччину.
Альтернатива? Вона проста: потрібно бути жорсткішими з росією. Йдеться про справді болючі санкції — не напівзаходи, які легко обходити, — включно з вторинними. Це означає надання Україні більше зброї, якою можна бити по військових цілях у глибокому російському тилу. Такий підхід не потребує жодної іноземної «присутності на землі». І хоча таке озброєння коштує чимало, це невелика ціна, яку потрібно заплатити за допомогу в нейтралізації великої войовничої країни.
Хтось може заперечити: мовляв, росія сильніша за Іран. Але це не так. Її економіка слабшає під тягарем санкцій і необхідності функціонування в умовах війни. На папері — так, росія має велику військово-промислову базу. Кажуть, що вона виробляє більше артилерійських снарядів, ніж усі країни НАТО разом, і значно наростила випуск танків. Однак ця «продуктивність» є оманливою: значна частина техніки просто замінює втрачену на фронті. Якщо тиск на росію та її ключових «партнерів» буде стійким, нинішня траєкторія розвитку росії може швидко стати нежиттєздатною.
Є вагомі підстави вважати, що ядерні погрози росії були лише порожнім блефом. Якщо путін переконається, що вони не працюють, — він відступить. Демократичні країни світу мають чітко дати зрозуміти — не гучними заявами, а відчутними й рішучими санкціями й наданням допомоги, — що вони не бояться підтримувати Україну, яка захищається від російської агресії. Найкращий спосіб зменшити ризик ядерної ескалації — показати потенційним агресорам, що ядерна зброя не є життєздатною стратегією досягнення їхніх цілей.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
