21 листопада в Україні святкують День Гідності та Свободи. Саме цього дня у 2013 році відбулися перші протестні акції проти дій влади Януковича — відмови від курсу на євроінтеграцію. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС скасували. Почалася Революція Гідності, яка восьмий рік не дає спокою кремлівським пропагандистам, проросійським політикам та ЗМІ. А також ексрегіоналам, які в етерах українських телеканалів розповідають про «збройний державний переворот» та непричетність «Беркуту» до розстрілів.
Ці та інші фейки проросійських ЗМІ VoxCheck спростовує в рамках спільного проєкту з Центром стратегічних комунікацій. Випуски за попередні тижні читайте тут.
Як ексрегіонали «розслідують» розстріли на Майдані та «розвінчують міфи» про Героїв Небесної Сотні
20 листопада на телеканалі «Наш» вийшло ток-шоу «П’ятниця.Вечір», де годину етеру відвели колишній членкині «Партії Регіонів» та міністру юстиції уряду Азарова Олені Лукаш.
Інтереси Януковича Лукаш відстоює не перше десятиліття: вона представляла його в суді ще в 2004 році, коли Янукович балотувався в президенти. Відстоювала позицію Януковича Лукаш і під час Євромайдану: після побиття студентів 30 листопада вона розповідала, що закон має бути рівним для всіх, а протестувальники закликали до повалення конституційного ладу. У січні 2014 Лукаш заявляла, що силовики мають повне право застосовувати силу проти мітингувальників, і відмовлялася звільнити арештованих активістів. У 2014 ЄС запровадив санкції проти колишніх українських високопосадовців часів Януковича за зловживання з державними фінансами та порушення прав людини, зокрема проти Лукаш.
Минулоріч, у лютому 2020 року, «Страна» опублікувала так зване «розслідування» Олени Лукаш та заступника голови АП Януковича Андрія Портнова. Портнов-Лукаш ставлять під сумнів, що «Беркут» був причетний до розстрілів на Інститутській.
Саме про це «розслідування» Лукаш розказувала в етері «Нашого». «Я розумію, що чути цю правду неможливо. Неможливо чути правду про загиблих правоохоронців, неможливо чути правду про стрільців-протестувальників, неможливо чути правду про екстремістів і провокаторів. Неможливо усвідомити той факт, що в принципі, якщо відкинути все лушпиння ідеологічне, то результатом Майдану стало що?… Нічого… Безвіз ми б і так отримали…».
Лукаш права в одному: слухати це неможливо. Але якраз тому, що це неправда, підміна понять та спроби колишньої влади виправдати свої злочини.
Ексзаступник начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Сергій Горбатюк в етері «Громадського радіо» спростував фейк про непричетність «Беркуту» до розстрілів. За його словами, сотнями проведених експертиз, слідчих експериментів встановлено, що стріляли з тих місць, де були представники «Беркуту» в чорній формі з жовтими пов’язками. А не зі сторони інших протестувальників чи готелю «Україна», як це намагалися нав’язати російські спецслужби.
Олена Лукаш стверджує, що оскільки 20 лютого перші жертви були серед силовиків, то й стріляти в майданівців могли самі майданівці. Тому Революція Гідності — нібито не мирний протест.
20 лютого 2014 року від пострілів загинуло 49 протестувальників. Слідство встановило, що стріляли 25 беркутівців так званої «чорної роти» — спецроти київського полку «Беркут» під командуванням Дмитра Садовніка. Серед протестувальників були ті, хто заявляв, що використовував зброю проти правоохоронців. Іван Бубенчик розповідав, що 20 лютого вбив на Майдані двох силовиків. За його словами, він сподівався змусити підрозділи “Беркута” і Внутрішніх військ відступити з площі (вручити підозру Бубенчику неможливо через закон про амністію). Однак жертв серед силовиків було не так багато, а «чорна рота» стріляла в неозброєних — це не була відповідь на використання зброї.
Перші загиблі 20 лютого дійсно були саме правоохоронці, о 7:30. Жертви серед протестувальників були майже о 9 годині, розповідає Сергій Горбатюк. Але Лукаш замовчує важливі обставини та маніпулює.
«У матеріалах справи є свідчення про те, що у ніч з 19 на 20 лютого представники влади, зібравши тисячі «тітушок» у Ботанічному саду, попередили їх, що варто дочекатися вогнепальної зброї для нападу на майданівців. Один з «тітушок» попередив про це представників Майдану», — говорить Горбатюк.
Крім цього, Лукаш взагалі не згадує 22 січня, коли загинули перші троє протестувальників. А також про 18 лютого, коли була хода до Верховної Ради. З 10 години ранку її учасники отримали поранення, а опівдні вже були перші загиблі. Цього дня перша смерть серед правоохоронців була лише о 16:30.
Революцію Гідності Лукаш називає «захопленням державної влади» й виступає проти амністії учасників Майдану. Це звична риторика для проросійських політиків, які хочуть дискредитувати Євромайдан: ОПЗЖ та інші проросійські нардепи навіть добивалися, аби закон про амністію визнали неконституційним.
Закон про амністію учасників Євромайдану ухвалили ще в розпал Революції Гідності, щоб не допустити переслідування протестувальників з боку правоохоронців. У моніторинговій місії ООН радили скасувати закон, бо він не дозволяє розслідувати злочини проти правоохоронців. Відмінність полягає в тому, що місія не називає протестувальників «радикалами», «екстремістами» чи «бандитами», як проросійські політики та кремлівські пропагандисти, які прагнуть підмінити поняття й перетворити мирний протест у незаконний «державний переворот».
Янукович на межі самогубства та Герман із пиріжками для протестувальників. Фільм «Страни» про Майдан, який «нічого не дав»
Видання «Страна», проти якого запровадили санкції за системну антиукраїнську пропаганду, 21 листопада опублікувало фільм про Євромайдан. Опис фільму починається з однієї з найбільш поширених тез російської пропаганди: Революція Гідності призвела до війни на Сході та окупації Криму.
«Загинули десятки людей на Майдані, загинули силовики, по яких стріляла «група Парасюка», Україна втратила Крим, на Донбасі розпочалася війна, загинули десятки тисяч людей. Ці події зараз називають по-різному: Євромайдан, Революція гідності, державний переворот», — йдеться на початку фільму.
«Державним переворотом» Революцію Гідності називають лише російські пропагандисти та їхні українські посіпаки. А саме твердження, ніби Євромайдан призвів до втрат територій — цинічне виправдання Росією своєї агресії на Донбасі та окупації Криму.
Апарат російської пропаганди у вигляді державних ЗМІ видавав фейки, що активісти Євромайдану — «праворадикали» — збиралися жорстоко розправитися з жителями Криму та Донбасу, бо ті говорять російською чи не підтримують асоціацію з ЄС. Тому Росії довелося «рятувати» Крим, а Донбас вирішив «відокремитися» від «бандерівської України».
У фільмі «Страни» стверджують, що поговорили «з тими, хто був по різні боки барикад». Героїв у фільмі п’ятеро: дружина загиблого співробітника «Беркута», син загиблого учасника протестів, керівник підрозділу «Беркута» та дружина загиблого протестувальника. П’ята — ексрегіоналка та радниця Януковича Ганна Герман, яка виправдовує президента-втікача та розповідає, як він врятував Україну від громадянської війни. «Якби він залишився, вибухнула б вже повноцінна громадянська війна – не лише на Донбасі, а й у Києві», — розповідає Герман. Ще один міф російської пропаганди, ніби на сході України немає російських військ, а сама РФ не бере участь в агресії проти України.
Крім цього, Герман розповідає про змученого Януковича, який ходив «в одній сорочці» і хотів покінчити життя самогубством після першої смерті на Майдані. А майданівці збиралися посадити його в клітку та возити по Майдану. Тоді як регіонали-«благодійники» будь-що прагнули домовитися з протестувальниками та пригощали їх пиріжками. «Усі говорять про Вікторію Нуланд, яка вийшла із пиріжками. Але перша з пиріжками вийшла я!», — хвалиться Герман.
Інтерв’ю з ексберкутівцем у фільмі «Страни» мало довести, що наказу стріляти силовикам нібито не давали. А у висновках автори підводять, що Революція Гідності нічого не дала й людські втрати були марними.
Фейк: Втратили через Майдан Крим, Донбас і незалежність
В етерах проросійських телеканалів «Наш» та «Перший Незалежний» теж розповідали про «страшні наслідки» Революції Гідності. І згадували той самий фейк – що Крим і Донбас ми втратили не через російську агресію, а через Майдан.
У ток-шоу «Український формат» на «Першому Незалежному» нардеп від ОПЗЖ Микола Скорик, коментуючи анексію Криму, говорить: «Причиною для Криму став військовий переворот лютого 14-го року». Інші коментатори вказують Скорику, що той поширює російські наративи, а території України окупувала Росія, але ведучі їх перебивають. А заяву Скорика ніяк не спростовують.
Власник «Нашого», проросійський політик Євгеній Мураєв, пішов далі й пов’язав війну на Сході та окупацію Криму одразу з двома революціями. В етері свого каналу Мураєв заявив: «Відбулися дві революції: одна Помаранчева, друга — Гідності, внаслідок яких ми втратили Крим, у нашій країні зараз відбувається війна».
Проросійські сайти та їхні телеграм-канали (Страна, Klymenko Time, VESTI) також згадували в публікаціях, що Євромайдан коштував Україні «втрат територій».
На «Нашому» також розповідали, що через Євромайдан Україна втратила незалежність. Всеволод Степанюк, якого називають політичним та економічним експертом, заявляє: «По-перше, йде війна на території України, а з іншого боку країна втратила повністю фактично свою незалежність. Я вже мовчу, як призначаються у нас на посаду люди за погодженням із боярською думою і G7 посольства, «семибоярщина», як призначається у нас за погодженням з МВФ голова Національного банку, тобто куди не подивишся — немає жодної незалежності після Майдану. Я не кажу, що вона до Майдану була стовідсотковою, але хоч якісь рішення приймалися тут».
Без традиційних фейків про «зовнішнє управління» на цьому тижні теж не обійшлося.
Маніпуляція: українськими судами керуватимуть іноземці
Видання «Страна» опублікувало статтю про черговий етап судової реформи. Йдеться про утворення при Вищій раді правосуддя (ВРП) Етичної ради. ВРП — це незалежний орган суддівського врядування, який може притягати суддів до відповідальності та займатися очищенням судівської системи. А Етична рада — орган, що має контролювати доброчесність членів Вищої ради правосуддя (ВРП).
В Етичній раді має бути шість членів: трьох обирає Рада суддів України, ще трьох — міжнародні організації, які надають Україні допомогу у сфері судової реформи. І саме їхня участь у процесі — привід для маніпуляцій проросійських ЗМІ про «зовнішнє управління», втрату суверенітету та підпорядкування судової системи іноземцям.
«Страна» опублікувала список міжнародних та іноземних організацій, який затвердили в МЗС України. До нього увійшли не лише організації, а й окремі держави, зокрема США, Канада, Німеччина. Звідси в статті роблять хибний висновок, ніби Етична рада буде «підконтрольна Заходу».
Скриншот — «Страна»
Це неправда: факт того, що інші країни можуть делегувати кандидатів до Етичної ради ВРП, не означає, що іноземці керуватимуть українською судовою системою.
VoxCheck звернувся по коментар до співзасновника та голови правління фундації DEJURE Михайла Жернакова. За його словами, експертів можуть номінувати як міжнародні організації, так й окремі країни, які офіційно допомагають Україні в боротьбі з корупцією. І це визначив український парламент, який є представником українського народу та діє в його інтересах.
Кілька міжнародних організацій та окремих країн спільно уклали перелік експертів, яких вони рекомендують призначити до Етичної ради. І ВРП мала повне право вибрати трьох із цих експертів. Інша справа, що ВРП ним не скористалася, тому перші троє експертів зі списку відповідно до закону були призначені автоматично.
Фінальне рішення про призначення усіх суддів антикорупційного суду, членів ВККС і ВРП ухвалюють органи української влади. Суддів призначає президент, фінальний список членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів затверджує Вища рада правосуддя, членів Вищої ради правосуддя призначають, відповідно до Конституції, українські з’їзди суддів, прокурорів, адвокатів, юристів-науковців, президент і Верховна Рада. Фінальне рішення приймають абсолютно суверенні українські суб’єкти, наголошує Михайло Жернаков.
До того ж практика залучення іноземців фахівців — норма не тільки для України, а і європейських країн. Фахівці в межах Євросоюзу переміщаються і працюють, зокрема на роботах та посадах у сфері державного управління. В Україні вже є успішні приклади залучення міжнародних експертів, говорить Жернаков. Це створення Вищого антикорупційного суду, де рада з шістьма незалежними міжнародними експертами допомогла відібрати суддів і вилучила з конкурсу тих, хто не відповідав критеріям доброчесності.
«Те, що не могли зробити ні наші українські судді, ні інші наші нібито авторитетні фахівці. І ВККС, і ВРП пропускали до ВСУ десятки людей, які мають дуже мало спільного з доброчесністю. Було відомо про їхні статки, про їхні попередні рішення, які не пояснюються ні доходами офіційними, ні здоровим глуздом. І вони ставали суддями ВСУ, лишалися на посадах або були обрані членами ВРП. А до антикорупційного суду не пройшло жодного судді, до яких були суттєві застереження щодо доброчесності. Сформувався прекрасний суд, який чудово зараз працює і нічого страшного ні з суверенітетом, ні з Україною не сталося. І немає зовнішнього управління: суд працює, ухвалив вже більше 50 вироків», — говорить Михайло Жернаков.
Наша методологія
Аналітики VoxCheck моніторять сайти та соціальні мережі українських проросійських медіа та визначають головні новини чи теми за тиждень, яким виділили найбільше етерного часу чи уваги в стрічці новин. Ми визначаємо ключові наративи за тиждень, що минає, та аналізуємо їхнє походження.
Медіа, які ми моніторимо: «Страна», «Klymenko Time», «Вести», «Українські новини», «Подробности», «Апостроф», «From.ua», «Голос.ua», «КП в Україні», «Znaj.ua», «Телеграф», «112.ua», «Zik», «NewsOne», телеканали «Наш», «Перший Незалежний», «Интер» та інші. Ми не стверджуємо, що ці ЗМІ навмисне поширюють російську пропаганду, втім, їхні матеріали містять елементи російської дезінформації.
VoxCheck шукає фейки та маніпуляції і спростовує їх. В основі перевірки — методика «натисни та перевір». Кожен може перевірити нашу аргументацію та джерела. Перевірка може базуватися тільки на відкритих даних з відповідними посиланнями. Статтю з фактчеком можна публікувати тільки за умови, що її підписали два члени редакційної колегії.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний