Міжпоколіннєва професійна спадковість в Україні: чи хочуть діти йти слідами батьків?

В умовах повномасштабної війни та потреб майбутньої відбудови України питання професійної орієнтації молоді набуває критичного значення. Економіка потребує багато працівників, особливо у промисловості, будівництві, логістиці та інших секторах, які забезпечать відновлення країни. Станом на лютий 2025 року, 75% підприємств заявляли про нестачу кадрів. 

При цьому, як показують дані Державної служби зайнятості, найгостріший дефіцит кадрів спостерігається саме в робітничих професіях – слюсарів, електромонтерів, операторів верстатів. Проте ці спеціальності залишаються непопулярними серед молоді. Очевидно, великої кількості людей, особливо молоді, потребує й оборонна промисловість, і військо. Йдеться не лише безпосередньо про службу, а й про престижність військової освіти, яка могла б забезпечити систему молодими кваліфікованими кадрами. Проте лише 75 дітей (1.5%) із опитаних нами розглядають для себе військову спеціальність. Це критично низькі показники для країни, яка не має осяжних перспектив завершення широкомасштабної війни із сильним ворогом. 

За ініціативи Фундації Олени Зеленської, KSE Institute у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки чеського народу провів масштабне дослідження «Індекс майбутнього: професійні очікування та розвиток підлітків в Україні».

У цьому матеріалі ми аналізуємо міжпоколіннєву професійну спадковість – наскільки кар’єрні очікування українських підлітків відповідають професіям їхніх батьків, чи залежить цей зв’язок від регіону проживання чи соціальних груп, та які висновки з цього можна зробити для державної політики у сфері освіти та професійної орієнтації.

Методологія

Опитування підлітків та їхніх батьків/опікунів було проведено у березні 2025 року за допомогою змішаного методу CATI-CAWI: спершу випадковим чином відбиралися мобільні номери для телефонних інтерв’ю з дорослими (18+), у яких є діти віком 13-16 років, які навчаються в закладах середньої освіти України. Після підтвердження відповідності критеріям та згоди батьків/опікунів, ми надіслали посилання на проходження анкети для підлітків.

Вибірка дослідження становила 5089 учнів з усієї України (крім окупованих територій) та 5089 батьків/опікунів. Батьків запитували про їхню поточну професію, а підлітків – про те, ким вони хочуть стати в майбутньому. Як батькам/опікунам, так і дітям пропонувалися відкриті запитання, відповіді на які були закодовані за допомогою моделі штучного інтелекту GPT-4.1 mini. Згодом їх опрацювала дослідницька команда. Для дітей запитання було стандартного формату, який використовує ОЕСР в дослідженнях PISA: «Опишіть, яку роботу Ви очікуєте мати у віці близько 30 років». У разі нечіткої відповіді дитини або відмови відповідати відповідь не враховувалася в аналізі узгодженості. 

З аналізу були виключені категорії батьків, що не беруть участь у робочій силі, зокрема: домогосподарі, безробітні, студенти, пенсіонери, а також відповіді «важко відповісти» або «не знаю». Це дозволяє зосередитись на сім’ях, які є активними на ринку праці й мають чіткі професійні траєкторії. Діти, які не визначилися з майбутньою професією, також не враховувалися в подальшому аналізі.

З урахуванням цього до фінальної вибірки потрапили 2492 респонденти – 1246 дітей і стільки ж батьків/опікунів. Оскільки з боку батьків/опікунів був лише один представник, показники професійної узгодженості відображають лише часткову узгодженість для дітей, які проживають у сім’ях із більш ніж одним дорослим.

Для аналізу професійної узгодженості ми використали окремо дві класифікаційні системи:

• International Standard Classification of Occupations (ISCO) – міжнародний стандарт класифікації професій, який дозволяє порівнювати результати з іншими країнами. Система включає 10 основних груп: керівники, професіонали, технічні спеціалісти, офісні працівники, працівники сфери торгівлі та послуг, кваліфіковані робітники сільського господарства, кваліфіковані робітники з інструментом, оператори машин та складального обладнання, найпростіші професії та військовослужбовці.
• Єдиний портал вакансій (ЄПВ) від Державної служби зайнятості – економічний розподіл за галузями для узгодження відповідей респондентів зі статистикою українського ринку праці.

Професійна узгодженість розподілена на основі відповідей дітей та батьків/опікунів на три категорії:

• Повна узгодженість – коли професія одного з батьків точно збігається з професією, яку обрала дитина.
• Часткова узгодженість – коли дитина обрала декілька професій (дві чи більше), і одна з них збігається з батьківською. 
• Відсутність узгодженості – коли очікувана професія дитини відрізняється від батьківської. Це потенційно свідчить про відмінні від батьківських інтереси та індивідуальний вибір дитини.

Результати

Аналіз статусу кар’єрних рішень підлітків у розрізі професійної кваліфікації батьків (ISCO) демонструє високий рівень невизначеності: у більшості груп частка дітей, що не мають чітких очікувань, перевищує 60%. Водночас спостерігається помітна диференціація залежно від характеру праці: діти батьків, зайнятих на посадах, що вимагають вищої кваліфікації або виконання адміністративних функцій (службовці, керівники, підприємці), частіше мають сформовані кар’єрні плани (35–38%). Натомість серед дітей батьків, чия зайнятість пов’язана з фізичною працею та низькокваліфікованими завданнями (оператори устаткування, робітники сільського господарства), а також серед дітей безробітних, показник визначеності падає до 20–22%, що може свідчити про вплив соціально-економічного статусу родини на здатність дитини уявити своє професійне майбутнє.

Деталізація даних за економічними галузями ЄПВ виявляє значно вищу варіативність показників, ніж класифікація за ISCO, оскільки категорії ISCO крос-галузеві, тобто ширші, ніж у ЄПВ. Найвищий рівень кар’єрної визначеності демонструють діти, чиї батьки працюють у динамічних сервісних секторах, таких як маркетинг і реклама (56%), туризм (50%) та IT (40%), що ймовірно пояснюється вищою поінформованістю про сучасні ринкові тренди всередині родини. Традиційні інфраструктурні та сировинні галузі — енергетика, агропромисловий комплекс та зв’язок — характеризуються найнижчими показниками визначеності (17–22%), що актуалізує питання про привабливість та зрозумілість цих сфер для дітей.

Порівняння професій батьків/опікунів і кар’єрних очікувань дітей здійснювалося лише для тих, хто надав достатньо детальні відповіді, щоб їх можна було класифікувати за системами ISCO та ЄПВ. Такі відповіді про майбутню роботу, як «Стабільну, високооплачувану, бажану», «Ту яка приноситиме користь і задоволення» або «Важко сказати» зараховувалися до невизначених. Загалом 31% дітей змогли назвати карʼєрну траєкторію.

Серед батьків найчастіше представлені в класифікації ISCO професіонали (вчителі, лікарі, інженери) та працівники сфери торгівлі та послуг. Діти ж мають виражене прагнення до професій вищого рівня кваліфікації – професіоналів та керівників. Таким чином виявляється природний запит на висхідну соціальну мобільність. Серед відкритих відповідей дітей, в тому числі й тих, хто не зміг дати конкретну відповідь, згадувався достойний рівень оплати праці, що дає підстави припускати, що діти асоціюють професії професіоналів та керівників із кращими фінансовими умовами праці.

Якщо подивитись на структуру професій через призму економічних секторів за галузевим розподілом ЄПВ, картина стає ще виразнішою. Батьки найчастіше працюють у секторах, повʼязаних з освітою, промисловістю та різними видами офісної зайнятості. Діти ж тяжіють до ІТ, креативних індустрій та бізнесу, тобто тих секторів, які асоціюються з високими заробітками та престижем. Водночас промисловість і сільське господарство – критичні для відбудови країни сектори – залишаються менш популярними серед дітей.

За класифікацією ISCO, лише у 26% підлітків кар’єрні очікування повністю узгоджені з професією батьків (рис. 3). Ще 4% демонструють часткову узгодженість – вони розглядають декілька варіантів професій, серед яких є батьківська. А більшість – 70% – обирає єдину конкретну професію, яка повністю відрізняється від батьківської. 

Аналіз за галузевою структурою ЄПВ показує схожу, але значно нижчу узгодженість (рис. 3). Повністю узгоджені лише 4% підлітків, 2% – частково узгоджені, а 94% чітко обирають інший сектор. 

Така суттєва різниця виникає через те, що величезна кількість професій існує в різних галузях, але має один і той самий код ISCO. Наприклад, дитина могла відповісти: «Я хочу бути бухгалтером, як мама». Якщо мама працює бухгалтером на агропідприємстві, то сектор ЄПВ буде визначений як «сільське господарство», а якщо в банку, то як «фінанси». Окрім цього, кодування за потрібними навичками проводилося за ISCO-08 Major Groups. Їх усього 10. Вони дуже широкі (наприклад, «Фахівці» або «Робітники з обслуговування»), і відповідно потрапляння в одну з 10 категорій статистично імовірніше.

Окрім цього існує ймовірність того, що міжпоколінна мобільність (або її відсутність) в Україні більше прив’язана до типу людського капіталу (освіта/навички), ніж до конкретних економічних секторів, оскільки діти з більшою імовірністю бажають успадкувати соціальний статус батьків, а не їхнє місце роботи. Це питання потребує подальших досліджень.

Професійна спадковість у різних галузях

Рівень професійної спадковості суттєво відрізняється між різними професійними групами (рис. 4). Деякі професії демонструють високу узгодженість, інші – майже повну її відсутність.

Найвищий рівень узгодженості (повної та часткової разом) спостерігається серед «професіоналів» (74%). Це професії, які часто передбачають тривале навчання та зазвичай мають вищі середні зарплати порівняно з іншими категоріями. Інші категорії професій, які мають щонайменше часткову узгодженість, – це працівники сфери послуг (19%), технічні службовці (18%), підприємці (10%) та менеджери (3%). Серед військових професій рівень узгодженості становить 13%. Натомість найпростіші професії та робітники сільського господарства мають найнижчі показники – діти таких батьків масово прагнуть до висхідної мобільності. Окрім цього, рівень «професіоналів» охоплює широке коло галузей економіки (спеціалісти в галузі технічних наук, охорони здоров’я, освіти, ІТ, права, соціальних наук та культури), тому значна узгодженість тут скоріше відображає прагнення дітей отримувати вищу освіту й вищу зарплату, яка асоціюється з цією категорією ISCO (серед відкритих відповідей часто згадувалися формулювання щодо «добрих доходів», яких очікують підлітки).

За економічними секторами ситуація така: найбільша узгодженість очікувань дітей та професій їхніх батьків спостерігається серед професій, пов’язаних із культурою/відпочинком (26%), правом (23%), красою/здоров’ям (15%), медичними професіями, дизайном, сферою оборони та освіти (по 13%).

Освіта батьків та професійні траєкторії дітей

Рівень освіти батьків є важливим чинником, який визначає успіх дітей і потенційно суттєво впливає на карʼєрні очікування дітей. У сімʼях, де один із батьків / опікунів (той, хто заповнював анкету, ми не знаємо про рівень освіти інших дорослих у родині) вказав, що має вищу освіту, рівень карʼєрної визначеності дітей вищий (37%), ніж у сімʼях, де дорослий респондент не має вищої освіти (лише 9% дітей визначилися). 

У сім’ях, де один із батьків/опікунів не має вищої освіти, лише 14% дітей частково чи повністю очікують мати схожий тип професії за класифікацією ISCO. У сімʼях, де один із батьків / опікунів має вищу освіту, аналогічний показник суттєво вищий – 39% дітей в 30 років очікують мати такий тип професії, як і їхні батьки (рис. 5).

Аналіз за класифікацією ЄПВ показав, що, на відміну від типу професії, рівень освіти батьків суттєво не впливає на очікування дітей – в обох випадках абсолютна більшість дітей бачить для себе майбутнє в 30 років в інших секторах економіки. Аналогічна ситуація і з рівнем доходу батьків – суттєвої різниці між сімʼями з різним рівнем доходу немає. Регіон проживання також не грає суттєвої ролі.

Висновки та рекомендації

Аналіз професійної зайнятості батьків/опікунів та очікувань дітей щодо майбутньої професії в Україні виявляє складну картину, яка поєднує прагнення до соціальної мобільності з обмеженнями, що накладають освітні умови. Українські підлітки демонструють відносно низький рівень професійної спадковості – лише 26% (за ISCO) та 4% (за ЄПВ) планують іти слідами батьків. Це свідчить про високі амбіції та прагнення до змін. Водночас очікування дітей 13-16 років не відповідають потребам ринку праці, що може створити серйозні виклики для ринку праці в майбутньому. 

Особливо тривожна ситуація з робітничими професіями та промисловим сектором. Діти працівників цих галузей масово відмовляються від продовження батьківської справи, обираючи ІТ або креативні індустрії. Це створює небезпечну диспропорцію: за оцінками Міністерства економіки, відбудова потребуватиме мільйонів робітників. Але молодь не розглядає ці професії як бажані, тому проблема залучення трудових мігрантів ставатиме гострішою. Розвитку уявлень дітей про своє професійне майбутнє сприятимуть такі кроки:

1. Реформа професійно-технічної освіти. Система ПТО має стати престижною альтернативою вищій освіті та сприяти дестигматизації робітничих професій. Дослідження KSE за 2024 рік, проведене із залученням роботодавців, підтверджує, що в Україні є великий попит на технічних фахівців, і без насичення ринку працівниками відповідних професій проблема лише зростатиме. 
2. Системна професійна орієнтація з ранніх років. Профорієнтація не може обмежуватись випускними класами – вона має бути наскрізною й охоплювати всі освітні щаблі з початкових класів. 
3. Національний інститут кар’єрного радництва. Система підготовки та сертифікації кар’єрних консультантів, які працюватимуть у школах та у співпраці з центрами зайнятості. 
4. Перегляд держзамовлення – перерозподіл фінансування від гуманітарних до технічних та робітничих професій.

Сьогодні дефіцит кадрів у сфері робітничих спеціальностей спричинив зростання зарплат для деяких категорій фахівців на понад 40%. З 2024 року ці зарплати перевищили середній рівень, зафіксований ДССУ, особливо в промисловості й для робітничих професій. За збереження таких тенденцій потреба в трудових мігрантах дедалі загострюватиметься. 

Цей аналіз включає в себе відповіді лише 24% дітей, які взяли участь в опитуванні. 69% дітей ще не визначилися щодо того, ким вони бачать себе в майбутньому. Відповідно, існує великий простір для професійної орієнтації, спрямованої на потреби, які існуватимуть в Україні в роки, коли ці діти стануть частиною робочої сили.