Дискусія навколо #7206 «купуй українське» стала однією з найбільш запеклих, але водночас і однією з найбільш грунтовних щодо її суто економічної складової. Коментарі щодо корупційногенності цього законопроекту можна почути з усіх боків, але як раз ця проблематика #7206, хоч і є найочевиднішою, є здебільшого емоційною.
Так, багато сказано про те, що колосальна кількість та непрозорість підтверджуючої документації можуть призвести до зловживань, але я дозволю собі відзначити декілька інших важливих міркувань, на які автори законопроекту мають все ж таки звернути увагу та визнати, що він не є інструментом підтримки української промисловості та бізнесу.
Посилання на міжнародний досвід – недоречне
1. Посилання на міжнародний досвід (зокрема, «купуй американське») є, м´яко кажучи, недоречною. По-перше, країни, на які посилається пан Віктор, мають абсолютно іншу структуру економіки у плані частки державного сектору та частки ВВП, яка розподіляється через бюджетні витрати – вона набагато менша. Це означає, що в цих країнах обсяги державних закупівель становлять набагато меншу частку економіки в принципі, а багато з того, що у нас припадає на держзакупівлі, відбувається у приватному чи комунальному секторі та взагалі не має таких обмежень. Тобто ці «5% імпорту» у держзакупівлях США чи ЄС були б значно більшими, якщо перерахувати їх обсяги закупівель за українськими реаліями (включити аналоги всіх наших держпідприємств, банків, муніципальне господарство).
По-друге, той самий акт «купуй американське» надзвичайно жорстко критикується в США економістами з усього спектру економічної науки, як такий, що призведе до штучного підвищення ціни держзакупівель (навіть без урахування коефіцієнтів з #7206) та, відповідно, до менш ефективного використання коштів платників податків. По-третє, автори #7206 порівнюють застосування подібного законодавства у країнах, які мають абсолютно інший рівень економічних свобод та якість інвестиційного клімату порівняно з Україною. Тому ці країни вже мають на своїй території масштабні виробництва (які, дуже часто, належать іноземцям, доречі), що можуть брати участь у держзакупівлях. І ці виробництва прийшли не через закони на кшталт «купуй місцеве», а саме через привабливий інвестиційний клімат та привабливі ринки, створення яких і має бути пріоритетом для України сьогодні, а не створення штучних обмежень та неторгівельних бар’єрів.
Законопроект #7206, навпаки, може знищити частину українського промислового виробництва, оскільки створить штучно завищений попит по завищеній ціні на продукцію, яка буде неконкурентноздатною поза межами українських державних закупівель!
Загроза знищення частини промислового виробництва
2. Можливо, основне – законопроект #7206, навпаки, може знищити частину українського промислового виробництва, оскільки створить штучно завищений попит по завищеній ціні на продукцію, яка буде неконкурентноздатною поза межами українських державних закупівель! Тобто замість того, щоб модернізуватись, підвищувати ефективність виробництва, знаходити більш привабливі інструменти фінансування бізнесу, покращувати енергоефективність виробництва, місцеві компанії просто отримають за рахунок платників податків «знижку» на ціну свого товару, яка покриватиме подальше неефективне використання ними ресурсів. Якщо ж прийняти філософію, що цей закон сприятиме локалізації виробництва міжнароднии компаніями – то матимемо ситуацію, коли ці міжнародні компанії локалізують виробництво в Україні, мають свої ефективні процеси та фінансування, але отримують штучно завищену ціну на свою продукцію, ніж та, яку б вони отримували просто імпортуючи цю ж продукцію. При цьому, ці штучно завищені прибутки знов таки значною мірою йтимуть за межі України до міжнародних власників! Єдине, що є позитивного, це якась додаткова зайнятість українських робітників та оплата їх праці в Україні, але частка оплати праці у собівартості продукції у сучасному виробництві є досить незначною. Чи дійсно це є метою #7206?
Українського виробника та локалізацію імпорту треба підтримувати. Але для цього є зовсім інший, значно більш ринковий інструментарій: привабливий інвестиційний клімат, верховенство права, захист прав власності, «дружня бізнесу» система оподаткування та адміністрування.
Підтримка українського виробника через ринковий інструментарій
3. Загальнофілософське. Українського виробника та локалізацію імпорту треба підтримувати. Але для цього є зовсім інший, значно більш ринковий інструментарій. Привабливий інвестиційний клімат (дерегуляція, маскі-шоу-стоп та інше), верховенство права, захист прав власності, «дружня бізнесу» система оподаткування та адміністрування – це має приваблювати бізнес виробляти тут, в Україні, оскільки ЦЕ МАЄ ЕКОНОМІЧНИЙ СЕНС, а не тому, що є #7206. В результаті, у держзакупівлях також відбуватиметься здешевлення продукції – оскільки в Україні кращий доступ до промислової інфраструктури, дешевші можливості для великомасштабного виробництва, інтелектуальний потенціал, дешевша робоча сила і так далі. Щодо вузького аспекту ролі держави власне у підтримці бизнесу – тут держава може та мусить залучати кошти міжнародних фінансових інституцій у програми кредитування відповідних секторів економіки (через українськи банки) та водночас просувати українську продукцію у межах тих можливостей, які надані нам ВТО, Угодою про вільну торгівлю з ЄС, двосторонніми торговими угодами тощо (що вже робить Торгівельний представник України).
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
