Адміністративна Реформа у Викликах Сьогодення | VoxUkraine

Адміністративна Реформа у Викликах Сьогодення

29 Грудня 2015
FacebookTwitterTelegram
2386

Електронне врядування є одним із визначальних факторів та каталізаторів адміністративної реформи. Однак для створення електронного уряду потрібні певні передумови, основними з яких є інтеграція інформаційних ресурсів державних органів усіх рівнів, створення умов для електронного документообігу та цифрового підпису і збільшення різноманітності адміністративних послуг із використанням електронних засобів та Інтернету.

У роботі визначено мету, основні цілі, завдання, функції та базові принципи впровадження й розвитку електронного урядування в Україні. Проведено аналіз української практики застосування технологій електронного врядування. Розкрито перспективи реалізації елементів електронного врядування в Україні як сучасного механізму демократизації нашого суспільства.

Великою проблемою України є неефективна система державного управління, яка потребує негайної модернізації та реформування.

У зв’язку з революційними подіями в Україні (революція на Майдані 2013 року, анексія Криму, проведення АТО), які стали «поштовхом» до пошуку нових шляхів реформування державної влади, стає зрозуміло – діяти потрібно сьогодні, щоб не втратити країну завтра.

Щоб побороти депресивну ситуацію в країні, потрібно здійснити ряд реформ, головною з яких є адміністративна, адже насамперед вона забезпечує виконання завдань і функцій держави як фінансової установи, соціальної, військової тощо та визначає якість реалізації інших реформ.

Електронне врядування є одним із визначальних факторів та каталізаторів адміністративної реформи, бо головним пріоритетом його діяльності буде полегшення доступу до послуг та контролю над чиновниками. Принципи електронного врядування сприяють трансформаційним перетворенням у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, налагодженню їхньої співпраці з користувачами та власними співробітниками. Електронне врядування є одним з інструментів розвитку громадянського суспільства, впровадження якого сприятиме створенню умов для відкритого й прозорого державного управління [1].

Головною складовою електронного врядування є організація державного управління, яке за рахунок широкого застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій забезпечує якісно новий рівень відкритої взаємодії держави та суспільства, надання повного комплексу державних послуг для всіх категорій громадян та суб’єктів господарювання [3].

Електронне врядування – це розвиток електронної демократії задля досягнення європейських стандартів якості електронних адміністративних послуг, відкритості та прозорості влади для громадян, представників бізнесу та громадських організацій.

Зазначимо, що на сьогодні в Україні ство­рено деякі організаційні передумови для за­провадження дієвої системи електронного врядування. Зокрема, вже традиційними стали онлайн-наради вищо­го керівництва держави з підлеглими підроз­ділами чи посадовими особами, що представ­ляють державну владу в регіонах. Крім того, сучасні інформаційні технології дають змогу державним органам прямо спілкуватися з представниками ЗМІ, громадськості, інститутами громадянського суспільства [5].

Технічною платформою для здійснення електронного врядування є забезпечення усіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування інформаційно-комунікаційними технологіями та їх підключення до локальної та глобальної електронної мережі. Вико­ристання можливостей глобальної мережі при розвитку електронного врядування в Україні передбачає вирішення комплексу важливих організаційних питань: створення швидкісних мереж передавання й обробки цифрової інформації та надання державних послуг, упровадження в діяльність органів виконавчої влади засобів забезпечення віддаленого доступу громадян і організацій до інформації про діяльність державних органів, створення єдиної системи контролю результативності діяльності органів виконавчої влади, підвищення комп’ютерної грамотності населення.

Однією з головних перешкод на шляху впровадження надання населенню адміністративних послуг в електронній формі в Україні є низький рівень розвитку електронного документообігу в органах влади через брак єдиних загальнодержавних стандартів функціонування систем електронного документообігу, недосконалість вітчизняного законодавства про електронний документообіг та електронний цифровий підпис, недостатній рівень захисту інформації. Розвиток електронних адміністративних послуг в Україні також стримує невисокий рівень комп’ютеризації домогосподарств, нерівномірний та недостатній рівень проникнення Інтернету в Україні, недостатній рівень комп’ютерної грамотності, а також обізнаності населення щодо можливостей та переваг отримання адміністративних послуг в електронній формі.

За результатами соціологічного дослідження, яке провів Інститут соціології НАНУ, нині лише половина українців (54,6%) мають удома комп’ютер [7]. До мережі Інтернет удома має доступ так само лише половина (51%) населення України. При цьому більшість із тих, хто не користується Інтернетом, не відчувають у цьому потреби [8].

Отож стає зрозуміло, що для надання адміністративних послуг на основі сучасних технологій слід вирішити низку завдань:

  • використати для надання послуг ши­рокий спектр медіазасобів, включа­ючи кол-центри й онлайнові систе­ми;
  • сегментувати ринок за потребами різних груп населення;
  • забезпечити зворотний зв’язок щодо змісту і якості наданих послуг;
  • передбачити групування послуг від­повідно до їх орієнтування на різні випадки життя;
  • організувати різнобічний аналіз ін­формації з різних моделей викорис­тання послуг;
  • залучити користувачів до перепро­ектування та модернізації послуг.

Коаліція неурядових організацій – «Подільська агенція регіонального розвитку», «Асоціація міст України», «Громадська мережа «Опора» та інші – в межах проекту про розвиток електронного врядування у 100 найбільших містах України 2014 року провела моніторинг і з’ясувала, що рейтинг за рівнем упровадження інструментів електронного врядування очолюють такі міста:

– на першому місці Вінниця та Рівне;
– на другому місці – Львів;
– на третьому – Суми;
– на четвертому – Кам’янець-Подільський;
– на п’ятому – Бориспіль.

(Оцінку було зроблено на підставі дослідження якості роботи офіційних веб-сайтів органів місцевого самоврядування міст України, впровадження систем електронного документообігу, якості організації діяльності центрів надання адміністративних послуг.) Було сформовано систему показників, які поділяються на п’ять категорій: доступ до інформації, зворотний зв’язок із громадськістю, адміністративні послуги, доступ до публічної інформації, зручність користування веб-сайтом. Таким чином, офіційні веб-сайти міст, що увійшли до вибірки, було проаналізовано за 125 показниками, максимально можливий бал при цьому становив 249.

Таблиця 1. Загальний рейтинг веб-сайтів 100 найбільших міст України

Місце у загальному рейтингу Назва міста Кількість набраних балів
Максимально можливий бал – 165
1. Рівне 148
Вінниця 148
2. Львів 146
3. Суми 145
4. Кам’янець-Подільський 141
5. Бориспіль 140
6. Павлоград 136
7. Маріуполь 132
Одеса 132
8. Шостка 131
9. Димитров 129
Херсон 129
10. Запоріжжя 128

У дослідженні якості роботи офіційних веб-сайтів органів місцевого самоврядування міст України було з’ясовано, що за критерієм зручності та зворотного зв’язку з громадськістю:

на більшості сайтів наявні:

  • можливості подати запит на публічну інформацію через електронну пошту;
  • статистика щодо звернень громадян;
  • форма подання електронних звернень.

на більшості сайтів немає:

  • можливості оцінити веб-сайт;
  • онлайн-платформи для зв’язку зі службою міста;
  • можливості простежити опрацювання електронного звернення.

Під час дослідження виявилося, що сайт міської ради Харкова визнано найзручнішим для користувачів.

Для подолання проблем та вирішення завдань із реалізації принципів електронного врядування в Україні потрібно:

  • сформувати сукупність нормативно-правових документів з розвитку інформаційного суспільства та впровадження електронного врядування;
  • здійснювати належний організаційно-технічний, науково-методичний, інформаційно-аналітичний супровід електронного врядування;
  • стимулювати попит на послуги електронного врядування, повніше задовольняючи потреби громадян в ефективнішому та швидшому доступі до послуг державної влади;
  • підвищувати активність громадян та бізнесу у формуванні та реалізації політико-адміністративних рішень;
  • зменшувати рівень цифрової нерівності між різними соціальними групами та регіонами в країні, між Україною та європейськими країнами;
  • створити систему підготовки кадрів для органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері електронного урядування [1].

Висновок

Для створення електронного уряду потрібні певні передумови, основними з яких є:

  • розбудова інформаційного суспільства;
  • впровадження інтеграції інформаційних ресурсів державних органів усіх рівнів;
  • створення умов для систем електронного документообігу та цифрового підпису;
  • підвищення рівня забезпечення відкритості інформації та збільшення різноманітності адміністративних послуг із використанням електронних засобів та Інтернету.

Побудова електронної демократії сприятиме становленню соціальної держави з впливовими інституціями, особливо з тих питань, де велике значення мають методи та форми взаємодії органів державного управління з населенням.

Стаття здобула спеціальний приз у жовтневому раунді конкурсу MindSketch

Примітки

[1] Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні»: від 13.12.2010 р., № 2250-р // Офіційний вісник України. – 2010. – № 97. – Ст. 48.

[2] Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електрон­ного урядування в Україні»: від 26.09.2011 р., № 1014-р // Урядовий кур’єр. – 2011. – № 200.

[3] Почепцов Г.Г. Інформаційна політика: навч. посібн. / Г. Г. Почепцов, С.А. Чукут. – 2-ге вид. – К.  Знання, 2008. – 324 с.

[4] Дроздова І.В. Міністерство внутрішніх справ України як суб’єкт надання адміністративних послуг: дис. . канд. юрид. наук: 12.00.07 / Дроздова Інна Вікторівна. – К., 2009. – 254 с.

[5] Лойко Л.І. Інструменти, механізм та еволюція електронного урядування / Л. І. Лойко, І. X. Хоч // Правова держава: що­річник наукових праць. – 2014. – № 21. – С. 471-476.

[6] United Nations E-government Survey 2014 E-Government for the Future We Want, United Nations, New York, 2014, United Nations Public Administration Country Studies United Nations.

[7] Новини, 10.10.14, Інститут соціології НАНУ [Електронний ресурс].

[8] Новини освіти в Україні. Освіта. UA [Електронний ресурс].

Автори
  • Ганна Іванова, студентка Харківського регіонального інституту державного управління

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний