Агросектор між східним ворогом та західними партнерами – Олег Хоменко

Про найбільш нагальні проблеми українських аграріїв

Перш за все це проблеми, пов’язані з військовими діями: обстріли, руйнування інфраструктури та підриви під час роботи. Росія намагається вразити елеватори й порти, щоб завдати якнайбільшої шкоди нашій економіці, тож ці об’єкти потрібно захищати від обстрілів.

Друге – це збереження людського ресурсу. Важливо гарантувати безпечні умови для роботи, оскільки працівники часто стають мішенню для агресора, особливо у наближених до лінії фронту регіонах.

Дефіцит кваліфікованих кадрів теж суттєва проблема. Вона існувала і до початку повномасштабної війни, але під час війни кадровий голод поглибився, оскільки оформлювати бронювання можна лише на 50% кваліфікованого персоналу. 

Тому агропідприємства шукають молодих людей без кваліфікації, які можуть стати до праці в полі, та намагаються більше залучати жінок. Проте аграрна праця неприваблива для молоді, яка хоче жити в містах через наявність інфраструктури та певних благ, яких немає у селах. Для жінок може бути важкою робота великої інтенсивності під час жнив, посівної та обробки полів. У цей час робота потребує залучення 24/7, що не дозволяє жінкам приділяти увагу родинам. 

Про взаємну підтримку фермерів і держави

Фінансування сектору сьогодні стабільне, існують різні можливості отримання кредитів. Урядова програма «Доступні кредити 5–7–9» дозволила отримати необхідну фінансову підтримку у 2022 році, особливо навесні, коли експорт продовольства був майже закритий. Згодом відновилося банківське кредитування. Для банків аграрії – найкращі клієнти, бо вони дуже дисципліновані й виконують усі вимоги кредиторів.

Існують грантові державні програми, що допомагають сільськогосподарським виробникам, наприклад, програма компенсації витрат на закупівлю техніки, програма компенсації витрат на розмінування та програма з меліорації. За підтримки міжнародних донорів агровиробники можуть одержати рукави для зберігання зерна. У часи надлишку зерна, коли елеватори переповнені, рукави допомагають зберегти врожай, щоб продати його пізніше.

Основне завдання держави — це забезпечити сприятливий інвестиційний клімат і бізнес–клімат. Сьогодні уряд пропонує підвищення податків. Ми розуміємо, що потрібно наповнювати бюджет країни, оскільки витрати на оборону величезні. Тому ми передали до парламенту й обговорили з депутатами варіанти підвищення податків, які влаштували б і державу, і бізнес. 

У важкі часи, коли фермерам потрібна була підтримка, держава надала її, наприклад, у вигляді програми «Доступні кредити 5–7–9». Тепер бізнес готовий підставити своє плече державі.

Про співпрацю з університетами та підготовку кадрів

З університетами йде постійний діалог: аграрії звертаються із запитами на підготовку спеціалістів, а університети адаптують під ці запити свої навчальні програми. Спільно з бізнесом організовуються практики, навчальні курси для студентів та випускників. 

Наприклад, існує навчальна програма «Агрокебети», яку реалізують спільно університети та бізнес. Ця новітня магістерська програма, створена за вимогами бізнесу, готує кваліфікованих кадрів для сектору. Молодь отримує не тільки теоретичні знання, а й практичні навички, оскільки для аграрія дуже важливо відчути роботу в полі. 

За підтримки USAID «АГРО» ми створюємо навчально–практичний центр із підготовки кадрів для переробних зернових та олійних підприємств. Ця програма була ініційована через брак кваліфікованих працівників, адже існує дефіцит не тільки трактористів, машиністів чи агрономів, але й людей, що будуть працювати в переробці та зберіганні. Ми готові приймати людей з інших галузей. Одна з цілей цієї програми – перекваліфікація працівників, а також підвищення кваліфікації робітників, які вже залучені в аграрному секторі. 

Про технологічність аграрного сектору

Деякі українські рослинницькі компанії уже можуть ділитися досвідом застосування новітніх технологій з іноземцями. Великі компанії, що постійно інвестують у технології, одразу запроваджують у себе технологічні новинки, представлені за кордоном. Це просто неймовірно. Багато компаній створюють та фінансують R&D центри, де тестують та відпрацьовують нові хімічні вироби, посівні матеріали, підходи та технологічні новинки. 

Про органічне господарство

Органічне господарство приносить непогані прибутки. Питання в тому, як правильно вести це органічне виробництво. Це довготривалий процес: потрібно отримати сертифікацію, дійсно вирощувати продукцію без застосування деяких препаратів, з мінімальним обробленням. З тваринами, наприклад, не можна застосовувати певних лікувальних препаратів. 

Але переважно ця продукція йде на європейський ринок, де люди готові платити більше за органічну продукцію. Наприклад, наші ягоди дуже добре продаються за кордоном, і тут є значні перспективи.

Про стан ґрунтів та відповідність «зеленим» політикам ЄС

Об’єктивну оцінку стану українських ґрунтів не може дати ніхто, бо масштабного аналізу ґрунтів ніхто не робив. Безсумнівно, власники ґрунтів роблять точковий аналіз поверхні. Вони в цьому зацікавлені, бо від якості ґрунту залежить урожайність.

У Європі заборонене використання певних видів добрив та деяких препаратів для обробки полів. Проте важливо розуміти, що за незастосування цих препаратів фермери у ЄС отримують компенсацію – визначену суму на гектар. Чи готова Україна до такого субсидіювання? Питання відкрите. Протести фермерів, що відбувалися в європейських країнах, були спрямовані на розв’язання проблем «зеленого курсу» ЄС. Фермерам у Європі дуже важко дотримуватися вимог «зеленого курсу» із незастосування певних засобів захисту рослин, пестицидів, дотримання норм щодо мінеральних добрив. Тому зараз відбувається перегляд зеленої політики ЄС. Важливо це враховувати під час наближення України до ЄС.

Про питання клімату та адаптацію до змін

Питання клімату дуже активно обговорюється серед аграріїв. Потеплішання, безперечно, сприяє зміні стратегії вирощування різних культур. Наприклад, якщо раніше кукурудзяний пояс був переважно на півдні — Миколаївська та Одеська області — то зараз він зсувається на північ, де кукурудза також має високу врожайність. Буває, що пшениця підгорає, оскільки вона вимагає прохолодної гарної погоди. 

Нещодавно був експеримент, про який багато хто чув: в Україні посіяли екзотичний для нас бавовник. Хтось пробує нут, хтось сочевицю, тобто намагаються адаптуватися. Всі нові методики вирощування екзотичних культур апробуються в R&D центрах. Однак це все питання не одного року, оскільки під кожну культуру потрібно відпрацювати технологію, спеціалісти мають зрозуміти, як із нею працювати. Освоєння нових культур можливе тільки методом проб і помилок.

Про зняття мораторію на продаж землі

Тема земельної реформи довгий час була дуже політизованою. Всі партії та депутати завжди намагалися використати цю реформу для отримання політичних балів, і тому реформа обросла нескінченною кількістю міфів (наприклад, міф про те, що землю розберуть китайці та європейці, а селяни залишаться безземельними). 

Важливо розуміти, що закон містить певні обмеження для юридичних осіб. По–перше, юридична особа має бути зареєстрована в Україні й кінцевим бенефіціаром має бути громадянин України. По–друге, не можна придбати понад 10 тис. га землі в одні руки. Ці умови обмежили зростання ціни після дозволу юридичним особам виходити на ринок (з 1 січня 2024р. – ред.). Багато компаній не купують землю через війну, а також тому, що вкладають в інші активи: оновлення техніки, поновлення товарно–матеріальних цінностей. 

Проте інвестиції в землю є перспективними, адже за останній час ціна виросла з 37–39 тисяч до 43,5–44 тисяч гривень за гектар. У нас формується новий прошарок рантьє – це особи, що викуповують землю та здають її в оренду. З цього можна отримувати гарний прибуток, і це є довгостроковою інвестицією, адже земля нікуди не зникне. До війни у багатьох компаній були довгострокові стратегії, оскільки для реалізації багатьох прибуткових проєктів потрібен час. 

Коли агровиробники могли лише орендувати землю, вони не були зацікавлені у значних інвестиціях в неї (угноєння, меліорація) – адже через сім років міг прийти інший орендар та отримати весь зиск від цих інвестицій. Вільний ринок землі нівелює ці ризики, оскільки в аграріїв з’явилася можливість вибору: можна купити землю, можна орендувати, обробляти її самому або ж здавати в оренду й отримувати пасивний дохід. 

Земельна реформа – це цивілізаційний індикатор, який демонструє вектор нашого розвитку. Держава, бізнес, люди – всі у виграші від цієї реформи. 

Про експорт та протести поляків

95% нашого збіжжя завжди експортувалося в Азію чи Африку. Коли Росія заблокувала логістичні морські шляхи, єдиним виходом стали європейські шляхи солідарності. Коли почалося повномасштабне вторгнення, на світових ринках різко піднялися ціни на продовольство. Поляки очікували отримати надприбутки через високі ціни, й польський уряд підтримував ці очікування. Але коли відкрився наш експорт, ціни почали падати, й поляки були незадоволені тим, що не змогли отримати очікуваний прибуток. Тому й почалися протести.

Проблема Польщі також у тому, що їхній аграрний сектор неконкурентоспроможний. У них середнє фермерське господарство – це всього 11 га землі, воно не може генерувати достатній обсяг доходу. Так, навіть із європейськими дотаціями польський фермер отримує в середньому 13–14 тисяч доларів за сезон, тоді як у Варшаві середня зарплата 3500 євро на місяць. Щоб конкурувати з іншими галузями, фермери повинні кооперуватися одне з одним: тільки укрупнення господарств дозволяє їм фінансово утримувати себе. 

В Україні є різні типи господарств: малі сімейні, середні фермерські господарства, а також великі підприємства. Між аграріями немає конфліктів: усі працюють на одній території на благо територіальних громад, усі намагаються платити податки та орендні платежі.