Аналітична записка проєкту Kremlin Watchers Movement – листопад 2022
Beta

Аналітична записка проєкту Kremlin Watchers Movement – листопад 2022

Photo: ua.depositphotos.com / viperagp
20 Січня 2023
FacebookTwitterTelegram
1107

У цьому тексті аналізуються основні тенденції поширення дезінформації в Чехії. Також у ньому детально розглядаються поширені наративи дезінформації, визначаються ключові вразливі групи та висвітлюються політичні рекомендації на основі передового досвіду Естонії та Данії.

Цей звіт опублікувала коменда Kremlin Watchers Movement у грудні 2022 року. Команда VoxCheck адаптувала текст для своїх читачів.

Kremlin Watchers Movement — це проєкт, що вже майже три роки працює над боротьбою з деструктивним впливом росії та з дезінформацією в Європі. Автори та молодші аналітики створюють контент про російський вплив та дезінформацію в соціальних мережах, інформують не лише експертне середовище, але і широку аудиторію щодо останніх подій у цій сфері.

Основні дезінформаційні наративи

У рамках моніторингу аналітики VoxCheck виявили 32 випадки російської дезінформації в 11 чеських медіа, які аналізували в дослідженні. Організація визначила три основних дезінформаційних наративи, які зʼявляються в проаналізованих медіа (за кількістю кейсів у кожному випадку): 

  • Україна — це «терористична держава» (7);
  • в Україні поширена ідеологія нацизму (6); та
  • Захід контролює Україну у власних цілях (4). 

Перший наратив: Україна — це «терористична держава» 

Чеське дезінформаційне ЗМІ (у цьому випадку Protiproud) повідомило, що теракт у Підмосковʼї, п​​ід час якого загинула росіянка Дарія Дугіна, організували «нацисти з Азова», а піком «західного тероризму в Україні» став обстріл Керченського мосту. У значній кількості фейкових повідомлень йшлося про те, що українські війська завдають прицільних ударів по мирних жителях на окупованих росією територіях.

Другий наратив: В Україні поширена ідеологія нацизму

Другий за кількістю кейсів дезінформації наратив — про нібито нацизм в Україні. Одне з ключових повідомлень — ніби у Києві при владі «нацистсько-терористичний бандерівський режим», який здійснює терористичну діяльність щодо свого ж населення. Як доказ того, що в Україні ідеологію нацизму сповідує навіть вище військове керівництво, у чеських ЗМІ поширювали фейк, ніби Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний носить браслет зі свастикою. 

 Третій наратив: Захід контролює Україну у власних цілях

У  контексті наративу про використання Заходом України у своїх цілях дезінформатори зі Sputnik News писали, що Україна вже стала «американською власністю», а допомога Європи та кредити від США тільки продовжують війну. Крім цього, чеське дезінформаційне медіа Parlamentní listy написало, що росія воює «вже не з українською армією, озброєною НАТО, а з армією НАТО, яка складається з українців».

Поширення дезінформації

Дезінформаційні наративи поширюються різними способами, наприклад у соціальних мережах і на вебсайтах, а також електронною поштою. На цих платформах процвітає дезінформація, оскільки вони не є дорогими в експлуатації, охоплюють багато користувачів і дають можливість швидко поширювати інформацію.

У Чехії фейкові новини в основному поширюються у фейсбуці, де є багато груп, орієнтованих на людей, які підтримують проросійські та антизахідні настрої. Дезінформація, яка поширюється в цих групах, зазвичай походить від прокремлівських ЗМІ, які присутні в Чехії, таких як Sputnik News, Aeronet і První zprávy. Адміністратори цих груп також часто надихаються російськими державними ЗМІ; деякі учасники просто перекладають російські новини чеською мовою. Фейкові новини, що поширюються електронною поштою, також часто походять з тих самих вебсайтів; цілі абзаци часто копіюються та вставляються з цих дезінформаційних сайтів. Неприбуткові організації «Чеські ельфи» та «Manipulátoři» регулярно відстежують таку дезінформаційну діяльність.

Вразливі групи

Визначення груп, найбільш вразливих до дезінформації, має вирішальне значення для формування стійкості до її негативних наслідків. Дослідження показують, що люди похилого віку найчастіше піддаються дезінформації та поширюють її. Те саме стосується дітей, які можуть піддаватися впливу дезінформації під час спілкування з однолітками, батьками чи вчителями.

Як зазначає Ярослав Валух (Jaroslav Valůch), керівник відділу медіаосвіти в Transitions, хоч людям похилого віку і не бракує медіаграмотності, їм важко орієнтуватися в цифровому медіапросторі, щоб перевіряти факти. Як стверджує Валух, люди похилого віку дуже добре розуміють повідомлення, які вони отримують від ЗМІ, але вони не можуть оцінити, з якою метою було створене те чи інше повідомлення. Сьогодні багато літніх людей користуються Інтернетом, а деякі також є активними користувачами соціальних мереж. Однак оскільки вони не є цифровими аборигенами (тобто, цифрові технології не супроводжували їх з народження), їм потрібно багато чого вивчити про сучасні інформаційні технології. Натомість молоді люди краще розуміють, як влаштований Інтернет, зокрема те, що він переповнений різноманітною інформацією, яка поширюється з різними намірами. Люди похилого віку звикли до менш хаотичної інформаційної екосистеми.

Валух також розповідає про феномен ланцюжків електронних листів, які націлені майже тільки на літніх людей. Електронну пошту можна використовувати для легкого поширення інформації, а оскільки це один із традиційних способів спілкування в Інтернеті, нею легко користуватися більшості людей похилого віку. Як пояснює Валух, люди, які пересилають ланцюжки електронних листів, не роблять це з наміром завдати шкоди. Вони роблять це, щоб повідомити своїх близьких про ймовірну загрозу або допомогти їм. Хоча Валух стверджує, що існує «забагато паніки» через ланцюжкиі електронних листів, націлені на людей похилого віку, ми з цим не погоджуємося. Хоча електронні листи можуть не бути найважливішим джерелом дезінформації протягом усього року, вони мають потужний потенціал для впливу на результати виборів на користь певних партій або кандидатів. Тому ланцюжки електронних листів, безумовно, заслуговують на увагу. Чеські ельфи регулярно моніторять електронні листи, а також створили базу даних цих типів повідомлень, які можна проаналізувати більш ретельно.

Ще одна вразлива до дезінформації група — діти та студенти. За словами співзасновника Manipulátoři Петра Нутіла, ключовою проблемою є відсутність медіаграмотності у чеських початкових і середніх школах, які не готують учнів до критичної оцінки інформації, яку вони отримують. Тому студенти не можуть відрізнити надійні засоби масової інформації від дезінформаційних вебсайтів та недостатньо обізнані щодо потенційних ризиків в Інтернеті. Сучасні діти мають доступ до Інтернету з раннього віку; навіть коли вони ще надто малі, щоб самостійно активно користуватися Інтернетом, вони піддаються впливу різноманітної інформації через дорослих. Автори статті UNICEF припускають, що діти можуть потенційно навчитися самостійно боротися з дезінформацією, якщо отримають якісну медіа-освіту.

Протидія дезінформації: рекомендації та приклади вдалого досвіду 

Щоб ефективно протидіяти дезінформації, дослідники з Кембриджського університету створили огляд втручань, які на індивідуальному рівні можуть вплинути на схильність поширювати дезінформацію, вразливість до неї або на її вплив.

Дослідники виділили ось такі кроки протидії дезінформації: 

Бустинг  

Бустинг спрямований на «підвищення компетентності людей для прийняття власних рішень». Підхід бустингу, як правило, покликаний зменшити індивідуальну вразливість до дезінформації. Існує три види бустингу: попередня освіта, критичне мислення та медіа- та інформаційна грамотність.

Підштовхування до дій

Підштовхування до дій зосереджені на поведінці. Їх легко застосувати в соціальних мережах (наприклад, твіттер тепер запитує людей, чи впевнені вони, що хочуть ретвітнути статтю, якщо вони її ще не прочитали), економічно вигідно та здебільшого ненав’язливо.

Спростування

Популярним підходом до боротьби з дезінформацією є спростування хибних уявлень після того, як вони вже поширилися. Є багато різних ініціатив, зокрема Snopes, FullFact і StopFake, і деякі з них мають багато підписників у соціальних мережах. Деякі технологічні компанії, зокрема Meta (раніше Facebook), використовують спростування для модерації вмісту на своїх платформах, спираючись як на автоматизовані, так і на методології, орієнтовані на людей.

Автоматизоване маркування контенту

Онлайн-платформи стали майстрами у використанні автоматизації для швидкого маркування контенту. Існують різні типи маркування, наприклад, позначки про те, що контент пройшов перевірку (наприклад, «ця стаття була оцінена як неправдива незалежними фактчекерами»), загальні або конкретні попередження щодо достовірності вмісту новинних сайтів.

Приклади успішного досвіду в інших країнах

У Посібнику з протидії дезінформації в Інтернеті на місцевому та регіональному рівнях Європейський комітет регіонів виділяє дві країни — Естонію та Данію — яким вдається ефективно протидіяти дезінформації та які можна використовувати як моделі для подібної діяльності в інших європейських регіонах. 

Естонія

Естонія вже давно є одним із лідерів боротьби з дезінформацією в Європі. За останні кілька років вона запровадила кілька заходів, які допомогли країні ефективно протистояти дезінформації. Ці заходи включають підвищення медіаграмотності, розвиток стратегічних комунікацій та підвищення обізнаності серед держслужбовців.

Чому Естонія є настільки досвідченою країною у боротьбі з дезінформацією? У 2007 році Естонія зазнала хвилі кібератак, які вразили банківські системи, урядові сайти та ЗМІ. Ця подія на кілька тижнів обмежила доступ людей до послуг, а також можливість журналістів і уряду нормально спілкуватися з населенням. Хоча відповідальність офіційно не покладали на російський уряд, атаки, ймовірно, походили з росії.

Спираючись на політику національної безпеки, Державна служба з організації виборів розвинула свій потенціал для протидії дезінформації під час місцевих виборів 2017 року та національних і європейських виборів 2019 року. Оскільки окремі державні відомства, як правило, не мають можливості охопити весь спектр навичок, необхідних для протидії дезінформації, для досягнення цих цілей важлива інтенсивна співпраця між різними частинами уряду. Було створено робочу групу по виборах, яка об’єднала різні державні органи.

У 2019 році в Естонії створили та оприлюднили посібник із протидії інформаційним атакам. Посібник містить поради щодо підготовки та реагування на дезінформаційні атаки, а також інформацію про поширені методи впливу, інформацію про ботів та уроки на майбутнє:

Оцінка загроз

Оцінка загроз дозволить організації зрозуміти, що відбувається, і повідомити іншим про те, що вона знає про загрозу та планує реагувати. Це можна зробити шляхом створення карти реагування, моніторингу соціальних мереж та інших типів медіа та перевірки фактів по темі дезінформації. Після цього слід зв’язатися з ключовими партнерами та інституціями, зв’язатися з журналістами, а потім почати комунікацію: повідомити цільовій групі про те, що проблема є, її помітили та на неї реагують.

Більш детальна публічна реакція

Надайте максимально прозорий офіційний звіт, де буде правдива інформація, наприклад, у розділі поширених запитань; додайте посилання на інші надійні джерела; розкрийте цінності вашої організації, де це необхідно.

Активна комунікація

Спілкуйтеся з ключовими партнерами та цільовими аудиторіями; опублікуйте інформацію, що підтверджує вашу позицію, на вашому вебсайті та переконайтеся, що він оптимізований для пошукових систем; розповідайте історії, щоб підтримати аудиторію, ваші повідомлення мають бути зрозумілими; використовуйте лідерів думок; використовуйте вже заплановані події, створені вебсайти та ініціативи для поширення своїх повідомлень (немає часу розробляти нові).

Реакція

Тут є кілька варіантів: ігнорувати повідомлення (якщо дезінформація не поширилася сильно й вплив невеликий), повідомити в поліцію, якщо є факт порушення законів (можна використовувати лише тоді, коли ви впевнені в цьому), видалити повідомлення (лише тоді, коли повідомлення порушило закон або правила платформи; це слід зробити, зв’язавшись за можливості з платформою), виявити зловмисника (якщо зловмисник точно відомий і потенційна шкода переважує потенційний позитивний вплив). 

Естонія також є прикладом того, як влада може співпрацювати з іншими організаціями в боротьбі з дезінформацією. Урядовці налагодили співпрацю з місцевою організацією з перевірки фактів, яка надає додаткові можливості для моніторингу ЗМІ та соціальних мереж на предмет дезінформації. Потім вона передає інформацію про потенційні кампанії з дезінформації уряду, щоб органи влади знали про актуальні наративи і могли оцінити, чи потрібно протидіяти їм.

Данія

Важливим кроком у боротьбі з дезінформацією є відновлення або встановлення довіри між місцевою та регіональною владою та її виборцями. Як показали численні дослідження та звіти, вони тісно пов’язані між собою. Фейкові новини впливають як на довіру до ЗМІ, так і до політиків. Довіра є важливою частиною конструктивної моделі журналістики, розробленої данською журналісткою Гердою Марією Мей, яка називається STEP (рішення, довіра, залучення, перспектива).

Основний меседж STEP полягає в тому, що журналісти не повинні бути «поза межами» своєї аудиторії, і що вільна та незалежна журналістика є важливою для функціонування здорових демократій. У рамках моделі STEP журналісти, не відмовляючись від ролі вотчдога, виходять за рамки традиційної моделі своєї професії, не лише досліджуючи проблеми, але й просуваючи рішення.

Частина моделі «рішення» тісно пов’язана з іншим проєктом, розробленим Мей у 2019 році. «Кімната рішень» («Løsningernes Rum» данською) — це метод дебатів, який сприяє зміцненню довіри між різними учасниками на місцевому рівні; їх залучають до дебатів, спрямованих на пошук життєздатних і прийнятних рішень локальних проблем.

Завдяки залученню досвідченого модератора під час дебатів уникають «вказувань пальцями» та «звинувачень», і всі учасники можуть робити пропозиції, висловлювати сумніви чи коментувати пропозиції інших. Рішення, які напрацьовуються під час дискусії, розроблені з урахуванням довгострокової перспективи, що є ще одним способом протидії дезінформації.

Ключовим елементом «Кімнати рішень» є система голосування. Кожна особа, яка потрапляє до кімнати рішення, отримує зелену та червону картку. Модератор пояснює, що ці картки потрібно показувати у відповідь на пропозиції, зроблені під час зустрічі (перша використовується як знак згоди, друга — відмови).

Хоча ще занадто рано оцінювати з упевненістю успіх моделі «Кімнати рішень», попередня інформація показує, що ініціатива має потенціал для ефективного внеску у вирішення локальних проблем і зміцнення локальної демократії участі. Важливо, що вона також може служити інструментом для підвищення взаємної довіри в місцевих громадах і як засіб запобігання поширенню дезінформації.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний