Юрій Городніченко, відомий макроекономіст, професор Університету Каліфорнії в Берклі, співзасновник VoxUkraine, розповів, що чекати Україні від економічної кризи та як можна пом’якшити її наслідки для бізнесу та людей у подкаст шоу «Що з економікою?» на Громадському радіо. Він наполягає на необхідності співпраці з МВФ та пропонує не боятися бюджетного дефіциту.
Юлія Мінчева: Криза вже розпочалася чи ще ні?
Юрій Городніченко: Криза вже почалася і це факт. Україна входить у велику зону турбулентності. Добре, що ми входимо в цю зону з хороших позицій, у нас була макроекономічна стабільність, низька інфляція, НБУ накопичував резерви — все було добре.
Те, що відбулося у 2009 року — було катастрофою, зараз ситуація набагато краща.
Я сподіваюся, ВВП не буде падати на 15%. Але багато залежить від того, як діятимуть уряд та Національний банк. Одна річ, яку треба зробити якнайшвидше: встановити програму співпраці з МВФ, тому що нам буде дуже важко пережити кризу самотужки, буде потрібна допомога. Коли все палатиме — отримати гроші з приватних джерел буде надзвичайно складно. По суті, нашими рятівниками можуть бути тільки МВФ та інші урядові організації – Європейська комісія, Світовий банк.
Андрій Федотов: Якою має бути позиція Національного банку щодо процентної ставки?
Юрій Городніченко: З одного боку, треба захищати гривню. Великі коливання курсу гривні підсилять панічні настрої — люди намагатимуться зняти гроші з банківських рахунків та скуповувати долари. Цю паніку треба вгамувати якнайшвидше. Для цього є декілька інструментів. Перший — підвищення процентних ставок. Проблема в тому, що це негативно позначиться на українській економіці. Кредити здорожчають. Тому підвищення ставок, коли економіка і так падає, вважається не найкращим рішенням проблеми.
З іншого боку, для чого ми накопичуємо резерви? Щоб використовувати їх під час «пожеж». Зараз виникла саме така ситуація — ці резерви треба витрачати, щоб зменшувати коливання на ринку, приборкати паніку та поступово змінювати обмінний курс (ред. – девальвувати гривню).
Нацбанк робить правильні кроки: він знижує ставку, щоб підтримати внутрішнього виробника, та витрачає резерви, щоб захистити гривню, пом’якшити коливання і запобігти панічним настроям.
Андрій Федотов: Наскільки зараз банківський ринок підготовлений до кризи? Чи витримає банківська система паніку на ринку?
Юрій Городніченко: Почну з того, що НБУ зараз набагато професійніший, ніж був кілька років тому. НБУ багато що зробив, щоб банківська система стала більш стійкою — на його вимогу банки збільшили свої резерви та капітали. Ця «подушка» стане у пригоді. Якщо люди закриватимуть свої депозити — у банків ці гроші є.
По-друге, зараз Національний банк може набагато простіше рефінансувати банки. У 2014-2015 роках головна проблема з рефінансом (короткостроковими позиками банкам) була в тому, що не ясно було, хто ці гроші отримає — і чи не виведуть їх за кордон. Зараз важко уявити, що подібне можливо.
Через це НБУ має більше важелів та ресурсів для вгамування паніки та підтримки банківської системи.
У цю кризу ми входимо у набагато кращій формі, але розслаблятися не варто — треба продовжувати програму з МВФ, щоб ми мали доступ не тільки до внутрішніх резервів, але і до зовнішніх ресурсів.
Юлія Мінчева: Якщо угода з МВФ не буде підписана, що станеться?
Юрій Городніченко: Я навіть не хочу думати про ці погані сценарії. Головне, що ми маємо цінувати — впевненість і довіра. Це єдине, що може вгамувати паніку. Інакше жодні уряди та резерви не допоможуть. Має бути впевненість у тому, що навіть якщо не вистачить внутрішніх резервів, є хтось, хто нам допоможе у найгірші часи.
Якщо у нас не буде ресурсів, то банківська паніка, атака на гривню, падіння промислового виробництва можуть призвести до дуже великого колапсу.
Юлія Мінчева: Які інструменти будуть застосовувати інші країни у боротьбі з кризою, чи можемо ми щось взяти на озброєння? Чи працює зниження ставок та фіскальні стимули?
Юрій Городніченко: Справді, простір для маневру дуже обмежений. Можна зменшити процентні ставки на 1-1,5%, але глобально це не змінить ситуацію. Це не означає, що центральні банки безсилі. Вони можуть давати фінансовій системі ліквідність для того, щоб вона продовжувала працювати, кредити йшли до реального сектору економіки і зменшувався вплив паніки.
Також потрібна програма фіскального стимулювання: держава має більше витрачати, зменшувати податки і таким чином підвищувати попит. Багато розвинених країн готуються до впровадження фіскального стимулювання. Україні теж потрібно буде його робити. Складність у тому, що доведеться витрачати більше грошей, ніж держава збирає через податки. Треба буде брати гроші в борг. Але хто їх дасть, якщо нас «відключать» від фінансових ринків через зрив програми з МВФ?
Зараз не треба хвилюватися про бюджетний дефіцит, якщо він потрібен для підтримки економіки
Юлія Мінчева: Яка є раціональна поведінка для громадянина і бізнесу під час кризи?
Юрій Городніченко: Хочу навести тут аналогію: уявіть, що ми всі пливемо на кораблі і оголосили, що він тоне. Для кожного з нас найбільш раціональним буде побігти до виходу, щоб бути ближче до дверей. Але очевидно, що таким чином почнеться паніка, багато людей загине — і така поведінка вже не виглядає оптимальною. Потрібно, щоб був організований вихід з цього корабля. Так само і в кризі.
Можна сказати, що бізнесу поки не треба наймати нових працівників, брати кредити, натомість краще економити, але така поведінка означає, що приватний попит буде зменшуватися. Натомість краще робити фіскальне стимулювання, щоб у людей були гроші, які вони можуть витрачати.
Це означає, що мають бути дешеві кредити, мають бути гарантії. Якщо ми маємо кредитну програму «5-7-9», можливо, її треба поліпшити, щоб бізнесу ще легше було брати кредити. Держава має запевнити людей, що «підстрахує» у випадку втрати роботи – через збільшення виплат з безробіття чи подовження терміну цих виплат.
Юлія Мінчева: Економіка США зростала останні 10 років. Чи стане пандемія коронавірусу тригером нової економічної кризи і початку рецесії?
Юрій Городніченко: Люди, що професійно займаються прогнозуванням, кажуть, що вірогідність рецесії дуже висока, ми очікуємо рецесію в США у 2020 році. Те саме прогнозують і для ЄС.
Це два великих торгівельних партнери України — вони потягнуть Україну вниз разом із собою. Нам теж треба готуватися до рецесії.
Андрій Федотов: Як процес перезавантаження уряду, який досі триває, може вплинути на ситуацію?
Юрій Городніченко: Хочу навести аналогію з літаком, який входить у зону турбулентності. Пасажири, незадоволені тим, що літак трясе, вирішують змінити пілота. Нова людина потребує певного часу, щоб зрозуміти, що відбувається. Мені здається, в Україні ці радикальні зміни були не дуже продуманими.
Треба домовлятися з МВФ, але не ясно кому, бо по деяких ключових напрямках у нас немає людей, що за них відповідають, а у в.о. незрозуміло, що з повноваженнями. Я не бачу позитиву у цій ситуації.
Змінювати зараз керівництво НБУ — це буде просто самогубством.
