Beta

Боротьба за життя: Як Україна будує ефективну систему закупівель ліків

30 Березня 2021
FacebookTwitterTelegram
195

Цей перехід дозволив Україні знизити ціни на медпрепарати на 40% і з кожним роком забезпечувати лікуванням все більше пацієнтів. Але на цьому історія не спинилася, бо в Україні запрацювала власна закупівельна агенція — ДП “Медичні закупівлі України”. 

Головний виклик для агенції — закуповувати ліки не менш ефективно, ніж міжнародні організації. Головна загроза — спроби чиновників повернути собі ручний контроль над тендерами. Але попри колосальний тиск, МЗУ демонструють відмінні результати. У 2020 році агенція  заощадила 1,08 млрд грн —  або 21,5% — від бюджету, сформованого на основі минулорічних цін на ліки.

Боротьба за життя — і проти корупції

Пройти шлях до ефективних медичних закупівель було би неможливо без пацієнтських організацій. Спершу вони боролися з корупційними схемами на закупівлях медпрепаратів, а пізніше консультували державу і допомагали їй купувати більше якісних ліків. А зараз їм доводиться поєднувати ці дві ролі. Бо ризик корупційного рецидиву, на жаль, не зникає. 

Дмитро Шерембей — голова координаційної ради у благодійній організації “100% Життя”. Така життєствердність у її назві з’явилася не так давно, раніше вона називалася інакше — “Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД”. Зараз це найбільша пацієнтська організація в Україні. Неподалік офісу знаходиться сучасний інклюзивний медичний центр “100% Життя”. Елтон Джон був на його відкритті.

Дмитро Шерембей — голова координаційної ради «100% Життя»

 

Про свій ВІЛ-позитивний статус Дмитро дізнався ще у 2001 році, і тоді, згадує він, це значило одне — ти помреш, і це лише питання часу. На той момент країна жодним чином не забезпечувала ВІЛ-позитивних пацієнтів ліками. І люди з ВІЛ опинялися перед вибором — або їхати з країни, або робити все можливе, щоб лікування було доступним в Україні. Шерембей обрав другий сценарій.

“З корупцією у сфері охорони здоров’я все дуже просто. Вкрали — хтось помер. Онкохворий не отримав хіміотерапію, пацієнт з ВІЛ — антиретровірусні препарати. Корупція загрожувала нашому життю, і ми проти неї боролись”, — каже Дмитро.

Система закупівель ліків в Україні доволі складна. Щороку понад 4,000 замовників по всій країні — лікарні, департаменти охорони здоров’я, військові частини тощо — витрачають понад $200 млн на ліки. Ще близько $350 млн щороку витрачається централізовано. Так закуповуються вакцини і препарати для діагностики та лікування як найбільш поширених (онкологія, серцево-судинні захворювання, туберкульоз, СНІД), так і рідкісних хвороб, які потребують дороговартісного лікування. 

До 2015 року Міністерство охорони здоров’я не лише формувало перелік ліків, які необхідно централізовані закупити, а й проводило закупівлі через власний тендерний комітет. Ці часи пов’язують з безпрецедентним масштабом переплат за життєво необхідні ліки — корупційні схеми тут наче нашаровувалися одна на одну. Пік зловживань — 2012-2014 роки, коли президентом України був Віктор Янукович, а міністром охорони здоров’я — наближена до нього Раїса Богатирьова. За свідченнями Служби безпеки України, тоді націнка на ліки могла сягати 40%.

Корупція починалася з формування номенклатури — переліку ліків, які буде закуповувати країна. Вже на цьому етапі можна суттєво обмежити потенційну конкуренцію постачальників ліків — наприклад, вказавши дозування чи форму випуску діючої речовини, яка є лише у одного виробника. 

Утім, самі виробники-нерезиденти майже ніколи не виходили на торги міністерства — надто бюрократизованими та корумпованими були процедури реєстрації лікарських засобів та закупівель в Україні. Тому цей ринок був поділений між наближеними до керівництва МОЗ дистриб’юторами, які здебільшого лише перепродавали препарати і отримували з цього надприбутки. Їм це вдавалося навіть попри той факт, що в Україні неможливо продати ліки з націнкою понад 10% від задекларованої під час ввезення в країну вартості товару. Схема була проста: достатньо створити 2 офшорні фірми. Одна купує ліки за кордоном у виробника та перепродає іншій — уже в рази дорожче. Друга ж фірма ввозить ліки в Україну за завищеною, інколи в кілька разів, ціною. Усе абсолютно легально, цинічно та корупційно. 

Дмитро Шерембей малює схему підвищення цін на ліки з використанням офшорних компаній

 

“100% життя” ще тоді усвідомлювали весь масштаб корупції в міністерстві. Вони закуповували ліки для боротьби з ВІЛ/СНІД за кошти Глобального фонду і могли порівнювати свої ціни з цінами закупівель МОЗ. Організація протестувала проти неефективних закупівель міністерства та політики уряду, влаштовувала акції протесту, викривала корупцію в медіа. 

“І ми отримували епізодичні перемоги. Вступали в переговори, cкасовували тендери, змінювали цінову політику. — розповідає Дмитро — Але все це було дуже енерговитратно. І всім ти так одразу не допоможеш. Зрештою, Революція Гідності дала змогу вже інакше вплинути на цей процес”. 

Терапія проти корупції. Закупівлі ліків через міжнародні організації

2014 рік. Експрезидент Янукович уже втік з країни, а до влади прийшла команда опозиційних до його режиму політиків. Утім, змін у медичних закупівлях того року не відбулося. 

Уже наступного року громадська організація “Центр протидії корупції” підготувала аналітичний звіт про централізовані закупівлі ліків за шістьма найбільшими програмами у 2014 році. Назва звіту промовиста — “Діагноз: тотальна корупція”. Як виявилося, переважну більшість тендерів МОЗ вигравали ті самі дистриб’ютори, що й раніше. Компанії, які за багатьма ознаками насправді контролювалися одним власником, імітували конкуренцію між собою на торгах. Та окрім цього, майже річна затримка з проведенням тендерів з боку МОЗ призвела до нестачі ліків та вакцин. 

Глибока криза — і одночасно вікно можливостей, яке відкрила Революція Гідності — дали змогу голосам пацієнтів звучати гучніше. Пацієнтським організаціям вдалося проадвокатувати перехід на міжнародні закупівлі ліків. Цей закон прийняли у березні 2015 року. Відтак усі закупівлі ліків за державними програмами делегували трьом міжнародним організаціям: британська королівська агенція Crown Agents, програма розвитку ООН UNDP та дитячий фонд ООН UNICEF. Щороку МОЗ передає їм перелік препаратів, інформацію про необхідну кількість ліків та перераховує кошти — а ті закуповують ліки власноруч. Епоха торгів через тендерний комітет МОЗ відходить у минуле. 

Ольга Стефанишина на той момент була виконавчим директором фонду “Пацієнти України”, що розробляв та адвокатував цей законопроєкт. Нині вона народний депутат. Ольга згадує про шалений супротив переходу на міжнародні закупівлі у 2015 році. Cпершу народні депутати, які самі мали фармбізнес, масово реєстрували альтернативні законопроєкти, аби затягнути процес ухвалення закону. Згодом тодішнє керівництво МОЗ майже рік не могло підготувати нормативну базу, щоб запустити самі закупівлі. 

Ольга Стефанишина — народний депутат, заступниця міністра охорони здоров’я з 2017 по 2019 рік

 

Уже перші результати закупівель через міжнародні організації продемонстрували суттєву економію. Згідно зі звітом Рахункової палати України, міжнародникам вдалося заощадити 40% коштів від попередніх цін на ліки. І це вже з урахуванням 5% комісії, яку Україна платила їм за вихід на міжнародний ринок. 

“Коли ми отримали перші ціни закупівель міжнародників, то були в шоці. Препарат для лікування раку крові Іманитіб був закуплений у 67 разів дешевше. Вакцину для поліомієліту UNICEF закупив у того самого виробника у 8 разів дешевше, ніж МОЗ. Ми побачили, які шалені кошти до того відмивалися в Україні на ліках”, — каже Ольга. 

Чому закупівлі міжнародних організацій виявилися настільки ефективнішими? Є кілька факторів, що спричинили такі тектонічні зміни. Уперше на торги почали виходити безпосередні виробники, а не дистриб’ютори. Для порівняння, у 2014 році за програмою “дитяча онкологія” виробники отримали лише 0,5% коштів за результатами тендерів. А вже у 2017 році цей показник становив 66,3%.

Окрім довіри до міжнародних організацій з-боку ринку, надважливу роль відіграло забезпечення для них пришвидшеної реєстрації ліків. Так міжнародники отримали змогу обирати на тендерах якісні незареєстровані в Україні препарати, що мають прекваліфікацію ВООЗ або сертифікацію в інших країнах — і згодом реєструвати їх за спрощеною процедурою в Україні впродовж 14 днів.

Від протестів до кабінетної роботи

“Ми організація такої радикальної поведінки не тому, що нам хочеться скандалити. Просто інакше нас ніхто не чує, — згадує Дмитро Шерембей про акції організації, що майже завжди містили елементи перфомансу. — Та після революції ми вперше у своїй історії взаємодіяли з системою охорони здоров’я. І пацієнтська спільнота була важливим драйвером її трансформації”.

З 2016 по 2019 роки обов’язки міністра охорони здоров’я виконувала Уляна Супрун — доктор та народжена в США українка, що переїхала у Київ незадовго до Революції Гідності. Під її впливом міністерству вдалося викорінити корупцію та запустити медреформу з принципом “гроші йдуть за пацієнтом”. Крім того, МОЗ налагодило чіткий процес централізованих закупівель через міжнародні організації — щороку вдавалося покрити все більше потреб пацієнтів у якісних ліках навіть без збільшення бюджету. 

Українська делегація на 71 Всесвітній асамблеї охорони здоров’я, 2018

 

Сергій Дмитрієв, директор з політики та адвокації у “100% життя”, переконаний, що саме конкуренція на торгах, а не можливість напряму домовлятися з виробниками, дозволяла міжнародним організаціям суттєво знижувати ціни на ліки. Особливо дався взнаки прихід на торги виробників генериків — лікарських засобів, які відтворюють оригінальні препарати, але коштують в рази дешевше. І пацієнтські організації відігравали важливу роль у цьому процесі.

Сергій Дмитрієв — директор з адвокації та політики “100% Життя”

 

“Ми почали комунікувати з генеричною фармою про всі торги, які оголошувалися в Україні — гепатит, туберкульоз, ВІЛ, онкологія. Як тільки дізнавалися про тендер, розсилали інформацію про них на всіх хед-офіси виробників генериків у світі”. — розповідає Сергій Дмитрієв. Якщо держструктури боялися комунікувати з фармкомпаніями через побоювання отримати звинуваченння в корупції, то громадськість це могла робити і робила.

І це приносило свої результати. Так у 2017 році Україна змогла отримати найнижчу у всьому світі ціну на препарат проти гепатиту С нового покоління — софосбувір/даклатасвір — 86 доларів за курс лікування. Постачальник — індійський виробник генеричних ліків. 

Крім того, пацієнтські організації у робочих групах МОЗ боролися з неякісним визначенням потреби у регіонах. Адже після формування номенклатури саме експерти профільних медцентрів у кожній області країни обирають, скільки того чи іншого препарату для них потрібно закупити. Нерідко — вказуючи саме дороговартісні брендові ліки, які до того ж підходять не всім пацієнтам. Так спершу більшість бюджету на лікування гепатиту державі довелося витрачати не на софосбувір/даклатасвір за 86 доларів, а на препарат за 3700 доларів, який вказували у регіонах. Зрештою, його прибрали з номенклатури. Для закупівель препаратів для лікування ВІЛ у міністерстві змінили методологію збору потреб. Тепер співвідношення препаратів у номенклатурі формується на основі рекомендацій ВООЗ. 

Така оптимізація дала змогу Україні покривати потреби в лікуванні для все більшої кількості людей. За кілька років міністерству вдалося збільшити охоплення лікуванням людей з ВІЛ з 50 тисяч до 113 тисяч (100% від потреби) — узагалі без збільшення фінансування. 

“У нас була постійна економія коштів. Ми закладаємо певну суму коштів для закупівлі, а міжнародні організації дешевше купують. Наступного року вони ще дешевше купують: ведуть перемовини, збільшують конкуренцію. І нам постійно вдавалося дозакуповувати велику кількість ліків”, — згадує Ольга Стефанишина. У 2017 році вона залишила благодійний фонд “Пацієнти України” і стала заступницею Уляни Супрун відповідальною за напрямок закупівель. 

За кілька років роботи міжнародних організацій Україні через централізовані закупівлі вдалося запровадити трирічне планування вакцин та повністю забезпечити ними громадян відповідно до Національного календаря щеплень. Крім того, вдалося на 100% покрити потреби людей хворих на ВІЛ, гепатит С, туберкульоз та низку інших хвороб.

Коли всі побачили все

Створення окремих правил для централізованих закупівель ліків та їх передача міжнародникам стали справжньою революцією у доступі до лікування. Але тим часом в Україні готувалася інша революція, яка охопить всі закупівлі держави — поява системи Prozorro. Якщо до того державні закупівлі в Україні були огородженою територією лише для своїх, і знайти інформацію про тендер, не кажучи вже про перемогу в ньому, було непросто, то електронна система це змінила. Згідно з дослідженням Київської школи економіки, лише перехід на прозорі та конкурентні аукціони в Prozorro дав змогу медзакладам заощаджувати в середньому 6% від попередніх цін на ліки, а це щонайменше $12 млн щороку. 

Головний принцип Prozorro — “всі бачать все”. Система дала змогу бачити та аналізувати дані про всі закупівлі державних замовників: плани, тендерну документацію, пропозиції постачальників, укладені контракти і всі зміни до них. 

“Це був наче перехід з кам’яного віку у цифровий. І це змінило країну, — каже Сергій Дмітрієв — Prozorro дала змогу займатися нескладним “диванним” моніторингом, і наші активісти вже не мусили писати запити та буквально вигризати інформацію про тендерну документацію і технічні завдання. Вони все це бачили з Prozorro”.

Невдовзі система Prozorro була інтегрована з реєстром лікарських засобів. Це дало змогу контролювати, чи  в регіонах купують ліки з доведеною ефективністю (а не гомеопатію та фуфломіцини), бачити кількість препаратів у медзакладах, їхнє дозування тощо. Крім того, Transparency International Україна швидко розробила аналітичний інструмент на основі відкритих даних Prozorro. І вперше кожен громадянин отримав можливість проводити детальний аналіз медичних закупівель з миттєвим порівнянням цін на препарати.

Після запуску Prozorro благодійна організація “100% Життя” одразу ж створила моніторингову мережу у 24 областях України. Місцеві осередки стежили за закупівлями понад 100 лікарень у системі Prozorro та намагалися протидіяти порушенням. А їх не бракувало. Чимало медичних установ та департаментів охорони здоров’я намагалися штучно дробити свої закупівлі, аби проводити їх без аукціону на Prozorro. Або робили протилежне — в один лот об’єднували стільки різних препаратів, що поставити їх міг лише один конкретний дистриб’ютор. У таких випадках жоден виробник не міг подати пропозицію, адже не мав настільки широкої лінійки препаратів. 

У звіті “4 роки здорових закупівель ліків” Центр протидії корупції порівняв ціни на препарати для лікування онкології, за якими їх закуповують міжнародні організації — та регіональні замовники у системі Prozorro. Ціни на Prozorro виявилися суттєво, інколи в рази вищими. Утім, тут варто враховувати, що для закупівель міжнародних організацій діє спеціальне правове поле (зокрема звільнення від податку на додану вартість при ввезенні в Україну), і вони закуповують набагато більші партії препаратів. 

Але одне лишалося зрозумілим — Україна дуже потребувала власну закупівельну агенцію, аби поступово переймати досвід міжнародних організацій у централізованих закупівлях та навести лад у закупівлях ліків у регіонах. У 2018 році МОЗ її створило — це державне підприємство “Медичні закупівлі України”. 

Будуючи власну закупівельну спроможність

Арсена Жумаділова призначили директором ДП “Медичні закупівлі України” навесні 2019 року. До того він працював закупівельником у комерційному секторі, керував компаніями в Україні та за кордоном, а після Революції Гідності почав працювати на державній службі. 

Арсен Жумаділов — директор ДП “Медичні закупівлі України”

 

“У 2019 році було зрозуміло, що осередків системних реформ в Україні буде небагато. І одним із таких є система охорони здоров’я. І маючи закупівельний бекграунд та віру в те, що зміни в медицині не будуть згорнуті, я вирішив податися на конкурс” — пояснює свій вибір Арсен Жумаділов.

ДП “Медичні закупівлі України” на той момент уже проводило низку дуже успішних аукціонів за кошти Глобального фонду. Утім, повне розгортання закупівельних потужностей підприємства було ще попереду.

Міжнародні закупівлі ліків були передбачені як тимчасовий антикорупційний захід, поки Україна не напрацює власні закупівельні спроможності. Але побоювань щодо можливостей українського закупівельника купувати ліки так само ефективно, як міжнародники, було багато. Чи не будуть централізовані закупівлі знову віддані на поталу дистриб’юторам-прокладкам? Невже те чи інше керівництво МОЗ не скористається можливістю корумпувати незалежну агенцію?

Я згодна з тим, що Україна має сама навчитися купувати ліки так само ефективно, як міжнародні організації. Але в Україні є такий фактор як нереформовані правоохоронні органи, корупція і відкати. Тому, я вважаю, що в Україні мають існувати дві системи — і національний закупівельник, і міжнародні організації, які можуть слугувати “подушкою безпеки”, — стверджує Ольга Стефанишина. 

Утім, восени 2019 року народні депутати голосують за новий Закон “Про публічні закупівлі”, яким продовжують можливість передавати закупівлі на спеціалізовані організації лише до березня 2022 року. Стає зрозуміло, що вже в 2020 році ДП “Медичні закупівлі України” має показати свою спроможність закуповувати ліки. І воно одразу ж почало підготовку.

100% від потреби

Життя Вікторії Романюк докорінно змінилося чотири роки тому, коли вона дізналася про свій діагноз — рак грудної залози. Позаду — робота приватним підприємцем, попереду — тривала боротьба з хворобою та громадська діяльність. Вікторія є співзасновницею організації “Афіна. Жінки проти раку”, що допомагає онкохворим жінкам подужати хворобу — як психологічно, так і через доступ до якісного лікування.

Вікторія Романюк — співзасновниця організації “Афіна. Жінки проти раку”

 

У процесі лікування Вікторії їй знадобився дороговартісний таргетний препарат — трастузумаб. Одне його вливання коштувало 50 тисяч гривень, а повний курс складався з вісімнадцяти. Перші вливання їй доводилося купувати за власні кошти. Але якраз тоді, в 2016 році, в Україні почали завозити препарати закуплені міжнародними організаціями. Серед них — трастузумаб. І Вікторії пощастило однією з перших стати на програму та отримати весь курс лікування безоплатно.

“Це було для мене чимось неймовірним, бо така програма в Україні з’явилася вперше. І на початку лише 13% жінок були забезпечені трастузумабом. На сьогодні ж ним забезпечені 100% пацієнток. І жінки, які лише нещодавно захворіли на рак грудної залози, уже не можуть повірити, що колись було не так, що лікування раніше доводилося оплачувати своїм коштом”, — каже Вікторія.

Вікторія уважно стежить за аукціонами ДП “Медичні закупівлі України” у системі Prozorro, адже саме вони з 2020 року почали закуповувати ліки проти раку. Особливо її цікавить тендер на закупівлю трастузумабу — препарату для лікування раку грудної залози, яким лікувалася вона сама.

“Це фантастика”, — пізніше прокоментує Вікторія результати закупівлі. 

Судіть самі. Очікувана вартість — 263 млн грн. На тендері змагаються 3 учасники, а найзапекліша боротьба йде між підрозділами глобальних фармацевтичних корпорацій Pfizer та Merck. У результаті перемагає остання з ціною 129 мільйонів гривень, забезпечивши таким чином економію в 143 мільйона гривень. І якщо 2019 року Україна закупила препарат за 150 доларів за одиницю, то 2020 – за 60. 

Джерело: open-contracting.org

 

Ремесло створювати конкуренцію

Місію національного закупівельника ДП “Медичні закупівлі” Арсен Жумаділов формулює просто — купувати ліки не гірше, а може навіть краще, ніж міжнародні організації.

У 2020 році МЗУ заощадили 1,08 млрд грн на закупівлі 374 лікарських засобів і медичних виробів в рамках бюджетних програм МОЗ. І це від очікуваної вартості цих тендерів в 5,03 млрд грн, яка була встановлена на основі минулорічних цін. Зокрема, за якими закуповували міжнародні організації.

Джерело: open-contracting.org

 

Як це вдалося новоствореній агенції? Арсен згадує дві речі, які стали вирішальними для успішних торгів.

По-перше, це особливий регуляторний режим для здійснення закупівель. Державне підприємство запропонувало застосувати ті самі норми для власних закупівель, що і міжнародні організації. Це спрощена реєстрація ліків, звільнення від податку на додану вартість при ввезенні ліків в Україну. І відповідний законопроєкт Верховна Рада ухвалила у березні 2020 року. Без цих змін ДП не могло б очікувати на активну участь виробників ліків та закуповувати медикаменти настільки ефективно.

По-друге, це чітке розуміння, що кожна закупівля — це не просто оголошення тендеру, а дуже насичена робота з ринком, яка має цьому передувати. Медзакупівлі провели понад 50 зустрічей з фармацевтичними компаніями та організували форум на понад 150 учасників. Усе це давало змогу отримати зворотний зв’язок від ринку, сформулювати якісну тендерну документацію та пояснити всі нюанси потенційним учасникам. 

Та мабуть найважливіше — це команда. Зараз вона налічує близько 60 людей. 

А далі прозорі аукціони на Prozorro роблять свою роботу. На деяких аукціонах МЗУ — наприклад, на закупівлі Леналідоміда — змагалися до 10 учасників. Крім того, 69% від суми всіх контрактів отримали саме виробники, а не дистриб’ютори. Велика частина з них — міжнародні фармкомпанії.

Аукціон ДП “Медичні закупівлі України” в системі Prozorro. Кожен може спостерігати за його перебігом онлайн

 

Напередодні передачі закупівель на національну агенцію було багато побоювань. Наприклад, що міжнародні виробники ліків не довірятимуть новоствореній інституції та не захочуть “світити” свої ціни у системі Prozorro, а тому й відмовляться приходити на торги. Ціни ж міжнародних організацій, мовляв, не є публічними (їх можна побачити лише в наказах МОЗ), і це дає змогу виробникам пропонувати особливі знижки окремим країнам, і Україні зокрема.

Арсен Жумаділов пояснює, що такі побоювання можуть бути правдивими, якщо йдеться про закупівлю інноваційних препаратів під патентним захистом. У таких випадках виробники справді дуже не хочуть робити свої ціни публічними. І тому було напрацьовано нормативну базу, що дасть змогу МЗУ працювати з такими виробниками через інструмент договорів керованого доступу (Managed Entry Agreements). Це дозволить отримувати низькі ціни, і при цьому не публікувати ціну виробника. 

“Але такі закупівлі інноваційних препаратів — це виняток, їх всього десятки. Якщо ж ми говоримо про ліки, на ринку яких уже є конкуренція, де вже є генеричні препарати… Наш досвід аукціонів на Prozorro показує, що відкрита конкуренція та публічні ціни є набагато кращим драйвером для отримання кращих умов, ніж непрозорі домовленості з одним із постачальників. Навіть попри те, що деяким виробникам неприємно свої ціни афішувати, бо вони потім можуть використовуватися як референтні в інших країнах”, — переконує Арсен. 

Втім, попри успішні аукціони агентства, закупівельний сезон 2020 року складно назвати безперешкодним. Насправді саме існування незалежного закупівельника не раз опинялося під загрозою. Ба більше, пацієнтські організації вже місяцями б’ють на сполох з приводу затримки життєво необхідних ліків. Як так сталося?

Закупівлі під загрозою зриву

Арсен Жумаділов очолив медичні “Медичні закупівлі України” ще тоді, коли обов’язки міністра охорони здоров’я виконувала Уляна Супрун. Відтоді за один рік в Україні змінилося чотири міністри. Три ротації відбулося упродовж перших двох місяців епідемії COVID-19. І це, звісно ж, не могло не позначитися на ефективності роботи системи охорони здоров’я України, і процесу закупівель зокрема.

Цього року ДП “Медичні закупівлі” проводить закупівлі за 14 з 38 державних програмами, серед яких програми для лікування раку в дорослих та дітей, гемофілії, антиретровірусна терапія та інші. Попри те, що для забезпечення постачання ліків до кінця року ДП планувало розпочати тендери в березні, закупівлі в рамках програм з онкології ДП змогло оголосити лише влітку. А закупівлі антиретровірусної терапії розпочалися лише у вересні. Така затримка вже спричиняла нестачу ліків проти ВІЛ-СНІД, зрив лікування також відбувався і у онкохворих пацієнтів, зокрема дітей. 

“ДП дуже добре проводить закупівлі, але тут потрібна і якісна робота МОЗ, потрібна команда. Натомість ми бачимо, що “Медичні закупівлі” звинувачують у затримці закупівель МОЗ, а МОЗ — ДП. А ми на все це дивимося як пацієнти, а ліки не надходять”, — розповідає Вікторія Романюк.

Чому відбувається затримка? Улітку уряд зобов’язав “Медичні закупівлі України” погоджувати кожне технічне завдання з МОЗ — без чіткого терміну, скільки цей процес може зайняти часу. У результаті він тривав місяцями, навіть попри те, що у більшості випадків, за словами Арсена Жумаділова, міністерство повертало документи без правок. 

Доставка ліків закуплених ДП “Медичні закупівлі України”

 

Зрештою, попри феноменальну економію від торішніх цін, МЗУ не змогли успішно завершити тендери по 20% номенклатур до кінця 2020 року. А бюджетний процес в Україні побудований так, що всі невитрачені кошти “згорають”, тобто не переходять на наступний рік. За словами Арсена Жумаділова, якби міністерство дало можливість оголосити всі закупівлі на місяць раніше, цього б не сталося. Цей втрачений місяць дозволив би МЗУ завершити розпочаті процедури і законтрактувати постачальників по всіх позиціях.

Під тиском

“Ми технічно допомагаємо розвиватися ДП, захищаємо їх від політичних атак. Це все-таки острівець здорового глузду, який кожен хоче очолити. Бо там є закупівлі, а значить і гроші”, — каже Дмитро Шерембей, голова координаційної ради “100% Життя”.

У 2020 році проти керівника ДП “Медичні закупівлі України” Арсена Жумаділова було порушено три кримінальні справи. І кожна з них дуже яскраво ілюструє тиск, з яких доводиться мати справу незалежній агенції. Першу кримінальну справу проти Арсена Жумаділова порушили, коли він публічно розповів про шантаж з боку тодішнього міністра Іллі Ємця — той вимагав, аби керівник МЗУ призначив собі заступником його “довірену особу”. Другу — коли МОЗ під керівництвом Максима Степанова відмовилося погоджувати закупівлю захисних костюмів, яку провело ДП “Медичні закупівлі України. Тоді міністерство закупило їх через власний тендерний комітет — на 10 млн грн дорожче, на 20 тисяч костюмів менше, ніж у закупівлі МЗУ. Нарешті третю кримінальну справу Арсен Жумаділов отримав після того, як Центр протидії корупції порівняв ціни на маски в закупівлі МЗУ (2 гривні) та госпіталь МВС (10 гривень). І так, справу порушили саме проти Арсена Жумаділова за заявою цього госпіталя. 

У кожній із цих історій директор ДП “Медичні закупівлі України” вирішував не мовчати, а відкрито доводити свою позицію. Хоч і зізнається, що такий підхід приховував багато ризиків. Головний  полягав у тому, що закупівлі так і не передадуть на інституцію з “нелояльним” керівництвом. Однак, інший ризик, перетворення ДП на зручний майданчик для чиїхось приватних інтересів — у разі, якби вони йшли на поступки — лякав його ще більше. Тим паче, що українські журналісти-розслідувачі активно викривали співпрацю МОЗ з особами, що займалися закупівлями ліків у часи Януковича.

“У нас у команді був абсолютний консенсус, що ми мусимо дотримати свою обіцянку перед пацієнтами — закуповувати точно не гірше, ніж міжнародні організації, а в ідеалі навіть краще. Бо в іншому випадку, якби сюди зайшли якісь незрозумілі люди, якби тут розгорталися якісь непрозорі практики, то ми б цю обіцянку не дотримали”, — аргументує Арсен.

Чи може закупівельна організація бути незалежною?

Історія “Медичних закупівель України” доводить: принциповість, небажання йти на поступки та готовність називати речі своїми іменами працюють. Єдине що, потрібно підкріплювати це якісними результатами роботи. Адже крім тиску зовнішнього команда ДП відчуває і тиск внутрішній — відповідальності перед пацієнтами. 

І тут відкрита інформація про всі закупівлі в системі Prozorro стає справжньою захисною стіною для агенції. 

Наприклад, медіа та пацієнтські спільноти одразу змогли порівнювати ціни та умови скандальної закупівлі захисних костюмів ДП та міністерства. І згодом тиснути на МОЗ, аби закупівлі проти COVID-19 за кошти стабілізаційного фонду зрештою були передані закупівельній агенції. І це відбулося. 

Попри можливість укладати прямі договори, ДП проводить коронавірусні закупівлі на конкурентних засадах. І ті ціни, за якими вони закуповують засоби захисту, медвироби та медобладнання, в рази нижчі від цін закупівель, які проводять лікарні. Тільки на закупівлях засобів захисту за кошти “ковідного” фонду МЗУ заощадили понад 1 млрд грн від запланованого бюджету. За ці кошти агентству вдалося дозакупити 20 мільйонів медичних масок, ліки для лікування коронавирусной хвороби і 5,9 мільйонів експрес-тестів на антиген. А автомобілі швидкої допомоги МЗУ придбали на 25% дешевше, ніж усі інші замовники в системі Prozorro.

Джерело: Open Contracting

 

Наступним кроком має стати можливість для місцевих замовників делегувати свої закупівлі на ДП. Так “Медичні закупівлі України” могли б отримувати потреби в ліках від лікарень, агрегувати всі обсяги та забезпечувати набагато нижчі ціни. Різниця в цінах на одні й ті самі препарати закуплені “Медичними закупівлями” та регіональними замовниками на Prozorro, колосальна. Завдяки агрегованим обсягам та якісній роботі з ринком МЗУ отримує в кілька разів нижчі ціни на ліки, ніж місцеві медзаклади. 

Джерело: річний звіт ДП “Медичні закупівлі України” за 2020 рік. Порівняння з цінами контрактів регіональних замовників демонструє, що в разі використання послуг МЗУ такі замовники могли б економити кошти місцевих бюджетів.

 

Та попри ці результати, Міністерство охорони здоров’я не полишає спроб обмежити незалежність ДП. Наприкінці жовтня 2020 уряд ухвалив постанову, згідно з якою всі технічні та якісні характеристики товарів, які буде закуповувати державне підприємство, визначатиме Міністерство охорони здоров’я. 

“Коли в межах одного кабінету ухвалюються рішення, що потрібно закупити, і в кого це потрібно закупити, це створює величезні корупційні загрози”, — каже Арсен Жумаділов. Після кількох спроб обмежити незалежність підприємства ДП намагається сформувати разом з МОЗ чіткий порядок взаємодії двох інституцій, і в цьому документі мінімізувати всі ризики.

Та чи може взагалі закупівельна організація залишатися незалежною в таких умовах? В Арсена Жумаділова на це запитання немає однозначної відповіді. З одного боку, зараз вони створюють у підприємстві наглядову раду, що стане органом управління в ДП — на заміну міністерству. З іншого, “Медичні закупівлі України” все одно будуть виконувати закупівельні програми та доручення МОЗ. 

Хай там як, Арсен переконаний: простір для незалежності все одно існує:

“Незалежність всередині нас. І ми її комунікуємо з пацієнтами, з ринком, з представниками влади, які можуть з нами не погоджуватися. Та ми пояснюємо наше розуміння ситуації, яке ґрунтується на кращій поінформованості, на ширшому горизонті планування. І яке точно ґрунтується на виконанні суспільної цінності — аби якомога більше пацієнтів могли отримати якісні ліки”.

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний