Брехня ціною в продовольчу кризу: фактчек статті путіна про Африку

Теза: росія не намагалась колонізувати країни Африки, навпаки допомагала їм позбутися «колоніального гніту»

Путін стверджує, що відносини між росією і країнами Африки «в усі часи відрізнялися стабільністю, довірою та доброзичливістю», а влада рф послідовно підтримувала африканські держави у боротьбі за звільнення від колоніального гніту.

Але це маніпуляція. Росія дійсно не мала колоній в африканських державах, однак є задокументована спроба створити їх. У 1889 році російське поселення на чолі з дослідником Ніколаєм Ашиновим окупувало селище Сагалло на території сучасної Джибуті, назвавши його «Нова Москва». Того ж року французькі війська, які раніше захопили тогочасну Джибуті, витіснили російське поселення, а влада Російської імперії заперечила будь-який зв’язок із Ашиновим.

Для російської імперії Африка була важкодоступним континентом. Відтак вона скеровувала свої амбіції на ближчі регіони — Східну Європу, Центральну Азію та Кавказ, експлуатуючи та поневолюючи народи подібно до того, як це робили тогочасні країни Європи на африканському та американському континентах. Зараз рф позиціонує себе як антиколоніальну державу навіть попри те, що вона все ще окуповує території багатьох народів та веде загарбницьку війну проти України. І такому лицемірству вже більше 100 років: у 1842 році, наслідуючи аналогічні закони у Британії та Франції, Ніколай І видав указ, що погрожував покаранням тим із російських підданих, які наважаться брати участь у торгівлі чорношкірими рабами, та дарував свободу кожному чорношкірому рабу на території його імперії. Але білих рабів (кріпаків) Російської імперії звільнив лише його наступник після програної Кримської війни. Герцен писав (том 12, стор. 41) «К тому же разве русское правительство не связано с Англией торжественным договором против торговли рабами? Разве сам царь не объявил свободным каждого негра, который вступит на землю его империи? Зачем русских крепостных угораздило родиться такими же белыми, как и их господа? Существование русского крепостничества не определено законом, и крепостные без какой-либо регламентации отданы на произвол дворян».

Радянський Союз також мало цікавився Африкою — але лише до моменту, поки не почалася деколонізація 1950-1960-х років. Це відкрило нові можливості впливу, і відтак у часи Холодної війни СРСР підтримував комуністичні рухи в Анголі, Алжирі та на території сучасної Демократичної Республіки Конго, таким чином уповільнюючи їхній демократичний розвиток та сприяючи нестабільності на континенті. Утім Радянський Союз був недостатньо поінформований про історію, політичні системи та потреби країн, які він підтримував, і відтак його вплив слабшав. У рамках протистоянь Холодної війни СРСР часто підтримував одіозних лідерів та диктаторів, зокрема Бокассу та Каддафі. Сучасна ж росія видобуває, зокрема, алмази у Зімбабве, золото у Судані та газ у Мозамбіку в обмін на різноманітні преференції та «допомогу» для цих країн — від погашення їхніх боргів до надання зброї та військової допомоги. І це також можна вважати формою колоніалізму.

Теза: росія вклалась і продовжує вкладатись у розвиток африканських країн

Путін розповідає про торговельно-економічну та науково-технологічну співпрацю росії з африканським континентом, хвалиться тим, що «товарообіг росії з країнами Африки в 2022 році збільшився і досяг майже $18 млрд». 

Це брехня та маніпуляція. Насправді здобутки росії (там, де вони дійсно є) порівняно незначні. У базі даних Trade Map Центру міжнародної торгівлі інформація щодо експорту та імпорту з російського боку у 2022 році відсутня. Однак є дані з боку Африки щодо торгівлі з росією. І вони показують зовсім іншу динаміку: у 2022 році товарообіг росії з країнами Африки не виріс, а впав. І йдеться лише про $10 млрд, а не $18 млрд. У 2021 році товарообіг сягав майже $16 млрд, що все одно мало порівняно з обсягами торгівлі африканських країн з іншими партнерами. І зовсім не відповідає обіцянкам до 2023 року досягти обсягів торгівлі у $40 млрд, озвучених на першому російсько-африканському саміті 2019 року. 

$10 млрд — це менше 1% від загального обсягу торгівлі континенту. Для порівняння, обсяги торгівлі Африки з Китаєм становлять $127 млрд (16%), Індією — $87 млрд (6%), США — $69 млрд (5%), Францією — $70 млрд (5%).  

Ба більше, про взаємну вигоду в цих торговельних відносинах теж не йдеться. В 2022 році росія експортувала до Африки товарів і послуг на $9 млрд, а імпортувала лише на $1 млрд, залишаючи Африці дефіцит торговельного балансу в розмірі $8 млрд. Як пишуть Financial Times, росії не вистачає «економічних м’язів», щоб прямо конкурувати з Китаєм чи США, коли йдеться про торгівлю та інвестиції в Африці. Тому росія обирає стратегію «руйнівника»: посилює російський вплив за рахунок втручання у внутрішню політику. 

Для неї локальні нестабільності та насильницькі конфлікти є можливістю продавати африканським бойовим групам зброю та послуги найманців. Наприклад, збройне формування ПВК «Вагнер» надає військову підтримку урядам бідних країн, в обмін на яку отримує концесії на видобуток корисних копалин (зокрема нафти, золота, алмазів, бокситів, літію і хрому), що дозволяє росії витягувати багатства з континенту. Зараз росія підтримує авторитарні режими Центральноафриканської Республіки, Судану, Малі та Лівії. Така експлуатація природних ресурсів Африки аж ніяк не сприяє її економічному розвитку.

Теза: росія прагне діяти в рамках міжнародного права та визнає ООН, надаючи їй «центральну координуючу роль»

Путін запевняє, що росію з державами Африки зближує зокрема прагнення сформувати систему відносин, що заснована на пріоритеті міжнародного права та визнанні «центральної координуючої ролі Організації Об’єднаних Націй».

Це — брехня. Лише від 2014 року рф порушила майже 400 міжнародних договорів, включно зі Статутом ООН, Конвенцією ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму, Конвенцією ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та інших. Росія зневажає принципи Організації Об’єднаних Націй і не дотримується та не прагне дотримуватись норм міжнародного права.

Від 2004 року росія систематично скоює воєнні злочини у низці країн: Грузії, Україні, Сирії, а також у Чеченській Республіці. Йдеться про вбивства, катування, тероризм, депортацію або примусове переміщення, викрадення, зґвалтування, грабунок, незаконне ув’язнення, незаконні авіаудари та напади на цивільні об’єкти. Внаслідок цього Західні країни двічі накладали масштабні санкції на посадовців рф (у 2014 та 2022 роках), а у квітні 2022 року Генеральна Асамблея ООН офіційно призупинила членство росії у Раді ООН з прав людини.

Ба більше, у березні 2023 року судді Міжнародного кримінального суду видали ордер на арешт путіна. Його хочуть притягнути до відповідальності за воєнний злочин, скоєний в Україні — депортацію та переміщення дітей з окупованих територій України до росії. Ордер на арешт діє на територіях усіх країн, які підписали Римський статут, зокрема й в африканських державах. У зв’язку з цим рф уже погрожувала війною Південній Африканській Республіці, якщо під час візиту путіна до країни він буде арештований. Зрештою, шантаж видався невдалим: замість путіна на саміт БРІКС у ПАР поїде міністр закордонних справ рф лавров — адже путіна там все ще можуть заарештувати. 

Теза: в інтересах держав Африки шукати шляхи обходу санкцій, накладених на росію

Звернення до африканських лідерів мають доволі практичну мету: змусити Африку підтримувати або принаймні нейтрально ставитися до російської агресії та допомагати росії обходити санкції. Вторгнення в Україну путін у статті не згадує, але натякає на нього  розмитими фразами про «зміни, що відбуваються у світі» та «несприятливі зовнішні впливи», через які росія шукає нові логістичні ланцюжки та механізми розрахунків.

Наратив про те, що росію обманюють та «водять за ніс» західні держави або міжнародні організації, був у російській риториці ще до повномасштабного вторгнення. Росія в цій історії виступає жертвою, а всі інші — шахраями або провокаторами. Цього разу путін скаржиться на санкції, які «серйозно ускладнюють експорт російського продовольства». Але при цьому замовчує, що накладені санкції стосуються окремих банків, компаній, фізичних осіб, але не обмежують обсяги російського експорту збіжжя та добрив. ЄС та США неодноразово зазначали, що продовольчі та сільськогосподарські товари залишаються поза дією санкцій та називали росію відповідальною за загострення продовольчої кризи.

Також путін згадує 262 тисячі тонн російської агропродукції, більшість із якої нібито заблокували в європейських портах. Імовірно, йдеться про добрива, які в листопаді 2022 року російська група «Уралхим-Уралкалий» погодилася безоплатно передати на потреби Африки. Проте західні країни не накладали санкції на передачу цих вантажів. Останнє повідомлення про постачання другої партії добрив з’явилося наприкінці травня. Ні російська компанія, ні ООН, яка фрахтувала судна, не заявляли про блокування гуманітарних вантажів. Не виключено, що росія може навмисно затримувати постачання для збереження важеля тиску на Африку. Схожий шантаж росія застосовувала і у 2022 році. Тоді рф скоротила поставки газу до Німеччини на понад 40% нібито через відсутність турбіни, яку їй не могла повернути Канада через свої санкції, запроваджені за війну в Україні (це теж брехня росії —  санкції ЄС не перешкоджали доставці турбіни, необхідної для збільшення пропускної спроможності «Північного потоку»).

Окрема частина статті російського диктатора присвячена так званій Чорноморській зерновій ініціативі. Вона була укладена 22 липня 2022 року за посередництва Туреччини та ООН і кілька разів подовжувалася. 17 липня 2023 року росія вийшла з ініціативи й стала активніше руйнувати інфраструктуру українських портів та сільгосппідприємств.

Теза: ЄС та США використовують «зернову угоду» суто для власного збагачення, при цьому зерно не експортують у країни з низьким рівнем доходу

У своїй статті путін заявив, що зернова ініціатива нібито використовувалася для збагачення великого американського і європейського бізнесу. Це не відповідає дійсності. За даними ООН, станом на 25 липня 57% збіжжя в рамках ініціативи експортували до країн, що розвиваються, а лідером за імпортом українського зерна є Китай. 

Володимир путін в обґрунтуванні своїх тез послуговується статистикою Світового банку, згідно з якою дійсно левова частка українського зерна експортується в країни з доходами вище середнього та високими доходами. Проте ці постачання здійснюють за комерційними контрактами, укладеними українською стороною, до яких росія не має жодного стосунку. Тобто Україна продає зерно тим країнам, які хочуть це зерно купити. 

До того ж завдяки дії зернової угоди глобальні ціни на продовольство почали знижуватися після значного підвищення, спричиненого російської агресією проти України. Представники Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) неодноразово зазначали, що зернова угода стала одним із чинників зниження глобальних цін. Нижчі ціни означають, що бідніші країни (та їхні громадяни) зможуть купити більше продуктів.

Крім того, продовольство необов’язково споживається в країні-імпортері. Як вказує ООН, агропродукція може бути оброблена в цій країні та експортована в інші регіони. Тож, імовірно, частина зернових, експортованих у розвинуті країни, зрештою також  потрапляє до країн, що розвиваються.

Також володимир путін стверджує, що не була виконана російська умова укладання зернової угоди, зокрема вивід з-під санкцій російського експорту зерна. Це брехня, оскільки цієї умови не було в угоді, а Захід не запроваджував санкції проти агросектору рф. ООН та рф уклали меморандум, за яким ООН погодилася сприяти просуванню російського продовольства і добрив на глобальні ринки, проте цей меморандум не охоплює санкції. Ба більше, документ не є міжнародним договором, а тому не встановлює жодних прав чи обов’язків у рамках міжнародного права.

Теза: росія вийшла із «зернової угоди» через те, що угода «не виправдала свого гуманітарного призначення»

Росія обґрунтувала свій вихід із зернової угоди тим, що вона «не виправдала свого гуманітарного призначення». Насправді статистика підкреслює гуманітарну місію угоди: за майже рік дії ініціативи вдалося експортувати понад 32 млн українського продовольства, зокрема 725 тисяч тонн продовольства були доставлені в Ефіопію, Ємен, Афганістан та інші країни, що найбільше потерпають від продовольчої кризи.  Це дозволило знизити глобальні ціни — у червні 2023 року Індекс продовольчих цін ФАО впав на 23,4% у порівнянні з піком цін у березні 2022 року та на 11,6% у порівнянні з липнем 2022 року.

Росія вже не вперше намагається зірвати зернову угоду. Як повідомляє Головне управління розвідки Міноборони України, рф поступово впроваджувала різні заходи, щоб уповільнити та зрештою заблокувати український аграрний експорт. Наприклад, російські представники у Спільному координаційному центрі (органі, що моніторив роботу зернового коридору) обмежували кількість суден у коридорі, перешкоджали допуску суден у порти, призупиняли реєстрацію зерновозів тощо. Унаслідок саботування окупанти завадили Україні експортувати близько 20 млн тонн товарів.

Отже, для путіна підготовка до саміту росія-Африка почалася з чергового поширення брехні та пропаганди, яка є досить очевидною для всіх, хто не докладає зусиль, щоб у неї повірити. Сподіваємося, лідери африканських країн уже зрозуміли справжню ціну слів росії та її керівництва.