Чого Україна має прагнути більше за економічне зростання?

Економічне зростання перетворилось на ідол, якому поклоняються і економісти, і політики. Віра в лінійний розвиток («економіка має лише зростати») і прагнення за будь-яку ціну збільшити реальний ВВП відсувають на другий план задачу поліпшення людського добробуту, робить його лише побічним, хоча й позитивним, наслідком очікуваного економічного буму, а не головною метою ініційованих реформ. Не закликаю поспішно скидати «ВВП» з п’єдесталу загальної пошани і замінювати його на якийсь «індекс щастя». Але що ми дійсно хочемо отримати, рухаючись трасою «економічних реформ»?

Перед Україною стоїть завдання вийти на стійкі темпи розвитку – хоча б 4-5% зростання реального ВВП на рік. Прихильники неокейнсіанства пропонують перейти до фіскального стимулювання, аби за рахунок кредитної емісії або збільшення держвидатків створити попит всередині країни і запустити двигун економіки. Адепти протекціонізму говорять про нетарифні обмеження імпорту, стимулювання експортних виробництв, зокрема міфічних «точок зростання». Ліберали вимагають зниження втручання держави в економіку, приватизацію, дерегуляцію та податкову амністію. Соціалісти закликають пришвидшити підвищення соціальних трансфертів населенню. Частина цих ідей відверто небезпечні для української економіки, частина – шкідливі, неефективні або нежиттєздатні. Частина – достатньо актуальні, але на їхню реалізацію завжди не вистачає «політичної волі».

Не претендуючи на «рецепт економічного дива», зазначу те, що часто залишається за кадром. В центрі будь-яких змін має знаходитись ЛЮДИНА – якість та комфорт її життя. Це здається очевидним, але часто випадає з поля зору, коли на перший план виходять сухі цифри статистики. Помилка країн, що розвиваються, полягає в тому, що заради зростання ВВП, яке має ліквідувати бідність і підвищити добробут, вони ладні пожертвувати якістю життя і довкіллям. Хоча чим багатша країна, тим простіше їй вирішувати екологічні проблеми. Локомотив світової економіки – Китай – почав звертати увагу на свої екологічні проблеми не на початку шляху економічного зростання у 80-тих роках минулого століття, а лише в останнє десятиліття.

Обираючи інструменти активізації економічного зростання, уряд, бізнес та суспільство мають прогнозувати можливі екстерналії – позитивні та негативні побічні впливи цих процесів на природу та суспільство.

Наприклад, зростання ВВП на 2% за рахунок будівництва вітроелектростанцій чи за рахунок вирубки лісів – це два абсолютно різні «зростання». Виробництво електроенергії із відновлюваних джерел дозволить у майбутньому відмовитися від «брудної» енергії з газу чи вугілля, що зменшить негативний вплив забруднення довкілля на здоров’я населення. А в структурі імпорту відбудеться переорієнтація валютних витрат країни з енергоносіїв на устаткування, необхідність висококваліфікованого обслуговування якого приведе до виникнення відповідної зайнятості. У той же час тотальна вирубка українських лісів у Карпатах погіршить екологічну ситуацію в регіоні, а позитивний вплив галузі на ВВП буде обмежений у часі – поки не буде вирубана найцінніша сировина. Тому, коли ми шукаємо стимули для економіки, важливо обирати ті, які позитивно вплинуть на якість життя.

Коли ми шукаємо стимули для економіки, важливо обирати ті, які позитивно вплинуть на якість життя.

Обираючи інструменти активізації економічного зростання, уряд, бізнес та суспільство мають прогнозувати можливі екстерналії – позитивні та негативні побічні впливи цих процесів на природу та суспільство. Якщо мова йде про стимулювання виробництва, то необхідно дивитися, наскільки воно буде екологічним, оскільки розширення потужностей в хімічній промисловості чи металургії без уваги до екології може «подарувати» мешканцям найближчих населених пунктів не тільки збільшення доходів, але й онкологічні захворювання. Завданням країни може стати максимізація позитивних екстерналій та мінімізація шкідливих. Цей підхід може працювати в будь-якій сфері, стати наріжним каменем побудови нової економіки. Наприклад, уряд починає будівництво доріг. Але недостатньо «закопати» гроші в асфальт, потрібно також інвестувати в безпеку руху автотранспорту та пішоходів – від будівництва безпечних переходів до забезпечення освітлення і відеофіксації порушень правил дорожнього руху – адже саме це може скоротити смертність на дорогах.

Заходи із покращення зовнішнього середовища (зовнішні фактори впливу на здоров’я) і якісне харчування (внутрішні фактори) дозволять знизити витрати на систему медичного забезпечення, підвищити тривалість життя і верхню вікову межу економічної активності українців. Саме людина має бути в основі будь-яких змін, які стосуються як сфери виробництва, так і послуг. Починаємо податкову реформу? Можливо, спочатку краще запровадити «електронний кабінет», щоб звести до мінімуму спілкування з податківцями і, відповідно, черги у фіскальній службі, а вже на другому етапі думати про експерименти з податковими накладними чи податком на виведений капітал. Проводимо реформу держслужби? Давайте спочатку запустимо усі електронні сервіси на всій території країни, щоб підвищити якість послуг для користувачів, а вже потім реорганізуємо структуру держапарату і значно оптимізуємо штат, який виявиться зайвим після діджиталізації влади. Хочемо здешевити імпорт автомобілів? Добре, тільки вони мають бути екологічні, а пріоритет міста все ж мають надавати громадському транспорту.

Давайте спочатку запустимо усі електронні сервіси на всій території країни, щоб підвищити якість послуг для користувачів, а вже потім реорганізуємо структуру держапарату і значно оптимізуємо штат, який виявиться зайвим після діджиталізації влади.

Подібні зміни не гарантують просування України в економічних рейтингах, таких як Doing Business, не дають вони і миттєву віддачу в цифрах зростання ВВП, експорту чи іноземних інвестицій. Але ці зміни, якщо їх вдасться реалізувати, допоможуть створити комфортне та безпечне середовище, яке буде однаково дружнім і до бізнесу, і до людей.

І якщо одного ранку ви відчините вікно, вдихнете чисте повітря навіть біля жвавої автотраси, вип’єте склянку води з крану, в якій не буде важких металів, поснідаєте не досягненням хімічної науки, а натуральними продуктами, а потім з філіжанкою кави, ще до початку вашого робочого дня, онлайн за півгодини вирішите всі питання з податками, спадщиною, земельним кадастром чи архітектурною інспекцією, то хіба це не буде тим самим результатом, який ми поки що мріємо досягти через 10-20 років як побічний ефект від хаотичних ринкових реформ? Чи можемо продовжувати прагнути когось наздогнати за «ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності».