Премія Sveriges Riksbank пам’яті Альфреда Нобеля з економіки в цьому році присуджена французькому економісту Жану Тіролю за “аналіз влади ринку і регуляції “. У чому полягає науковий внесок Тіроля?
Повірте, колонка – занадто вузький жанр, щоб детально розписати хоча б один відсоток титанічної роботи, виконаної Жаном Тиролем. Тому обмежимося описом базової моделі регуляції, вибудуваної раніше Тиролем і його другом і колегою Жан-Жаком Лафонтом (помер в 2004 році. – Ред.).
Давайте розглянемо типовий український випадок.
Уявіть компанію, що володіє інфраструктурою і потужностями для виробництва електроенергії в будь-якому регіоні країни. Ця компанія – монополіст: у неї немає конкурентів, вона може використовувати унікальну позицію на ринку, щоб підняти ціни і збільшити свої доходи. Високі, неконкурентні ціни тягнуть за собою економічний збиток, з ринку йдуть споживачі, які не в змозі платити так багато. Стандартним рішенням цієї проблеми неефективності для держави є контроль над такими компаніями.
Суспільство з ентузіазмом прийняло такі регуляторні зміни, побачивши в них перемогу уряду над олігархами, які використовують монопольне становище для отримання надприбутків. Серед професійних економістів був і інший погляд.
На практиці регуляторна діяльність приймає безліч форм, в тому числі цінового контролю, коли ціна на продукцію повинна бути нижче певного рівня, наприклад, 100 умовних одиниць. Або контролю за прибутковістю, коли рентабельність бізнесу повинна бути нижче певної позначки, наприклад, 10%. Ще один варіант – податковий контроль за допомогою ліцензій, податку з обороту та інших подібних інструментів.
Прикладом такого регулювання може служити збільшення рентних платежів для нафтогазовидобувачів влітку цього року, пролобійоване прем’єр-міністром. Суспільство з ентузіазмом сприйняло такі регуляторні зміни, побачивши в них перемогу уряду над олігархами, які використовують монопольне становище для отримання надприбутків. Серед професійних економістів був і інший погляд. Наприклад, VoxUkraine була опублікована думка, що цей захід є контрпродуктивним, оскільки підвищеним податком обкладалися галузі, які є рушіями економічного зростання України протягом останніх років. Крім того, такий крок уряду йде врозріз з метою стати енергонезалежними.
Насправді неможливо вирішити, хто правий: прем’єр-міністр або економісти. З одного боку – підвищення податків контрпродуктивно, оскільки стримує інновації та інвестиції, з іншого – цілком можливо, що це була обгрунтована міра, оскільки компанії отримували надприбутки. Відповідь на це запитання знають власники компаній, що володіють всією інформацією, в тому числі і тією, що не увійшла в офіційні звіти про витрати і прибутки (хабарі, оптимізовані податки, виведений в офшори прибуток, трансферне ціноутворення і т.д). А держава має лише часткову інформацію і тому не може правильно відповісти на це питання.
Тіроль і Лафонт цю непросту задачу вирішили, за що і отримали престижну нагороду.
Тіроль з Лафонтом застосували математичну модель теорії оптимальних механізмів до питання правильної регуляції компанії-монополіста в умовах, коли ця компанія володіє всією інформацією про свої доходи та витрати, включаючи інвестиції в інфраструктуру і модернізацію. Їх робота заклала основу цілої сфери економічної науки, що вивчає виробничу організацію і регуляцію.
Розробляючи цю модель, дослідники сфокусувалися на питанні оптимальної регуляції, що надає монополісту можливість інвестувати у виробничі технології, які, можливо, застаріли (це критична проблема для багатьох українських компаній). Вони зробили висновок, що компанія володіє таємною інформацією про власну ефективність. Дослідники показали, що найбільш ефективний шлях для уряду – запропонувати компанії кілька регуляторних схем, дозволивши самій вибирати бажану. Наприклад, найефективніші компанії виберуть субсидії на інновації незалежно від обсягу продукції, що випускається, доходів і витрат, відображених в звітності. Менш ефективні компанії зволіють менше фінансової допомоги на інновації, але їм будуть компенсувати частину витрат в залежності від обсягів виробництва. Крім того, деякі компанії будуть отримувати фіксовані інвестиційні субсидії, інші ж – на кожну одиницю продукції.
Їх робота заклала основу цілої сфери економічної науки, що вивчає виробничу організацію і регуляцію.
В цілому потрібно сказати, що оптимальна регуляція – це непросто: вона вимагає різних підходів для різних ринків і різних компаній. (До роботи Тіроля антимонопольні заходи були однаковими для більшості ринків.) Регуляторна модель повинна враховувати прагнення компаній до інновацій, інвестування в нові технології, що життєво важливо для України, а також асиметричний доступ до інформації і брак розуміння специфіки ринку в уряду і регуляторів. Це інша важлива проблема України. Регуляція не означає вимоги працювати з низькою рентабельністю або обкладати високими податками успішні компанії. Мета регуляції – підвищити економічну ефективність, вирішити проблеми, породжені недоліком конкуренції.
Хоча, звичайно, найкращим вирішенням цього питання є підтримка конкуренції всюди, де тільки можливо – рішення, яке в Україні може бути застосовано до багатьох сфер.
Опубліковано в Ліга.Бизнес
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
