Чи справді політичні цінності України є демократичними? Основні фактори формування демократичних цінностей серед українців

Демократію загалом розглядають як систему правління, що обіцяє справедливість і неупередженість у процесі ухвалення політичних рішень. У демократичних суспільствах громадяни обирають представників, які мають формувати національну політику відповідно до волі більшості, водночас забезпечуючи захист прав меншин. Однак ефективність демократії залежить не лише від її формальних інституцій, а й від того, наскільки люди підтримують і дотримуються демократичних цінностей.

В Україні демократія зберігає глибоке значення, а населення демонструє сильну відданість збереженню демократичного врядування навіть попри війну, що триває. Однак, незважаючи на широку підтримку демократії, багато українців досі дотримуються переконань, які не повністю відповідають демократичним ідеалам. У політичній культурі все ще зберігаються певні рудименти радянської окупації. 

Нещодавнє опитування, розроблене авторкою і проведене компанією Research.ua LLC у листопаді 2024 року, висвітлює цю невідповідність. Спираючись на концептуальну модель, запропоновану Pernia (2022), воно аналізує політичні цінності українців за трьома ключовими вимірами: конформізм, антиполітичний плюралізм та підтримка сильних лідерів. Зокрема, вимір конформізму оцінює ставлення до влади через такі твердження як: «Очільники уряду – це як глава сім’ї; ми всі повинні виконувати їхні рішення» та «Уряд має вирішувати, чи дозволяти обговорення певних ідей у суспільстві». Антиполітичний плюралізм вимірюється відповідями на твердження: «Гармонія громади порушиться, якщо люди створюватимуть надто багато груп» та «Якщо в суспільстві існуватиме надто багато різних поглядів, воно зануриться в хаос». Нарешті, підтримка сильних лідерів (схильність до авторитаризму на противагу демократичному врядуванню) оцінюється за твердженням: «Сильний лідер не має перейматися парламентом чи виборами». Учасники опитування оцінювали рівень своєї згоди з цими твердженнями за семибальною шкалою (1 = повністю не погоджуюся, 7 = повністю погоджуюся). Вищі бали свідчать про сильнішу схильність до авторитаризму, тоді як нижчі відображають більш продемократичні погляди.

Як показано на Рисунку 1, результати опитування виявляють чіткі закономірності. Серед трьох вимірів саме підтримка сильних лідерів демонструє найвищий рівень авторитарних нахилів. Водночас менша кількість респондентів погодилася з обмеженням свободи вираження поглядів, що свідчить про сильніший опір державному контролю над суспільним дискурсом. Цікаво, що відкритість до політичного плюралізму не стала визначальним чинником продемократичних поглядів, що підкреслює її складну та динамічну роль у сучасному демократичному середовищі України. 

Отримані результати вказують на унікальну особливість процесу демократизації в Україні. Хоча українці загалом підтримують демократичне врядування, збереження певних авторитарних переконань свідчить про те, що повноцінне впровадження демократичних принципів у суспільстві наразі залишається викликом. 

Однак, порівнюючи з аналогічними дослідженнями, політичні цінності в Україні загалом відповідають тенденціям, які можна спостерігати у багатьох країнах Центральної і Східної Європи та Західних Балкан. Наприклад, за даними GLOBSEC, 33% респондентів у цьому регіоні віддають перевагу правлінню сильного лідера над демократичною системою (GLOBSEC 2021, p. 15). Зокрема, приблизно 40% опитаних у Болгарії, Румунії, Сербії, Північній Македонії та Чорногорії підтримують ідею, що сильний лідер, який керує без парламентського контролю чи виборів, був би корисним для їхньої країни (GLOBSEC 2021, p. 13). Ця частка зростає до 58% серед тих, хто підтримує наратив про «занепад Заходу». Крім того, 26% респондентів у регіоні вважають США загрозою, а серед прихильників авторитаризму цей показник сягає 42% (GLOBSEC 2021, p. 14). 

Для аналізу залежності політичних цінностей від соціально-демографічних характеристик українців, ми використали метод головних компонент (principal component analysis, PCA), який підтвердив, що всі п’ять показників формують єдиний конструкт (α Кронбаха = 0,96). На основі цього результату ми розрахували сукупний бал політичних цінностей шляхом усереднення відповідей на п’ять запитань для кожного учасника. Середнє значення цього балу становить 3,6 із 7, що вказує на певну амбівалентність: українці балансують між авторитарними та демократичними орієнтаціями. 

Вік та рівень доходу не надто впливають на цей зведений показник (див. Таблицю 1). Стать та рівень освіти також мають лише незначний вплив на нього. Наприклад, у чоловіків дещо сильніші демократичні цінності, ніж у жінок, і ця різниця є статистично значущою. Випускники технікумів або фахівці з незакінченою вищою освітою (середній рівень освіти) більш схильні до авторитарних поглядів порівняно з тими, хто має повну вищу освіту. Водночас значущих відмінностей у політичних цінностях між людьми, які закінчили або не закінчили середню школу (низький рівень освіти), і тими, хто має вищу освіту, не виявлено. 

Мова, якою люди спілкуються в повсякденному житті, схоже, не відіграє вирішальної ролі у формуванні політичних цінностей. Білінгви зазвичай дотримуються більш демократичних поглядів, ніж ті, хто говорить лише українською або лише російською. Між україномовними та російськомовними монолінгвами не виявлено суттєвих відмінностей у схильності до авторитарних чи демократичних цінностей. Це узгоджується з попередніми дослідженнями, які свідчать, що мова більше не визначає політичні уподобання в Україні. 

Особливо помітна тенденція спостерігається у зв’язку з національною ідентичністю. Респонденти, які відчувають сильнішу приналежність до української нації, демонструють дещо вищий рівень авторитарних поглядів, ніж ті, хто має слабше національне самоусвідомлення. Зокрема, збільшення рівня ідентифікації з Україною на один бал зміщує політичні цінності в бік авторитаризму на 0,1 бала (p<0.01) за інших рівних умов. Це свідчить про те, що національна ідентичність в Україні може ставати дедалі більш політизованою, хоча вона не обов’язково включає демократичні принципи як свою невід’ємну складову.

Окрім соціально-демографічних чинників, сприйняття корупції та особисті моральні переконання суттєво впливають на формування політичних цінностей. Респонденти, які оцінюють рівень корупції в Україні як нижчий, більш схильні підтримувати демократичні цінності. Подібним чином ті, хто вважає корупцію неприйнятною, з більшою ймовірністю дотримуються продемократичних поглядів. Ці висновки узгоджуються з попередніми дослідженнями, які свідчать, що нижча толерантність до корупції корелює з сильнішою відданістю демократичним принципам.

Загалом ці результати підкреслюють унікальну динаміку формування політичних цінностей в Україні. На відміну від деяких пострадянських держав, досвід радянського минулого, схоже, не зумовлює сильної схильності до авторитаризму, оскільки вікові відмінності не є значущими. Водночас досвід життя в незалежній та демократичній Україні поки що не виявляється достатньо потужним чинником суттєвого зміцнення демократичних настроїв. Натомість політичні орієнтації українців, схоже, формуються переважно під впливом особистих моральних переконань і конкретного життєвого досвіду, зокрема у питаннях корупції. 

Водночас відсутність повністю сформованих демократичних цінностей може мати серйозні наслідки для політичного розвитку країни. Відповідно до політичної теорії, слабкі демократичні цінності часто сприяють появі гібридних режимів, які поєднують демократичні та авторитарні елементи. Це спостерігається і в Україні, яка, згідно з класифікацією Freedom House, у 2024 році залишається гібридною демократією з показником рівня демократії 3,43 із 7. Така проміжна позиція вказує на те, що країна має потенціал для розбудови повноцінної демократії, проте також залишається вразливою до авторитарного відкату. 

Отже, Україні необхідно сприяти розвитку міцніших демократичних цінностей для розбудови повноцінної демократії. Важливо пам’ятати, що цінності можна активно культивувати, особливо через систему освіти. Попри 34 роки зусиль із розбудови демократії, в Україні досі не було системних спроб інтегрувати демократичну освіту в загальноосвітню навчальну програму. Запровадження обов’язкового довгострокового курсу громадянської освіти в школах може відіграти ключову роль у формуванні демократичної поведінки з раннього віку. Такий курс має підкреслювати важливість участі у виборах, навчати учнів ухвалювати демократичні рішення, виховувати рішуче несприйняття корупції, а також популяризувати право на самовираження, протест і громадську активність. Нормалізуючи ці демократичні практики, освіта може сприяти формуванню культури участі, що забезпечить глибоке засвоєння демократичних норм майбутніми поколіннями.