Нещодавно на VoxUkraine вийшла публікація, присвячена аналізу впливу війни на динаміку соціальної довіри. На основі аналізу даних авторка доходить висновку, що війна призводить до зниження довіри між людьми.
Стаття робить важливий внесок у дослідження соціальної довіри під час війни, однак має два методологічні обмеження. По-перше, висновки були зроблені на крос-секційних даних: зміна довіри була розглянута через зв’язок між відповідями респондентів в одній точці часу. Іншими словами, динаміка соціальної довіри оцінювалась не через порівняння різних часових періодів, а в «статиці». По-друге, показник «війна» побудовано як латентну змінну зі слабкими зв’язками між концептуально різними індикаторами, тож якість інструменту вимірювання викликає сумніви.
У цій колонці ми б хотіли долучитись до дискусії про вплив війни на довіру. Зокрема ми проаналізуємо дані про соціальну довіру в динаміці та аналітично розведемо вплив «війни як події» та травматичного досвіду, що переживають люди під час війни.
Війна як подія
У цьому випадку ми розглядаємо війну як часовий період і припускаємо: все, що відбувається під час війни, відбувається під її впливом. Тож щоб зафіксувати її вплив на соціальну довіру, слід порівняти значення останньої в різних точках часу: до та під час війни. З одного боку, цей підхід мінімізує ймовірність упустити якийсь прояв війни, а з іншого ми ризикуємо «захопити зайве»: коливання соціальної довіри, викликані подіями, що не мають стосунку до війни.
Інститут соціології проводить щорічний моніторинг дорослого населення України (Українське суспільство, 2024), який дозволяє відслідковувати зміни соціальних показників у часі. Деякі із запитань напряму стосуються соціальної довіри: «Більшість людей здатна піти на нечесний вчинок заради вигоди», «Нікому не довіряти — найбезпечніше» та «Більшість людей у душі не люблять обтяжувати себе заради того, щоб допомогти іншим». Респонденти оцінювали їх за такою шкалою: 1 = згоден, 2 = не згоден, 3 = не знаю. На Рис. 1 показано частку тих, хто не згоден із наведеними твердженнями. З 2005 до 2021 року (тобто до повномасштабного вторгнення) рівень соціальної довіри суттєво не змінювався. Та у 2022 році спостерігаємо різке зростання довіри майже вдвічі за всіма трьома індикаторами. У 2023-2024 роках довіра дещо знизилася, але залишається вищою, ніж до повномасштабного вторгнення.
Рис. 1. Динаміка соціальної довіри у 2005-2024 роках
За результатами опитування Info Sapiens, проведеного в серпні 2022 року, також було зафіксовано зростання довіри до різних соціальних груп під час війни (Info Sapiens, 2022). Порівняно з 2020 роком, українці стали більше довіряти членам сім’ї, знайомим, сусідам, представникам іншої національності та релігії. Лише рівень довіри до людей, з якими вперше зустрілися, несуттєво знизився.
попередній публікації (Москотіна & Каракай & Гацко, 2025) ми також торкалися питання зміни соціальної довіри під час війни. Використовуючи дані панельного дослідження LIWS, ми показали, що з початком повномасштабного вторгнення виросла і віра в чесність співгромадян, і впевненість у їхній готовності до взаємодопомоги.
Отже, результати одразу трьох досліджень свідчать про підвищення соціальної довіри у період війни. Разом із тим, дані Інституту соціології НАН України свідчать про те, що з часом довіра почала знижуватись і наблизилась до довоєнних показників. Однак поки невідомо, чи буде вона знижуватись і надалі.
Війна як травматичний досвід
Інший підхід бере до уваги той факт, що люди проживають досвід війни по-різному. Хтось під час повномасштабного вторгнення ні разу не чув вибухів, а хтось втратив близьких або помешкання. Відтак, ми можемо розглядати війну як набір травматичних подій, що відбувалися з людьми під час неї. Ми припускаємо: хто більше постраждав під час війни, той більше зазнав «впливу» війни. Відповідно до цього підходу, докази зв’язку між війною та соціальною довірою варто шукати в порівнянні більш і менш постраждалих від війни респондентів. За такого підходу ми стараємося мінімізувати включення в аналіз подій, що не стосуються війни, однак ризикуємо не врахувати якийсь важливий прояв війни, що впливатиме на соціальну довіру.
Хох та ін. (2025) демонструють, що те, як ми вимірюємо «постраждалість» від війни, суттєво впливає на результати. Дослідники виміряли зв’язок між війною і просоціальністю. Просоціальність була виміряна як латентний фактор на основі питань про соціальну довіру, альтруїзм та готовність людини винагороджувати доброзичливу поведінку. Досвід війни був виміряний шляхом використання двох різних підходів: 1) кількість військових інцидентів (ракетні обстріли, атаки безпілотників, прямі бойові зіткнення тощо) в радіусі 10 кілометрів від місця проживання респондента; 2) відповіді респондентів про переживання однієї з 19 стресових подій. Результати показали, що близькість до бойових дій корелює зі зниженням просоціальності, тоді як особистий травматичний досвід — з її зростанням.
Автори дослідження припускають, що різниця в реакції на війну полягає в тому, наскільки досвід війни був особистим для респондента. Ми розвинемо цю думку та виділимо конкретні теоретичні механізми, які могли б пояснити цю суперечність в даних в контексті соціальної довіри.
Опосередкований досвід війни. Смерті та руйнування, що відбуваються навколо, підвищують тривожність. У соціальних науках довіра часто пов’язується з готовністю брати на себе ризики, адже довіра робить людину вразливою до дій інших (Siegrist, 2021). Підвищена тривожність може завищувати сприйняття ризиків, що знижує готовність довіряти.
Особисто пережита травма. По-перше, травма може сприяти позитивній взаємодії з іншими людьми. Люди, які зазнають труднощів, частіше звертаються по допомогу до оточуючих. Наприклад, людина, що втратила житло через війну, може отримати допомогу від родичів, сусідів або колег у вигляді тимчасового притулку, фінансової чи психологічної підтримки. Позитивний досвід такої взаємодії підвищує довіру до інших. По-друге, травматичний досвід може сприяти емпатії до інших людей, які пережили схожі труднощі. Ця емпатія сприяє більшій довірі, оскільки людина краще розуміє почуття інших і схильна до співпраці.
Дослідження Хоха та колег є крос-секційним, що накладає на нього певні методологічні обмеження. Коли ми запитуємо людей всього один раз, нам складно довести причинно-наслідковий зв’язок, оскільки ми не враховуємо часову послідовність подій та характеристики респондентів, що не змінюються з часом. Окрім того, дослідження покриває зв’язок просоціальності та досвіду війни, тоді як в цій публікації нас цікавить саме соціальна довіра. У зв’язку з цим ми вирішили відтворити частину результатів на панельних даних зосередившись на соціальній довірі. Використовуючи масив даних панельного опитування LIWS ми перевірили, чи визначає травматичний досвід зміни у соціальній довірі.
Опитування проводив Київський міжнародний інститут соціології у дві хвилі: першу (18 січня-8 лютого 2022) методом особистих інтерв’ю CAPI з 1 531 респондентом віком від 15 років на підконтрольній території (досяжність 30,2 %) і другу (24 серпня-6 жовтня 2022) телефонними інтерв’ю CATI з 595 учасниками (39 % від початкової вибірки та 47 % тих, хто погодився на повторний контакт). Через нижчу досяжність у селах і прифронтових регіонах у другій хвилі переважно представлені міське населення та респонденти із західних регіонів України. Деталі панельного дослідження доступні за посиланням. Відтворюваний код аналізу даних знаходиться тут.
Щоби врахувати як сам факт наявності втрат, так і їхню кількість, ми створили два показники: бінарну змінну для фіксації наявності будь-якого травматичного досвіду та індекс, що відображає кількість подій, які пережив респондент.
У другій хвилі панелі респонденти повідомляли, чи вони:
- зазнали матеріальних втрат (падіння доходу, втрата роботи, житла чи майна),
- постраждали фізично (погіршення здоров’я, поранення) або психологічно,
- були розлучені з родиною, пережили втрату близьких (загибель знайомих або родичів),
- були вимушено переміщені.
Якщо сталася хоча б одна з цих подій, ми вважаємо, що респондент зазнав травматичного досвіду (0/1). Також ми побудували індекс травматичного досвіду, який дорівнює кількості таких подій, зафіксованих у людини, і набуває значень від 0 до 10. Кожна подія в індексі мала однакову «вагу»: факт вимушеного переселення додав до показника «постраждалості» стільки ж балів, скільки і втрата близької людини.
Ми розглядали два показники довіри: наскільки, на думку респондентів, інші люди є чесними, і наскільки готові допомагати. Обидві змінні виміряні в 10 бальній шкалі (0 = очікування нечесності / егоїзму; 10 = очікування чесності / взаємодопомоги від співгромадян).
Щоб з’ясувати, чи визначає травматичний досвід війни зміну соціальної довіри, ми застосували модель лінійної регресії з випадковими ефектами (random-effects model). Оскільки ми використали 2 показники для вимірювання соціального досвіду і два показники для вимірювання соціальної довіри, ми побудували 4 регресійні моделі — по одній на кожну комбінацію. З їх допомогою ми моделюємо значення соціальної довіри за допомогою трьох змінних — хвилі опитування, травматичного досвіду та інтеракції між хвилею опитування та травматичним досвідом. Додатково ми контролюємо соціально-демографічні характеристики респондентів: вік, стать, рівень освіти, регіон проживання, тип населеного пункту до вторгнення і дохід домогосподарства. Ці змінні включено як потенційні конфаундери, які можуть впливати як на ймовірність пережити ті чи інші наслідки війни, так і на рівень довіри до інших людей.
Нас цікавить насамперед коефіцієнт взаємодії між хвилею опитування (до або після вторгнення) та травматичним досвідом — він показує, чи відрізнялася динаміка довіри в тих, хто пережив втрати, від тих, кого війна не зачепила безпосередньо.
В таблиці 1 представлені результати аналізу. Ані наявність травматичного досвіду, ані кількість травматичних подій не мали статистично значущого впливу на зміну соціальної довіри після вторгнення. Жоден з коефіцієнтів взаємодії з хвилею не виявився статистично значущим. Таким чином, ми не знайшли підтвердження тому, що індивідуальний травматичний досвід, спричинений війною, знижує рівень соціальної довіри.
Таблиця 1. Результати моделі з випадковими ефектами
| Як Ви вважаєте, більшість людей намагатимуться використати або ошукати Вас, якщо будуть мати нагоду, чи вони будуть намагатись поводити себе чесно та порядно? | На Вашу думку, люди в основному намагаються допомагати іншим чи дбають про власний інтерес? | |||
| Будь-який травматичний досвід | Індекс травматичного досвіду | Будь-який травматичний досвід | Індекс травматичного досвіду | |
| Intercept | 2.62**
(0.86) |
3.01***
(0.74) |
3.13***
(0.83) |
2.71***
(0.72) |
| Зміна у хвилі 2 | 1.50*
(0.63) |
1.49***
(0.30) |
2.04**
(0.65) |
2.38***
(0.32) |
| Наявність травматичного досвіду (у хвилі 1) | 0.31
(0.50) |
-0.37
(0.49) |
||
| Зміна у хвилі 2 × Травматичний досвід | 0.35
(0.65) |
0.38
(0.67) |
||
| Індекс травматичного досвіду (у хвилі 1) | -0.03
(0.07) |
0.02
(0.07) |
||
| Зміна у хвилі 2 × Індекс травматичного досвіду | 0.11
(0.08) |
0.01
(0.09) |
||
| SD (Intercept ID) | 0.87 | 0.88 | 0.50 | 0.49 |
| SD (Observations) | 2.29 | 2.28 | 2.43 | 2.43 |
| Num.Obs. | 948 | 948 | 969 | 969 |
| R2 Marg. | 0.176 | 0.175 | 0.234 | 0.234 |
| R2 Cond. | 0.281 | 0.283 | 0.264 | 0.264 |
| AIC | 4462.2 | 4470.1 | 4593.3 | 4601.7 |
| BIC | 4632.1 | 4640 | 4764 | 4772.3 |
| ICC | 0.1 | 0.1 | 0 | 0 |
| RMSE | 2.15 | 2.15 | 2.38 | 2.38 |
+ p < 0.1, * p < 0.05, ** p < 0.01, *** p < 0.001
Примітка: У дужках — стандартні помилки. Для того, щоб не перевантажувати таблицю, ми не виводили коефіцієнти для контрольних змінних.
Висновок
Ми фіксуємо чіткий факт: у 2022 році рівень соціальної довіри в українському суспільстві суттєво виріс. Цей результат підтверджується кількома незалежними джерелами, зокрема панельними даними, що дозволяють порівнювати одних і тих самих респондентів до та під час війни. Якщо ми дотримуємося широкої інтерпретації, за якою все, що відбувається в умовах війни, є її наслідком — тоді війна створює соціальні зв’язки.
Дослідження показують, що залежно від того, як ми визначаємо індивідуальну «постраждалість» від війни, травматичний досвід може як зміцнювати соціальні зв’язки, так і руйнувати їх. Особисто пережите горе може збільшувати просоціальність, проживання в небезпечних умовах — знижувати.
Ми протестували зв’язок між зміною соціальної довіри та особистим травматичним досвідом на панельних даних. Наш аналіз не підтвердив ні зростання соціальної довіри, ні її зниження: ані факт травматичного досвіду, ані кількість травматичних подій не пояснюють зміну соціальної довіри під час війни. Можливе пояснення — ми не врахували, чи був досвід взаємодії респондентів з іншими людьми після травматичних подій позитивним. Люди, що володіють більшим соціальним капіталом (мають більше зв’язків з іншими людьми), могли отримати підтримку від інших, і цей позитивний досвід міг збільшити соціальну довіру. В той час, як люди, які не отримали допомогу, могли, навпаки, почати довіряти людям менше. Заохочуємо інших дослідників перевірити цю модерацію у своїх дослідженнях.
Коментар про дослідження наслідків війни
Війна може проявляти себе по-різному, і залежно від того, як саме ми її вимірюємо, ми можемо приходити до протилежних висновків. На нашу думку, «війна» не є продуктивним концептом для пояснення змін в українському суспільстві. Термін є надто розмитим. Тож замість того, щоб вивчати безпосередньо вплив війни, ми натомість пропонуємо зосереджуватись на конкретних теоретичних механізмах (наприклад, «травматичний досвід -> підтримка оточення -> зростання довіри» або «збільшення соціального капіталу -> збільшення підтримки оточення -> зростання довіри»), які ведуть до цих змін під час війни. За такого підходу дослідникам буде простіше пропонувати практичні рекомендації для полегшення негативних наслідків війни та посилення позитивних наслідків війни.
*В цій колонці ми зосередимося лише на порівнянні періодів до повномасштабного вторгнення і під час вторгнення.
**1) Соціальна довіра вимірювалась, як згода з твердженням «Я вважаю, що люди мають тільки кращі наміри»; 2) альтруїзм вимірювався за допомогою відповідей на запитання «Наскільки Ви готові здійснювати благородні вчинки, не чекаючи отримати щось за це?» та «Уявіть собі таку ситуацію: Сьогодні Ви несподівано отримали 1000 грн. Яку частину цієї суми Ви б пожертвували на добрі справи? (Можлива відповідь від 0 до 1,000)»; 3) готовність винагороджувати доброзичливу поведінку — згода з твердженням «Коли хтось робить мені послугу, я намагаюсь відповісти тим же».
***З іншого боку, травматичний досвід може сприяти зниженню соціальної довіри. Люди, що не отримали допомогу від оточуючих, коли її потребували, можуть почати менше довіряти людям. Також, люди, що пережили травматичний досвід війни, могли стати менш емпатичними щодо тих людей, які проживають війну у відносній безпеці, і відповідно, менше їм довіряти.
****Ці показники типові для досліджень, які вивчають наслідки впливу війни, і охоплюють усі головні виміри віктимізації на індивідуальному рівні: первинну, матеріальну та вторинну (Yaylacı and Price, 2022).
*****Цей індекс не вимірює латентну змінну і, відтак, не передбачає внутрішньої узгодженості між пунктами. Такий підхід у літературі називають формативним (Diamantopoulos & Winklhofer, 2001): конструкт не «віддзеркалюється» в пунктах, а формується через їхню сукупність. Хох та колеги будували показник травматичного досвіду аналогічним чином (Hoch et. al, 2025)
******Ми також окремо протестували вплив кожного типу травматичного досвіду (наприклад, втрата роботи, поранення, переміщення) на зміну соціальної довіри — жоден із них не був статистично значущим. Ці додаткові результати не включені до колонки, однак усі охочі можуть самостійно їх перевірити, скориставшись відкритим відтворюваним кодом у нашому репозиторії з даними.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
