Цього року громадянам слід очікувати насамперед підвищення цін на електроенергію. В березні відбудеться підвищення тарифів на 30%. Це було заплановано та зафіксовано в постанові НКРЕКП іще у 2015 році. Але ситуація в енергетиці зараз така, що на цьому підвищення тарифів може не спинитися, і не останню роль у цьому відіграє блокада торгівлі з ОРДЛО. Адже вугілля, необхідне для генерації закуповувалося саме там.
Справа у тому, як формується оптова ціна електроенергії – розподільчі компанії спочатку закуповують її на оптовому ринку, щоб потім продати населенню.
Найдешевша, атомна електроенергія – це трішки більше половини всієї енергії, що виробляється в Україні. Її особливість у тому, що вона не гнучка – виробництво не може коливатися протягом доби. Таким чином, атомна енергія забезпечує базовий обсяг споживання, а за піки, наприклад, коли всі вмикають світло ввечері, відповідають в основному гідро- та теплова генерація. І саме в тепловій генерації, де ціна вже є найдорожчою (якщо не брати до уваги «зелену енергетику», яка займає дуже малу частку на ринку), війна створила для України велику проблему.
На електростанціях спалюють вугілля, і його вартість закладена до формули розрахунку оптової ціни. Зараз це так звана формула «Роттердам+», ідея якої полягала в тому, щоб дати генеруючим компаніям можливість купувати дороге імпортне вугілля для створення запасів та підтримання енергетичної безпеки на випадок припинення постачання цього вугілля з ОРДЛО.
Але генеруючі компанії цією можливістю не скористалися, бо набагато дешевше та простіше було жити по-старому, і завозити антрацит з Донбасу.
Імпортували у підсумку зовсім незначні обсяги, і коли залізничні колії було заблоковано – компанії опинилися із невеликими запасами антрацитового вугілля, достатніми лише на кілька десятків днів роботи. Введений в Україні надзвичайний стан дозволив у ручному режимі знизити добове споживання антрациту – але для цього довелося пожертвувати безпекою: якщо вийде з ладу блок атомної станції, вся енергетична система України опиниться під загрозою, бо теплова генерація вже не зможе швидко розігнати потужності.
Виходом із ситуації Міністерство енергетики вбачає нове підвищення закупівельних цін на вугілля для генеруючих компаній у складі тарифу, бо зараз формула «Роттердам+», незважаючи на прив’язку до світового ринку, не відповідає ціні, за якою можна підписати реальний імпортний контракт. Підвищення ж оптового тарифу має відобразитися і на роздрібному. Якщо НКРЕКП не прийме рішення перекласти всю вагу на промисловість – для населення тарифи також буде підвищено.
Але чи дасть такий крок реальне підвищення енергетичної безпеки чи просто наповнить чиїсь кишені, сказати важко. У випадку ж, якщо не буде вжито жодних додаткових заходів та реальних кроків по забезпеченню енергонезалежності, саме лише підвищення цін бажаного результату точно не принесе, адже формула «Роттердам+», як стало очевидно після початку блокади, енергетичної безпеки Україні не дала.
