Шість місяців тому набув чинності закон щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті. Він передбачає введення єдиного електронного квитка у комунальному транспорті. За словами міністра інфраструктури Володимир Омеляна, запровадження електронного квитка не лише спростить систему розрахунків у транспорті, а й збільшить надходження від пасажирських перевезень до місцевих бюджетів на 40-50%. За півроку дії закону єдиним містом, яке впровадило новацію став Харків. Аналітики асоціації міст України Олег Гарник та Назар Миколюк у розмові з VoxConnector розповіли про те, що заважає впровадженню е-квитка у містах.
– Закон про е-квиток в міському транспорті набув чинності у травні цього року. Чому міста повільно впроваджують єдиний е-квиток?
О.Г. – Е-квиток – актуальний для обласних центрів та інших міст з великою кількістю населення. Його введення не обов’язкове. Воно потребує досить серйозних матеріальних витрат. Окремо потрібно звернути увагу на те, що введення квитка потребує додаткових рішень місцевих органів влади.
– Яких саме рішень?
О.Г. – Додатково потрібно вирішити питання придбання відповідного обладнання, у тому числі й за рахунок коштів місцевих бюджетів. Введення електронного квитка – довготривалий процес. Окремі міста впровадили електронний квиток, але передбачається також паралельна можливість оплати за допомогою платіжних карток або готівкових коштів.
– Які проблемні моменти на сьогодні існують із запровадженням е-квитка?
О.Г. – Основна проблема – значні кошти на впровадження. Для приватного перевізника це додаткові витрати на встановлення необхідного обладнання при залишенні вартості проїзду на попередньому рівні. В окремих випадках, коли перевізник один, перевезення не дуже вигідне, конкуренції немає. У таких ситуаціях можливість для введення е-квитка просто відсутня. Перевізнику вигідніше припинити надання послуг, аніж запровадити відповідну систему.
– Але ж впровадження е-квитка в першу чергу передбачається у комунальному транспорті.
О.Г. – Для комунальних підприємств проблема полягає в можливості місцевого бюджету та тривалості процедур закупівлі. Місцева влада повинна по процедурі виділити кошти з бюджету, провести тендери.
– Чи є підстави розраховувати на збільшення надходжень від пасажирських перевезень до місцевих бюджетів на 40-50%, як заявив міністр інфраструктури Володимир Омелян, у зв’язку з запровадженням е-квитка?
О.Г. – Звичайно, внаслідок запровадження чіткого обліку оплати прогнозовано збільшаться надходження від пасажирських перевезень. Цифри можливого збільшення називаються різні – від 15 до 50 відсотків. Однак я не поділяю цього оптимізму щодо збільшення надходжень до місцевих бюджетів.
– Чому?
О.Г. – Після введення е-квитка надходження місцевих бюджетів зміняться несуттєво. Поясню чому. У першу чергу, ці кошти – це доходи комунальних підприємств-перевізників, а не безпосередньо місцевого бюджету.
Що стосується приватного транспорту, де перевезення відбувається у більшості випадків без видачі відповідних квитків, то чіткий облік сплачених пасажирами коштів впливатиме на місцеві бюджети не прямо (оскільки ці кошти є доходами надавача послуг), а опосередковано – через систему оподаткування. Тобто, чим більше “заробив” перевізник, тим більше він сплатив податків.
Надходження від пасажирських перевезень збільшаться, але не на різницю від між сумою попередньої оплати та сумою оплати після введення е-квитка, а на різницю сплачених податків. Це різні речі. Вплив на доходи місцевих бюджетів буде незначним.
Н.М. – Є ще один момент. Органи місцевого самоврядування відшкодовують зараз перевізникам кошти за пільговий проїзд громадян. Оскільки відсутній чіткий облік пасажиропотоку, майже завжди перевізники завищують кількість здійснених безоплатних перевезень. Впровадження е-квитка дозволить надавати компенсацію саме за перевезення.
Окрім того, електронний квиток є стимулом для підвищення адресності пільги на проїзд. З першого січня, коли держава передала фінансування державної пільги на проїзд органам місцевого самоврядування, постало питання про екстериторіальність цієї пільги. Міська рада має організовувати перевезення для жителів лише свого міста.
– Як це можна зробити?
Н.М. – Наприклад, політично чутливим є питання пільгового перевезення пенсіонерів. Така пільга не гарантується законодавчо. Вона передбачена лише постановою Кабміну. Впроваджуючи електронний квиток, органи місцевого самоврядування мають змогу встановити пільгові категорії мешканців свого міста. Наприклад, у Києві з 1 грудня пенсіонери та особи з третьою групою інвалідності (пільга цим категоріям не гарантується законом) мають право здійснювати пільговий проїзд в метрополітені виключно за карткою киянина.
