Підтримка аграрного сектору знову опинилась у центрі скандалу. Як стало відомо з офіційних даних, дотація розподіляється нерівномірно – левову її частку отримують найбільші виробники. В наступному році на підтримку аграріїв уряд планує виділити 7,3 млрд грн. Про те, як потрібно підтримувати аграрний сектор і скільки на це потрібно коштів VoxConnector розповів старший економіст проекту “Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах в Україні” Київської школи економіки Олег Нів’євський.
– У цьому році уряд змінив основну форму держпідтримки аграріїв з непрямої (податкових пільг з ПДВ) на пряму (дотації). Наскільки це рішення виправдало себе з економічної точки зору?
– З моєї точки зору, – це правильний крок, оскільки підтримка перейшла з площини “непрямої” в площину “прямої”.
По-перше, це дозволяє більш якісно моніторити її ефективність. Зараз прослідкувати, куди пішли прямі дотації та в якому обсязі набагато легше, аніж за періоду існування податкових пільг.
По-друге, спецрежим ПДВ не відповідав критеріям ефективного інструменту підтримки. Для держави він був недоцільним, адже ПДВ, який залишався у с/г виробників – це фактично недоотримані доходи державного бюджету.
– Яким виявився економічний ефект для галузі від такої зміни?
– Про економічні результати ще, напевно, ще зарано говорити, але Армагеддону, яким нас так лякали сільгоспвиробники під час дискусії про скасування спецрежиму ПДВ, не сталось. До того ж непряма підтримка у аграріїв все ще залишається.
– Поясніть.
– Агровиробники все ще працюють на четвертій групі спрощеної системи оподаткування. Менша їх кількість “сидить” на третій групі.
“Спрощенка” дозволяє не платити податок на прибуток. Податкове навантаження для четвертої групи зовсім невеличке порівняно з маржинальністю агробізнесу. Тому можна говорити про те, що сільгоспвиробники все ще мають досить непогану підтримку у вигляді можливостей працювати на пільговому режимі оподаткування.
– На справедливість розподілу аграрної дотації є нарікання – її отримують найбільші виробники і це не збігається з обіцянками уряду підтримувати малий та середній бізнес. Чи варто, на вашу думку, змінювати правила розподілу дотації?
– Якщо говорити про так звану “квазіакумуляцію ПДВ”, згідно якої всім відомий виробник курятини (власник та голова правління ПАТ “Миронівський хлібопродукт” Юрій Косюк – VoxConnector) отримав половину всієї дотації, то таку дотаційну програму безумовно потрібно змінювати, а краще відміняти. Абсолютно не зрозумілі цілі такого дотування. Що уряд намагається ним досягнути? Якщо це “компенсація” за втрачений ПДВ від спецрежиму, то така аргументація не витримує ніякої критики.
Ще у нас є програма компенсації відсоткових ставок та компенсації вартості сільгосптехніки. Така програма підтримки малих фермерів може існувати – вона розширює доступ фермерів до кредитів, і з економічної точки зору обґрунтована.
Глобально ж, держава має фінансово підтримувати сектор таким чином, щоб цією підтримкою могли скористатись всі виробники. Доцільно фінансувати не окремі компанії, а суспільні блага – дороги та інші об’єкти інфраструктури, освіту, санітарні та фіто-санітарні заходи.
– Скільки, на вашу думку, держава повинна витрачати на підтримку агросектору? І чи повинна взагалі?
– Обсяг підтримки галуззі повинен бути настільки великим, наскільки багато галузь сплачує податків. Це була б нормальна формула. Тобто держава збирає з виробників податки на фінансування виробництва суспільних благ, чого виробники самотужки не можуть робити апріорі.
За даними Державної служби статистики, у 2015 році від сільського господарства надійшло близько 12 млрд грн, або 3,7% всіх податкових надходжень. Думаю, це максимальний розмір держпідтримки, на який можуть розраховувати сільгоспвиробники. Звісно, якщо сектор платитиме більше податків – зможе розраховувати на більшу підтримку.
