Нова редакція закону про приватизацію забороняє продавати активи особам, пов’язаним з державою-агресором, або офшорним компаніям. Але не забороняє ці активи їм перепродати.
Через складну політично-економічну ситуацію український бізнес об’єктивно не в змозі привабити потужні іноземні інвестиції. Зараз ситуація з непрозорістю приватизаційних процесів залишається проблемним аспектом, тому очевидним була розробка законодавчих інструментів направлених на поліпшення інвестиційного клімату України.
У вересні 2017 року уряд зареєстрував у Верховній Раді законопроект №7066, який покликаний виправити ситуацію з неефективним управлінням державних активів.
9 жовтня парламент прийняв його у першому читанні.
Законопроект пропонує досить комплексний підхід щодо стратегічного впорядкування проблем приватизації об’єктів державного майна, оскільки приватизаційні процедури буде оптимізовано.
Об’єкти приватизації буде поділено на: об’єкти малої приватизації та об’єкти великої приватизації замість цілої низки діючих груп, позначених літерами, наприклад, А, Б, В і так далі.
Способи приватизації – скорочено з п’ять до двох. Лишається аукціон та викуп, і відміняється такий вид приватизації як конкурси. Чітко визначено чотири види аукціонів: з умовами, без умов, зі зниженням стартової ціни, за методом вивчення цінових пропозицій.
Законопроект об’єднує положення сім законів, що регулюють питання приватизації, в один законодавчий акт для формування прозорої правової бази у сфері приватизації. Це безумовний прогрес з точки зору кращої регуляторної політики. Зокрема, йдеться, про такі закони: “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”; “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”, “Про особливості приватизації майна в АПК”.
Одночасно, законопроект має чотири суттєві недоліки, які можуть загальмувати приватизаційну реформу та які потребують додаткового вивчення.
По-перше, законопроект не врегульовує питання приватизації державних підприємств їх працівниками. Відсутність такої можливості не сприятиме розвитку вітчизняного фондового ринку, натомість може завадити боротьбі з олігархізацією економіки.
По-друге, рішення про приватизацію державного підприємства здатне фактично заблокувати його діяльність, оскільки після прийняття такого рішення компаніям заборонено укладати будь-які правочини, виконання яких буде здійснюватися протягом більше ніж 6 місяців.
Наприклад, відповідно до рейтингу Doing Business приєднання промислового об’єкту до електромереж в Україні триває 281 день тобто 9 місяців. Тому якщо ПАТ “Запоріжжяобленерго” або іншу державну передавальну організацію буде виставлено на приватизацію, приєднатись до його мереж буде фактично неможливо.
Третє – це заборона продажу державних компаній особам, пов’язаним з державою-агресором, або офшорним компаніям. Законопроект не забороняє новому власнику перепродати об’єкт таким особам. Тому, якщо норма спрямована на підвищення прозорості відносин контролю та мінімізації впливу держави-агресора на вітчизняну економіку вона є недосконалою. Крім того, через зазначене є ризики щодо можливості штучного усунення міжнародних інвесторів від приватизаційного процесу.
Четвертий недолік – ігнорування необхідності приватизації об’єктів інженерної інфраструктури включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод. Залучення приватного капіталу в цей сектор є загальноприйнятою світовою практикою, яка дозволяє суттєво покращити якість обслуговування кінцевих споживачів. Проте наразі законопроект забороняє приватизацію інфраструктури природних монополій, що буде стримувати реформування відповідних ринків.
В цілому, згідно з законопроектом досить багато процедурних питань мають бути врегульовано підзаконними актами КМУ та ФДМУ, що залишає ризик невизначеності.
Разом з тим, навіть у разі, якщо виправити ці недоліки та прийняти ідеальний закон про приватизацію, залишаться державні підприємства, які не зможуть зацікавити іноземних стратегічних інвесторів. Зокрема в енергетичному секторі України на сьогодні відбуваються фундаментальні реформи, відповідно, сектор не можна сприймати стабільним поки не сформовані нові енергетичні ринки та їх умови. Цей фактор негативно впливає на приватизаційну привабливість активів в енергетиці України.
