Нещодавно Верховна Рада прийняла закон 2498-VIII, який аграрії спрощено називають «законом про консолідацію». Проголошувалося, що цей закон вирішити цілий ряд актуальних питань землекористування, зокрема тих, які виникли у процесі паювання та застосування останніх років. Це стосується рейдерства, консолідації, наслідків колективної власності. Проте насправді ситуація виявилася не такою однозначною.
Цей проект передбачає такі основні нововведення: запроваджується поняття «масив земель сільгосппризначення» та «істотна частка масиву», «обмін правами на землю», передбачається інвентаризація масиву, можливість реєстрації у Держземкадастрі масиву земель, повертаються терміни «колективна власність на землю», «землі запасу», які раніше були вилучені з закону. Законом обмежено строк дії емфітевзису (права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке посвідчується спеціальним договором – VoxConnector). Відтепер він може укладатися на строк до 50 років.
Що стосується нововведень, то наслідки від їх запровадження неоднозначні.
З одного боку – це невеликий поступ у вирішенні проблем, але з іншого боку, проект містить значну кількість невизначеностей у формулюваннях та застосуванні.
Так, при запровадженні терміну «істотна частка масиву» можуть виникнути труднощі щодо того, як саме слід обчислювати таку частку: від зареєстрованого масиву чи від фактичного? З врахуванням польових доріг чи без них?
Не відомо також, яким чином має відбуватися обмін правами оренди без згодфи власника землі, адже це вочевидь стосується його інтересів? Новоприйнятим законом також передбачено обмін земельних ділянок, однак не зазначено, на яких засадах має здійснюватися реєстрація переходу таких прав і скасування реєстрації цих прав за орендарем. Чи скасування реєстрації таки прав не відбувається? І це не усі питання, які стосуються неоднозначностей пропонованого закону.
Слід також звернути увагу на те, що реанімація у законодавстві України терміну «колективна власність» також не є простим, оскільки вимагатиме повернення до документів, які видавалися більше 20-ти років тому (у період реорганізації КСП). У багатьох випадках вони відсутні, якщо є, то доступ до них приватних осіб, із зрозумілих причин обмежений. Відтак, для приватних власників отримати такі документи буде не просто.
Правова невизначеність прийнятого закону породжує значні проблеми.
Проект був, без сумніву, породжений благими намірами, однак, з точки зору юридичної техніки, він є недосконалим і це може суттєво вплинути на правозастосування і права власників та користувачів. Ці неточності є суттєвими та не сприятимуть вирішенню питань у той спосіб, у який вони задумувалися.
З огляду на це, запровадження цього закону може мати непрості наслідки та непорозуміння у застосуванні.
Проголошувалося, що закон сприятиме боротьбі з рейдерством, однак викликає ряд питань щодо того, як саме це закон убезпечуватиме від цього негативного явища. Суперечливі положення можуть використовуватися у протилежному напрямку, створюючи ризики для підприємців.
Однак є і позитивні речі в законі. Визнано, що він має набути чинності з 01.01. 2019р. З цієї ж дати, з огляду на завершення строку дії мораторію, має бути прийнятий закон про обіг земель сільгоспрпризначення. Вочевидь, будуть переглянути норми земельного законодавства, зокрема і закону, про який ми говоримо.
На мою думку, земельне законодавство України на сьогодні є несистематизованим та містить одночасно різні підходи, як ретроградні, так і новітні. При зміні земельного законодавства слід виходити з необхідності усувати суперечності та впроваджувати єдину систему земельного законодавства. Сподіватимуся, нові зміни будуть саме такого змісту.
