Досвід медреформи на місцях. Дніпро

Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня одна з небагатьох у своєму регіоні, де надають допомогу дітям у найскладніших випадках. Утім, коштів від НСЗУ та обласної ради на всі потреби лікарні не вистачає.

Генеральний директор лікарні Олексій Власов розповідає, як його медичному закладу вдається купувати нове обладнання, для чого створили Опікунську раду та як сформувати клієнтоорієнтовану державну лікарню. 

У Дніпропетровській обласній дитячій лікарні надають допомогу дітям з усього регіону – за останні три роки привозять дітей з Донецької та Луганської областей, які практично залишились без медицини через війну, а також з Кіровоградської, Запорізької та Полтавської, які привозять сюди дітей з онкогематологією. Такі пацієнти потребують надзвичайно дорогого лікування.

Після першого року роботи з НСЗУ у лікарні виникли фінансові проблеми, заборгованість сягала 3,5 млн грн. Ставши директором закладу, Олексій Власов розпочав аудит — і матеріально-технічний, і кадровий. Вдалось скоротити кількість ставок орієнтовно з 1200 до 820, втім медичні працівники робочі місця не втратили. «Законодательство нам позволяет, руководителю предприятия, самому регулировать штатное расписание — и это ну просто замечательно». – каже Олексій Власов. Раніше йому для таких змін потрібно було «мільйон погоджень».

Щоб вирішити насамперед фінансові проблеми дитячої лікарні, створили Опікунську раду. Раніше лікарні допомагали місцеві бізнесмени, втім ця допомога була хаотичною. Хтось з лікарів домовлявся про обладнання і отримував його, а на необхідніші речі коштів не було. Опікунська рада дозволить більш раціонально витрачати кошти.

Олексій Власов вважає, що прозорість лікарні дозволить залучити більше клієнтів. У цьому також допоможе Опікунська рада. Перед нею можна прозвітувати про свої доходи і витрати, показати, що жодних схем у закладі немає. Так навколо лікарні буде менше спекуляцій і містяни радше приведуть своїх дітей сюди.

Одна з головних проблем лікарні — відсутність необхідної кваліфікації в лікарів. Спонсори та обласна рада допомагають придбати нове обладнання, а от спеціалістів, які зможуть з ним працювати, дуже мало. Лікарі часто не можуть самостійно поїхати на семінари чи стажування за кордоном, придбати хорошу літературу чи підписатися на наукові медичні журнали. Інколи навіть обладнання для лікарні може коштувати менше, ніж навчання для спеціаліста, який буде з ним працювати. Тож від Опікунської ради чекають допомоги і тут — з підвищенням кваліфікації лікарів. 

Щоб до лікарні в пацієнтів було більше довіри, за всі платні послуги розрахуватися можна лише безготівково. Так пацієнт розуміє, що все прозоро і кошти йдуть на рахунок лікарні. Це зручніше і для закладу – лікар задоволений, що не просить гроші на «довідки» чи «кабінет», а оплату за свою роботу отримує. Олексій Власов переконаний, що в приватні клініки люди йдуть за хорошим сервісом, там цінують їхній час і з повагою ставляться до пацієнтів. Тож, щоб люди звертались і в державну лікарню, вони повинні відчувати любов та турботу медичного персоналу.

Медична реформа, на думку директора лікарні, це правильний шлях. Медзаклади отримують гроші за надані послуги, а тому зацікавлені приймати пацієнтів, а не закривати двері і казати, що лікарня заповнена. Лікарні хочуть, щоб до них прийшли, тому вони почали конкурувати між собою, а отже й покращувати свої послуги та умови.

Детальніше про зміни в медичній системі, хиби та успіхи на місцях дивіться у наступних відео VoxCheck. Серія документальних відео про медичну реформу з українських регіонів підготовлена за підтримки Internews (за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)) та Міжнародного фонду Відродження в рамках проекту «Де реформа?».