Економічне зростання у повоєнній Україні

По-друге, інтеграція України до Європейського Союзу (ЄС) стимулюватиме інвестиції та передачу технологій подібно до зростання у Польщі, Чехії, Словаччині та інших країнах Східної Європи (СЄ), які приєдналися до Європейського Союзу в 2000-х роках. Ця стаття – перша спроба кількісної оцінки цих сил.

Короткий опис теорії економічного зростання

Теорія економічного зростання пропонує просту декомпозицію економічного зростання. Припустимо, що виробнича функція має постійну віддачу від масштабу і визначається як

де Yt– обсяг виробництва в період t, Zt– сукупна продуктивність економіки, Ht– людський капітал (вимірює якість працівників), Lt– (зайняте) населення, Kt– фізичний капітал. Використовуючи малі літери для позначення відсоткових змін (тобто xt≡(Xt–Xt-1)/Xt-1≈log(Xt/Xt-1)), отримуємо

Це рівняння показує, що сукупне зростання має чотири компоненти: зростання продуктивності праці ( zt), зростання (зайнятого) населення ( lt), накопичення фізичного капіталу ( kt), підвищення якості людського капіталу ( ht); α – частка праці в загальному виробництві.

Економічне зростання під час руху до Євросоюзу

Ми можемо використати цю просту модель, щоб отримати уявлення про те, на яке зростання може очікувати Україна під час руху до ЄС за «нормальних» умов. Penn World Tables (PWT) – популярне джерело економічних досліджень – містить інформацію про капітал та інші дані, необхідні для розрахунків. На рисунку 2 показано динаміку фізичного капіталу, людського капіталу, сукупної продуктивності економіки (total factor productivity – TFP) та частки зайнятих у загальній кількості населення (EPOP). Враховуючи велику невизначеність щодо зростання населення післявоєнної України, ми поки що не використовуємо ці дані для кількісної оцінки економічного зростання. Однак ми використовуємо EPOP для того, щоб визначити, наскільки ефективно використовується робоча сила у цих країнах. Іншими словами, lt може змінюватися або через зміну кількості людей або через зростання рівня зайнятості.

За даними PWT, темпи зростання TFP у роки після вступу становили приблизно 0,8% на рік у Польщі та інших країнах Східної Європи. Темпи зростання TFP протягом 4 років до вступу становили приблизно 2,4% на рік. Середній темп зростання TFP за роки до та після вступу становить близько 1,5%. Зауважте, що у деяких країнах спостерігається незначне зростання. Зокрема, TFP для Румунії та Болгарії залишається незмінною. Цікаво, що ці дві країни мали проблеми з корупцією та слабкими інституціями й були прийняті до ЄС пізніше за інші східноєвропейські держави.

Людський капітал зростав приблизно на 0,5% на рік після вступу та на 0,7% у період перед вступом (4 роки). EPOP зростало на 0,25 відсоткових пункту на рік у період після вступу та на 0,25 в.п. у період перед вступом. Темпи зростання основного капіталу становили 2,2% у період після вступу та 3,3% у роки, що передували вступу. Це відносно швидкий темп: для порівняння, темпи зростання капіталу в Хорватії після війни за незалежність становили 2,5%.

Частка робочої сили для України становить приблизно 0,55, що близько до середнього показника країн СЄ. За допомогою цих даних ми можемо розрахувати темпи зростання виробництва за умови, що Україна поводитиметься як типова східноєвропейська країна:

1.5%+0.55×0.7%+0.25%+1-0.55×3.3%=3.5%

За таких темпів зростання виробництво подвоюється приблизно кожні 16 років. Врахуйте, що ці «середні» темпи зростання не враховують збільшення населення. Також не береться до уваги те, що Україна може відрізнятися від країн  СЄ за рівнями TFP, основного капіталу, якості тощо. Щоб проілюструвати ці відмінності, на рисунку 3 показано часові ряди відсоткових відхилень від України для ключових змінних (тобто, log⁡(Xtcountry/XtUkraine)×100 де X– відповідна змінна). Зокрема, рівень основного капіталу на працівника в 2019 році в Україні на 11% вищий, ніж у східноєвропейських країнах. Це – спадщина радянської економіки, і цей вищий рівень основного капіталу не враховує відмінності в його якості (наприклад, сталеливарний завод, побудований в СРСР, набагато менш ефективний за металургійний завод, побудований в ЄС) або ефективності розподілу (тобто якийсь капітал може «простоювати» або використовуватися неефективно, оскільки сконцентрований «не в тій» галузі чи не в тому місці). Якість людського капіталу в 2019 році в Україні є дещо нижчою (на 5%). Значно відстає Україна за рівнем TFP – на 54% (!) у 2019 році відносно країн СЄ. Співвідношення зайнятості до чисельності населення в Україні також значно нижче (приблизно на 10 процентних пунктів). Частина цієї різниці зумовлена демографічними тенденціями, а частина – великим неформальним сектором в Україні.

Повоєнна динаміка

Далі нам потрібно зробити припущення про еволюцію вхідних даних. Щоб спростити аналіз, ми використовуємо модель Солоу з людським капіталом, яка  слугує «робочою конячкою» для такого аналізу. Ми поєднуємо дані, надані Державною службою статистики (ДСС; це збільшує деталізацію) та PWT (забезпечує послідовність). Довоєнні вихідні умови базуються на 2019 році. Ми розділили капітал на інфраструктуру («інженерні споруди», що включають мости, дамби, шосе, лінії електропередач тощо) та інший фізичний капітал. Отже виробнича функція модифікується до Yt=ZtHtLtBtKt1-α-β, де Bt – інфраструктура. Норми амортизації та інвестицій взяті з ДСС та PWT. Наприклад, ми припускаємо, що норма амортизації інфраструктури та іншого фізичного капіталу становить 3% на рік, що дорівнює тій, яка використовується в PWT. Використовуючи дані ДСС, ми припускаємо, що рівень інвестицій становить 10,9% для фізичного капіталу та 3,3% для інфраструктури.

Єдиним нестандартним елементом є наша формула для еволюції людського капіталу:

де gH– базове зростання якості людського капіталу, а термін log Ht-1baseHt-1 означає «надолуження» між Україною та базовою країною (у нашому випадку Німеччиною). У PWT, ϕ≈-0.13. Це означає, що якщо в Німеччині людський капітал на 20% кращий, ніж в Україні у певному році, то наступного року розрив становитиме 1-0.13×20%=17.4%. Ми моделюємо цей процес надолуження як пасивний, але більше інвестицій в освіту (наприклад, програми обміну для українських студентів у Німеччині) може пришвидшити таке наздоганяння (збільшити ).

Через туман війни важче відкалібрувати інші параметри розрахунків. Таблиця 1 містить наші припущення. Ми припускаємо, що приблизно 9 мільйонів людей покинули країну у 2022 році, однак поступово відбуватиметься зворотній процес і найбільше біженців повернеться у 2024 році. За оцінками Київської школи економіки, від початку війни було зруйновано щонайменше 8% житлового фонду. Ймовірно, це мінімальна оцінка, оскільки наразі немає доступу до окупованих росіянами українських територій. Тож ми прогнозуємо рівень руйнування на рівні 12%. Подібну величину можна очікувати й для інших типів капіталу (включно з людським). Швидкість руйнування, схоже, сповільнилася в 2023 році, і ми використовуємо 3% для 2023 року (приблизно чверть рівня руйнування в 2022 році). Ми припускаємо, що загальна продуктивність (TFP) зростатиме під час руху до ЄС в середньому на 1,5%. ЄС обіцяє виділити 50 мільярдів євро на 4 роки на відновлення України. Припускаємо, що інші союзники нададуть Україні ще 50 мільярдів євро за той самий період. Ми робимо припущення, що вся іноземна допомога інвестується у фізичний капітал та інфраструктуру (розподіл 50/50). За оцінками Національного Банку України, безробіття в Україні значно виросло (до 30%) у 2022 році й поступово знижуватиметься в наступні роки. Щоб зафіксувати цю динаміку, ми припускаємо зниження частки зайнятих у всьому населенні (EPOP) на 5 відсоткових пунктів і поступове відновлення цього показника у 2024 та наступних роках. Ми припускаємо, що Україна переможе російську агресію у 2024 році. Вочевидь, існує велика невизначеність щодо цих траєкторій, і ми пізніше дослідимо, наскільки наші результати чутливі до альтернативних припущень.

На рисунку 4 показано динаміку ВВП в моделі, відкаліброваній для України в разі ненадання Україні іноземної допомоги. ВВП скоротився на 26% у 2022 році (що відповідає фактичним даним) та, за прогнозами, помірно виросте (на 1,5%) у 2023 році. Хоча економіка швидко зростає відразу після війни, відновлення до довоєнного рівня займе три роки. Досягнення рівня економіки в 1 трильйон доларів США (у цінах 2021 року) триватиме приблизно 40 років (ми припускаємо нульове зростання населення після 2033 року).

У таблиці 2 наведено результати для альтернативних припущень. Іноземна допомога (колонка 2) має підвищити темпи зростання виробництва на 1,5% на рік протягом періоду надання допомоги. (Додаткові темпи зростання можуть бути вищими, якщо частка інвестицій в інфраструктуру перевищуватиме 50%, оскільки Україна є відносно бідною з точки зору інфраструктури, а інвестиції в цей тип капіталу мають високу віддачу). Тепер припустимо, що Україна вдосконалює свої інституції та робить інвестування більш привабливим. Збільшення рівня інвестицій з 14,2% ВВП до 21,2% (колонка 3) дає додаткові 1,4% зростання на рік у 2024-2027 роках (приблизно ще 15% протягом 10 років). Інвестиції в освіту та науку мають покращити якість людського капіталу. Прискорення конвергенції якості людського капіталу (ϕ=-0.195) дає ще 0,4% у короткостроковій перспективі (2024-2027 рр.). Однак сама по собі ця конвергенція не може слугувати суттєвим чинником для довгострокового зростання, оскільки граничний рівень людського капіталу (оцінений як рівень Німеччини) зростає відносно повільно (на 0,6% на рік). Тепер припустимо, що українські інституції заохочують передачу технологій з-за кордону (наприклад, за допомогою прямих іноземних інвестицій) та покращують розподіл ресурсів шляхом зменшення корупції (згадаймо Румунію та Болгарію). Додаткове зростання TFP на 0,5% на рік (тобто 2% на рік замість 1,5%; приблизно рівень високопродуктивної країни ЄС) прискорює зростання ВВП не лише безпосередньо, а й за рахунок швидшого накопичення капіталу (колонка 5).

Зростання виявиться набагато повільнішим (не досягне двозначного числа), якщо біженці не повернуться до України (колонка 6). Ці сценарії показують, що вартість відмови від реформування України (а, отже, й від перетворення її на привабливе місце для життя та інвестицій) має величезну ціну: різниця між колонками (5) та (6) становить ≈40% кумулятивного зростання.

Цей аналіз показує, що після війни Україна розвиватиметься швидко. Однак, існує значний діапазон потенційної швидкості, і тому важливо мати реалістичні очікування щодо економічного зростання. Зрозуміло, що іноземна допомога на відновлення капіталу може допомогти Україні зростати швидше, однак, вона не є основним драйвером зростання. Довгострокове зростання визначатимуть повернення біженців, високі темпи внутрішніх інвестицій, інтенсивна передача технологій, зниження рівня корупції тощо. “Диво зростання” може статися в Україні, а може й ні. Все залежить від політики, обраної Україною, тому виконання цього «домашнього завдання» має розпочатися негайно.