Економіка дітонародження та заходи пронаталістської політики

Дебати навколо політик, пов’язаних із гендерною рівністю, часто є дуже політизованими. Ми вважаємо, що використання аргументів на основі найсучасніших знань, отриманих з досліджень, допоможе нам побудувати більш плідне обговорення пропозицій політик та врештірешт досягти кращих результатів.

Метою цих записок є покращення розуміння таких аргументів та висновків з них для політики, з висвітленням ключових теорій та найважливіших результатів за темами, що представляють особливий інтерес для поточної дискусії. Записки починаються з коротких загальних оглядів певної теми, а потім подається інформація для конкретної країни, з оглядом специфічних викликів, впроваджених реформ та обговорення інших варіантів політики.

Вступ до економіки дітонародження

Ми починаємо нашу серію з теми дітонародження, яка тісно пов’язана з гендерними питаннями та має високий ступінь втручання державної політики. З економічної точки зору, існує кілька потенційних причин, через які втручання державної політики у питання народжуваності можуть бути корисними для суспільства, і чому рішення батьків, які залишилися без підтримки, можуть бути субоптимальними з соціальної точки зору. Для того щоб краще зрозуміти це, слід спочатку розглянути теоретичний економічний підхід до сімейних відносин взагалі та рішень щодо народжуваності зокрема, значна частина яких спирається на першоджерела Гарі Беккера (Becker & Lewis 1973; Becker & Tomes 1976).

Згідно з економічною теорією товари – це будьякі реальні об’єкти, які задовольняють потреби людей і зазвичай мають певну вартість. Підхід Беккера до сім’ї поширює це міркування на стосунки між людьми та представляє рішення щодо партнерства, розлучення та формування сім’ї в контексті «економічного» компромісу між витратами та вигодами. Оскільки народження дітей пов’язане зі значними витратами (як грошовими, так і часовими), а також з вигодами у різних аспектах, рішення про народження дитини можна сформулювати як економічне рішення. Однак, якщо дивитися з цієї точки зору, вибір мати дітей виявляється особливим у кількох вимірах.

Негативний зв’язок дохід-фертильність та низька народжуваність

Одне з найбільш частих спостережень щодо народжуваності полягає в тому, що, на відміну від багатьох інших видів витрат, існує сильний негативний зв’язок між доходом та середньою кількістю живонароджених дітей у розрахунку на одну жінку репродуктивного віку (Рис. 1). Цей негативний взаємозв’язок між доходами та сумарним коефіцієнтом народжуваності (коефіцієнтом фертильності) спостерігався у кожній розвиненій країні, як коли аналіз проводився у часі з оцінкою впливу зростання 4 доходу, так і при порівняльному аналізі країн (див. Jones et al., 2011). На Рис. 2 показано це співвідношення в широкій макро-перспективі: історично, зі зростанням ВВП на душу населення у світі сумарний коефіцієнт народжуваності має тенденцію до зниження.

Існує декілька причин, що пояснюють даний зв’язок. Два найбільш усталених пояснень – це альтернативні витрати та компроміс між кількістю та якістю. Через них витрати та вигоди від наявності дітей та сім’ї як такої мають декілька особливостей.

Грошові та часові витрати

Досить унікальною властивістю формування сім’ї є те, що витрати, пов’язані з народженням дитини, виражаються як у грошах, так і в часі. Через останнє, батьки з високим заробітком стикаються з більш високими альтернативними витратами часу, необхідного для виховання дитини. Це може сприяти згаданому негативному зв’язку доходифертильність, і, як було показано у дослідженнях, є однією з найголовніших причин низької народжуваності в розвинених країнах.

Одним із найпоширеніших заходів політики, що застосовуються для підвищення народжуваності, є грошові трансферти, які існують у формі допомоги сім’ям з дітьми, так званих премій за дитину або податкових пільг. Згідно з ООН (UN Population Facts), щонайменше у 96% розвинених країн реалізується такий захід політики. Країни ОЕСР, в середньому, витрачають близько 4% свого ВВП на подібну допомогу, а середній ефект такого втручання оцінюється у збільшенні сумарного коефіцієнта народжуваності на 0,08 – 0,35 (Luci-Greulich & Thevenon 2011). Основна причина, чому приріст сумарного коефіцієнта народжуваності від витрачання значної суми грошей є порівняно невеликим, полягає в тому, що низька народжуваність є переважно викликом у країнах «першого світу», де проблеми осіб, на яких спрямована політика, не обмежуються грошовими витратами на дитину.

Заходи політики, які враховують витрати часу на дітей, мають більший потенціал у розвинених країнах. Наприклад, у дослідженні, що використовує дані Німеччини, було показано, що підвищення коефіцієнта народжуваності на 18% серед жінок із доходами вище медіанного мало місце після запровадження політики оплачуваної декретної відпустки, розмір якої залежить від рівня заробітку (Raute 2019).

Компроміс між кількістю та якістю

В економічній теорії ідея про те, що освіта, здоров’я та інші фактори підвищують продуктивність та потенціал людини, відображається у понятті “якість людського капіталу”. Якщо віддача від інвестицій у людський капітал зростає, батьки можуть зробити вибір на користь народження меншої кількості дітей і зосередити час та фінансові ‘інвестиції’ на їх якості. Деякі з найбільш переконливих доказів про сильну взаємодію між якістю та кількістю були виявлені за допомогою даних про народження близнюків та про розмір сімей у дослідженнях Hanushek (1992) та Li et al. (2008).

Культурні норми

Відносно недавні дослідження факторів народжуваності визначили істотний і стійкий вплив культурних норм на коефіцієнт народжуваності. Це відображається у варіації показників народжуваності в країнах серед осіб подібного фінансового статусу, які походять з різних культурних середовищ. Наприклад, коефіцієнт народжуваності серед іммігрантів у розвиненому світі, як правило, нагадує рівень у країнах їх походження (див., наприклад, Beach & Hanlon 2019, Families and Societies 2015). Коли ж культурні норми змінюються, можливо, під впливом політичного середовища (Bassi & Rasul 2017), існує значна ступінь залежності від часу, коли ці норми розвиваються та адаптуються.

Внутрішні витрати та зовнішні вигоди

Останньою особливістю дітонародження з економічної точки зору є те, що хоча більшість часових та грошових витрат, пов’язаних з дітьми, несуть батьки, значна частина майбутніх економічних вигод додаткової особи є зовнішньою для сім’ї та приносить користь суспільству. Коли доросла особа вступає в робочу силу, починає виробляти товари та послуги для інших людей і сплачує податки уряду, його батьки не зможуть отримати жодної значної частини цих вигод (Schoonbroodt & Tertilt 2014). З економічної точки зору це говорить про те, що соціальна цінність дітей вища, ніж приватна (батьківська). Ця ситуація є одним з головних аргументів на користь державного втручання у питання народжуваності через різні заходи. Кожного разу, коли соціальні вигоди перевищують приватні вигоди, субсидування рішень приватних осіб може призвести до загального поліпшення добробуту.

Політика стимулювання народжуваності: що працює, а що ні?

З точки зору заохочення народжуваності є широкий спектр заходів політики. одного боку, оплачувана відпустка по догляду за дитиною та державна підтримка дошкільних закладів (ясел та дитячих садків) можуть пом’якшити конфлікт між кар’єрою та батьківством, в той час як запровадження відпусток по догляду за дітьми, які мають брати чоловіки, має на меті врівноважити час поза роботою двох батьків та змінити розподіл часу на догляд за дітьми у сім’ї. З іншого боку, різні грошові трансферти зазвичай мають на 6 меті зменшення фінансових обмежень для сімей, які обмежують або відкладають народження дитини через свій фінансовий стан.

На практиці важко виміряти ефекти певного заходу політики підвищення народжуваності через відсутність даних та відсутність конкретних схем впровадження політики, що дозволило б її оцінити. Однак є деякі свідчення, що політика підвищення рівня народжуваності може бути успішною у стимулюванні народжуваності. Luci-Greulich & Thevenon (2011) знайшли, що найбільш ефективними грошовими трансфертами є ті, що спрямовані на найменших дітей (у віці 0-3 років), тоді як допомога, що виплачується до народження, є менш ефективною. Низка досліджень підтверджує позитивний вплив трансфертів сім’ям з дітьми на коефіцієнт народжуваності (d’Addio & d’Ercole 2005, Ermisch 1998, Milligan 2005, Whittington 1992, Whittington et al. 1990).

Протягом останніх десятиліть політика Швеції часто використовуються як приклад вдалого набору заходів, орієнтованого на сім’ю, але через одночасну дію різних заходів важко відрізнити вплив того чи іншого конкретного заходу (див. результати реформ у Швеції у Björklund 2006, загальний огляд наявних досліджень щодо заходів політики стимулювання народуваності у Luci-Greulich Thévenon 2013).

Kalwij (2010) та Raute (2019) зосереджують свою увагу на заходах політики, яка полегшує компроміс між кар’єрою та батьківством. Raute (2019) знаходить особливо великі ефекти адекватної компенсації втраченого заробітку жінок із високим рівнем заробітку. Автор також робить вичерпний огляд літератури досліджень щодо наслідків зменшення альтернативної вартості дітей. Doepke and Kindermann (2016) доповнюють ці висновки, надаючи докази того, що показники народжуваності є особливо чутливими до заходів політики, які зменшують тягар догляду за дітьми для жінок.

Докази про вплив на народжуваність іншого популярного заходу сімейної політики – відпустки по вагітності та пологах, є менш чіткими. Оскільки більшість розвинених країн на сьогодні мають оплачувану відпустку по вагітності та пологах, важко виміряти вплив її наявності на рішення про народження дітей. Однак різні тривалості відпустки по вагітності та пологах у різних країнах та зміни їх тривалості дозволяють економістам зробити певні висновки. Хоча деякі дослідники виявляють позитивний ефект від тривалості відпустки по вагітності та пологах (Adserà 2004), іншим не вдається підтвердити цей висновок, коли вони використовують різні джерела даних чи експериментальні підходи (d’Addio and d’Ercole 2005, Olivetti and Petrongolo 2017).

Висновки

Краще розуміння економічного підходу до формування сім’ї та народжуваності може бути корисним для перегляду комплексу заходів, орієнтованих на сім’ю. Повний огляд широкого набору економічних досліджень на цю тему є поза межами цієї записки, але й короткий огляд говорить про те, що набір успішних інструментів політики для заохочення народжуваності існує. Основні концепції, представлені тут, можуть слугувати підґрунтям для систематичної дискусії про державну політику в цій галузі, яка ґрунтується на основі досліджень. Слід 7 зазначити, що оскільки батьківство є одним із найважливіших виборів у житті багатьох людей, воно по своїй суті пов’язане з багатьма іншими індивідуальними рішеннями та результатами. Тому будь-яка політика, спрямована на підвищення народжуваності, неминуче вплине на інші важливі аспекти, такі як нерівність доходів, оподаткування, гендерна рівність, охорона здоров’я та розвиток дитини. Це означає, що слід ретельно враховувати потенційні позитивні та негативні побічні ефекти будь-якого втручання держави