Катерина Михалко, виконавча директорка об’єднання «Технологічні Сили України», взяла участь у панельній дискусії «Військова стійкість і тактика XXI століття» у рамках конференції «ЄС. АЛЕ Є ОДНЕ АЛЕ». Вона поділилася думками про потенціал України на міжнародному ринку зброї, оцінками про економічні вигоди для країни та запит від європейських партнерів.
Подію організувала ГО «Вокс Україна» за підтримки The National Endowment for Democracy (NED) 23 травня 2025 року. Переглянути запис конференції можна за посиланням.
Легально відкритий, але фактично закритий
Юридично експорт зброї відкритий, але фактично він заборонений. У цій сфері багато стейкхолдерів — Державна служба експортного контролю, МКВТС (Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю), де присутні представники силових структур, Міністерство стратегічних галузей промисловості. Кожне з цих відомств має вплив на експорт. Потрібна державна політика стимулювання експортерів високотехнологічного озброєння.
Важливо, щоб не лише державні компанії були представлені за кордоном, оскільки інноваційну зброю переважно виробляє приватний сектор. Має бути прогнозована прозора взаємодія між державою і приватним сектором, аби держава допомагала нашим приватним компаніям активніше експортувати свої розробки, технології та досвід до країн-партнерів.
Про запит на відкриття експорту зброї
Представники інших держав та міжнародні партнери звертаються до Технологічних Сил України щодо можливостей співпраці, яка обмежена де-факто закритим експортом.
У своєму зверненні до Президента України щодо відкриття експорту Технологічні Сили сформулювали три ключові пункти: по-перше, запустити експорт на прозорих умовах; по-друге, забезпечити рівні правила для всіх компаній, аби приватний сектор розумів умови отримання дозволу та критерії, яким треба відповідати, щоб почати міжнародну співпрацю; по-третє, заклик до Президента стати головним адвокатом нашої зброї на міжнародних ринках. Адже продаж озброєння — це системна робота з арміями інших країн та дипломатична залученість.
Залучення держави необхідне для того, щоб українська зброя посіла своє місце на світових ринках. З одного боку, це мільярди доларів надходжень до нашого бюджету, а з іншого — це імідж України.
Про зміну ставлення: від жертви до партнера
Ми бачимо істотну зміну сприйняття української індустрії. Раніше ми були прохачем допомоги, й це призвело до сприйняття України, як жертви в цій війні. Зараз нас приймають інакше, зокрема через те, що співпраця між Європейським Союзом і Сполученими Штатами трансформувалася. Європейський Союз хоче бути незалежним в плані озброєння. Вони мають технології, яких немає в Україні: це стратегічне озброєння, дорогі великі ракети. Водночас те, в чому Україна дуже сильна, – це асиметричні дешеві масштабовані рішення: дрони усіх видів в усіх доменах (земля, повітря і море), РЕБи і будь-які засоби, які допомагають протидіяти дронам. Усі наші асиметричні рішення мають велику цінність для Європейського Союзу і НАТО.
Відповідно Україна стала єдиним робочим рішенням для Європейського Союзу. Перш за все європейські країни хочуть локалізувати виробництво дронів у себе. Наприклад, депутат шведського парламенту запитував нас про необхідні зміни у їхньому законодавстві, аби локалізувати дронові підприємства у Швеції. Але також вони готові купувати фінальні продукти, протестовані на полі бою. Для цього потрібно відкрити експорт. Є розповсюджений міф, що відкритий експорт стимулюватиме партнерів менше нам допомагати. Це не так. Навпаки партнери наголошують, що закритий експорт озброєння обмежує співпрацю України з Європейським Союзом в плані безпеки.
Україна може поділитися досвідом в асиметричному озброєнні, і за це отримати фінансові ресурси, посилити свою геополітичну роль, а також просити партнерів локалізувати власне виробництво стратегічного озброєння на території України. І тоді у нас буде повноцінний обмін технологіями.
«Коли ми говоримо про експорт — це не тільки готовий дрон, який перетинає кордон. Експорт безпеки — це ширша філософія того, як ми з партнерами ділимося і обмінюємося технологіями, як ми експортуємо свій досвід застосування цих дронів».
Цей великий актив України потрібно почати монетизувати, бо подібний досвід має лише одна інша держава в світі – росія. Російська зброя не для Європейського Союзу, але на інших ринках збуту вона може з’явитися першою і принести росії багато грошей. Це абсолютно невигідна Україні історія.
Про місце України на ринку Європи
У Європі є дві групи країн. Перші не мають власної оборонної промисловості, наприклад, країни Балтії. Вони зацікавлені в локалізації у себе виробництва українських дронів. Для нас це фінансові надходження. До того ж ЄС запустив програму Rearm Europe (переозброєння Європи) на 800 млрд євро, і Україна може претендувати на частину цих коштів. Друга група країн — це країни з власним ОПК, такі як Франція, Німеччина, Великобританія. Україні цікаво мати партнерство з ними, бо вони мають технології, яких у нас немає. Це міг би бути технологічний обмін: вони нам — ракети, а ми їм — дрони.
«Щоб почати спільне виробництво, наприклад, на території Литви, українському виробнику треба отримати дозвіл Державної служби експортного контролю. Сьогодні в 100% випадків компанії отримують негативну відповідь. За роки великої війни не сталося жодного прецеденту, коли б технологія через Державну службу експортного контролю офіційно була експортована за кордон і з’явилося б легітимне спільне виробництво на території іншої європейської держави».
Чи це фактично зупиняє компанії від міжнародного партнерства? Ні. Вони релокуються за кордон, починають там нове дослідження, роблять продукт, якого немає в Україні. Частина компанії, яка легально може виїхати, виїжджає. В найкращому випадку Україна отримує гроші – тобто компанії дофінансовують своє виробництво в Україні, бо все ж таки вони хочуть, щоб ми перемогли в цій війні. Тим не менш, стратегічно Україна втрачає цю компанію, бо вона не повернеться після перемоги назад, а залишиться в ЄС.
Якби експорт був відкритий, вони б легально отримали дозвіл на спільне підприємство за кордоном. І це було б партнерство, яке б забезпечувало надходження податків в Україну.
Ми хотіли б, щоб Німеччина, Франція, Британія локалізували своє оборонне виробництво в Україні. Але є складнощі: в Україні немає достатньо грошей, щоб законтрактувати 100% потужностей своїх виробників. Відповідно, якщо вони заходять, відкривають виробництво в Україні, виготовляють продукцію з надлишком — вони потім не можуть її експортувати назад до Німеччини чи Британії. Це їх зупиняє від того, щоб відкривати виробничі лінії в Україні. Кілька великих компаній були готові вкладати в Україну сотні мільйонів доларів, проте не запустили свої виробничі лінії через закритий експорт. Це велика трагедія, бо ми втрачаємо виробництва, які могли би бути локалізовані тут.
Економіка можливостей
Технологічні Сили України на початку року 2025 запустили лічильник зброї, якої не було. Ми порахували, скільки зброї могли б виготовити за 2024 рік компанії, які входять до Технологічних Сил України (йдеться саме про виробників-членів обʼєднання дронів та засобів РЕБ/РЕР), якби працювали на повну потужність. Вийшло, що ці компанії могли б виготовити на 1,7 млн дронів та РЕБів більше, але держава з певних причин не законтрактувала ці виробничі потужності. Якби експорт минулого року був відкритий, Україна могла б отримати додатково 2 млрд доларів надходжень. Зрозуміло, що крім ТСУ є багато інших виробників озброєння. Імовірно, їхні потужності також були завантажені не повністю.
Тим часом наш ворог експортує зброю. Вони заявляють про підписані угоди на 55 млрд доларів. Це дуже велика цифра, але навіть якщо вони в п’ять разів збрехали, це десятки мільярдів доларів. Ці кошти вони вкладають у свій ОПК, а потім це все озброєння прилітає в Україну.
На жаль, це розумна стратегія з їхнього боку. Україні було б добре також працювати над монетизацією свого досвіду, бо ми на це маємо набагато більше морального права, ніж вони.
Фото: Катерина Лащикова
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
