Підняти ціни. Як населення скорочує споживання газу: енергозбереження чи енергозаміщення

У цій статті ми аналізуємо як змінюються витрати  домогосподарств на енергоносії  в контексті підвищення їх ціни і з’ясовуємо як вартість енергоносіїв впливає на обсяги споживання енергії. Як показують дані опитування домогосподарств, населення справді скорочує споживання газу у зв’язку зі зростанням його ціни. Крім того, домогосподарства, що використовують газ для опалення, частково заміщують його електроенергією, тоді як ті домогосподарства, що використовують газ для приготування їжі, скорочують споживання електроенергії, аби пом’якшити стрибок цін на газ. Ці висновки відповідають макроекономічним даним, згідно з якими за період 2008-2014 років зросла частка електроенергії у енергоспоживанні побутового сектору.

У статті «Скорочення Споживання Газу: Де “Перемога”, а Де Статистика» Олексій Хабатюк доходить висновку, що сукупне скорочення споживання газу в 2014-2015 роках переважно було реакцією на підвищення цін на природний газ та інші чинники. Оскільки одним із «інших чинників» є подолання корупційних схем в енергетичному секторі, яке вкрай складно виміряти, важливо встановити, чи домогосподарства дійсно скоротили споживання газу після підвищення його ціни. Для цього ми аналізуємо дані про витрати на енергоносії українських домогосподарств, отримані в межах щорічного Обстеження умов життєдіяльності домогосподарств (ОУЖД) за 2008-2014 роки, яке проводиться Державною службою статистики України (Укрстат).

Ціни на газ зазнали карколомних змін у 2015 році (діаграма 1.b). На жаль, дані за цей період наразі ще не доступні. Проте протягом 2009-2014 років відбулося кілька стрибків цін, внаслідок яких середня ціна на газ зросла більше ніж удвічі (діаграма 1.a). Ми припускаємо, що поведінка домогосподарств в контексті підвищення ціни на газ у 2015 році була такою ж, як і в попередні роки, незважаючи на те, що коливання цін може відрізнятися.

Чи реагують витрати домогосподарств на зміну цін на енергоносії?

Розглянемо середні витрати українського домогосподарства на енергоносії (примітка: згідно з Укрстатом, у 2014 році в Україні нараховувалося 16,96 мільйонів домогосподарств, що на 0,14 мільйон менше, ніж у 2009 році). На діаграмі 2.a можна спостерігати зміни у номінальних витратах на електроенергію, природний газ та опалення протягом 2008-2014 рр. Проте значно важливіше розглянути реальні (у цінах попереднього року) витрати, представлені на діаграмі 2.b.

Справді, коли відбулося різке підвищення тарифів на природний газ (у серпні 2010 року і травні 2014 року), реальні річні витрати на газ середнього домогосподарства зменшилися, що свідчить про певне покращення енергоефективності. Однак, реакція на підвищення цін на електроенергію була не такою виразною. У 2011 і 2014 роках, коли реальні витрати на природний газ знизилися, реальні витрати на електроенергію практично не змінилися.

Чи зменшили домогосподарства споживання газу, щоб утримати номінальні витрати на рівні попереднього року? Частково – так, адже номінальні витрати на газ у 2010 та 2014 роках виросли, але не так сильно, як ціни. Цей висновок підкріплюється відповідним скороченням реальних витрат (діаграма 2.b). Таким чином домогосподарства мали якось реорганізувати свої бюджети, щоб витрачати додаткові кошти на газ. Чи вони це зробили?

Чи вплинуло зниження споживання природного газу на попит на інші енергоносії?

Теоретично можливою є ситуація, коли в періоди підвищення ціни домогосподарства заміщують більш дорогий природний газ дешевшими енергорусурсами. Однак, заміщення енергії в короткостроковому періоді обмежується лише доступними джерелами. Доступ до інших джерел енергії вимагає додаткових інвестицій, що малоймовірно в короткостроковій перспективі (Sweeney, 1984). Тому, щоб проаналізувати можливості енергозаміщення, ми розділили домогосподарства на три групи залежно від енергоносіїв, які вони використовують (діаграма 3.a) і дослідили, як змінилася структура їх витрат на енергоносії (діаграма 3.b.) через підвищення цін.

Перша група (лівий стовпчик діаграми 3.b) включає 45% домогосподарств. Вони споживали лише електрику і природний газ. Частка останнього в їхніх витратах на енергоносії складала в середньому 73%. Найвірогідніше, більшість із цих домогосподарств використовували газ для опалення. Центральний стовпчик діаграми 3.b ілюструє споживання енергії другою групою, яка включає близько третини українських домогосподарств. Вони споживали природний газ разом із електроенергією, опаленням і гарячою водою. Для цих домогосподарств природний газ був менш важливим, оскільки склав лише 10% енерговитрат і швидше за все використовувався для приготування їжі і, можливо, іноді для підігріву води. Решта 24% домогосподарств (третій стовпчик діаграми 3.b) споживали інші комбінації одного або декількох енергоносіїв, але частка природного газу в їхніх енерговитратах складала менше 3%.

Отже, більша частина природного газу, спожитого населенням у 2008-2014 роках припадає на перші дві групи домогосподарств, які визначають близько 98% сукупних витрат населення на природний газ.

Цікаво, що з діаграми 4 можна зробити висновок, що незважаючи на зміну цін в середньому частка витрат на різні енергоносії практично не змінювалася.

Звичайно, важливо відзначити, що сума загальних витрат не встановлюється ззовні, а є результатом рішення домогосподарства. Згідно моделі, яка аналізує витрати домогосподарств на енергію, залежно від характеристик домогосподарства (розмір, склад, характеристики голови домогосподарства, річний дохід), характеристик житла (місцезнаходження, доступ до комунально-побутових послуг, житлова площа), а також індексів цін на енергоносії, найбільший вплив на сукупні витрати на енергію має не зміна цін, а сукупний дохід. Якщо збільшення доходів домогосподарств на 10% асоціюється зі збільшенням витрат на енергоносії на 2,2-3,3%, подвоєння ціни на природний газ, за незмінного впливу всіх інших чинників, призводить до зростання витрат менше, ніж на 0,1%.

У таке різке скорочення споживання, яке дозволило б майже повністю компенсувати вплив зростання цін енергоносіїв на витрати, важко повірити. Однак, ціноутворення на комунальні послуги в Україні має дискримінаційну природу залежно від обсягу споживання (наприклад, з серпня 2010 року домогосподарства, які споживали до 2500 м3, від 2500 до 6000 м3 і понад 6000 м3 платили за газ згідно різних тарифів). Тому, щоб пом’якшити вплив підвищення ціни на газ в 2010 році для домогосподарств, які споживали понад 2500 м3 газу на рік було достатньо скоротити споживання лише до порогового значення, яке дозволило б платити за газ за меншим тарифом. Інше пояснення, яке виправдовує незначене зростання витрат у відповідь на ріст цін – це субсидії, які пом’якшують тягар підвищених цін для конкретного домогосподарства за рахунок інших.

Заміщення витрат на енергоносії у  відповідь на  подорожчання природного газу: результати економетричного аналізу

Чи перерозподілили домогосподарства свої витрати, щоб пом’якшити тягар підвищення ціни газу? Щоб відповісти на це питання ми використовуємо економетричний аналіз. Для того, щоб інтерпретувати причинно-наслідковий зв’язок між зміною ціни газу та споживання енергії домогосподарствами, ми проаналізували структуру витрат домогосподарств на енергоносії за допомогою адаптованої моделі LA/AIDS з таким припущенням: коли домогосподарство стикається зі зростанням цін на енергоносії, спершу воно вирішує, наскільки може дозволити собі підвищити загальні витрати на енергоносії, а потім – як оптимізувати структуру споживання енергоносіїв, щоб вкластися у плановану суму загальних витрат. Результати надано у таблиці 1.

У цілому ця модель передбачає, що існує зв’язок між перерозподілом витрат між газом та іншими енергоносіями та ціною газу, за незмінних характеристик домогосподарства та житла і обсягом отриманих субсидій. Але заміщення енергії у цьому випадку є досить незначним порівняно з її заощадженням і спостерігається тільки в окремих домогосподарствах. Кореляція необов’язково вказує на причинно-наслідковий зв’язок, і домогосподарства можуть перерозподіляти витрати між електроенергією і природним газом не внаслідок зміни ціни на природний газ (наприклад, домогосподарства з першого стовпчика діаграми 3.b використовують менш енергоефективне електрообладнання, ніж домогосподарства з другого стовпчика). Однак пояснення, що базується на енергозаміщенні виглядає логічним.

У цьому випадку домогосподарства, що споживають тільки електроенергію та природний газ реагують на підвищення ціни на природний газ, за інших рівних умов, частково перерозподіляючи свої витрати з газу на електроенергію. Тому для цих домогосподарств зменшення споживання газу – це наслідок не лише економії, але і перерозподілу споживання між газом і електроенергію. Домогосподарства, які споживають електроенергію, природний газ, опалення та гарячу воду, реагують на збільшення ціни на газ протилежним чином: вони збільшують частку витрат на природний газ і опалення за рахунок зниження частки витрат на електроенергію. Це видається виправданим, якщо припустити, що ці домогосподарства використовують газ для приготування їжі та інколи для підігріву води в умовах підвищення ціни; для них малоймовірно вкладати кошти в придбання електроплити.

Чи спостерігаються інші прояви заміщення газу електроенергією в Україні?

Якщо 45% українських домогосподарств, які забезпечують 87% сукупних витрат населення на природний газ, реагують на зростання ціни газу збільшуючи попит на електроенергію, це повинні відображати національні тенденції. Насправді так і є. За даними енергетичного балансу України, частка електроенергії в загальному обсязі споживання енергії побутовим сектором дещо зросла у 2007-2014 роках – з 11% до 16%; частка природного газу зменшилася з 61% до 58% у 2008-2014 роках після збільшення на 2% у 2007-2008 роках (діаграма 5).

Важливо, що незмінність структури витрат на енергію в часі (діаграми 4.a та 4.b) не суперечить заміщенню енергоносіїв. Це можна проілюструвати простим прикладом.

Припустимо, що у 2013 році домогосподарство споживало лише 2000 м3 газу на рік за ціною 1 грн за м3 і 2000 кВт·год електроенергії за ціною 0,4 грн за кВт·год, а загальний обсяг витрат на електроенергію і газ становив відповідно 800 грн і 2000 грн. У цьому випадку 28,5% енерговитрат припадало на електроенергію. У 2014 році ціна газу зросла на 60%, а ціна електроенергії – на 11%, проте домогосподарство могло вирішити збільшити витрати на газ тільки на 20% (що становить 2400 грн) і підтримувати таку ж структуру витрат. Це передбачає скорочення кількості споживаного газу до 1500 м3, за рахунок збільшення споживання електроенергії до 2155 кВт·год, враховуючи її нову ціну 0,44 грн.

Висновки

• Дані про споживчі витрати домогосподарств свідчать про те, що з підвищенням ціни на газ насправді відбувається скорочення споживання газу населенням. Частково скорочення споживання газу супроводжується незначним заміщенням газу електроенергією, яка є відносно дешевшою та доступнішою.
• Здатність домогосподарств реагувати на підвищення цін на енергоносії (навіть при можливості отримання субсидії) шляхом оптимізації свого енергетичного бюджету та економії енергії є позитивною ознакою у тому сенсі, що зменшує негативний вплив на добробут населення.