Медальний залік: скільки нагород Україна отримає на Олімпіаді-2020

Стратегія-2020 ставить перед собою багато амбітних цілей. Серед них здобуття 35 медалей на літній Олімпіаді-2020 у Японії. Зростання, на яке сподівається Україна, є малоймовірним, але воно можливе. Шанси спортсменів отримати медаль залежать від місця проведення ігор, інвестицій і навіть розміру ВВП країни.

На початку 2015 року Президент України схвалив Стратегію-2020. Ця стратегія включає 25 ключових показників ефективності (англ. Key Performance Indicators, KPI), які можна використати для оцінки поступу України у виконанні програми стратегії. В серії наступних публікацій ми будемо оцінювати ймовірність того, що Україна зможе виконати деякі КПЕ до 2020 року [1]. Перший КПЕ, який ми оцінимо, це «завоювання 35 медалей на Літніх Олімпійських іграх 2020 року в Японії».

Амбітні плани

З показників України на попередніх Олімпійських іграх можна побачити, що кількість здобутих українських медалей на одних іграх коливається навколо 24 медалей, з рекордом у 27 медалей на іграх 2008 року та найменшою кількістю – 20 медалями – у 2012-му.

Частка України в загальній кількості медалей коливається навколо 2,5%.

Таким чином, ціль України досягнути 35 медалей у 2020 році означає, що Україна хоче підвищити кількість завойованих медалей на 15 медалей, а свою частку – на 1,5 процентного пункту порівняно з останніми Олімпійськими іграми 2012 року в Сполученому Королівстві.

Поступ

Наступні Олімпійські ігри відбудуться в 2016 році, тому зараз складно виміряти прогрес у цьому питанні. Однак прогноз на Олімпійські ігри 2016 року Infostrada Sports знову передбачає 20 медалей для України. Таку саму кількість передбачає Лючіано Барро, колишній спортивний виконавчий директор Національного олімпійського комітету Італії. Наостанок, Noland and Stahler (2015) прогнозує, що Україна опуститься з 11 (2012) на 14 місце в загальному заліку 2016 року. Однак, скоріше за все, ці передбачення були зроблені ще перед оголошенням прагнення України завоювати 35 медалей.

Наскільки ймовірним є досягненням цієї мети?

Є декілька способів оцінити ймовірність досягнення цієї мети. По-перше, ми можемо зробити передбачення на основі попередніх показників України. З наведеного вище графіка випливає, що в минулому Україні вдавалося підвищити кількість медалей щонайбільше на 7 за період 8 років (від 20 у 2000 році до 27 у 2008-му). Таким чином, зважаючи на минулі показники, завоювання додаткових 15 медалей здається, м’яко кажучи, дуже амбіційним.

По-друге, ми можемо зробити оцінку на основі порівняння з іншими країнами. Якщо поглянути на восьмирічні періоди після 1996-го [2] (тобто порівнюючи 2004 з 1996, 2008 з 2000 і 2012 з 2004 роками), буде видно, що з приблизно 200 країн-учасниць лише чотирьом країнам вдавалося підвищити кількість медалей на щонайменше 15 медалей: Сполученому Королівству (організатори у 2012 році), Китаю (організатор у 2008-му), Росії та Японії. 4 з 201 дорівнює 2%, що є дуже малою ймовірністю. Якщо ж дивитися на чотирирічні періоди, Австралії (організаторові ігор 2000 року) теж вдалося настільки підвищити кількість завойованих медалей. Проте якщо дивитися на 12-річні періоди, стає зрозумілим, що лише Китаю, Сполученому Королівству та Росії вдавалося досягнути такого зростання – тобто зростання на 15 медалей є не тільки винятковим, а й дуже складним для утримання.

Звичайно, можна вказати на те, що Україну слід порівнювати зі схожими країнами, а не із всіма країнами-учасницями. Така група включатиме країни, схожі за рівнем багатства, населенням або навіть поставленими цілями. Щоб це зробити, можна використати регресійний аналіз. Регресійний аналіз дозволяє розрахувати потенціал країни, де потенціал визначений як кількість медалей, які країна може здобути за певних даних параметрів, таких як населення, багатство та інші змінні, що можуть потенційно впливати на кількість її медалей. Згадані вище статті використовують регресійний аналіз і не передбачають великого покращення результату України [3].

Минулі статистичні передбачення щодо кількості медалей свідчать, що Україна зазвичай приблизно стільки й отримує. The Wall Street Journal прогнозував, що Україна здобуде 19 медалей на іграх 2012 року, тоді як Україна здобула 20. Модель дослідників Рурського університету в Бохумі, Німеччина, прогнозувала більше медалей у 2012 році (28 проти 20), що мало б означати, що Україна виступила гірше, ніж сподівалися. Але Їхня модель також означає, що Україна виступила краще, ніж очікувано, у 2004 та 2008 роках. Отже, загальна картина така, що Україна отримує більш-менш стільки медалей, на скільки вона може очікувати згідно зі своїми характеристиками.

На основі трьох різних способів оцінити виступ України на Олімпійських іграх і з огляду на минулі дані можемо зробити висновок, що ймовірність здобути 35 медалей на іграх у Японії 2020 року дуже мала.

Чи може Україна досягнути цієї мети?

Так, звичайно. Зростання, на яке сподівається Україна, є малоймовірним, але воно не є неможливим. Як показано вище, деякі країни досягали такого самого рівня поступу.

Статус організатора ігор значно підвищує кількість здобутих медалей: Сполучене Королівство, Китай та Австралія скористалися цією перевагою і належать до країн, чий поступ Україна хоче повторити. Однак перевага організування ігор може бути тимчасовою: Греція, організатор у 2004 році, втратила 14 медалей до 2012-го.

Для Сполученого Королівства мала значення не лише домашня перевага. Сполучене Королівство підвищило свою кількість медалей від 30 у 2004 році до 47 у 2008-му та 65 у 2012-му, бо значно покращило фінансування олімпійських видів спорту задовго до організації ігор 2012 року, починаючи ще з 1994-го. Тому тривалий прогрес у кількості здобутих медалей потребує значних коштів (організація ігор є дорогою) та багато часу.

Що стосується України, її фінансове становище навряд чи дозволить залучити стільки інвестицій, скільки потрібно для того, щоб повторити успіх Сполученого Королівства та Китаю. Та й в України, очевидно, нагальніші потреби, на які варто витрачати гроші, ніж олімпійські медалі. І все ж із регресійного аналізу Bernard and Busse (2004) випливає, що якщо країна подвоює свій ВВП, її частка в загальній кількості медалей може зрости на 1-1,5 процентного пункту. Цікаво, що іншою метою Стратегії-2020 для України є подвоїти ВВП на душу населення до 2020 року. Тобто якщо Україні вдасться досягнути цієї амбіційної мети (очевидно, що подвоєння ВВП країни за 8 років теж є рідкістю), вона може досягнути і своєї мети у кількості медалей.

Нарешті, є велика кількість дешевих способів покращити свої результати на іграх: частину прогресу Китаю іноді пояснюють допінгом або стратегічним вибором видів спорту, в яких шанси перемогти вищі. Інші країни «імпортують» спортсменів олімпійського рівня, надаючи громадянство атлетам із високими показниками. Нам залишається сподіватися, що Україна не вдасться до таких засобів.

Чи це найкращий спосіб посилити почуття гордості за власну державу?

Якщо припустити, що Україні справді слід «підвищувати національну гордість» (що дискусійно), чи є простіші або кращі способи досягнути мету Стратегії-2020 про підвищення національної гордості (чому має сприяти більша кількість здобутих медалей)?

Цитуючи Стратегію:

«На Олімпійських іграх 2020 року Україна здобуде 35 медалей. Щоб досягнути цієї мети, країна буде систематично інвестувати в розвиток спорту впродовж наступних років, таким чином допомагаючи нашим спортсменам досягати найкращих результатів та ставати символами нової нації».

Вибір Олімпійських ігор не здається найкращим способом досягнути цієї мети. По-перше, гранична цінність додаткової медалі для відчуття гордості за власну державу, ймовірно, є низькою: виграє Україна 35 чи 25 медалей – швидше за все не має аж такого великого значення, тоді як українська преса, напевно, повідомить про успіх, навіть якщо буде здобуто лиш трохи більшу кількість медалей. Тому повторення результату 2008 року (27 медалей) може бути більш розумною метою.

По-друге, Олімпійські ігри відбуваються лише один раз на 4 роки, і багато олімпійських видів спорту має лише невелику кількість відданих уболівальників. Тому якщо витрачати гроші на спорт, можна отримати кращі результати, інвестуючи дуже обмежені ресурси в заохочення молодих хлопців і особливо дівчат грати у футбол. Це покращить ситуацію зі здоров’ям в Україні, а будь-який успіх у футболі збільшуватиме національну гордість набагато регулярніше, ніж один раз на 4 роки. Міжнародні футбольні матчі за участю національної збірної України, українських футбольних клубів або українських гравців відбуваються майже щомісяця і тому можуть стати майже постійним джерелом національної гордості для величезної кількості українців.

Примітки

[1] Рання оцінка цієї стратегії тут.

[2] Саме в 1996 році незалежна Україна вперше взяла участь у Літніх Олімпійських іграх.

[3] Справді, регресія кількості медалей на будь-яких іграх на кількість медалей на попередніх іграх показує, що 95% зміни кількості медалей пояснюється результатами минулих Олімпійських ігор. Тобто кількість медалей загалом залишається дуже стабільною з плином часу.