Державна цифрова трансформація: аналіз за 2019-2024 роки

GGTC Kyiv та «Вокс Україна» разом створили «Радар реформ» — перший системний аналітичний огляд цифрової трансформації України у 2019–2024 роках. Мета — відстежити нормативно-правові зміни, зафіксувати прогрес в реалізації цифрових рішень у публічному секторі. Цей звіт створено як орієнтир для урядовців, дослідників, медіа, громадського сектору й міжнародних партнерів. Він дозволяє не лише оцінити прогрес, а й зрозуміти, де є прориви, а де — недопрацювання.

Звіт базується на аналізі понад 100 нормативно-правових актів, ухвалених з 2019 року — після створення Міністерства цифрової трансформації. Відбір здійснили аналітики GGTC Kyiv та «Вокс Україна». До звіту увійшли закони, постанови та інші документи, що безпосередньо стосуються електронного врядування, кібербезпеки, телекомунікацій або інновацій у державному управлінні. Обрані регуляції були розподілені на 15 основних сфер цифровізації, що дало змогу побачити не лише загальний прогрес, а й галузеві особливості.

Що зроблено?

Важливою віхою системної цифрової трансформації в Україні стало створення Міністерства цифрової трансформації у 2019 році. До 2019 року питаннями цифровізації займалися окремі структури, зокрема Державне агентство з питань електронного врядування, яке впроваджувало політику в сфері інформатизації та електронного врядування. Агентство реалізовувало окремі проєкти (такі як система Prozorro) чи впроваджувало окремі цифрові інструменти (міжвідомчий електронний документообіг, платформа електронної демократії) для покращення роботи виконавчих органів влади, але не було системного підходу, який би охоплював усі напрямки. Із появою Мінцифри ці функції об’єднав один орган, що дало можливість системно впроваджувати реформу цифровізації. Завдяки докладеним зусиллям Україні вдалося увійти у 2024 році у топ-5 держав за рівнем розвитку цифрових послуг, піднявшись зі 102 місця у 2018 році.  

Мінцифри поставило собі за мету переведення всіх державних послуг в електронну форму, створення інтегрованих сервісів як для громадян, так і для самої держави. Для цього ухвалили закон «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг», який заклав правову основу цифрової трансформації держсервісів та визначив принципи надання публічних послуг в електронному вигляді, зокрема і в автоматичному режимі без участі посадових осіб. 

Для  реалізації цієї мети створили застосунок та портал Дія — єдину екосистему, яка об’єднує всі ключові публічні електронні послуги. Дію презентували у 2019 році та офіційно запустили у 2020. Завдяки цьому інструменту громадяни отримали можливість користуватися адміністративними послугами в режимі онлайн — через смартфон або вебсайт, без відвідування ЦНАП. 

У 2024 році застосунок Дія налічував понад 21,7 млн користувачів, для яких доступно 66 послуг, а через вебпортал можна скористатися понад 130 послугами. В Дії забезпечено доступ до таких комплексних сервісів як е-Підприємець (об’єднує послуги із започаткування та ведення підприємницької діяльності), єМалятко (об’єднує послуги для батьків новонароджених), а також передбачено можливість подати заяви, отримати довідки, змінити місце реєстрації, зареєструвати шлюб, сплатити штрафи, отримати послуги в будівництві, освіті, соцзахисті тощо. 

Під час війни в Дії з’явилася низка цифрових інструментів для підтримки громадян, які постраждали від війни. У березні 2022 року запустили єДокумент — цифрове посвідчення громадян, які втратили фізичні документи під час евакуації, а згодом через Дію громадяни змогли реєструватися як ВПО та шукати тимчасове житло через онлайн-платформу «Прихисток». Також запустили єПідтримку (механізм грошової допомоги переселенцям), передбачили можливість отримати допомогу від міжнародних організацій та реалізували комплексну послугу єВідновлення для тих, чиє житло постраждало чи зруйновано. 

Попри очевидну користь, цифровізація послуг виявила і слабке місце — технологічну нерівність. Ті, хто не мав смартфона чи доступу до інтернету (здебільшого літні люди), залишалися поза цифровими сервісами. Згідно з дослідженням КМІС, 38% українців віком понад 70 років не користуються інтернетом, а отже — не мали доступу до життєво необхідної допомоги через Дію.

В застосунку забезпечено доступ до 33 електронних документів, які мають таку ж силу, як і паперові аналоги. Так, Україна стала першою країною у світі, яка запровадила цифровий паспорт, який має таку ж юридичну силу, як і паперовий. В Україні паспорт в Дії — це цифровий документ, що без потреби у фізичному носії може використовуватись як повний аналог паперового документу для посвідчення особи в усіх життєвих ситуаціях всередині країни. В інших країнах ця можливість обмежена певним сектором. Наприклад, в Естонії електронний ID-паспорт використовують здебільшого для онлайн ідентифікації та електронного підпису, але він не має широкого застосування без пред’явлення фізичної картки. До того ж, Україна стала четвертою країною Європи, яка узаконила цифрові водійські права, та однією із перших країн світу, чиї електронні COVID-сертифікати офіційно визнали в ЄС. Крім того, наразі Україна бере участь у консорціумі POTENTIAL, який розробляє EU Digital Identity Wallet, що дозволить українцям у майбутньому використовувати цифрові документи як на території країни, так і в ЄС.

У 2021 році уряд запустив Національну вебплатформу центрів надання адміністративних послуг, покликану покращити роботу ЦНАП. На платформі громадяни мають можливість отримати інформацію про роботу Центрів, доступні адмінпослуги, знайти найближчий до себе Центр та записатися на прийом у режимі онлайн. У модернізованих Дія-ЦНАПах, що повністю інтегровані в екосистему Дії,  реєстри, необхідні для надання послуг, підключені до цифрової платформи, тож адміністратори можуть швидко перевіряти дані та  оформлювати послуги без потреби в паперових документах. Для громадян це зменшує час очікування та кількість візитів до установ, адже багато даних уже є в системі. Окрім адміністративних послуг, у таких Центрах можна отримати консультації з бізнесу, онлайн-послуг, безкоштовну правову допомогу, можливість скористатися комп’ютером із доступом до інтернету. Станом на червень 2025 року таких центрів в Україні вже 86. 

Наступним кроком до спрощення отримання послуг у ЦНАПах має стати автоматизація надання адмінпослуг — тобто переведення всього документообігу в цифровий формат: адміністратор вносить дані в електронну систему, яка самостійно, без участі посадовця, перевіряє дані та формує на їхній основі відповідне рішення. Сьогодні ці процеси забезпечує інформаційна система «Вулик», до якої станом на червень 2025 підключилися вже 295 ЦНАПів.

Крім флагманських проєктів, які відчутні одразу всім громадянам, є також системні проєкти, орієнтовані на роботу державних органів. Наприклад, цифровізація реєстрів дозволяє автоматично підтягувати з реєстрів дані. Таким чином послуги стають зручнішими, бо користувачам не потрібно вводити інформацію вручну.

У 2021 році парламент ухвалив рамковий закон «Про публічні електронні реєстри», який встановлює єдині правила для розбудови архітектури публічних реєстрів у електронному вигляді. Він передбачає переведення в електронну форму базових реєстрів та тих реєстрів, діяльність яких регулюють центральні органи виконавчої влади. Реєстри, які раніше були фрагментовані (велися в різних форматах без можливості обміну даними), поступово оцифровуються та інтегруються. 

Обмін даними між державними інформаційними ресурсами, електронними реєстрами, інформаційними системами забезпечує «Трембіта» — система міжвідомчого електронного обміну, над розробкою якої уряд почав працювати у 2016 році, та ввів в експлуатацію у 2019. Система дає змогу автоматизувати передачу даних між органами влади, позбувшись дублювання інформації та зменшивши вплив людського фактору. У 2023 році уряд встановив, що саме «Трембіта» буде головною системою для обміну даними між державними електронними ресурсами. Ця невидима для більшості громадян інфраструктура стала базою для розвитку більшості електронних послуг.

На виконання закону «Про публічні електронні реєстри» уряд у 2023 році затвердив порядок створення та запуску електронних реєстрів. У центрі цієї архітектури — платформа Дія.Engine, інноваційне low-code та open source рішення, яке дозволяє швидко та безпечно розгортати цифрові реєстри, інтегрувати їх між собою й надавати автоматизовані послуги. Цю платформу вже використовують понад 20 міністерств, що свідчить про її масштабність та практичну ефективність. На базі Дія.Engine вже працюють реєстр пошкодженого та зруйнованого майна, реєстр медичних виробів, реєстр тимчасово окупованих територій. 

Окремо від Дія.Engine створено низку аналітичних платформ, які інтегруються з державними реєстрами, але мають іншу архітектуру та призначення. До прикладу, Державний аграрний реєстр, який дозволяє обробляти дані про агровиробників, підтримує реалізацію аграрної політики, а також забезпечує цільову допомогу та моніторинг продовольчої безпеки. У сфері екології було запущено ЕкоСистему, яка об’єднує відкриті екологічні реєстри й забезпечує доступ до даних про стан довкілля, а у 2024 році уряд оголосив про запуск Містобудівного кадастру, який об’єднає всі реєстри, які містять містобудівну інформацію загальнодержавного та регіонального рівнів. 

Під час повномасштабної війни почала працювати цифрова платформа DREAM. Вона акумулює інформацію про проєкти відновлення житла, інфраструктури, будівель та доріг на національному, регіональному і місцевому рівнях. DREAM об’єднує дані з державних реєстрів і формує цифрові паспорти об’єктів у реальному часі, дозволяючи громадськості слідкувати за кожним етапом відбудови. Її мета — забезпечення відкритості, довіри та координації під час відбудови. 

З 2020 року Україна демонструє послідовну і масштабну цифрову трансформацію у сфері підприємництва. Для підтримки малого і середнього бізнесу та підприємців, які тільки розпочинають власну справу, у 2020 році ініціювали проєкт Дія.Бізнес. Проєкт має дві складові — онлайн-портал, на‌ ‌якому‌ ‌можна‌ ‌знайти‌ ‌всю‌ ‌необхідну‌ ‌інформацію‌ ‌для‌ ‌заснування‌ ‌та‌ ‌розвитку‌ ‌власної‌ ‌справи, та мережу центрів консультування, де можна отримати безоплатні консультації, відвідати освітні події для підприємців, орендувати зали для подій, протестувати власний продукт. Станом на 2024 рік 14 таких центрів діє в Україні та один — у Польщі, що стало важливим символом присутності українського бізнесу за кордоном. 

Згодом, у 2022 році, парламент ухвалив Закон «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Цей документ став відправною точкою для запуску правового режиму Дія.City, який пропонує податкові пільги, спрощену реєстрацію та підтримку для великих IT-підприємств.  

Водночас триває інтеграція України у глобальний цифровий простір. Запуск програми е-резидентства дозволив громадянам інших країн — зокрема Індії, Таїланду, Словенії — створювати ФОП в Україні дистанційно через Дію, вести бізнес і сплачувати податки. Повноцінний запуск платформи електронного резидентства відбувся у 2024 році. Наприкінці минулого року вже 300 іноземців подали заявки на участь. За оцінками Мінцифри, програма має забезпечити додаткові надходження до бюджету та сформувати імідж України як країни дружньої до підприємництва та цифрових рішень. 

Україна демонструє системний підхід до реформування фінансових інституцій. У 2021 році була ухвалена Стратегія цифрового розвитку системи управління державними фінансами до 2025 року. Для її реалізації уряд розвинув уже наявні та створив нові автоматизовані платформи для забезпечення прозорості й підзвітності публічних фінансів. Уряд зробив зручнішим для користувачів та розширив функціонал порталу «Прозорий бюджет» (в системі з’явилася інформація про місцеві бюджети, бюджетні зобов’язання розпорядників, про виконання міжнародних зобов’язань), а також створив платформу про військові облігації, орієнтовану на популяризацію цих цінних паперів серед потенційних інвесторів. На регіональному рівні для контролю за дотриманням бюджетного законодавства в органах місцевого самоврядування було запроваджено інструмент AIC LOGICA, мета якого — автоматизувати процеси на кожній стадії формування та реалізації місцевих бюджетів.

Закон «Про платіжні послуги» створив підґрунтя для впровадження відкритого банкінгу (Open Banking) — нової моделі взаємодії фінансових установ та споживачів, що запрацює в Україні з серпня 2025 року. Цей механізм передбачає, що банки надають ліцензованим стороннім сервісам (наприклад, фінтех-компаніям) доступ до рахунків клієнтів за їхньою згодою. Це дозволяє користувачам керувати своїми фінансами через зручні цифрові застосунки, отримувати персоналізовані пропозиції, обирати кращі умови для платежів чи кредитів, зберігаючи контроль над своїми даними.

У сфері податкової політики Державна податкова служба значно розширила функціонал електронного кабінету платника податків, впровадивши мобільний додаток «Моя податкова». У митній сфері було запроваджено автоматизовану систему «Центр» та імплементовані положення Конвенції про спільний транзит, що дозволяє Україні обмінюватися митною інформацією з 35 європейськими країнами та використовувати єдину митну декларацію через систему NCTS. 

Окрім сфери державного управління та розширення доступу до електронних послуг цифрові інструменти активно впроваджуються у різних сферах життя: освіті, культурі, медичній сфері, житловій політиці, фінсекторі, бізнес-управлінні, системі соціального захисту. 

Так, на продовження розпочатої у 2017 році реформи електронної системи охорони здоров’я, уряд у 2020 році затвердив Концепцію її розвитку. Це дало поштовх до впровадження цілої низки цифрових інструментів: платформи єКров (дозволяє контролювати всі етапи донорства — від реєстрації до обліку і використання донорської крові), MedData (дозволяє лікарням обмінюватись інформацією про залишки ліків, реальні потреби та запаси), e-Stock (дозволяє контролювати медичні товари від закупівель до утилізації). Окрему роль відіграють спеціалізовані цифрові системи: єдина система трансплантації, система епідеміологічного нагляду, інструменти моніторингу соціально значущих хвороб, а також телемедицина. 

В системі освіти першим помітним кроком стало створення у 2020 році платформи Дія.Цифрова освіта, до якої долучилися понад 6 млн українців  для покращення своїх цифрових навичок. Цей успіх продовжила платформа Дія.Освіта, яка розвиває цифрову грамотність через освітні серіали, симуляції й тести. «Всеукраїнська школа онлайн», розроблена у період пандемії, стала інструментом доступної дистанційної та змішаної освіти для учнів середніх класів. Станом на 2024 рік платформа налічує понад 820 тис. користувачів у понад 80 країнах. Паралельно держава зосередилася на реформуванні системи управління освітою. Мобільний додаток «Мрія» став цифровим інструментом автоматизації управлінських процесів у школах, збору даних про учнів, підтримки їхнього розвитку та забезпечення рівного доступу до контенту. Уряд створив і систему АІКОМ — інтегровану платформу, яка забезпечує облік, взаємодію та автоматизацію освітніх процесів між державними установами. Вона дає змогу оптимізувати державне замовлення на підручники, освітні документи, процеси зарахування й професійного розвитку працівників сфери освіти.

В системі соціального захисту зміни відбуваються відповідно до Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери, яка має на меті зробити соціальні послуги максимально доступними, прозорими й автоматизованими. Ключовим інструментом стала Єдина інформаційна система соціальної сфери (ЄІССС), яка об’єднала десятки реєстрів і відкрила інтегровані канали обміну з іншими державними ресурсами. В результаті громадяни можуть звертатися за допомогою онлайн, не збираючи паперових довідок, а статус звернення можуть відстежувати в особистому кабінеті. На основі цієї системи працює і соціальний вебпортал Мінсоцполітики. 

З початком повномасштабної війни цифровізація набула особливого значення у секторі національної безпеки й оборони. Хоча із запізненням, але на початку 2024 року парламент ухвалив законодавчу рамку, необхідну для модернізації військового обліку. Результатом реалізації закону став запуск «Оберегу» — електронної бази даних про призовників, резервістів і військовозобов’язаних, яка об’єднує дані з численних державних джерел, формуючи цілісну систему обліку, що працює без паперових документів і дублювання.

Цифрові інструменти активно інтегруються і в систему управління військами. Так, у 2024 році Міноборони запустило застосунок Армія+ для електронного документообігу в Збройних Силах, який не лише оцифровує рапорти, а й має гарантувати прозорість ухвалення рішень. Застосунок уже працює в ЗСУ та ДССТУ, а згодом має охопити всі сили оборони.

Запровадження системи SAP (System Analysis Program Development), яку використовують 28 країн НАТО, дало змогу впорядкувати постачання та залишки на складах, ухвалювати обґрунтовані закупівельні рішення. Систему підсилює інструмент «Партнер МОУ», що відкриває новий рівень взаємодії постачальників із оборонними структурами — через єдину цифрову платформу замість окремих і неформальних каналів комунікації, які використовувалися раніше. А модуль DOT-Chain Defence System, зосереджений на безпілотниках, забезпечує прозорість закупівель та моніторинг використання дронів.

Крім цього, в Україні були розроблені аналітичні інструменти, такі як «Кропива» (тактична система для бойових підрозділів, яка дає змогу автоматизувати керування в режимі реального часу) і Avengers (платформа, що аналізує відео з дронів за допомогою ШІ). Загальну цифрову екосистему сил оборони доповнює DELTA та інтегрований в неї продукт VEZHA, які синхронізують розвіддані, карту бойових дій, відеостріми, месенджери та планування операцій. Ці платформи усувають залежність від сторонніх сервісів і гарантують захищене середовище обміну критично важливою інформацією.

З 2023 році функціонує кластер BRAVE1. У межах цього кластеру інженери та військові розробляють продукти для фронту: від програмного забезпечення до дронів і технологій для радіоелектронної боротьби. BRAVE1 став точкою перетину між армією, інженерією та інноваціями.

Що не спрацювало?

Законодавство у сфері цифровізації залишається фрагментарним через велику кількість рамкових законів, кожен із яких регулює окремий аспект без системного бачення. Це створило ситуацію, коли різні НПА можуть суперечити один одному або надавати одну й ту саму функцію різним державним органам. 

Ключовим занепокоєнням щодо розвитку цифровізації лишається безпека. З 2021 року в Україні затверджена Стратегія кібербезпеки на 2021-2025 роки, однак станом на кінець 2024 року досягнуто трохи більше ніж половину поставлених цілей. Аналогічно попередня стратегія 2016 року була реалізована лише на 40%. Це вказує на системні, а не ситуативні проблеми в управлінні кібербезпекою.

У грудні 2024 року Україна зазнала наймасштабнішої атаки на державні реєстри. Ключові системи Міністерства юстиції тимчасово припинили роботу, що вплинуло зокрема на роботу застосунку «Дія». За кібератакою стояли хакери російського ГРУ. Атака показала критичні вразливості в державних системах. Це підкреслює необхідність переосмислення підходів до побудови критичної цифрової інфраструктури та впровадження більш стійких до атак рішень, подальшої адаптації до міжнародних стандартів цифрового захисту.

Натомість в Україні досі точаться дискусії про відкритість реєстрів під час воєнного стану. Першочерговою метою закриття реєстрів у 2022 році був захист критичної інфраструктури, персональних даних та зменшення ризиків для оборонних підприємств. Поступово окремі реєстри почали відкривати. До повномасштабного вторгнення показник відкритості даних в Україні становив майже 58%, а станом на березень 2025 року —  44%. 

З серпня 2024 року на розгляді парламенту перебуває законопроєкт №11533 щодо обмеження доступу до відомостей про оборонні обʼєкти у державних реєстрах. Передбачається, що діяти він має під час воєнного стану та протягом одного року після його завершення/скасування. Громадські організації, зокрема Центр протидії корупції, Інститут масової інформації та Фундація DEJURE, критикують законопроєкт за те, що він значно ускладнить виявлення корупційних схем, позбавить журналістів можливостей для розслідувань та обмежить громадський контроль. З іншого боку, Українська Рада Зброярів підтримує ініціативу, стверджуючи, що відкриті реєстри дозволяють ворогу планувати кібератаки та ракетні удари на оборонні об’єкти.

Найбільш критичні зауваження до законопроєкту стосуються того, що пропонується повсюдне знеособлення інформації про обʼєкти нерухомого майна. Тобто інформація про місцезнаходження нерухомості міститиме лише дані про країну, область, район, але без точної адреси та кадастрових номерів земельних ділянок. Це створить можливості для зловживань. 

У вересні-жовтні 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) впʼяте провів всеукраїнське опитування щодо користування державними цифровими послугами та інтернетом на замовлення Програми розвитку ООН в Україні. Згідно з результатами, сфера цифровізації державних послуг в Україні досі стикається з низкою викликів. 

Наприклад, спостерігається тенденція до зниження користування електронними послугами: з 64% у 2023 році до 55% у 2024 році. Особливо критичною є ситуація з віковою нерівністю. Якщо серед молоді 18-29 років державними цифровими послугами користуються 73% респондентів, то серед людей старше 70 років цей показник складає лише 22%. Водночас все більше громадян відзначають у себе брак цифрових навичок (кількість ствердних відповідей зросла з 27% до 44% за рік) та недовіру до електронних сервісів (з 16,5% до 26%).

Додатковими бар’єрами для широкого впровадження цифрових послуг є соціально-економічні чинники та проблеми доступності. Люди з низьким рівнем достатку значно рідше користуються електронними послугами (41% проти 72% серед заможних громадян), а четверть населення взагалі не знає про існування таких можливостей. Особливо вразливими групами залишаються жителі сільської місцевості, де рівень інтернет-користування знизився з 74% до 67%, та мешканці східних регіонів, де показники використання послуг найнижчі (46%).

Відповідні тенденції підтверджують і дані Індексу цифрової трансформації. Так, середній показник по регіонах за підсумками 2024 року становив 0,497 з 1 можливого. Найбільші проблеми у цифровізації територіальних громад і розвитку цифрової економіки на місцях. Це ж стосується і цифрових навичок населення. Найнижчий показник серед субіндексів має впровадження режиму «без паперів» — лише 0,421 бала. Тобто рівень електронного документообігу, оцифрування реєстрів та використання електронних документів у багатьох громадах досі є недостатнім. 

Крім того, вже декілька років не може набрати чинності Закон України «Про віртуальні активи», який мав легалізувати ринок віртуальних активів, визначити права учасників ринку та встановити державну політику у цій сфері. Закон набере чинності лише з внесенням відповідних положень до Податкового кодексу, що досі не зроблено. Не створено й Державний реєстр постачальників послуг, пов’язаних із віртуальними активами, що є ще однією умовою для запуску закону. Тож ринок віртуальних активів в Україні залишається нерегульованим.

Що далі?

Україна швидко просунулась у розвитку цифровізації. Війна прискорила адаптацію та появу нових сервісів, що не були частиною початкового плану, але стали необхідними. Це військові облігації, чатбот єВорог, виплати єПідтримка, Міжнародний Реєстр збитків та інші проєкти, пов’язані з потребами оборони, економіки й соціального захисту українців. 

Важливо продовжувати активний розвиток у сфері цифровізації, не зупиняючись на досягнутому: 

• Потрібно забезпечити персоналізацію державних сервісів для військових і їхніх родин та створити уніфіковану цифрову підтримку на всьому шляху військовослужбовця.
• Потрібне масштабування цифрових розробок оборонного призначення. 
• Продовження євроінтеграції. Станом на кінець 2024 року Україна виконала 71% вимог у рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо пунктів «Наука, технологія та інновації, космос, цифрова інтеграція». Потрібно продовжувати адаптацію українського цифрового законодавства до норм ЄС, зокрема у сфері захисту даних та регулювання ШІ. 
• Посилення кібербезпеки. У 2024 році на 49,2% зросла кількість кіберінцидентів у порівнянні з 2022 роком. З огляду на це держава має сфокусуватися на посиленні кібербезпеки. Йдеться й про швидке реагування на кібернапади, і про нарощування спроможності виявляти загрози в реальному часі. 
• Реформа цифрової інфраструктури на місцях. У 2020 році уряд ухвалив Постанову №194, згідно з якою міністерства та інші центральні органи виконавчої влади мають запровадити посаду заступника керівника відповідного органу з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO). Такі посади варто запровадити і в громадах. Там CDTO відповідатимуть за впровадження цифрових рішень, координацію місцевих ініціатив та підключення громади до національної цифрової інфраструктури на основі проєкту «Дія.Цифрова громада». Для зниження інфраструктурної нерівності між містом і селом необхідно розширити програму інтернет-субвенцій та забезпечити створення у кожній громаді інтегрованого центру цифрових послуг, де мешканці зможуть отримати доступ до державних сервісів, цифрової освіти та консультативної підтримки. Крім того, у кожній територіальній громаді варто запровадити посаду керівника з цифрової трансформації.
• Експорт української моделі GovTech. Варто співпрацювати із західними партнерами: Україна може ділитися своїми цифровими рішеннями.
• Масштабування цифрової освіти. У 2024 році відповідні матеріали заохотили населення до користування електронними послугами або до підвищення рівня цифрової грамотності: під їхнім впливом 17,1% почали користуватися електронними послугами, 10,9% підвищили рівень цифрової грамотності, а 21,9% почали користуватися електронними послугами та підвищили рівень цифрової грамотності одночасно. Потрібно об’єднати освітні продукти для набуття цифрових навичок в єдину платформу з персоналізованими маршрутами для користувачів. 
• Продовжувати формалізувати механізми розробки та впровадження цифрових рішень у надзвичайних ситуаціях — з чіткими правилами запуску, відповідальними, технічними шаблонами та подальшою інтеграцією в єдину архітектуру електронного врядування. Також потрібно закласти основи цифрового планування, орієнтованого на гнучкість, резервні сценарії та стійкість до ризиків, щоб кризові сервіси не залишалися винятком, а стали стандартною частиною державної цифрової інфраструктури.