Оцінюючи Україну: Місце серед 40 Найкращих Країн за Індексом Глобальної Конкурентоспроможності

На початку 2015 року Президент України схвалив Стратегію-2020, що містить 25 ключових показників ефективності (англ. KPI). Ми можемо використати їх для оцінки прогресу України у виконанні Cтратегії. У цій серії публікацій ми оцінюємо ймовірність того, що Україна досягне запланованих значень деяких із цих KPI до 2020 року. У попередніх публікаціях ми оцінили два KPI: «завоювання 35 медалей на Літніх Олімпійських іграх 2020 року в Японії» та «перебування серед 50 найкращих країн у міжнародному рейтингу якості освіти PISA». Сьогодні ми оцінюємо мету «бути серед 40 найкращих країн за Індексом глобальної конкурентоспроможності».

Загальна інформація

Індекс глобальної конкурентоспроможності (англ. The Global Competitiveness Index, GCI) є показником, який щорічно розраховуєт Всесвітній економічний форум для того, щоб «оцінити конкурентоспроможність 140 економік, забезпечивши розуміння чинників їхньої продуктивності та процвітання». Починаючи з видання звіту за 2006/2007 рік, звіт вимірює конкурентоспроможність у 12 сферах (якість інституцій, інфраструктура, макроекономічне середовище, здоров’я та початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність ринку товарів, ефективність ринку праці, розвиток фінансових ринків, технологічний розвиток, розмір внутрішнього ринку, рівень розвитку бізнесу та інновації), узагальнюючи їх у єдиний показник, що відображає загальну конкурентоспроможність економіки. Хоча можна легко створити альтернативні показники конкурентоспроможності, GCI обґрунтовано та широко використовується і може слугувати  показником виконання KPI. Складнішим завданням є визначення того, яку саме позицію в рейтингу за цим показником слід прийняти за мету.

У різні роки значення індексу GCI для України коливалося навколо 4 (найнижче значення 3,9, а найвище – 4,14: див. Рисунок 1), а за рейтингом Україна перебувала близько 80 місця (від найнижчого 69 місця у 2006/2007 до найвищого 89 місця у 2010/2011 році [1] – див. Рисунок 2). Щоб увійти до 40 найкращих країн, треба отримати результат вище 4,5 (починаючи з 2006/2007 року, значення індексу для перебування серед топ-40 країн коливалося від 4,47 до 4,53).

Прогрес

Стратегія-2020 використовує позицію України в рейтингу 2013/2014 років як пункт відліку. Тоді Україна посіла 84 місце (серед 148 країн) з результатом 4,05. В останньому звіті, за 2015/2016 рік, Україна посідає 79 місце (серед 140 країн) з результатом 4,03. Отже, немає поступу в значенні індексу, але є певне покращення у позиції в рейтингу, зумовлене меншою кількістю країн, що взяли участь у дослідженні в 2015/2016 порівняно з 2013/2014 роком.

Чи може Україна досягнути цієї мети?

Результат України в найновішому виданні звіту – 4,03. Як зазначено вище, щоб потрапити до 40 найкращих країн рейтингу, значення індексу має дорівнювати приблизно 4,5. Тому, щоб досягнути цього рівня до видання звіту за 2020/2021 рік (який буде опубліковано у 2020 році і якому передуватиме ще 5 звітів), Україні потрібно покращувати свій результат приблизно на 0,094 щороку. Як показує таблиця 1, Україна вже чотири рази його покращувала приблизно на 0,09 (виділено зеленим кольором). Проблема, однак, у тому, що Україна не була в цьому послідовною. Покращення одного року зазвичай зводилося нанівець протягом наступного року (років). Як наслідок, результат 2015/2016 є таким самим, як результат 2006/2007 року. Тому, хоча Україна вже показала, що може досягнути належного покращення в окремому році, труднощі полягають у тому, щоб повторювати таке щорічне покращення послідовно впродовж тривалішого періоду.

Україна не змогла покращити значення GCI більш ніж на 0,47 за будь-який 5-річний період, але іншим країнам вдавалося це зробити. Рисунок 3 містить гістограму п’ятирічних змін значення GCI [2].

Справді, серед 634 п’ятирічних епізодів для різних країн, у 22, або 3,5%, випадках відбулося зростання значення GCI більш ніж на 0,47. Це 22 випадки у 16 країнах: Албанія, Бурунді, Камбоджа, Кот-д’Івуар, Еквадор, Ефіопія, Гаяна, Непал, Філіппіни, Катар, Саудівська Аравія, Шрі-Ланка, Таджикистан, ОАЕ, Замбія та Зімбабве. Важливо зауважити, що результати більшості цих країн початково були набагато гіршими за українські, а деяких – набагато кращими (Катар, Саудівська Аравія, Шрі-Ланка, ОАЕ) і що лише Філіппіни та Шрі-Ланка почали з приблизно схожого рівня з Україною перед тим, як досягнути свого п’ятирічного поступу. Філіппіни покращили свою позицію в рейтингу з 87 місця у 2009/2010 до 52 місця у 2014/2015 році. Шрі-Ланка піднялася з 81 місця у 2006/2007 на 52 місце у 2011/2012 році (після чого вона знову опустилася на 68 позицію 2015/2016 року).

Замість того, щоб розглядати покращення значень GCI, можна розглянути поступ у рейтингу. Рисунок 4 показує зміни позицій країн у рейтингу за п’ятирічні періоди. Цікаво, що тоді як Стратегія-2020 планує підняття України на 40 місце з теперішнього 79 місця, жодній країні не вдавалося піднятися на 39 позицій за 5 років починаючи з 2006/2007 року [3]. Найбільшим поступом, досягнутим з 2006/2007 до 2015/2016 року, стало підняття на 38 позицій: Кот-д’Івуару зі 129 на 91 місце та Філіппін з 85 на 47 місце, обидва випадки за період від 2010/2011 до 2015/2016 року. Значно піднятися в рейтингу вдалося також Таджикистану, зі 116 на 80 місце від 2010/2011 до 2015/2016 року, та Еквадору, зі 104 на 71 місце між 2008/2009 та 2013/2014 роками. Грузії, країні, яку часто ставлять за приклад для України, вдалося піднятися максимум лише на 27 позицій за 5-річний період, з 93 на 66 місце від 2010/2011 до 2015/2016 року.  

Справді, Рисунок 4 показує, що покращення позиції в рейтингу навіть більш ніж на 20 місць за 5 років є досить рідкісною подією (близько 5%).

Деякі останні ілюстрації того, наскільки складно досягнути швидких та значних покращень у GCI: немає жодної країни, що посідала місце вище 70 та досягла місця серед топ-40 країн за 5 років. Є лише одна країна, що посідала місце вище 60 та ввійшла в топ-40 за 5 років: Азербайджан піднявся з 69 місця у 2008/2009 на 39 місце у 2013/2014 році.

З цього аналізу стає зрозуміло, що досягнення місця серед 40 найкращих країн рейтингу до 2020 року є дуже малоймовірним для України і потребуватиме від неї встановлення численних світових рекордів.

На що можна обґрунтовано очікувати?

Рисунок 5 містить гістограму 5-річних змін позицій в рейтингу країн, що перебували на місцях від 75 до 85 у період між 2006/2007 та 2010/2011 роками (а отже, для яких доступні дані за 5-річними змінами).

Як можна побачити, значні покращення позиції були рідкісними. Так, Філіппіни піднялися на 38 позицій, Шрі-Ланка на 29, а Болгарія, Перу та Руанда – на 22, Македонія – на 21 позицію, але приблизно у 90% випадків покращення позиції в рейтингу прогрес був меншим за 20 пунктів. Це означає, що для України досягнення місця серед топ-70 країн до 2020 року (власне, повернення на свій максимум, якого вона досягла у 2006/2007 році) було б непоганим результатом, підняття на 20 позицій та досягнення місця серед топ-60 країн до 2020 року було б чудовим результатом, а досягнення місця серед топ-40 країн означатиме встановлення нового світового рекорду.

Примітки