Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
У мережі поширюють допис із десятьма «незручними» запитаннями про вакцинацію, через які, мовляв, YouTube видалив відео блогера Михайла Алексанянца. Насправді на більшість цих запитань є відповіді, які спростовують маніпулятивні тези автора.
«Нам хотят навязать обязательную, принудительную вакцинацию, намереваются штрафовать за отказ <…> Как можно принудительно применять вакцину, которая была разработана в невозможно короткий срок?»
Наразі неможливо стверджувати, що, коли з’явиться вакцина від нового коронавірусу, вакцинація буде обов’язковою чи передбачатиме покарання за відмову. І так, вакцину від нового коронавірусу розробляють у стислі терміни, але це пов’язано з розвитком технологій, які дозволяють скоротити час на розробку вакцини і не означає, що розробники відмовляються від клінічних випробувань у кілька стадій, під час яких перевіряється ефективність та безпечність препаратів.
«Как можно создать вакцину от постоянно мутирующего РНК-вируса? <…> Пока вакцина будет изобретена и применена для всего населения, не успеет ли вирус мутировать, делая вакцину неэффективной?»
Будь-який вірус має здатність до мутації — SARS-Cov-2 теж. Однак це не обов’язково означає, що вакцина буде неефективною.
Внаслідок еволюції вірус може отримати стійкість до вакцини. Однак цей процес часто займає багато років. Багато вакцин проти вірусів РНК (яким є і SARS-CoV-2), а саме жовтої лихоманки, кору, свинки, були розроблені ще протягом 30 – 70-х років минулого століття. І вони все ще мають високу ефективність. А ці віруси мутують так само швидко чи навіть швидше, ніж коронавіруси.
Попереднє (покищо нерецензоване) дослідження висловлює думку, що мутація нового коронавірусу не вплине на дієвість вакцини, яка наразі в процесі розробки.
Два найпоширеніші штами вірусу SARS-CoV-2 «S» та «L» на 99,993% однакові, а різниця між ними полягає лише в двох мутаціях. Тому є висока ймовірність, що будь-яка вакцина, призначена для одного штаму коронавірусу, захистить від іншого.
Детально про ефективність вакцин ми писали тут.
«Для чего нужна именно принудительная всеобщая вакцинация? Привитые люди не могут заразиться — следовательно, люди могут не прививаться и быть угрозой только для самих себя, но не для других»
Знову ж таки, не існує доказів, що вакцинація від SARS-CoV-2 буде примусовою.
Непривиті люди можуть бути загрозою для інших непривитих людей.
Для того, аби уповільнити чи повністю зупинити поширення інфекційного чи вірусного захворювання, потрібно, аби більшість людей (70-90% усього населення) мали до нього імунітет. Це явище називають колективним імунітетом.
Існує два способи його розвинути. Перший — так званий природний, коли перехворіла велика кількість людей, та їхні організми виробили необхідну кількість антитіл. Другий — шляхом масової вакцинації, коли більша частина населення отримала вакцину. І вакцинація — безпечніший спосіб, оскільки неконтрольоване поширення інфекційного чи вірусного захворювання, від якого немає ефективних засобів лікування, може призвести до навантаження на системи охорони здоров’я і, як наслідок, до зростання кількості смертей.
Можливість формування колективного імунітету від SARS-CoV-2 сумнівна через нестійкість антитіл, що виробляються внаслідок імунної реакції на новий коронавірус. А у випадку SARS-CoV-2 наявність антитіл не означає, що людина не може заразитися повторно.
«Допустим, я согласился на вакцинацию (от COVID-19). Как мне понять, что именно мне вкалывают? Непонятно, из чего состоит вакцина. Даже если известно, из чего состоит вакцина – непонятно, как все компоненты в комплексе подействует на человека»
До того, як потрапити у масове використання, вакцини проходять тестування та кілька етапів клінічних випробувань, після яких робляться висновки про їхню безпечність та ефективність. Також перед запуском масового виробництва вакцини мають пройти контроль якості, тому на ринок не можуть потрапляти препарати із невідомим складом. Як і у випадку з іншими медичними препаратами, споживачі отримують інформацію про його склад, властивості, протипоказання тощо.
«Почему вакцины не проверяются в сравнении с плацебо? (двойное слепое исследование) Единственным подобным исследованием было исследование вакцины БЦЖ («Чинглепутское исследование»), которое показало отрицательную эффективность вакцины, – непривитые дети болели меньше, чем привитые. Никаких выводов и объяснений не последовало»
У деяких випадках застосування подвійного сліпого дослідження при тестуванні вакцин суперечить етичним принципам, тому від нього відмовляються. Наприклад, якщо уже відомо, що конкретна вакцина є ефективною, то буде неетично позбавити дітей однієї групи переваг від імунізації.
Більше того, батьки, що виступають проти вакцинації, вірогідно не дозволять розподілити свою дитину у групу, яка отримає вакцину, а це призведе до упередженого трактування результатів. Або ж батьки можуть обрати альтернативну медицину й не приведуть дитину із інфекцією до лікаря, що також відобразиться на результатах.
ВООЗ радить проводити випробування із плацебо, якщо ще не існує іншої ефективної та безпечної вакцини. Для майбутньої вакцини від коронавірусу ВООЗ також рекомендує проведення такого випробування. Якщо такі випробування є неетичними, то застосовуються інші надійні види випробувань, наприклад, когортні дослідження.
До того ж неправда, що дослідження з плацебо ніколи не проводилися. У 1954 році так тестували вакцину від поліомієліту: через рік результати показали, що вакцина безпечна та ефективна, а за кілька десятиліть людству майже вдалося побороти поліомієліт. Такі випробування проводили і з вакциною від кору.
Дослідження, про яке згадує автор, дійсно проводили в Індії у 1968 році. Однак детальні дані по ньому так ніколи й не опублікували, тому науковцям не вдалося оцінити його результати та зробити чіткі висновки.
«Почему, в таком случае, в России есть эпидемия туберкулеза? (несмотря на то, что мы все привиты) По статистике, страны, где вакцина обязательна, имеют больше заболевших на долю населения. Прямая или обратная корреляция не доказана»
Жодна вакцина не є ефективною у 100% випадків. Для того, щоб зробити вакцини безпечнішими, бактерії та віруси, що входять до складу вакцин, вбивають або ослаблюють. Через індивідуальні особливості організму не всі люди можуть розвинути імунітет після щеплення.
До того ж вакцина БЦЖ не забезпечує імунітет від туберкульозу на все життя. За різними оцінками, БЦЖ у середньому може захищати до 15 років (хоча дослідження у деяких країнах доводили, що це може бути й понад 20 років). Наразі БЦЖ — єдина вакцина від туберкульозу, а розробки її аналогів, що мають забезпечувати сильнішу імунну відповідь, ще тривають.
Щодо більшої кількості хворих на туберкульоз у країнах із обов’язковою вакцинацією, то тут автор підмінює причину та наслідок. БЦЖ обов’язково роблять у країнах зі значним поширенням туберкульозу. У США, наприклад, не радять робити щеплення БЦЖ, оскільки ризик заразитися бактеріями туберкульозу там низький. Проте неправильно було б стверджувати, що у США не так багато хворих на туберкульоз, бо там не вакцинуються від нього.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
