ФЕЙК: Українці на 98% схильні до зрадництва — представник ЦРУ

У мережі поширюють нібито відповідь неназваного представника ЦРУ на запитання, чому США обрали саме Україну «для дестабілізації регіону». Його цитують: «Після проведених нами досліджень на початку 90-х і аналізу отриманих даних ми дійшли висновку, що з усіх країн колишнього срср лише українці схильні до зрадництва на 98%. Жодна країна так не підходила за цим критерієм, як Україна». 

Це фейк. У публічному просторі немає жодних доказів реальності цієї цитати. У розсекречених звітах ЦРУ тих років український націоналізм і прагнення до суб’єктності ніколи не визначали як «зрадництво».  

Чи справді хтось із ЦРУ сказав це?

У дописі не вказали конкретного представника ЦРУ, який зробив цю заяву, а також не наводять жодних іших деталей щодо досліджень. Пошук англійською за ключовими словами («betrayal» і синоніми, «98%», «Ukrainians», «former Soviet Union», «CIA») не привів нас до жодної релевантної знахідки. Ця цитата не фігурує в англомовних джерелах — ні як справжня, ні як англомовна версія фейку. Нам не вдалося знайти згадки цієї цитати і в україномовному сегменті. Імовірно, вона існує виключно в межах російськомовної пропаганди.

Ми не знайшли жодних записів пресконференцій, інтерв’ю чи будь-яких інших публічних коментарів співробітників ЦРУ на цю тему. Також у розсекречених архівних матеріалах ЦРУ немає згадок про «рівень зрадливості» українців чи показник 98%. 

Реальні інсайти ЦРУ про українців

Аналітики ЦРУ системно вивчали і вивчають політичну та соціальну ситуацію в усьому світі. Зокрема вони досліджували націоналізм в Україні, його характеристики та особливості, у період входження України до складу срср. У своїх звітах ЦРУ дійсно часто згадувало виразне прагнення українців до самовизначення і суб’єктності, особливо у контексті відносин з росією. Однак «зрадництвом» вони це не називали.

Наприклад, в архівній статті The Washington Post за 1982 рік, яка спиралася на дані секретного звіту ЦРУ, писали:

«”Немає жодної області радянської імперії, важливішої для москви, ніж Україна,” — зазначає секретний звіт ЦРУ. Також немає жодної області, де націоналістичний запал зберігся з більшою рішучістю, і де населення більш наполегливо протистояло десятиліттям спроб русифікації. “Українці володіють характеристиками, які разом взяті надають їм унікальне становище серед радянських меншин”, — пишуть у звіті».

У цьому контексті ЦРУ часто згадувало українців як «норовливих» і загрозливих для існування радянської імперії. У звіті за 1991 рік про прогнози розвитку країн колишнього радянського союзу про Україну писали: «Ми вважаємо, що сценарій “конфедерації” менш імовірний через небажання багатьох республік поступатися частиною свого політичного суверенітету та влади конфедеративному уряду. У цьому роль України буде ключовою».  

Тобто ЦРУ визнавало сильні націоналістичні настрої та значний потенціал України до відокремлення і здобуття незалежності. Однак розглядало їх лише як політичні явища у межах соціально-політичної ситуації тогочасної України, без жодної моральної оцінки  чи використання термінів на кшталт «зрадництво».

Чому неможливо виміряти точний «рівень зрадництва» цілого етносу?

З методологічної точки зору ідея виміряти «схильність до зрадництва» у цілого народу та виразити її у відсотках є проблематичною та малоймовірною. Конструкт «зрадництва» — це суб’єктивне морально-етичне поняття, яке залежить від безлічі контекстуальних факторів і практично не піддається кількісному виміру. Навіть якщо проводити опитування, воно відобразило б лише індивідуальні уявлення про зрадництво, а не об’єктивну схильність до нього.