Фейки російської окупації Криму

У Москві, звичайно, запустили інформаційну кампанію про «Кримську платформу». Її назвали «неонацистським шабашем» та посяганням на «територіальну цілісність» Росії. Поширювали фейки та маніпуляції про саміт. Наприклад, намагалися переконати, що в Києва на це немає грошей.

Але дискредитація усіх заяв чи ініціатив з деокупації Криму триває значно довше. Щонайменше сім років — стільки, як і анексія. Росія намагається переконати світ у тому, що Крим приєднався до Росії добровільно та залишиться у її складі назавжди.

VoxCheck разом із Регіональним центром прав людини спростовує головні наративи російської окупації Криму.

Фейк: Кримчани зробили свій вибір 

Майбутнє окупованого Криму визначили кримчани, з перших років анексії стверджує Путін. «Самі зробили свій вибір» — мовне кліше російських пропагандистів. Для того, аби й на восьмий рік було чим «виправдовувати» окупацію українського півострова, у 2014 треба було провести псевдореферендум «про статус Криму».

Приплести «кримський вибір» пропагандистам вдалося навіть до Олімпійських ігор у Токіо. Коли МОК затвердив новий девіз Олімпійських ігор («Швидше, вище, сильніше — разом»), у якому раніше не було слова «разом», у Росії запідозрили, що йдеться про толерантність до людей іншої сексуальної орієнтації. «Якщо ви поважаєте рішення людей, схильних до одностатевих стосунків, то чому ви не приймаєте рішення жителів Криму стати частиною Росії?», — заявив журналіст Russia Today. Так пропагандисти натякають, що рішення про приєднання до Росії було «вільним вибором» жителів Криму. Так само, як у сучасному світі люди вільні обирати своїх сексуальних партнерів.

Так званий «референдум» немає нічого спільного з «вільним вибором»

Рішення про проведення «референдуму» ухвалили на засіданні Верховної Ради Криму 27 лютого 2014 року. Будівля парламенту вже була захоплена військовими без розпізнавальних знаків. До зали журналістів не пустили, тож невідомо, чи був кворум для ухвалення такого рішення і як депутати голосували під дулами автоматів, пишуть Крим.Реалії.

У 2015 році один із керівників операції із захоплення Криму Ігор Стрєлков (Гіркін) зізнався, що 27 лютого депутатів доводилося «зганяти» на голосування. 

На сам «референдум» виносилося два запитання: «Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?» та «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року та за статус Криму як частини України?». Жодне з них не передбачало можливість зберегти status quo.

Конституція Криму 1992 року передбачала широкі права автономії для півострова. Немов це окрема держава зі своїми державними органами, яка «здійснює на своїй території всі повноваження за винятком тих, які добровільно делегує Україні». 

«Референдум» є незаконним і з точки зору українського законодавства, пояснює експерт Регіонального центру прав людини Микола Кіккас. Відповідно до ст. 73 Конституції України, питання про зміну території вирішуються лише на всеукраїнському референдумі. Чи бути Криму в складі України, мали вирішувати всі регіони — голосування самих лише кримчан недостатньо для такого рішення.

Крім цього, кримський «референдум» відбувався без міжнародних спостерігачів, які могли б фіксувати порушення. При цьому кримські журналісти та учасники голосування неодноразово заявляли, що бюлетені масово видавали одним і тим самим людям, їх також видавали людям із російськими паспортами.

Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали результати голосування на кримському «референдумі». Рада Безпеки ООН 27 березня 2021 року видала резолюцію на підтримку територіальної цілісності України. Європейський Союз дотримується жорсткої політики невизнання результатів незаконного «референдуму». Економічні санкції, накладені ЄС на Росію після анексії Криму та війни на Донбасі, не скасовували з 2014 року.

Фейк: Україна влаштувала Криму «водну блокаду»

Прокремлівські ЗМІ восьмий рік стверджують, що в проблемах водопостачання до Криму винна Україна. Нібито Київ влаштував «водну блокаду», перекривши в 2014 році Північно-Кримський канал. Поширюються фейки, що так Україна «карає» кримчан, які «зробили вибір» бути в складі Росії. І заявляють про »гуманітарну катастрофу» на півострові, яка начебто «дає право» РФ вводити війська. 

Насправді в Криму немає загрози гуманітарної катастрофи, пояснюють у Регіональному центрі прав людини (РЦПЛ).  Величезна кількість водних ресурсів Криму йде на забезпечення великих підприємств, а також військового контингенту РФ, який постійно збільшується. І навіть при цьому місцеве населення не залишається зовсім без води. Тож якщо наявні водні ресурси віддати людям, то проблему нестачі води для побутових потреб буде вирішено. Крім цього, українські урядовці неодноразово заявляли, що Україна дасть воду в Крим у разі реальної загрози гуманітарної катастрофи.

За словами експерта РЦПЛ Миколи Кіккаса, міжнародне право не містить норм, які б дозволяли РФ застосувати збройну силу через закриття Північно-Кримського каналу. Застосування сили можливе лише під час самооборони держави у випадку нападу на неї іншої держави (ст. 51 Статуту ООН).

Поки Крим окуповано, забезпечувати населення водою зобов’язана РФ

Те, що Україна відмовляється подавати воду в Крим — це не «геноцид», як заявляють у РФ. Крим окуповано, тож на його території діє міжнародне гуманітарне право. Стаття 55 Четвертої Женевської Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» зобов’язує окупаційну державу постачати місцевому населенню окупованої території продукти харчування, медикаменти та всі інші необхідні речі, зокрема воду для пиття та побутових потреб. 

Словом «геноцид» маніпулюють у пропаганді для досягнення психологічного ефекту. Однак згідно з Конвенцією ООН про попередження злочину геноциду та покарання за нього, геноцид — це дії, що вчиняються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу. 

Перекриття Північно-Кримського каналу не має таких наслідків, пояснює Микола Кіккас. Безумовно, воно може створювати незручності та навіть матеріальні збитки для людей та підприємств у Криму. Але між збитками та геноцидом — величезна різниця.

Фейк: Україна готова прийняти анексію 

У прокремлівських медіа стверджують, що Україна вже «змирилася з тим, що Крим належить Росії». Нібито вже пройшло достатньо часу, й Київ зрозумів, що питання Криму закрите остаточно.

Як доказ пропагандисти наводять цитати з інтерв’ю проросійських «експертів» українським медіа, які підтверджують вигідну для Кремля позицію щодо Криму. Також додаються карти Росії разом з півостровом, які опублікував український державний канал. 

Україна ніколи не визнає анексію Криму

Немає жодних офіційних заяв від української влади про готовність визнати Кримський півострів складовою Російської Федерації. На тому, що Крим належить Україні, неодноразово наголошували українські політики. Зокрема президент Володимир Зеленський.

Розділ X Конституції визначає Автономну Республіку Крим як невід’ємну частину України. Зараз півострів офіційно визначений як тимчасово окупована Росією територія. Жодного затвердженого Верховною Радою документу, який би визнавав Крим чи окрему його частину територією РФ, не існує.

Російський інформаційно-аналітичний портал «Альтернатива» посилається на інтерв’ю колишнього підполковника КДБ СРСР Володимира Попова українському новинному сайту «Обозреватель» (який, утім, регулярно поширює російські наративи). Колишній службовець заявив, що Україні не варто очікувати повернення Криму й краще сконцентрувати увагу на інших проблемах. Російські пропагандисти обрали це інтерв’ю як «доказ» примирення України з «російським Кримом». Це маніпуляція. Володимир Попов не є представником української влади, і ця заява — його особиста думка, а не позиція офіційного Києва. 

Український державний телеканал «Дом» дійсно опублікував на заставці програми «Російський щоденник» карту РФ разом із Кримом. У службі каналу заявили, що ця заставка відрізняється від стандартної, яку зазвичай використовують у програмі. На стандартній заставці Росія зображена без Криму. Цей випадок вони називають провокацією, а появу такої карти в ефір розслідує Служба внутрішньої безпеки. У цьому зверненні представники каналу зазначили, що підтримують територіальну цілісність України і вважають Крим її невід’ємною частиною.

Фейк: Світ визнає Крим російським 

Поширений російський фейк — твердження, ніби світова спільнота визнає півострів частиною РФ. Російський інтернет-канал Lenta.ru стверджує, що західні країни змушують Україну визнати втрату Криму. Представники «Республіки Крим» (офіційна російська назва півострова після анексії), змогли потрапити на конференцію ОБСЄ, а сам півострів нібито неодноразово відвідували «іноземні делегації». Все це кремлівські пропагандисти подають як доказ того, що міжнародні організації та уряди іноземних держав визнають Крим російським.

Світова спільнота не визнала Крим російським

За словами юристки Регіонального центру прав людини Катерини Рашевської, зазвичай російські спроби включити до списку офіційної делегації представників так званої «Республіки Крим» закінчуються провалом. Однак інколи РФ навмисно приховує інформацію про походження делегатів, видає їм закордонні паспорти за межами Криму (в Москві чи Краснодарському краї) або навмисне допускає «помилки» в англомовному написанні імен кримських «дипломатів». Так шляхом обману в міжнародних заходах беруть участь ті кримські «представники», яких попередньо не включали до офіційних списків.

За нормами міжнародного права держави й міжнародні організації зобов’язані не визнавати наслідки міжнародного протиправного діяння, яким є окупація та включення Криму до складу РФ. Відтак «Республіки Крим», яку представляють кримські «делегати», з погляду міжнародного права не існує — вона нелегітимна.

Жодна з міжнародних організацій, крім створених РФ, не визнає Крим російським. ОБСЄ та ООН — сторони низки міжнародних договорів, згідно з якими Кримський півострів визнається частиною суверенної території України. 

Росія також поширює інформацію про візити до Криму «представників іноземних делегацій». Часто такі заяви — вирвані з контексту або взагалі фейкові. Наприклад, у березні 2018 російське Федеральне Агентство Новин повідомило про візит норвезької делегації до Криму. У публікації стверджують, що подібні візити наближають світове визнання «російського Криму». Однак насправді «офіційна делегація з Норвегії» виявилися групою норвежців, які всупереч порадам свого уряду відправилися у приватну подорож півостровом. Подібні сюжети випускалися й про «делегації» з Туреччини, Фінляндії, США.

Інколи в російських ЗМІ заявляють, що Крим відвідують європейські політики, зокрема члени Європаралменту. Однак ці візити здійснюють представники партій із проросійською позицією. Наприклад, скандально відомі представники проросійської «Альтернативи для Німеччини» дійсно відвідували окупований Крим.

Проте це не може бути доказом того, що ЄС визнає Крим російським. На офіційному рівні Євросоюз не визнавав анексію півострова Росією.

Неправда: Росія не переслідує кримських татар 

Масові арешти та обшуки в активістів в окупованому Криму або замовчуються місцевими та російськими ЗМІ, або подаються як «боротьба з тероризмом». Натомість заяви української влади про переслідування в Криму відкидають. 

Російські наративи чітко відслідковуються в риториці українських проросійських ЗМІ. Наприклад, у відеоблозі 2019 року журналістка видання «Страна» Леся Медведєва під час подорожі по Криму показує, як «насправді» живуть кримські татари.

«Українська влада дуже часто заявляє, що зараз в Криму кримських татар дуже сильно утискають. Ось ми проїжджаємо повз поселення кримських татар. Я зараз покажу, як їх утискають… у два поверхи утискають. У два, три, чотири…», — коментує Медведєва приватні будинки в одному з районів. 

Після окупації Криму Росією на півострові російські силовики почали масово арештовувати активістів кримськотатарського національного руху, громадських активістів, незалежних журналістів та кримських мусульман. Основна стаття для політв’язнів — участь у терористичній організації.

Такою в РФ вважають «Хізб ут-Тахрір». Її члени називають своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи. «Хізб ут-Тахрір» заборонена в Росії з 2003 року, однак на території України і більшості країн світу діє без обмежень.

Через нібито причетність до «Хізб ут-Тахрір» ув’язнено 79 кримських татар. Деякі з них отримують терміни в 19 років позбавлення волі. А фігурантам другої бахчисарайської «справи» присудили 110 років в’язниці на сімох (арешти протягом років відбувалися в кілька етапів, тому груп кілька, і їх умовно називають за містами, де відбувалися арешти). Перелік «справ» та вироків ведуть в організації «Кримська солідарність».

На початку 2021 Уповноважена ВРУ з прав людини Людмила Денісова заявляла, що всього в тюрмах Росії та Криму перебуває 109 політв’язнів, із них 75 — кримські татари. Кримська адвокатка, правозахисниця Ліля Гемеджі говорила про 115 політв’язнів. Із них 15 — люди похилого віку та люди з інвалідністю. 

Маніпуляція: Кримські татари підтримують Росію

У російських ЗМІ намагаються сформувати реальність, у якій кримські татари підтримують Росію. Для цього у публікаціях періодично наводять заяви «лідерів» так званої «національно-культурної автономії кримських татар». Насправді це підконтрольні російській владі громадські організації, створені як альтернатива Меджлісу. 

Сам Меджліс кримськотатарського народу, який чинив опір російській окупації, заборонили в 2016 році. Його назвали «екстремістським», і з тих пір представницький орган корінного народу не може працювати в себе на батьківщині. 

У кримських татар мало історичних причин радіти черговій російській окупації. Росія та Радянський Союз знищували кримських татар століттями, починаючи з ліквідації їхньої державності під час першої анексії Криму в 1783 році. У 1944 році з півострова депортували близько 200 тисяч корінного населення, звинувативши їх в «колабораціонізмі». За різними офіційними оцінками, в місцях спецпоселень загинули 20-25% всіх кримських татар (за неофіційними, самопереписом кримськотатарського національного руху — 46%). Ще частина загинула через нелюдські умови в потягах під час депортації. Заяви деяких кримських татар про підтримку ними окупації — це їхня особиста позиція.

Дискредитація «Кримської платформи»

На початку серпня на російських державних ресурсах поширили новину про те, що в України «немає грошей на Крим» та що «коштів на Кримську платформу не вистачає». 

Це маніпуляція, у якій викривили цитату Еміне Джапарової, першої заступниці міністра закордонних справ України. У коментарі для українського інформагентства УНН вона сказала: «Україна не зможе щорічно проводити заходи такого масштабу, як цьогорічний саміт «Кримської платформи». Але в планах — зробити саміт щорічним, тому влада шукатиме рішення». У російських ЗМІ це, звичайно, подали так, немов грошей немає навіть на саміт у цьому році.

Інший варіант своєрідної дискредитації Кримської платформи — через гомофобію. Lenta.ru зробила новину з того, що міністр транспорту США Пітер Буттіджедж, який представить Штати на Кримській платформі, гомосексуал.

Крим і гомофобія у російських медіа йдуть пліч-о-пліч вже не перший рік. У 2019 році видання Life навіть писало, що «європейці шукають у Росії, зокрема в Криму, притулок від агресивного статевого виховання, гомосексуальної диктатури та ювенальної юстиції в Європі». Цих «європейців» охрестили «моральними мігрантами». РИА Новости розповідало про російських німців, які тікають до Криму «через небажання миритися з руйнуванням на Заході сімейних та християнських цінностей». Тому моралізаторство як елемент пропаганди — не новий для Кремля трюк.

Висновок

Отже, для теми Криму російські ЗМІ використовують ті самі наративи, що й загалом для України: «воля народу», який начебто хотів бути в Росії, неспроможність України як держави та відсутність її підтримки на міжнародному рівні. Звісно, це не так. Крим захопили російські військові, і вже під дулами їхніх автоматів, всупереч українському та міжнародному законодавству, народ висловлював «свою волю». Україна відбулася як держава та має міжнародну підтримку, зокрема в дотриманні своєї територіальної цілісності. А на саміт з деокупації Криму прибули десятки делегацій, очолюваних президентами, головами урядів і парламентів, міністрами і керівниками міжнародних структур. Це доводить, що Росії, попри значні зусилля, не вдалося виправдати анексію. І міжнародної підтримки, на відміну від України, вона не отримала. 

Дякуємо за співпрацю Регіональному центру прав людини, зокрема комунікаційній менеджерці Ірині Усмановій. За оперативні коментарі для матеріалу висловлюємо подяку юристам Катерині Рашевській та Миколі Кіккасу.