Хто має більший економічний вплив на Україну: США, Європа, Росія чи Китай?

Сьогодні Україну можна сміливо назвати малою відкритою економікою. За роки незалежності українська економіка поступово, але глибоко, інтегрувалася у світове економічне середовище, розвиваючи міжнародні торговельні взаємозв’язки та лібералізуючи міжнародні фінансові потоки.

Поруч із перевагами, які створює міжнародна торговельна та фінансова інтеграція для України та більшості малих відкритих економік, її потенційною вадою є зростання чутливості до світової економічної кон’юнктури. Це має позитивний ефект, коли світова економіка зростає (наприклад, у першій половині 2000-х). З іншого боку, глобальні кризи та рецесії мають значний негативний вплив на українську економіку (наприклад, світова фінансова криза 2008 року).

Україна – відкрита економіка

Україна є «відкритою» економікою, де співвідношення обсягу міжнародної торгівлі та ВВП становить близько 100% (за даними Світового банку на основі національної статистики). Такий високий показник відкритості економіки притаманний Україні з середини 1990-их років. При цьому, за останні декілька десятиліть структура міжнародної торгівлі в розрізі країн-партнерів відчутно змінювалась (рис. 1).

З початку 1990-их до 2015 року основним торговельним партнером України була Росія. Її частка в структурі української торгівлі за цей час знизилася з 45% до 20%. Проте невдовзі після підтвердження євроінтеграційного вектору економічного розвитку України її основним партнером стала Єврозона. Частка Єврозони в структурі торгівлі України зросла з 15% на початку 1990-х до 26% в 2019 році, тоді як частка Росії продовжила зниження до рекордних 9% в 2019 році.

Схожу динаміку можна побачити у міжнародній торгівлі України з країнами центральної та східної Європи (зростання з 8% до 14% з 1996 по 2019 роки) та країнами СНД за винятком Росії (частка торгівлі з регіоном знизилася з 13 до 8% протягом 1996-2019). Порівняно стабільною залишається частка США, яка не перевищувала 5% за всі роки незалежності. Водночас частка міжнародної торгівлі України з Китаєм зросла з 3% до 12% з 1996 по 2019 роки, що відповідає загальносвітовим тенденціям посилення ролі Китаю на світовій арені.

Видається інтуїтивним, що кардинальна зміна вектору міжнародної торгівлі мусить мати своє відображення у зміні чутливості України до економічних процесів у її окремих торговельних партнерів. Проте у глобалізованому світі економічні шоки можуть мультиплікуватися та мати додатковий непрямий вплив на економіку України. Про це далі.

Україна – мала економіка

Розмір української економіки не перевищує 0.2% світового ВВП та 0.3% світового експорту (за даними Світового банку), що здебільшого нівелює її вплив на формування світових цін як на споживчих, так і на фінансових ринках.

На рис. 2 зображено мережеву мапу міжнародних торговельних взаємозв’язків між країнами світу, де розмір бульбашок та товщина ліній відображає обсяг імпорту та експорту між країнами. Можна виокремити декілька  домінуючих економік, які пов’язані між собою та зі світом найбільшими обсягами торгівлі – це Єврозона, США, та Китай. 

Економічні шоки в окремих домінуючих економіках можуть взаємно посилюватися та передаватися далі меншим за розміром країнам. Наприклад, зростання сукупного попиту в США стимулює зростання товарообігу Штатів з Єврозоною та Китаєм. А для таких малих відкритих економік, як Україна, це може мати подвійний ефект — безпосередньо через торгівлю зі США, а також опосередковано через торгівлю з Єврозоною та Китаєм.

Україна чутлива до світових економічних шоків

Зважаючи на те, що Україна є малою відкритою економікою, яка глибоко інтегрована у павутину світової торгівлі, оцінка чутливості України до світової економічної кон’юнктури потребує детальнішого аналізу. Для цього можна використати так звану Глобальну векторну авторегресійну модель, яка об’єднує індивідуальні макроекономічні моделі окремих країн світу за допомогою павутини міжнародної торгівлі та може бути використана для оцінки прямого та мультиплікаційного ефекту від економічних шоків. 

Рис. 3 зображує оцінені на основі моделі довгострокові ефекти від зростання ВВП на 1% в окремих економіках світу – США, Європі, Росії, Китаї, регіоні СНД (крім Росії) та регіоні Центральної та Східної Європи –  на економічне зростання в Україні. Ілюстрація також відображає зміну чутливості в часі залежно від зміни структури міжнародної торгівлі як України, так і інших країн світу за останні два десятиліття.

Протягом 1996-2019 років Україна була найбільш чутливою до економічних процесів у США. Зростання ВВП США на 1% асоціюється зі зростанням ВВП України на 2.2%. Незважаючи на те, що частка США в структурі міжнародної торгівлі України є порівняно низькою, ефект США є найбільшим. Економічні процеси у США значно впливають не лише на Україну, але й на багато інших економік світу. Низка досліджень, де використано схожий методологічний підхід (наприклад тут та тут), підтверджують панівну роль економіки США у світі та важливість мультиплікативних ефектів від міжнародної торгівлі. 

Ефект від економічних процесів у Єврозоні для України суттєво зростає з часом, що помітно корелює з відповідним зростанням частки Єврозони в структурі міжнародної торгівлі України. За два десятиліття вплив Єврозони зріс більше ніж втричі (з 0.5% до 1.8%). Водночас економічний ефект мультиплікувався та посилився внаслідок одночасного поглиблення торгівлі з Єврозоною інших економік-партнерів України – країн центральної та східної Європи, а також регіону СНД.

Економічний ефект з боку Росії історично був відчутним. Незважаючи на суттєве зниження частки Росії в структурі міжнародної торгівлі України, він залишається таким і сьогодні (на рівні з впливом Єврозони: 1.6%-1.7%). На початку періоду аналізу з 1996 по 2013 роки такий ефект можна було пояснити здебільшого прямим впливом Росії через двосторонню торгівлю. Висока частка Росії в структурі торгівлі України за цей період забезпечувалась значним обсягом та високою вартістю імпортованого природного газу (наприклад, обсяги поставок природного трубопровідного газу в 2013 році в Україну склали близько 12% сукупного експорту газу Росії, а світові ціни на природний газ досягали максимальних значень). 

Проте навіть після повної зупинки імпорту газу Україною в 2014 році та подальшого зниження частки Росії у структурі міжнародної торгівлі України економічний ефект Росії майже не змінився. Частково це можна пояснити переходом України до більш ринкового ціноутворення на енергетичному ринку, що посилило її залежність від глобальних циклів економічної активності. Відповідно збереження високої кореляції між економічними процесами України та Росії можна пояснити чутливістю обох країн до коливань на глобальних сировинних ринках.

Іншим важливим каналом збереження високої чутливості до економічних процесів у Росії є посилення мультиплікаційних ефектів через торгівлю інших країн-партнерів – СНД, Туреччини, країн центральної та східної Європи, а також частково Єврозони – з Росією. 

Розглянемо гіпотетичний приклад мультиплікаційного ефекту через торговельний взаємозв’язок між Росією, Туреччиною та Україною. Пожвавлення економічної активності в Росії та відповідно зростання доходу її громадян може збільшити туристичний попит в Туреччині. Позитивний економічний ефект для Туреччини може сприяти збільшенню нею імпорту для забезпечення зростання виробництва. Туреччина для цього може імпортувати метали або продукти аграрного виробництва з України, що матиме відповідний позитивний економічний ефект на Україну. Ба більше, Туреччина також може збільшити імпорт палива та інших мінералів безпосередньо з Росії, що матиме додатковий економічний ефект для Росії, а отже і для Туреччини та України. Таким чином навіть за відсутності прямих торговельних зв’язків між Україною та Росією мультиплікація економічних шоків з Росії через інші країни може мати непрямий ефект на Україну. 

Хоча Китай впевнено нарощує свої позиції на міжнародній економічній арені, його вплив на Україну та інші економіки світу поки що є значно нижчим. Зростання економічної активності в Китаї на 1 відсоток асоціюється зі зростанням в ВВП України на 0.4%-0.5%. Порівняно нижчий економічний вплив Китаю на країни світу також зафіксовано іншими дослідниками (наприклад тут).

Отже, міжнародна торгівля є важливим каналом трансмісії світових економічних шоків до України. При цьому такі шоки – як позитивні, так і негативні – можуть посилюватися у складній глобальній павутині торговельних взаємозв’язків та є часто недооціненими. По-перше, США залишається домінуючою економікою в світі, і її вплив через міжнародну торгівлю є найсуттєвішим. По-друге, чутливість України до економічних процесів у Єврозоні зростає разом із поглибленням міжнародної торгівлі з нею, тоді як зниження торгівлі з Росією зовсім не гарантує зниження чутливості до її економічних процесів. По-третє, хоча сьогодні оцінена чутливість до Китаю є порівняно нижчою, впевнене та швидке зростання розміру економіки Китаю є передумовою збільшення його впливу на Україну та економіки світу в майбутньому.

Розмірковуючи про наслідки такої посиленої залежності української економіки від світової кон’юнктури, першим тривіальним висновком є необхідність здійснення структурних реформ спрямованих на збільшення доданої вартості у виробництві та, відповідно, зниження чутливості України до коливань на глобальних сировинних ринках. Проте такі реформи потребують часу, а на їхньому шляху стають економічні кризи, які часто і є наслідком чутливості України до зовнішніх шоків. Це підкреслює важливість стабілізаційних заходів економічної політики для згладжування негативних шоків у більш короткостроковій перспективі. 

Одним із найдієвіших елементів такої політики є режим плаваючого обмінного курсу, який здатен абсорбувати зовнішні негативні шоки та пом’якшити їх перенесення на основні реальні макроекономічні індикатори країни. Так, у випадку негативного зовнішнього шоку та зниження попиту на товари та послуги українського експорту послаблення національної валюти за плаваючого курсу матиме два ефекти. По-перше, це посилить конкурентоздатність експортерів на глобальних ринках, що даватиме змогу наростити експорт. По-друге, подорожчання імпортних товарів для споживачів зумовить збільшення попиту на товари національного виробництва. Емпіричні дослідження підтверджують, що в умовах плаваючого обмінного курсу макроекономічні наслідки негативних зовнішніх шоків є менш тривалими та болючими.