Хто у кого «краде» рейтинг? Мінливість електоральних настроїв на Президентських виборах 2019 року

Дія перша. «Доброго дня, дозвольте поставити Вам декілька запитань з приводу виборів», – запитує інтерв’юер у чергового респондента. «А що знов вибори? А кого цього разу вибираємо? Президента, так?» – збентежено відповідає респондент. «Ого, і то всі хочуть стати президентом?» – на обличчі з’являється збентеження, а погляд бігає по картці з переліком сорока чотирьох кандидатів-претендентів.

Дія друга. «…Досі не знаю», – додає той самий учасник дослідження через декілька місяців вже у процесі четвертої хвилі опитування. «Можливо, за кандидата під номером 15, або 29. Раніше мені подобався кандидат під номером 3, але там таке про нього по телевізору показали, що вже й не знаю. А ви то бачили?»

Електоральне поле – неоднорідне та мінливе

Уявімо собі гіпотетичного кандидата у Президенти пані Тетяну. Електоральне поле, у якому перебуває пані Тетяна на конкретний момент часу, формується із різних груп: переконані виборці обирають пані Тетяну, не вагаючись. Прихильні виборці схиляються до вибору пані Тетяни, але не цілком переконані у своєму виборі. Спільні виборці не можуть обрати між пані Тетяною, пані Софією та паном Ярославом. Чужі виборці не підтримують пані Тетяну і саме тому будуть обирати будь-яких інших кандидатів. Невизначені не є прихильними до жодного з кандидатів. А не-електорат не планує брати участі у голосуванні взагалі. Електоральне поле з позиції конкретного кандидата є неоднорідним і складається із зовсім різних груп.

Водночас ці групи не є стійкими. Електорат здатний переходити з однієї групи в іншу. Хтось змінить свою думку вже наступного дня після перегляду політичного ток-шоу, хтось тиждень після дискусії з друзями, а хтось – залишиться вірним своєму попередньому вибору. Наше дослідження ставить собі за мету зафіксувати такі переходи. Ми не досліджували внутрішні мотиви змін особистого вибору, також не досліджували зовнішні фактори, які підштовхнули людей змінити свою позицію. Для початку ми прагнемо побачити та описати, як змінювалися електоральні уподобання між групами респондентів.

Різнорідність та мінливість електорального простору робить соціологічні дослідження проблематичними. Коли соціологи роблять вибіркові дослідження – вони просто роблять зріз у певний момент часу. Соціологи не бачать, що відбувалось з респондентами до та після опитування. Отже дуже важко говорити щось про зміни в уподобаннях цих людей. Саме тому виникла ідея створити інструмент, який буде чутливим до неоднорідності електоральних позицій політиків, а також до коливань електоральних симпатій виборців.

За результатами методичних пошуків з 2012 року командою Соціологічної агенції Fama була створена методика диференційованого вимірювання електоральних преференцій. Методика дозволяє зафіксувати структуру електоральної позиції кандидата чи політичної сили у певний момент часу (детальніше про методику – у Довідці). А для того, аби зафіксувати динаміку громадської думки, було реалізоване панельне дослідження. Панельне дослідження – це опитування тих самих осіб протягом усієї передвиборчої кампанії. Результати такого електорального дослідження публікуються в Україні вперше.

Що криється за ширмою звичних рейтингів?

Традиційне рейтингування кандидатів надміру спрощує і не враховує неоднорідності електорального поля. Натомість завдяки методиці диференційованого вимірювання електоральних преференцій є змога глибше дослідити структуру рейтингу того чи іншого кандидата.

Пригадаємо приклад про кандидата пані Тетяну. Ті виборці, які є переконаними у виборі пані Тетяни, формують «ядро» її рейтингу. Прихильні виборці формують «резерв» її рейтингу. Тоді як ті, хто вагаються між пані Тетяною та іншим кандидатом, є потенціалом для зростання рейтингу.

На Діаграмах 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 зображено саме таку структуру електорального поля, але для реальних кандидатів на пост Президента України станом на грудень 2018 року, січень, лютий та середину березня 2019 року.

Ядро рейтингу Володимира Зеленського за цей період зросло вчетверо: з 5,1% до 21,3%. Його резерв поступово зріс більше, ніж удвічі: з 9,4% до 23,5. Потенціал рейтингу у грудні становив 14,9%, а у середині березня – 33,7%.

Показник ядра рейтингу Петра Порошенка у грудні становив 11,5%, а у березні 2019 р. – 17,0%, резерв рейтингу зріс з 15,0% до 18,7%, а потенціал – з 21,3% до 26,1%.

Ядро рейтингу Юлії Тимошенко – стабільне на рівні 9-10%. Натомість ті виборці, які вагаються із вибором Юлії Тимошенко, все частіше обирають альтернативу: показники резерву та потенціалу її рейтингу за чотири місяці впали приблизно на 5% (з 15,7% до 10,9% та з 22,3% до 17,5% відповідно).

У Юрія Бойка протягом чотирьох місяців структура рейтингу майже не змінилася (ядро рейтингу на рівні 3-4%; резерв – на рівні 4%, а потенціал незмінно становить 8-9%).

У Анатолія Гриценка фіксуємо зростання усіх показників: з грудня до середини березня спостерігається зміцнення ядра із 2,9% до 6,8%, резерву – з 5,1 до 7,8% та потенціалу – з 9,8% до 14,0%.

Електорати кандидатів президентських перегонів є взаємопов’язаними. Лідери виборчої кампанії ділять спільний електорат майже з кожним зі своїх опонентів.

Детальну структуру рейтингів кандидатів на пост Президента України у межах панельного дослідження, яке тривало з грудня 2018 р. до середини березня 2019 р. можна переглянути за посиланням – Рейтинги.

Мінливість електорального поля або альтернативний погляд на рейтинги

З грудня 2018 року до березня 2019 року ми систематично опитували одних і тих самих респондентів. За цей період частка переконаних виборців зросла з 38% до 66%. Ця група є стійкішою за інші, оскільки з часом зберігається понад три четверті її структури. Зростання групи переконаних відбувається за рахунок «приєднання» виборців з інших електоральних груп.

Незважаючи на наближення дня виборів, кількість невизначених залишалася на тому ж рівні: 11,2% – у грудні, 9,7% – у січні, 10,1% – лютому, але скоротилася у середині березня до 6%.

Володимир Зеленський: активна мобілізація електорату

Володимир Зеленський активно зміцнював свої електоральні позиції, втримавши переконаний електорат на рівні 57% з грудня 2018 р. по січень 2019 р. І це попри те, що саме в цей період він не вів активну електоральну кампанію та не давав гучних офіційних заяв. А після висловлення готовності балотуватися на пост Президента України з січня до березня 2019 р. зберіг вже 76% переконаного електорату. Окрім укріплення наявних позицій, лідер «95 кварталу», у порівнянні з іншими кандидатами накопичував свій рейтинг найбільш активно. Так, наприкінці грудня група переконаних становила 4,3%, а в середині березня 2019 р. – 20,2%. Зростання відбулося за рахунок «переманювання» виборців з інших груп: свого прихильного та спільного електоратів, чужого, невизначеного та неелекторату). Зокрема, Зеленський привабив до себе невеликі групи колишніх прихильників Ю. Тимошенко та П. Порошенка. При цьому стабільно втрачав орієнтовно 1/3 свого спільного електорату на користь інших кандидатів. Найбільше його переманювали П.Порошенко, Ю.Бойко та А.Гриценко.

Петро Порошенко: поступовий підйом

Чинний Президент мав доволі низький рівень підтримки, проте виборча кампанія для нього працювала в «плюс». Частка переконаного електорату П. Порошенка протягом чотирьох місяців зросла у півтора рази за рахунок втримання свого переконаного електорату та нарощення з інших груп (свого прихильного електорату, спільного, чужого, невизначеного та неелекторату). Водночас П.Порошенко найміцніше втримував свій переконаний електорат, зберігши стабільні 80% групи з грудня 2018 р. до середини березня 2019 р. Чинний Президент зберігає показники групи спільного електорату за рахунок ротації: так, близько половини спільного електорату відійшло до конкурентів з кінця лютого до середини березня, але потім ця група заново поповнилася за рахунок переходів з інших груп. Суттєві електоральні здобутки січня відбулися за рахунок невизначених, неелекторату та колишніх прихильників А. Гриценка, лютого – лише від невизначених, а здобутки березня – від невизначених та прихильників В. Зеленського. Втрати були зафіксовані на користь А. Гриценка та В. Зеленського, а також невизначеного електорату.

У період проведення четвертої хвилі опитування широкого розголосу набуло розслідування програми «Наші Гроші» про можливі розкрадання в оборонній сфері, що в свою чергу могло вплинути на ротацію груп електорату, ефект від якої, однак, ми не мали змоги зафіксувати повною мірою.

Юлія Тимошенко: втрата першості

Колишній лідер перегонів, Юлія Тимошенко втрачала підтримку в останні місяці президентської кампанії, програючи позиції В.Зеленському та П.Порошенку. Частка переконаного електорату зберігалася на рівні 8-9%, але всередині групи симпатиків кандидатки відбулися суттєві заміщення. З кінця грудня 2018 року до кінця січня 2019 року Тимошенко зберегла 54% групи переконаного електорату, з кінця січня до кінця лютого – 69%, а з кінця лютого до середини березня – 80%. Проте зміцнення власних електоральних позицій за рахунок «чужого» електорату протягом усього дослідницького періоду порівняно з іншими лідерами перегонів було мінімальним. Натомість суттєвими були втрати на користь В.Зеленського, П.Порошенка та невизначеного електорату.

Анатолій Гриценко: помірне зростання після стабільності

Анатолій Гриценко помірно втримував свій переконаний електорат (з грудня до січня нарівні 51%, а з січня до лютого на рівні 64%), проте його частка не сягала більше 4%. Структура електоральної групи цього кандидата була мінливою, оскільки відбувалося заміщення втрати «переконаних» за рахунок активізації власного прихильного чи чужого електоратів.

У середині березня частка переконаного електорату Гриценка становила вже 6,5%, а спільного –5,9% (після заяв А. Садового, Д. Гнапа та Д. Добродомова про зняття кандидатур на його користь). Ці групи поповнилися за рахунок невизначеного та чужого електорату — П.Порошенка, А.Садового, В.Зеленського та І.Смешка.

Юрій Бойко: спроба конкурувати

Між груднем та січнем Юрій Бойко радше втрачав електорат, зберігши лише 45% переконаного електорату. Натомість, між січнем та лютим – радше нарощував, втримавши вже 77% групи, а з кінця лютого до середини березня зберіг 66% цієї групи. Показник частки переконаних коливався від 2,7% у грудні 2018 р. до 4,1% у березні 2019 р.

Отже, фіксуючи електоральні симпатії протягом президентської кампанії на тій самій репрезентативній вибірці, ми побачили, що відбувалися суттєві ротації між різними електоральними групами. Такі процеси не припинилися і за два тижні до виборів. Припускаємо, що схожі тенденції відбуватимуться до самого моменту волевиявлення. Вочевидь, вибіркові електоральні дослідження навіть у переддень виборів – це лише зріз настрої виборців у цей момент часу, а не прогноз виборів.

Хто ж із кандидатів в результаті продемонструє максимальну мобілізацію «чужого» та раніше невизначеного електорату на свою користь з мінімальною втратою вже набутого? Побачимо після оприлюднення екзит-полів та результатів голосування.

Довідка

Відповідно до Методики диференційованого вимірювання рейтингу, розробленої Соціологічною агенцією Fama в 2012 році, структура рейтингу кожного з кандидатів складається з «ядра рейтингу» – мінімального розміру рейтингу партії чи кандидата, тобто частки виборців, які цілком визначені у своєму виборі і не розглядають альтернатив при ідентифікації своєї електоральної прихильності; «резерву рейтингу» – показника прихильності виборців до партії чи кандидата, який формується із виборів різної міри визначеності респондентів, які, не розглядаючи альтернатив, обирають того чи іншого кандидата; «потенціалу рейтингу» – максимально можливого розміру рейтингу кандидата в даний момент часу, тобто частка виборців, які гіпотетично готові голосувати за нього. Для розрахунку показників враховується група тих, які декларують намір брати участь у виборах.

Соціологічною агенцією Fama було сформовано дослідницьку панель на основі репрезентативної стратифікаційної вибірки обсягом у 2000 осіб. Опитування проводилося на всій території України, окрім непідконтрольних українській владі районів Донецької, Луганської областей та АР Крим. Застосовувалася багатоступенева пропорційна стратифікаційна вибірка з квотою на останньому щаблі. Рівень заміщення респондентів не перевищує 15% випадків між хвилями дослідження. Вірогідним є вплив панельного дослідження на електоральні симпатії респондентів через форсування процесу прийняття електорального рішення.

У статті містяться дані чотирьох хвиль панельного дослідження: перша хвиля була реалізована у період з 1 до 22 грудня 2018 року, друга хвиля – з 18 по 28 січня 2019 року, третя хвиля – з 9 по 19 лютого 2019 року, четверта хвиля – з 6 по 13 березня 2019 р.

Починаючи з другої хвилі проводились короткі опитування учасників первинної вибіркової сукупності. Спосіб опитування обирався респондентом самостійно: телефонне опитування, online-опитування чи f2f опитування.

Теоретична похибка репрезентативності вибірки з довірчою ймовірністю 0,954

• не перевищує 2,2% для показників близьких до 50%
• не перевищує 1,9% для показників близьких до 25% або 75%
• не перевищує 1,3% для показників близьких до 10% або 90%
• не перевищує 1,0% для показників близьких до 5% або 95%
• не перевищує 0,4% для показників близьких до 1% або 99

На момент початку третьої хвилі дослідження остаточний список кандидатів ще не був відомий. 

Динаміку електорального поля подано лише по тих кандидатах, які не зняли свою кандидатуру з участі у виборах та показники моделювання електорального вибору в момент опитування перевищують 5%.