Індекс реформ 133. Весняне пожвавлення: ринок землі та реформи у банківському секторі

«Безумовно, закон про обіг земель – це історичний крок для України.

Однак, реформа проведена в “обрізаному” вигляді: перші три року не зможуть купувати землю юридичні особи (для них обмеження діятиме до 2024 року), діє обмеження на доступ до ринку іноземців (може бути зняте тільки після референдуму). Це економічно неефективно та несправедливо. Адже саме компанії можуть об’єднувати фінансові, інтелектуальні та технологічні ресурси та створювати більше доданої вартості. Це сталося тому, що навколо реформи точилось багато дискусій і владі прийшлося йти на компроміси.

В будь-якому разі, Україна отримала би більший поштовх для підвищення добробуту, якби реформа була би прийнята в більш ліберальному вигляді».

«Закон про ринок землі варто розглядати як елемент більшої земельної реформи. В цьому контексті цей закон навіть у його фінальній версії – із суттєвими обмеженнями і фактично деструктивними нормами про обіг переважного права викупу та заборону на державні землі – є революційним. Закон відновлює конституційні права 7 мільйонів приватних власників щодо вільного розпорядження, а отже відновлює парітет на ринку оренди та збільшує добробут власників. Закон покращує доступ до фінансування та стимулює подальший розвиток фінансового сектору оскільки 27 млн. приватних земель стають предметом обігу та застави. Закон стимулює подальший розвиток кадастрової системи та землевпорядження оскільки виправлення помилок стає вкрай актуальним елементом захисту прав власності, а обіг відкриває можливості до консолідації славнозвісних «шахматок». Загальний ефект реформи залежатиме від прийняття супутній нормативно-правових актів. Перш за все це стосується доступу до фінансування, а саме закону про часткове гарантування кредитів та забезпечення прозорості цін. Тому, далі буде…»

«Через кризи, погане управління та недостатній пруденціний нагляд у попередні роки у банківській системі України одна з найбільших у світі часток непрацюючих кредитів у кредитному портфелі. Не виключення і державні банки. Проте, через значну забюрокатизованність і обмеження щодо роботи з проблемними активами для держбанків, до загальних положень про організацію процесу управління проблемними активами, необхідно було додатково ухвалити правила для держбанків, що і робить поточна постанова.

Постанова збільшує можливості держбанків для очищення їхніх балансів. Зокрема, меншу увагу приділяють балансовій вартості активу, і більшій – чистій теперішній вартості очікуваних грошових потоків. Так, дозволено продаж через відкритий аукціон боргів за ціною, нижчою від балансової вартості. Покращення балансів держбанків має позитивно вплинути на всю банківську систему».

«Насправді, за законом працівник і до останніх змін мав право самостійно обирати банк для отримання зарплати. І чимало компаній не намагаються впливати на вибір працівників і перераховують зарплату за будь-якими реквізитами. Але через незручності, що виникають у роботодавців при виплаті зарплати на рахунки в різних банках, поширеною є практика відкриття “зарплатних” рахунків для всіх працівників в одному або двох банках. У таких випадках роботодавець укладає з банком договір про “зарплатний проект”, в рамках якого підприємство направляє до обслуговуючого банку заробітну плату одним платежем та надає відомість з розподілом грошей між працівниками, а банк контролює сплату податків та розподіляє отримані гроші відповідно до відомості. Це дозволяє роботодавцю уникнути формування платіжок для кожного окремого працівника або формування відомості для кожного банку, у якому хоча б кілька працівників мають рахунки. Банк, у свою чергу, не бере комісії за рахунками (картками) в рамках зарплатних проектів.

Головна новація полягає у зміні моделі виплати зарплати – роботодавець тепер буде формувати одну відомість з рахунками працівників, відкритими у будь-яких банках, а банк роботодавця самостійно робитиме платежі відповідно до відомості, у тому числі на рахунки в інших банках.

Для роботодавців це спрощує процес виплати зарплати, якщо його працівники мають рахунки в різних банках. Проте мотивацію до обмеження вибору банку не усуває. Справа у тому, що платежі на рахунки в інших банках йдуть через СЕП (систему електронних платежів) НБУ, і з кожного платежу НБУ бере з банку (клієнт якого платить) комісію. Сьогодні банки як правило встановлюють символічні комісії за розрахунково-касове обслуговування підприємств із зарплатними проектами. Але якщо банк регулярно нестиме відчутні витрати на СЕП при виплаті зарплати – вартість послуг для роботодавців зростатиме, що мотивуватиме до продовження практики обмеження вибору банку.

Крім того, така зміна моделі виплати зарплати збільшує операційне навантаження на банк, обслуговуючий роботодавця, особливо у випадках помилок у реквізитах. Це також потенційно збільшує собівартість розрахунково-касового обслуговування, а також може призводити до затримок у часі отримання коштів працівниками, які відкрили рахунки не в банку роботодавця.

З іншого боку, міграція працівників в інші банки одразу після внесення змін до постанови НБУ не буде миттєвою. Крім того, вже найближчими роками НБУ планує запровадити наступне покоління СЕП, де будуть доступні платежі з одного рахунку одразу на багато інших рахунків в рамках одного розрахункового документа. Тоді підприємства-роботодавці зможуть однією платіжкою перераховувати зарплату одночасно всім працівникам на рахунки в різних банках без додаткового навантаження на обслуговуючий банк».