Індекс реформ 134. Децентралізація та діджиталізація

«Прийняття даного закону дозволяє підвищити прозорість та ефективність прийняття рішень щодо управління ресурсами на рівні місцевого самоврядування. З досвіду роботи з об’єднаними територіальними громадами, більшість з них не ведуть або ведуть в обмеженому вигляді облік своїх ресурсів, і частіше за все, така інформація не є публічною. Тобто громади не знають у повному обсязі чим саме вони володіють. Це впливає на надходження до бюджету, інвестиційну привабливість та довіру жителів громад до рішень місцевої влади.

Позитивною стороною закону є те, що створення інфраструктури геопросторових даних дасть можливість об’єднати інформацію про різні об’єкти інфраструктури, мережі комунікацій та бази даних в одному місці в стандартизованому форматі. Якщо навіть органи місцевого самоврядування і ведуть облік своїх ресурсів, то частіше за все, розгалуджено з різними відповідальними особами по кожному напрямку та різними форматами даних, які аналізувати потім важко і самій громаді.

Хоча і інформація буде відкритою та безкоштовною й оновлюватиметься в режимі реального часу, відповідно до закону, проте я прогнозую, що велике навантаження буде лягати на органи місцевого самоврядування зі створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури. Закон не визначає, що саме буде фінансуватися з місцевих бюджетів, відповідно суми фінансування цього проекту можуть стати великим сюрпризом, у першу чергу, для громад, які і так мають часто проблеми з фінансуванням функцій, делегованих державою.

Іншим ризиком є безпека даних, особливо у контексті ймовірного витоку персональних даних громадян з застосунку «Дія». А геопрострові дані – це дані про ресурси, які дуже важливо захищати від маніпуляцій з боку рейдерів. Тому, якщо держава не створить ефективну систему захисту цих даних, ми можемо мати великі проблеми з захистом прав власності».

«Основні зміни полягають у тому, що фінансова компанія набуває право надавати послуги з переказу коштів без відкриття рахунку з моменту внесення відповідного запису до електронного реєстру, а не підписання ліцензії на папері, при цьому ліцензія існує у вигляді електронного запису.

Це виключає можливість фізичної втрати чи пошкодження ліцензії, а значить і потребу в отриманні дубліката ліцензії (з поданням заяви до НБУ та публікацією оголошення у пресі).

Також виключено потребу в переоформленні ліцензії при зміні назви компанії. Тепер в такому випадку замість подання пакету документів достатньо письмово повідомити НБУ про зміни у реквізитах.

Загалом, це слушні та логічні зміни. Разом з тим, фізична втрата ліцензії чи зміна назви компанії – не часті події».

«Найпозитивнішим моментом прийнятого закону є те, що він закладає основу для проведення наступних місцевих виборів на новій територіальній основі з урахуванням реформи децентралізації. Тобто вся територія України буде покрита громадами, в яких пропонують провести вибори уже в 2020р., і Центральна виборча комісія повинна забезпечити формування виборчих округів та проведення місцевих виборів на новій територіальній основі. Більшість громад вже давно очікували такого рішення.

Затвердження перспективних планів областей буде проводити Кабінет Міністрів України, проте варто зазначити,  що було проведено декілька раундів обговорень перспективних планів областей відповідною комісією при Міністерстві розвитку громад та територій України, до якої залучалися і представники громад, і профільні асоціації, а також обговорення проводилися на рівні областей. Ми висловлювали раніше своє занепокоєння щодо методичних рекомендацій формування громад, і доречності критеріїв, які обирали для визначення спроможності громад, проте, варто зазначити, що було створено багато майданчиків для обговорень.  

Наступним великим питанням є прийняття відповідних рішень щодо ліквідації районів, або їх переформатування (які нові повноваження вони отримають у цьому разі і джерела фінансування цих повноважень) і доречності такого рішення з урахуванням того, що вся територія країни буде покрита громадами. Саме прийнятий закон визначає, що у тримісячний строк з дня набрання чинності цим законом Кабінет міністрів має підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроєкти про ліквідацію та утворення районів».

«На початку процесу децентралізації ми ставили собі за мету, щоб люди самостійно ухвалювали рішення про об’єднання у громади. Нам треба було об’єднати 11,5 тисяч міських, сільських та селищних рад. Тож, у 2015 році ми постійно були у процесі комунікації та надання консультацій новоствореним громадам. За перший рік було утворено 159 об’єднаних громад, а у вересні 2019-го ми вже мали 1041 ОТГ, і всі вони були добровільно об’єднаними. Всього ж їх планується 1450.

Після того, як всі, хто бажав, об’єднаються, ми планували дати Кабміну право рішенням згори формувати громади на територіях, що лишилися. Проте, на відміну від прийнятого закону, ми збиралися залишити за обласними радами «право мовчазної згоди» та можливість у випадку незгоди зібрати позапланову сесію і проголосувати проти рішення КМУ по об’єднанню. А прийнятий закон лишає можливість для реалізації протесту самої громади. До прийняття цього закону питання змін районів були у компетенції ВРУ та облрад, які могли пропонувати парламенту зміни меж районів у країні чи у межах області – тепер ці повноваження передали КМУ та прибрали необхідність консультування з облрадами.

До речі, зараз є понад існуючих 120 громад, які згідно з методикою не є спроможними, або з низьким, або середнім рівнем спроможності, і які не увійшли до затверджених КМУ перспективних планів. Наша позиція була така, що вони з часом самі приєднаються до більших, де більше грошей та краща інфраструктура. Проте, зараз такі громади анулюються, плюс є ті, яких приєднують  до великих міст, таких як Львів чи Херсон. Жителі громади часто цим не задоволені, адже вважають, що на фоні великого міста на їхні проблеми не зважатимуть.

Закон встановлює, що КМУ визначає центри громад та затверджує їхні території. На основі рішення Уряду ЦВК формує виборчі округи та проводить перші місцеві вибори одночасно з черговими  в жовтні 2020 р.

Законом 562-IX на Кабмін також покладено обов’язок за місяць привести нормативно-правові акти у відповідність з цим законом, а за три місяці підготувати і подати на розгляд ВРУ закон про адміністративно-територіальний устрій. Часу залишилося не так багато, а широкої комунікації немає. В той же час, на законодавців тиснуть заплановані на жовтень 2020 місцеві вибори, які мають пройти вже за новим поділом. Тож зараз важливе питання – це комунікація змін.

Наразі йде велика дискусія, чи потрібні Україні  представницькі органи на районному рівні, чи лишати їх тільки на рівні громад і областей. У ст. 140 Конституції України чітко прописана наявність районних рад, які є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Найближчим часом зміни до Конституції в частині децентралізації навряд чи будуть внесені до парламенту та ухвалені. Я вважаю, що районні ради треба залишити, бо саме на їхньому рівні треба вирішувати питання спільної інфраструктури, тих самих госпітальних округів, професійно-технічних навчальних закладів, старших шкіл, управління відходами; в райрадах мають бути представлені об’єднані територіальні громади для ефективного відстоювання своїх інтересів.  Можна згадати про досвід Польщі, яка теж в певний момент відмовилася від повітів, залишивши гміни та воєводства, а потім вимушена була повернутися до попереднього територіально-адміністративного поділу».