Індекс реформ 81. Кволим темпом: платних доріг та корпоративних договорів виявилось замало

«Концесія – це інструмент залучення приватних інвестицій до будівництва та управління інфраструктурними об’єктами, який довів свою ефективність у ЄС. Дороги, які будують та передають в експлуатацію на умовах концесії будуть платними. Згідно з новим законом, дороги стають платними лише за умови забезпечення альтернативного проїзду безоплатними дорогами. При цьому, довжина альтернативної дороги не має перевищувати платну більш ніж вдвічі.

Планується, що перші концесійні дороги Львів-Краковець і Київ-Умань почнуть будувати у 2019 році. Вони будуть складовою автобану, що поєднає Балтійське і Чорне море з Гданська до Одеси.

Закон, в цілому, є позитивним. Однак, як завжди, ефект залежатиме від його впровадження. Зокрема, законом передбачено компенсацію коцесіонеру у разі, якщо його річний  доход від управління дорогою, є меншим за заплановану суму. Ця сума визначається в техніко-економічному обґрунтуванні (ТЕО), яке затверджує КМУ. Неякісно підготовлене ТЕО із завищеним плановим рівнем користування дорогою може створювати корупційні ризики або призводити до невиправданих видатків бюджету».

«По-перше, ми нарешті позбулися вад застарілого законодавства та створили якісний закон, який відповідає нормам та концептуальними підходам, характерним для законодавчих актів Європейського Союзу та країн-членів ЄС.

Окрім загального врегулювання на якісно новому рівні питання статусу, порядку створення та припинення діяльності товариств, прав та обов’язків учасників, закон містить також ряд інших важливих норм – можливість створення наглядових рад при товариствах, регулювання корпоративних договорів (shareholder agreements).

По-друге, створені доступні та надійні механізми захисту прав та інтересів учасників, передбачена можливість швидкого та справедливого вирішення внутрішніх конфліктів, що дозволить швидко в договірному порядку вирішувати спірні питання, та позбавить учасників судового тягаря.

Це в комплексі створює значно привабливіші умови для  міжнародних інвесторів в Україну та спрощення умов ведення підприємницької діяльності».

«Поширена офшорізація будь-якого більш-менш помітного українського бізнесу пов’язана не тільки, а часто і не стільки, з метою оптимізації оподаткування, а й з бажанням побудувати якісну корпоративну структуру, у юридично значущий спосіб описати взаємодію партнерів по бізнесу, створити корпоративний договір (shareholders agreement) з використанням англійського права і в разі виникнення проблем між партнерами – отримати справедливе судове рішення.

У зв’язку з цим внесення змін до українського корпоративного законодавства, спрямованих на легітимізацію цих елементів англійського права – одна з найважливіших завдань по залученню в країну інвестицій. Інвестор повинен відчувати себе комфортно в українському правовому полі і в якості мажоритарного і в якості міноритарного акціонера (учасника).

Для вирішення цього завдання і з’явилися нові закони про корпоративних договорах, про акціонерні товариства та товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю, було введено поняття «ескроу договору» і «ескроу рахунки».

Нові важливі положення закону:

1. З’явилася можливість юридично значущого укладання корпоративного договору в українському правовому полі.
2. З’явилися збалансовані механізми захисту як мажоритарного, так і міноритарного учасника товариства.
3. Регулювання прав учасників стало значно прозорішою і гнучкіше, зменшився ризик рейдерських захоплень.
4. Знято заборони на внесення в якості оплати частки кредитних грошей та векселів, на обмін боргів на частки.
5. Суттєво спрощено питання переходу прав власності часток в товаристві і їх реєстрація.
6. Введено можливість створення Наглядової Ради в товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю».

«В цілому я дивлюся на цей закон з оптимізмом. Найбільш швидкий та помітний ефект можна очікувати у сфері M&A. Наприклад, наразі продаж українського ТОВ – доволі непростий процес, навіть якщо це абсолютно безконфліктна ситуація. Передбачена новим законом можливість передання частки у товаристві за актом приймання-передачі без внесення змін до статуту та без участі інших учасників товариства, на нашу думку, є важливою зміною. З практичної точки зору, як і раніше, важливе значення матиме те, яку позицію будуть займати державні реєстратори та нотаріуси. Ми вже спілкувалися з деякими з них і розуміємо, що вони не повною мірою опрацювали і зрозуміли усі нововведення, однак до набуття законом чинності ще є достатньо часу.

Стосовно корпоративних угод їхнє пряме закріплення у законодавстві, безумовно, є великим кроком вперед (хоча формально першим у цьому плані був Закон №1984-VIII, який набув чинності у лютому цього року). Разом з тим, принаймні на початковому етапі, варто з обережністю ставитися до укладення таких угод в Україні, оскільки тут ключове значення матиме судова практика, яка ще має сформуватися. Практична доцільність укладення корпоративних договорів в Україні буде напряму залежати від того, наскільки ефективно українські суди зможуть забезпечувати їхнє виконання.

Одним з аспектів закону, що викликав жваве обговорення серед колег-юристів, є збереження можливості виходу учасника з товариства (хоча і у більш компромісному варіанті, ніж це є у чинному законодавстві). Можливо, слід було дозволити учасникам ТОВ самостійно врегулювати це питання у статуті».

«Прийнятий закон значно підсилює чинне законодавство що регулює господарські відносини учасників товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Закон містить багато досить важливих новвоведень які значно розширюють права учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Так, законом знято обмеження з кількості учасників товариств (не більше 100 осіб), скасовано обов’язок учасників вказувати у статуті розмір статутного капіталу та склад учасників ТОВ, законом встановлююється відповідальність виконавчого органу та наглядової ради всім своїм майном перед товариством за збитки, заподіяні їх діями або бездіяльністю, а також інші.

Нарешті,  законодавством встановлюється поняття корпоративного договору – правочину який встановлює “правила гри” для засновників (учасників) товариства. На відміну від статуту товариства який є публічним документом, корпоративний договір є конфіденційним, за винятком випадків коли його стороною є держава або його органи.

Корпоративний договір також може містити порядок та умови продажу або купівлі часток у статутному капіталі товариства, а також визначатиме випадки коли таке право або обов’язок виникатиме. Така можливість існувала й раніше, учасники товариств могли врегульовувати такі відносини шляхом укладання договорів, але в даному випадку законодавцем встановлена досить деталізована норма на рівні закону.

Також позитивною новелою закону є можливість створення наглядових рад для ТОВ та ТДВ. Члени яких зможуть виконувати свою роботу на підставі трудового або цивільно-правового договору, що дає можливість іноземцям які входитимуть до таких органів не отримувати дозволу на працевлаштування.

Хоча не обійшлось без ложки дьогтю в бочці меду, прийнятий закон не містить істотних умов корпоративного договору, тобто чітко визначених, обов’язкових положень без яких такий договір вважатиметься не укладеним (чинним). Через що між учасниками товариства можуть в майбутньому виникати спори які будуть вирішуватись в судах».